Принцип типологічної класифікації мов

Вступ

У світі існує  безліч мов. Сучасна наука нараховує  більше 2500 мов. А як же їх класифікувати, якщо їх тисячі? Уже здавна зародилося дві основні класифікації мов  – типологічна, інакше морфологічна, і генеалогічна, інакше генетична.

Принцип типологічної класифікації мов основується на припущенні, що усі мови світу, незалежно від  того, споріднені вони чи ні, розповсюджені  в одній частині світу або  у різних, можуть бути об’єднані  між собою за якимись спільними  ознаками їх структури, перш за все  морфологічної. Саме тому сама класифікація отримала назву морфологічної або  типологічної.

Хоча типологічна класифікація нерідко ототожнюється з морфологічною, насправді перше поняття дещо ширше за друге. За типологічної класифікації враховують не лише морфологічну структуру  слова, але й загальні фонетичні  особливості порівнюваних мов, характер побудови їх словосполучень та речень, їх інтонацію тощо. У свій час  Н.С. Трубецькой, наприклад, встановив  шість загальних ознак індоєвропейських мов, які на його думку відрізняють  їх від мов з іншими структурами (інших типологій). Серед цих ознак називалися не лише морфологічні, але й фонетичні та синтаксичні.

Проте, найчастіше у подібних випадках аналізується морфологічна структура  слова, з якої і запозичується  сама назва (морфологічна класифікація). Отже, морфологічною, або типологічною, звичайно називають таку класифікацію, в основі якої виявляється перш за все принцип морфологічної будови слова.