Лекция по "Истории"

– Радянська влада постала як влада трудящих, більшовики встановили дійсно народну, а не буржуазну демократію, і тому захищали завоювання народу всіма доступними їм засобами

 

Причини громадянської війни у  викладі їхніх противників

– Війна – невід'ємна риса більшовизму

– Бажання комуністів остаточно знищити будь-яку опозицію своїй диктатурі, не давши їй отямитись, організуватись і зміцнитись

– Війну спричинила політика більшовиків, запроваджений ними «червоний терор» проти всіх, хто не підтримував їх, проти чого виступили різні верстви: монархісти, соціалісти, крупні землевласники, селяни, козацтво

– Захопивши збройним шляхом владу й розігнавши Установчі збори, більшовики зрадили демократію, а підписавши мирний договір з Німеччиною в березні 1918 р. – Росію

 

На Дону та Кубані проти Червоної армії билася Добровольча  армія генералів Л. Корнілова  й А. Денікіна та козача армія Області  Війська Донського отамана Павла  Краснова.

У Східному Сибіру, в Поволжі та на Уралі більшовикам  загрожував чехословацький корпус. Він був сформований з 30 тис. чехів і словаків – полонених австро-угорської армії, ешелони з якими розтягайся на залізниці на кілька тисяч кілометрів. Вони поверталися з Росії через Владивосток додому й повстали по дорозі. Причиною виступу стала вимога РНК, щоб вони здали зброю.

Повсталі за підтримки селян ліквідували  радянську владу від Волги  до Владивостока й блокували залізницю  Сибір – європейська частина Росії. У середині липня 1918 р. в Єкатеринбурзі більшовиками було вбито колишнього російського царя Миколу Романова, його сім'ю та прислугу.

На  літо 1918 р. більшовики контролювали лише територію в районі Москви, яку вони проголосили столицею Росії. Незважаючи на те, що завдяки мобілізації вдалося збільшити чисельність Червоної армії, з неї дезертирувало близько 1 млн. чол.

На сході  Росії п'ять радянських армій  під командуванням С. Каменєва на початку осені 1918 р. перейшли в наступ і зайняли міста Рязань, Симбірськ, Самару та Казань. Проте невдовзі адмірал А. Колчак завдав контрудару й, прорвавши радянський Східний фронт, стрімко просувався до Волги на з'єднання з Добровольчою армією. Ціною надзусиль радянські дивізії під командуванням М. Фрунзе в 1919 р. відкинули А. Колчака за Урал, а наступного року завдали йому остаточної поразки.

На  півдні Росії в середині 1918 р. козачі частини П. Краснова двічі безрезультатно намагалися взяти місто Царицин (тепер Волгоград), а Добровольча армія, завдавши поразки радянській Північно-Кавказькій армії, заволоділа Катеринодаром і Новоросійськом.

На  початок осені 1919 р. Добровольча армія А. Денікіна вторглась на територію України й окупувала її. Далі її шлях пролягав на Тулу і Москву. Наступ радянського Південного фронту М. Фрунзе й анархістської армії Н. Махна на початку 1920 р. призвів до поразки А. Денікіна. Уже під командуванням генерала П. Врангеля Добровольча армія відступила у Крим, де й протрималася до листопада 1920 р., коли була остаточно розбита Червоною армією та махновцями. Після цього махновці стали непотрібними і навіть небезпечними, що й вирішило їхню долю – вони були розбиті Червоною армією.

На  Далекому Сході громадянська війна ще тривала до початку 1922 р. й також, як і на всіх інших фронтах, завершилася перемогою більшовиків. За приблизними підрахунками у громадянській війні в Росії загинуло 12–15 млн. чол. (військові втрати становили близько 800 тис.), економічні збитки – 50 млрд. золотих рублів, промислове виробництво в 1920 р. становило лише 14 % рівня 1913 р., а сільське господарство скоротилося вдвічі.

 

5. СУТНІСТЬ І РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИКИ  «ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ».

 

 

Визначення поняття	«Воєнний комунізм» – це соціально-економічна політика більшовиків в УСРР у 1919–1920 рр., її реалізація стала спробою переходу до нового суспільного ладу – комунізму.
Мета	• Термінове будівництво комунізму. • Мобілізація ресурсів для боротьби з антибільшовицькими силами. • Придушення національно-визвольного  руху
Сільське господарство	• Введення продрозкладки (вилучення  «надлишків» продовольства у  селян); вилучали до 85 % врожаю. • Державна монополія на продаж та заготівлю  хліба. • Запровадження кругової поруки. • Заборона оренди, найманої праці. • Спроба створення колективних господарств – комун, які об'єднували землю, худобу, інвентар і побут комунарів. • Формування продзагонів для збирання продрозкладки
Промисло- вість	• Націоналізація всіх підприємств. • Державний контроль над виробництвом. • Загальна трудова повинність із 18 років. • Мілітаризація праці: створення  Трудової армії. • Зрівняльний розподіл продуктів  харчування серед робітників
Торгівля й фінанси	• Заборона вільної торгівлі. • Ліквідація товарно-грошових відносин. • Прямий товарообіг. • Тверді ціни на товари. • Карткова система постачання для  міського населення. • Безоплатні житло, комунальні послуги, транспорт
Методи впровадження реформ	• Червоний терор. • Жорстка централізація влади. • Створення продзагонів. • Реквізиції, конфіскації майна
Результати й наслідки	• Катастрофічне скорочення виробництва. • Формування адміністративних методів  управління. • Різке падіння життєвого рівня  людей. • Зростання напруження в суспільстві. • Розгортання руху опору проти  політики більшовиків

 

 

Підсумком «воєнного комунізму» став нечуваний спад виробництва. У 1921 р. обсяг промислового виробництва склав тільки 12% довоєнного, обсяг продуктів на продаж скоротився на 92%, державна скарбниця поповнювалася на 80% за рахунок продрозкладки.

Навесні і влітку в Поволжі вибухнув страшний голод – після конфіскації не залишилося зерна. Не впорався «військовий комунізм» і з забезпеченням продовольством міського населення: зросла смертність серед робітників. З відходом робітників у села звужувалася соціальна база більшовиків. У сільському господарстві викликав жорстоку кризу.

Лише половина хліба надходила через державний  розподіл, решта через чорний ринок, за спекулятивними цінами. Збільшувався бюрократичний апарат, зацікавлений у збереженні існуючого положення, так як воно означало і наявність привілеїв.

Загальне невдоволення «військовим комунізмом» досягло межі до зими 1921 р. Це не могло не позначитися на авторитеті більшовиків

 

6. КОМУНІСТИЧНИЙ  РУХ.

Самостійно

Напрямки  комуністичного руху в Україні

 

 

Назва партії	Дата  створен-ня	Характеристика  діяльності	Подальша  доля
КП(б)У	Липень 1918 р.	Частина РКП(б), яка цілком втілювала в життя  політику більшовиків	Із середини 20-х років стала єдиною політичною партією в Україні
УКП(б) (боротьбисти)	Травень 1918 р.	• Створена на основі лівого крила УПСР. • 3 березня 1919 р. – діє на комуністичній платформі. • Спиралася  на українське селянство та національну  інтелігенцію. • Відстоювала незалежність України та створення окремої української Червоної армії	Під тиском РКП(б) верхівка партії перейшла на позиції  більшовиків. У березні 1920 р. саморозпустилася
УКП	Січень 1920 р.	• Виникла у результаті об'єднання частини УСДРП (незалежників) і боротьбистів, що не увійшли до КП(б)У. • Спиралася  на український пролетаріат. • Поділяючи комуністичні ідеали, підтримувала ідею самостійності УСРР	У березні 1925 р. саморозпустилася

 

 

Після зречення Микола II був  заарештований комісарами Петроградської Ради і разом зі своєю родиною перепроваджений в Царське Село. Тут вони утримувалися під домашнім арештом. На прохання Миколи II Тимчасовий уряд звернувся до британського кабінету міністрів з проханням дати притулок Романовим в Англії. Але англійський король Георг V і кабінет міністрів відкинули цю пропозицію. З таким же проханням Тимчасовий уряд звернувся до французького уряду, але також отримало відмову. 13 серпня 1917 за розпорядженням Тимчасового уряду царська сім'я була спрямована до Тобольська, де перебувала до весни 1918 р. У квітні 1918 р. Романови були відправлені Єкатеринбург. Там вони провели останні місяці свого життя. У Єкатеринбурзі в будинку Іпатьєва в ніч на 17 липня Микола II і його родина були вбиті. Трагічна була і доля тих Романових, хто волею долі опинився в Росії після 1917 р. Нова влада безжально знищувала найближчих родичів останнього імператора, в тому числі молодшого брата царя великого князя Михайла Олександровича і сестру цариці велику княгиню Єлизавету Федорівну.

 

 Бояри Романови  сіли на царський престол в  1613 р. Вони правили Росією 304 року  і через всі історичні негаразди  та випробування змогли провести  Росію до світового панування.  На початку ХХ століття династія  Романових була однією з найсильніших  у світі, і ніщо не пророкувало її катастрофи. До цих пір немає загальноприйнятої думки істориків щодо причин краху монархії в Росії.

 

Причини громадянської війни у викладі  більшовиків:

– Війна – невід'ємна риса імперіалізму

– Контрреволюційні сили розв'язали громадянську війну, щоб повалити диктатуру пролетаріату

– Війна стала результатом боротьби об'єднаних сил внутрішньої контрреволюції й збройної інтервенції держав Антанти; «червоний терор» під час війни став відповіддю на «білий терор», зокрема на замах на В. Леніна у серпні 1918 р.; «червоний терор» впорядкував боротьбу проти ворогів революції і врятував їх від самосудів трудящих

– Радянська влада постала як влада трудящих, більшовики встановили дійсно народну, а не буржуазну демократію, і тому захищали завоювання народу всіма доступними їм засобами

 

Причини громадянської війни у викладі  їхніх противників

– Війна – невід'ємна риса більшовизму

– Бажання комуністів остаточно знищити будь-яку опозицію своїй диктатурі, не давши їй отямитись, зорганізуватись і зміцнитись

– Війну спричинила політика більшовиків, запроваджений ними «червоний терор» проти всіх, хто не підтримував їх, проти чого виступили різні верстви: монархісти, соціалісти, крупні землевласники, селяни, козацтво

– Захопивши збройним шляхом владу й розігнавши Установчі збори, більшовики зрадили демократію, а підписавши мирний договір з Німеччиною в березні 1918 р. – Росію