Одяг народів Балтії (латвійський, литовський, естонський).

Тема: Одяг народів Балтії (латвійський, литовський, естонський).

План.

1.      Характеристика латвійського народного костюма.

2.      Литовський народний одяг.

3.      Костюм естонського народу.

1. Жіночий латвійський костюм складається з сорочки, безрукавки, верхньої і нижньої спідниці, шалі. Головний убір – кокошник,  оздоблений              вишивкою, тасьмою, сутажем і стеклярусом. Взуття – шкіряні чорні закриті черевики на невисокому каблуці.

              Біла сорочка вишита по горловині, плечам, рукавам і подолу із льняного полотна і бязі. Рукав широкий призбираний зверху. Манжети обшиваються вузеньким мереживом. Застібка на сорочці по середині передньої частини. Комір відкладний.

              Довгу верхню спідницю шиють багатоклинною в складку. Верхню шиють із вовни темних тонів: синього, червоного, чорного кольорів. Оздоблюють смужкою кольорового оксамиту чи шовку золотисто-коричневого кольору з додаванням кольорового і білого в’юнчика.

              Безрукавку шиють із вовни на підкладці в тон кайми спідниці. Посередині спинки без шва з підрізними бочками від пройми. По лінії талії безрукавки накладають смужку в вигляді поясу. Застібка спереду на крючках. Безрукавка прикрашена великою брошкою із чеканного срібла чи білого металу з чорнотою.

              Нижня спідниця з 4 –х полотнищ із бязі з двома  призбираними накладними оборками до лінії стегон.

              Вовняна шаль світлих тонів: білого, сірого, бежевого кольору, прикріпляється на лівому плечі брошкою. Край шалі вишитий кольоровою вовною і оздоблений  яскравою бахромою.

              Чоловічий латвійський костюм складається з  сорочки з  яскравою кольоровою краваткою, шаровар або коротких штанів, кафтана і яскравого поясу з бахромою. Взуття -  чорні туфлі. Носки – в’язані з малюнком.

              Біла сорочка із льняного штапельного волокна або бязі. Шиють сорочку на кокетці з відкладним коміром, широкими рукавами зібраними в складку біля плеча зверху і внизу на манжетах. Застібка до кінця на пуховицях. Вишивка по коміру і  вздовж застібки. У коміра, як краватка, яскрава стрічка, яка зав’язується двома петлями.

              Шаровари шиють з вовни світлих тонів або шевйоту сірого, білого чи бежевого кольору. По лінії талії закладені складки. Низ шаровар на манжетах.

              Перед кафтана цільнокроєний з підрізаними по лінії талії бочками і розкльошеними пілками. Комір – невисока стійка. Застібка на декількох крючках, встик, тільки по лінії талії. Перед глибоко відкритий. Оздоблюють кафтан аплікативно тасьмою або сутажем.

2. Литовський жіночий костюм складається з безрукавки, сорочки, спідниці, фартуха, довгого тканого поясу і бруса. Головний убір – грубий вінчик із тканих смужок із національним орнаментом, який зав’язується двома довгими стрічками. Взуття – черевики на ремінці темно-сірі або коричневі, каблук низький. Білі панчохи.

              Перед і спинка безрукавки цільнокроєні, в підрізних бочках вставка кльош.

              Спинка по центру без шва, а від пройми до лінії талії відрізна. Посередині переду – глибокий овальний виріз. Застібка на крючках.

              Безрукавку шиють з вовняного матеріалу в яскраву смужку: темно-червоного, синьо-блакитного, червоно-коричневого кольору.

              Спідниця довга пряма п’ятишовна. По лінії талії складки. Шиють спідницю в клітинку або в смужку в тон безрукавці.

              Фартух на пояску в складку темних тонів: фіолетовий, синій, з витканими на ньому світлими квітками. Внизу фартух оздоблений бахромою із вовни.

              Сорочка-кофта з відкладним коміром і яскравою краваткою-стрічкою з накладною кокеткою на плечах, до якої пришиваються в складку передня і задня частини сорочки.

              Під кокеткою – складки. Рукав широкий, рівний, зібраний в складку в декілька рядів зверху і знизу, з напуском на манжеті. Комір і манжети оздоблені вузьким мереживом, зібрані в складку.

              Сорочку шиють з білого льняного полотна або бязі. Вишивають комір, кокетку і грудку суцільним узором.

              Литовський чоловічий костюм складається з безрукавки, верхньої чоловічої сорочки з стрічкою-краваткою, штанів, кушака з кистями. Головний убір – фетрова шапка з узорною стрічкою. Взуття – кольорові черевики і в’язані в малюнок панчохи.

              Перед безрукавки цільнокроєний з виточками і підрізними бочками. Спинка із швом посередині, від лінії талії – внутрішня склада. Такі ж склади і в бокових швах. Оздоблена безрукавка по борту, проймам і низу кольоровою тасьмою «в’юнчик». Безрукавка на підкладці. Шиють безрукавку із вовни темно-червоного, пісочного, синьо-блакитного кольору.

              Штани до щиколоток з напуском. По лінії талії закладені в складку. Застібка спереду. Низ штанів на манжетах. Штани шиють з вовни в тон безрукавці або гармонуючих кольорів: якщо штани пісочні, то безрукавка темно-коричнева.

              Сорочка біла з широким рукавом.

3.З давніх часів жіночий  естонський одяг складався з довгої вовняної сорочки з широкими рукавами. На сорочку одягали глухий (без застібок) сарафан або спідницю. Спідницею слугував шматок чорної тканини: її обгортали навколо стегон і підв’язували поясом. Поверх сарафана чи спідниці носили набедреник – два шматки тканини на поясі, вони закривали стегна. На плечі накидали ковдру (сиба), це було святковим одягом. Інколи його носили в складеному вигляді, перекинувши через руку. Вовняні покривала значною мірою були із баранячої вовни коричневого, чорного чи білого кольору. По краю покривала прикрашали кольоровою каймою. В 20 ст. замість покривала почали носити кольорові хустки.

              Верхній жіночий одяг – це приталений довгий кафтан. Взуттям слугували лапті або дерев’яні постоли – вид черевиків. Одружившись, жінки одягали передник і головний убір із спеціального рушника чи чепця.

              Чоловіки носили полотняні сорочки, штани, підпоясані поясом, лапті   чи постоли і кафтан. Головним убором влітку була войлочна кругла  шапочка, взимку – хутряна ушанка. Одяг для дітей і дорослих в кожній сім’ї ткали і шили самі.

              З плином часу  в результаті довготривалого спілкування з сусідами одяг змінювався, ставав більш різноманітним  за кольоровою гамою і орнаменту. Особливо багато загальних рис естонський одяг мав з одягом латвійців і литовців. Дуже схожі жіночі сорочки, покривала, спідниці, ткані пояси, дівочі вінки, головні убори одружених жінок із спеціальних рушників, більшість металічних прикрас, в тому числі нагрудні пряжки.

              В другій половині 19 ст. з розвитком міст і розширенням грошового обігу фабричні тканини з’явились і на селі, куди проник вплив моди із сусідніх країн. Жінки почали носити кофту чи ліф, а чоловіки – короткі, трохи нижче колін штани і довгі панчохи. Естонські селяни вважали що одяг може захищати від несправедливості вельмож.

              Багатьом деталям одягу естонці в давнину приписували чудодійну силу. Так, вважалося, що пояс надає тілу міцність і силу, захищає від хвороб, а жіночий пояс ще сприяє народженню дітей. Магічну силу приписували і різним прикрасам.

              За своїм складом, кольором, орнаментом народний одяг розрізнявся на північний, західний, південний та островний.

Жіночий естонський костюм складається з блузи, верхньої та нижньої спідниць, фартуха, пояса. Головний убір – шапочка в вигляді кокошника.

Взуття – чорні шкіряні на середньому каблуці черевики з козирком і вовняні панчохи з малюнком.

Широку білу блузу шиють на кокетці. Рукав одношовний, широкий, зібраний в складку. Комір відкладний. Грудка, манжети і кокетка блузи вишиті червоними і синіми нитками. Застібка спереду, на дрібних пуговицях.

Верхня спідниця із прямих полотнищ, закладених в складку. Шиють її з кольорової тканини в повздовжню смужку з оздобленням по подолу і оксамитовим поясом з металічною пряжкою.

Забарвлення тканини дуже різноманітне. Якщо основний колір червоний, то повздовжні лінії зелені і охристі, при основному жовтому кольорі – лінії червоні з блакитним, при зеленому – лінії охристі і червоні. Поряд з кольоровими червоними лініями вузенька чорна лінія.

Нижню спідницю шиють із накрохмаленої бязі. Відкошені чотири полотнища від лінії талії. По низу пришивають оборку 18-20 см. шириною. До краю оборки пришивають мереживо

Фартух святково вишивають кольоровою вовною. Якщо фартук яскравий, одноколірний, його вишивають одною білою вовною. До нижнього краю пришивають бахрому.

Кокошник роблять із картону, обтягнутого атласом кольору оздоблювальної лінії спідниці. Вишивають шовком, бісером, дрібними бусами і тасьмой-вилюшкою.

Чоловічий естонський костюм складається з сорочки, сюртучка, жилета (чи джемпера), штанів. Головний убір – сукняна шапочка. Панчохи вовняні з малюнком. Взуття – чорні черевики з пряжками.

Сорочку шиють на кокетці, з відкладним коміром. Рукав на манжеті. Застібка спереду на пуговицях. У коміра зав’язка із кольорового шнурочка, що замінює краватку. Шиють сорочку із білого льняного полотна чи бязі.

Сюртучок двобортний на підкладці,  з відрізною «спідницею», спереду виточки. Спинка зі швом по центру і бочками. На «спідниці» складки, повернуті до центру спини. Комір-стійка з відкладними кінчиками, які у лацканах застібнуті на мідні пувиці. Застібка сюртучка на 5 пуговицях, ззаду по лінії талії проти складок ставлять такі ж пуговиці. Тканина шевйот або тонке сукно.

Штани напівшаровари, довжиною нижче колін. Низ в складку на манжеті на двох пувицях.

На поясі штани призбируються. Застібка на боках потайна, на кувицях. Тканина така ж як і в сюртука.

Шапочка п’ятишовна з випуклими швами із сукна різнокольорового. По борту шапочки невеликий валик.

Література:

Ходес-Полянская Р.И., Бронзафт Н.К. Костюмы литературных героев. – К.: Радянська школа. – 1971г.