Мітанні або Міттані

Мітанні або Міттані, також Ханігальбат — давньосхідна держава, заснована племенами хуритів в північній Месопотамії приблизно 1500 р. до н.е. Населення Мітанні переважно складалося з хуритів і семітів, офіційними мовами були хуритська і аккадська. Найбільшої могутності Мітанні досягло в період XIV сторіччя до н.е., коли займало територію сучасної південно-східної Туреччини, північної Сирії та північного Іраку. Столицею було місто Вашуканні, розташування якого археологами ще не визначене.

Мітанні утвердилась на історичній арені в умовах вакууму, який утворився в результаті розгрому Вавилонського царства хетто-хуритським союзом в XVI столітті до н. е. Те, що мітаннійці розмовляли хуритською мовою, видно як із текстів договорів, укладених ними з хеттами, так і з листів єгипетським фараонам. Ділові документи внутрішнього вжитку, хоч переважно й написані аккадською, але з характерними помилками які вказують, що рідною для авторів була хуритська. Водночас скріплення текстів договорів з хеттами іменами божеств Мітра, Варуна, Індра і клятви цим богам, а також індо-арійські імена, що часто зустрічалися серед мітаннійської аристократії свідчать про те, що принаймні частина панівного класу була індо-арійського походження.

Основу військової потуги Мітанні складали колісниці. Зберігся мітаннійський трактат з виїздки коней, в якому описується система тренування дуже схожа на так звану «англійську» систему XIX століття. Цей трактат написано хуритською, але він містить чимало індо-арійських коренів які стосуються коней та колісниць.

Відома давньоєгипетська цариця Нефертіті за походженням, можливо, була міттанійкою — деякі теорії говорять, що до одруження вона була царівною Мітанні Тадукіпою.

Міжусобна боротьба, що розпочалася  після смерті царя Мітанні Тушратти, призвела до втручання хеттів у внутрішні справи царства, Мітанні втратило політичну вагу, а в 1250 році до н. е. було остаточно знищено Ассирією, раніше залежною від Мітанні.