Нидерландская революция

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…….……...…………………………………………………….………………3

РОЗДІЛ 1. ПРИЧИНИ НІДЕРЛАНДСЬКОЇ БУРЖУАЗНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.........….6

РОЗДІЛ 2. РЕВОЛЮЦІЇ….…….....……………………………………...……………9

РОЗДІЛ 3. НАСЛІДКИ ТА ЗНАЧЕННЯ БУРЖУАЗНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В НІДЕРЛАНДАХ……………………………………………………………………….17

ВИСНОВКИ……....…………………………………………………………......……20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...………………..21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Нідерландська буржуазна революція — це перша в світовій історії успішна революція. На зміну середньовічного феодалізму прийшов капіталізм. Нідерланди з отриманням незалежності ввійшли до числа найбільш розвинутих держав Європи.

Нідерландами називали землі, розташовані на Нижньому Рейні, Маасі, Шельді та на узбережжі Північного моря.

У середині XVI ст. Нідерланди  знаходились на території сучасних Нідерлaндів, Люксембургу, Бельгії, частини Північно-східної Франції.  Ця держава  не виділялась ні корисними копалинами, ні родючими ґрунтами, їй постійно дошкуляли повені. До її складу входили 17 провінцій, які розвивалися незалежно одна від одної. Зокрема на півночі  вільні селяни користувалися послугами найманих робітників, і почали розвиватися нові ринкові відносини. 

З початку XVI ст. Нідерланди ввійшли до складу Священної Римської імперії Карла V. За те, що така невелика країна приносила у чотири рази більший прибуток, ніж усі володіння у Новому світі, він називав Нідерланди «перлиною своєї корони». Карл V у 1552 р. від Нідерландів  одержав  6692 тис. ліврів золотом.

У 1555 р. імперія  Карла V розпалася.  Нідерландами почав правити  його син — король Іспанії Філіпп II (1527—1598). Для нього ця країна асоціювалась з невичерпним джерелом збагачення і плацдармом для боротьби проти Франції у Європі.

Актуальність. Нідерландська революція (1566 –1609 рр.) перша успішна буржуазна революція у Європі, яка стала взірцем для подальших європейських буржуазних революцій. Унаслідок революції  Нідерланди поділено на дві держави – Бельгію та Голландію.

У Голландії спостерігається бурхливий економічний розвиток, що призводить до  посилення її позицій на міжнародній арені, вона стає колоніальною державою.

Об’єкт дослідження: міжнародні відносини в світі ІІ половини XVI століття.

Предмет дослідження: Нідерландська буржуазна революція в контексті міжнародних відносин ІІ пол. ХVІ ст.

Історіографічну базу вивчаємо за проблемним принципом.

1. Дослідження авторів, які вивчали загальний розвиток міжнародних відносин ХVІ - ХVІІ ст., до таких авторів відносяться: Гісем О. В. [4], Колесницкий Н. Ф [9]. Особливої уваги заслуговує праця С. Д. Сказкіна [6], де автор значну увагу приділяє розвитку світу даного періоду, достатньо детельно описує зміни, які відбувалися в цей час.
2. Дослідження розвитку європейських країн в ХVІ - ХVІІ ст.. Крижанівська О. О. Історія середніх віків: вступ до історії західноєвропейського Середньовіччя [10]. Автор присвячує роботу розвитку західноєвропейських держав в період середньовіччя. Кожна країна мала свій шлях розвитку, але все ж таки були деякі спільні риси розвитку, які об’єднували країни Західної Європи.
3. Роботи, які присвячені Нідерландській буржуазній революції: Піренн А. «Нідерландська революція» [14], дана робота присвячена саме буржуазній революції в Нідерландах. В ній детально описують події революції, передумови та наслідки, персоналії, які брали безпосередню участь у цих подіях. Бааш Е. надає данні про економічні зміни в Нідерландах, які були зумовлені буржуазною революцією.

Мета: визначити значення Нідерландської революції в контексті міжнародних відносин ІІ половини ХVІ століття.

Відповідно до поставленої мети виділяємо наступні завдання:

1. Проаналізувати причини і привід буржуазної революції в Нідерландах в ІІ пол. ХVІ ст.
2. Розглянути основні події революції.
3. Дослідити значення і наслідки Нідерландської революції для розвитку міжнародних відносин ІІ пол. ХVІ ст.

Практичне значення. Результати досліджень можуть бути використані для підготовки до семінарських занять, практичних занять, для виступів та публікації тез на студентських конференціях.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел з 15 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Причини Нідерландської буржуазної революції

 

 

Філіпп ІІ намагався ввести порядки, схожі на іспанські на території всіх своїх володінь. Ця політика призвела до нестерпної ситуації в Нідерландах.

Вся влада належала Державній раді (консультам), що складалась із прихильників іспанців. Іспанські війська суттєво збільшились кількісно. У новостворених 14 єпископствах почала активно діяти інквізиція, розпочалася боротьба з єретиками.

Тим, хто  не підтримував іспанців та католицьку церкву, загрожувала страта. За підтримку іспанців, доноси на іспанських противників нагороджували.

Втручання іспанців поставило економічне життя Нідерландів у складне становище. Філіпп II ввів заборону на торгівлю голландських купців з Новим Світом, збільшив розмір мита на іспанську вовну у 40 разів. Велику шкоду торгівлі Нідерландів заподіяла ворожнеча Філіппа II з Англією. У Нідерландах стали зупинятися мануфактури, багато працівників залишилися без роботи.

Нідерландські дворяни у 1566 році делегували своїх представників із зверненням до намісниці іспанського короля в Нідерландах Маргарити Пармської. У зверненні делегати засвідчували свою відданість “його величності королю Іспанії”, наполягали на скликанні Генеральних штатів (парламенту) та припиненні діяльності інквізиції. Один із довірених осіб Маргарити Пармської назвав просто одягнених дворян гезами, тобто жебраками, і зазначив, що їх не слід боятися. У нідерландців прізвиськом “гези” стали називати борців за  звільнення країни  від іспанського гніту. Відзнакою «гезів» стали зображення Філіппа II та вислів: “Вірні королю до жебрацької суми”, як нагадування про безрезультатне делегування і вказівка на те, що іспанці привели їхню державу до занепаду. Очолив опозицію принц Вільгельм Оранський (1533—1584). [13]

Вільгельм Оранський був достатньо заможним, у його володінні були  землі в Нідерландах і князівство Оранж у Франції. Здобув добру освіту, володів сімома європейськими мовами. Був пажем при дворі Карла V. Тоді і довідався про те, як Іспанія руйнує і оббирає Нідерланди. Він присвятив своє життя боротьбі за свободу своєї країни. Надавав перевагу конкретним справам а не балачкам; тому дістав прізвисько Мовчазний. Переховувався у протестантських князів Німеччини, коли ввели в Нідерланди іспанську армію. Провінції, що визволилися від іспанців, у 1577 році проголосили Мовчазного намісником. Був оголошений Філіппом ІІ поза законом. Вільгельма Оранського позбавив життя підісланий убивця.

 Влада іспанців викликала  ріст невдоволення. Кальвіністські проповідники  почали говорити про переворот, який знищить “давній Вавилон” (іспанську владу і католицьку церкву) і встановить справедливе царство “обраних”. Вони засуджували католицьке “шанування ідолів”, так вони називали шанування ікон, тому  закликали їх знищувати їх. [15, с 18 — 23]

У Нідерландах розпочалася боротьба  проти іспанців. На початку лiта 1566 р. поодинокі виступи переросли у справжнє повстання проти іспанців і католицької церкви. Озброєні селяни і ремісники руйнували монастирі, церкви, нищили ікони. За кілька днів серпня 1566 р. від повстання іконоборців врятувалося лише 5 провінцій. УФландрії зруйнували 400, а загалом у Нідерландах — 5500 католицьких церков і монастирів. Безліч шедеврів релігійного мистецтва було знищено.

Повстання на Нідерландських землях, початок якого припадає на 1566 р., було національно-визвольного характер, направлене проти влади іспанських гнобителів. Однак кардинальні зміни, які воно здійснило у житті нідерландців, дають можливість вважати його соціальною революцією.

Взагалі систем управління лібералізувалась, та не зовсім; у Голландії управлінням зайнялася велика буржуазія, лише в Фрисландії разом із дворянами засідали городяни. Та усе одно, утворення самостійної держави було, ясна річ, перемогою.

Як бачимо, соціальні й політичні причини революції були взаємопов’язані. Революція виникла в силу об'єктивних причин. Але й вони самі були прискорені ззовні, саме іноземним впливом. Саме іспанський чинник запустив ті важелі, що раніше, ніж у інших європейських державах, призвели до буржуазної революції. Витоки розуміння розмаху й міці самого руху лежать знову на його першопричинах: надмірному напрузі економічної та значному політичному гніту, жорстокому ставленні до протестантів. Власне, революції ситуації могло б, мабуть, і не виникнути, якби іспанський уряд враховував положення та розвиток Нідерландів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Хід революції

 

 

 Першим актом Нідерландської  буржуазної революції було Іконоборське  повстання ХVІ ст. Рушійною силою  були селяни, робітники мануфактур, ремісники, портовий люд.

Апогею  повстання досягло у Брабанті, Зеландії, Фладрії, Зеландії, Утрехті. Намісниця вимушена була оголосити 25 серпня про знищення інквізиції, “плакати” пом’якшені, амністія буде надана членам союзу дворян, а кальвіністам – обмежену свободу віросповідання.

Духівництво і буржуазія, іспанська влада і дворяни дуже злякалися масового руху.

Союз дворян був розпущений, а керівники кальвіністських общин відмовилися від участі у повстанні. Буржуазія відмовчувалась. Весною 1567 р. було придушене повстання,

Розгромивши повстання, іспанська влада відмінила поступки, а в серпні 1567 р. було введено іспанські війська під командуванням герцога Альби – типового іспанського гранда, який тісно співпрацював з інквізицією і військовими. За рахунок спалених єретиків поповнював казну.

Герцог Альба почав “заспокоювати” населення Нідерландів вогнищем інквізиції та сокирою ката. Герцог організував Раду в справах про бунти. Вона була наділена необмеженими повноваженнями. Майно бунтівників забиралося, податки зростали. Багато людей змушені  залишити країну.

Народ був обурений. Доведені до відчаю люди розуміли, що їм уже нічого втрачати.

Багато людей було страчено на пласі, спалено чи повішано. Їх майно конфіскували. За бажання свободи, свою віру поплатились і буржуа, аристократії, і купці дворяни. У 1568 р. були страчені граф Егмонт і адмірал Горн. В містах будувались цитаделі, де розміщувались іспанські війська. Вільгельм Оранський покинув країну.

У лісах Фландрії й Енo стали діяти партизан ( бідні ремісники, робітники мануфактур, селяни). Очолювали їх були, дворяни, буржуа. Ці загони дістали назву  “лісові гези”. “Лісові гези” розправлялися з іспанськими  загонами, страчували судейських, шпигунів-священиків, чиновників

На території Голландії та Зеландії, рибалки, матроси боролися з іспанцями на морі. Вони нищили кораблі іспанців. Соратники Вільгельма Оранського, підтримуючи конспіративні зв’язки з своїми прибічниками-дворянами, багатими городянами, мали особливі плани. Вони прагнули завдати удару Альбі з німецької території та приєднати до неї Нідерланди як курфюрство. Планувалося лютеранське реформування церкви.

В. Оранський у 1568 – 1572 рр організовував вторгнення в південні провінції Нідерландів він не веде спільниі дій з гезами, покладався на найманців .

У 1572 р. з подачі  Альба запроваджено іспанський податок – алькабалу. Це паралізувало економічне життя. Закривались майстерні, крамниці, а ціни росли.. Народ обурювався. Свої основні війська Альба перемістив у міста, тим самим послабив оборону узбережжя. Алькабалу він не ввів, але загроза лишилась. [15, с. 243 – 245]

Коли оборона узбережжя була послаблена, цим скористались морські гези. 1 квітня 1572 р. було захоплене портове місто Брил. Зеландію майже повністю було звільнено. У Фрісландії точилися жорстокі бої. Після невдалих дій на півдні Вільгельм Оранський попрямував на північ. Його проголосили главою повсталих провінцій. Війну було проголошено Альбі, а не Філіпу ІІ. Запроваджувалися непрямі податки. Це було компромісним варіантом.

Вільгельма Оранського підтримали селяни. Головна його мета була зміцнити особисту владу. Купецтво знаючи про плани Вільгельма. Оранського, не боялось їх. Купецтво зайняло Генеральні штати і міські ради,отримало контроль над фінансами.

Не дивлячись на перші перемоги  положення відєднаних провінцій, їхнє тановище погіршилося. Альба спрямував свої сили сюди. Були осаджені Гарлем і Лейден.

Однак Альба втратив довіру і його замінив Рекзенсон. Це ускладнило стан іспанців на повсталих територіях.

У 1576 р. іспанські найманці збунтувались. Вони покинули північ і рушили на південь. Відповідно на півдні також розпочалось повстання. Скасовані Альбою привілеї і вольності знову вводилися. Але це відбувалося стихійно, непослідовно.