Історичні передумовами формування політико-економічних ідей К. Маркса

План

Вступ            3

1. Історичні передумовами формування політико-економічних ідей        К. Маркса.                           10
2. Предмет дослідження і особливості методології.                  11
3. Система економічних поглядів К. Маркса.            13
4. Вчення про соціалізм і комунізм.              14
5. Марксизм і сучасність.                16

Висновок                   24

Використана література                25

Вступ.

Карл Маркс (5.5.1818 - 14.3.1883), засновник наукового комунізму, вчитель і вождь міжнародного пролетаріату. Вчення Маркса розкрило закони суспільного розвитку і вказало  людству шлях до комуністичного оновленню  світу. В особистості Маркса злилися  риси геніального мислителя, що здійснив революційний переворот у суспільних науках, і непохитного революційного  борця, що сприяв перетворенню робітничого  руху в могутню силу суспільного  прогресу.

Завдяки впливу батька, трірського адвоката Генріха Маркса, а також друга сім'ї Л. фон Вестфален, Маркс ще в шкільні роки засвоїв ідеї французького та німецького Просвітництва. З осені 1835 Маркс - студент Боннського, а з жовтня 1836 - Берлінського університетів, де вивчав право, історію, філософію, теорію мистецтва. У квітні 1841 Маркс був присвоєний ступінь доктора філософії за твір "Різниця між натурфілософією Демокріта і натурфілософією Епікура". Але вже в цій роботі Маркс, залишаючись ще ідеалістом, гегельянцем, виявив деяку незалежність від поглядів Гегеля: визнання античних філософів-матеріалістів, бойової атеїзм, проголошення принципу активного ставлення філософії до життя. Великий вплив на Маркса справили твори Фейєрбаха, сприяли переходу його в подальшому на матеріалістичні позиції. Проте Маркс незабаром усвідомив і деякі слабкі сторони фейербахіанства: споглядальність, недооцінку значення політичної боротьби.

 В активній політичній  і публіцистичній діяльності  Маркс побачив засіб втілення  в життя ідеалів передової  філософії. У статті "Замітки  про новітню прусської цензурної  інструкції" (написана в лютому 1842) Маркс піддав різкій критиці  не тільки поліцейські заходи  проти опозиційної преси, а  й всю прусську урядову систему.  Ще більш радикальний характер  набули виступи Маркса на сторінках  "Рейнської газети", що видавалася  в Кельні опозиційними колами  прусської буржуазії. У травні 1842 Маркс опублікував тут першу статтю, а з 15 жовтня став одним з редакторів газети. Завдяки організаторському таланту, величезної енергії та літературному даруванню Маркса газета перетворилася у рупор революційно-демократичних ідей, в провісника боротьби проти станово-абсолютистського ладу, проти політичної та ідеологічної реакції.

Бажання краще зрозуміти  становище трудящих мас спонукало  Маркса зайнятися дослідженням сфери  матеріальних відносин.

Травень - жовтень 1843 Маркс  провів у Крейцнасі. 19 червня він одружився на Женні фон Вестфален, що стала йому вірним помічником у працях і боротьбі. У рукописі "До критики гегелівської філософії права" (вперше опублікована в СРСР в 1927) Маркс прийшов до висновку, що не держава визначає громадянське суспільство, тобто сферу матеріальних інтересів, а навпаки, це останнє обумовлює характер політичного ладу.

У жовтні 1843 Маркс переїхав до Парижа з метою видання суспільно-політичного  журналу.

У Парижі Марксом була зроблена перша спроба критично розглянути у  світлі сформованих у нього матеріалістичних і комуністичних поглядів економічні основи буржуазного суспільства. Переконавшись  ще в 1843, що "анатомію громадянського суспільства слід шукати в політичній економії", Маркс зайнявся її вивченням. Продовжував Маркс і свої історичні  дослідження, зокрема вивчення Великої  французької революції. У розумінні  ролі класової боротьби Маркс пішов  значно далі французьких істориків  О. Тьєррі, Ф. Гізо, Ф. Минье. Результати своїх досліджень Маркс виклав в "Економічно-філософських рукописах 1844 року" У початковій, зародковій формі рукописів Маркс накреслив шляхи з'ясування характеру привласнення буржуазією продукту праці найманих робітників. Становище трудящих в експлуататорському суспільстві Маркс висловив допомогою категорії "відчужений працю", показавши, що при пануванні приватної власності умови, знаряддя та результати праці виступають по відношенню до працівника як якась чужа і поневолювали його сила. Для знищення приватної власності та створення суспільства, в якому буде ліквідовано відчуження праці і візьмуть гору справді гуманістичні начала, потрібно, підкреслював Маркс "дійсне комуністичне дію", тобто пролетарська революція.

Публіцистичну діяльність Маркса продовжував на сторінках німецької  емігрантської газети "Форвертс!" Події в червні 1844 Сілезьке повстання ткачів Маркс оцінив як ознака пробудження у робітників свідомості своєї класової протилежності капіталістам. До співпраці в "Форвертс!" Маркс залучив і зупинився в Парижі в кінці серпня 1844 проїздом з Великобританії до Німеччини Ф. Енгельса, з яким ще раніше почав листуватися. Паризька зустріч, яка виявила повну єдність поглядів Маркса та Енгельса, поклала початок відносинам, які, за словами В.І. Леніна, перевершили ". Всі найзворушливіші сказання древніх про людську дружбу". Першим плодом співдружності Маркс і Енгельса була спільна робота "Святе сімейство, або Критика критичної критики" (велика частина книги написана Марксом), опублікована в лютому 1845. Цей твір став бойовим виступом на захист наукового пролетарського світогляду. Маркс і Енгельс розкрили в ньому неспроможність ідеалістичної філософії, показали значення боротьби матеріалізму з ідеалізмом у процесі розвитку філософської думки, обґрунтували необхідність з'єднання матеріалізму з діалектикою (слова з ділом). Подальший крок був зроблений і у розробці матеріалістичної концепції суспільного розвитку. Маркс показав вирішальну роль народних мас в історії, підкресливши зростання цієї ролі в революційні епохи. Розвиваючи думку про історичну роль робітничого класу, Маркс і Енгельс довели, що пролетаріат здійснює революційне перетворення суспільства в інтересах всіх трудящих.

У січні 1845 французька влада, діючи в змові з прусським урядом, розпорядилися про висилку редакторів і співробітників "Форвертс!" . 

3 лютого Маркс виїхав до Брюсселя, де провів три роки. У квітні 1845 туди ж приїхав Енгельс. У задуманій новій праці вони припускали протиставити свої діалектико-матеріалістичні погляди не тільки ідеалістичним течіям, але і споглядальному, що залишався в тлумаченні суспільних явищ на ідеалістичних позиціях фейербахіанского матеріалізму. Ряд ідей цієї праці Маркс сформулював у "Тезах про Фейєрбаха", підкресливши в них вирішальне значення практики як у житті суспільства, так і в процесі пізнання (практика - критерій істини). Загальний революційний характер нового світогляду Маркс висловив у заключному тезі: "Філософи лише по різному пояснювали світ, але справа полягає в тому, щоб змінити його". До написання праці з критикою німецьких ідеологів Маркс і Енгельс приступили в листопаді 1845. Спроби видати рукопис двотомний "Німецькі ідеології", закінчений в основному в квітні 1846, зазнали невдачі. Однак головна мета Маркса і Енгельса - з'ясування питання для самих себе - була досягнута.

У "Німецькій ідеології" вперше було дано розгорнутий виклад матеріалістичного розуміння історії  і цілісної концепції. Розкривши  діалектику взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, показавши  неминучість конфлікту між застарілими  виробничими відносинами і розвиненими  продуктивними силами, Маркс і  Енгельс з'ясували закони, що обумовлюють  революційну зміну одного способу  виробництва іншим, більш прогресивним, і відповідні зміни в усій політичній структурі суспільства і формах суспільної свідомості . Історичний матеріалізм  Маркса і Енгельса, що покінчив із хаосом і свавіллям в поглядах на історію і політику. Розкривши закономірність переходу від застарілої суспільної форми до більш прогресивної, Маркс і Енгельс обґрунтували історичну неминучість встановлення комуністичного ладу. У нерозгорнутому ще вигляді була висловлена ​​думка про завоювання робітничим класом політичної влади як умови досягнення комунізму.

На початку 1846 Маркс створив  Брюссельський Комуністичний кореспондентський  комітет, підтримував зв'язки з кореспондентськими комітетами і групами у Великобританії, Франції, Німеччини. Рішучу боротьбу довелося вести Марксу з представниками різних течій дрібнобуржуазного соціалізму. У "циркулярі проти Кріге" та інших роботах Маркс і Енгельс викрили міщанський характер німецького "істинного соціалізму". У травні 1846 стався розрив Маркса з ідеологом утопічного зрівняльного комунізму В. Вейтлингом. Проти соціал-реформістських тенденцій прудонізму була спрямована  книга Маркса "Злиденність філософії. Відповідь на" Філософію злиднів "пана Прудона". Показавши неспроможність філософських та економічних поглядів Прудона, Маркс виклав основні принципи матеріалістичного розуміння історії та висунув ряд положень, що склали методологічні та теоретичні передумови для розробки політичної економії пролетаріату. Закладаючи тактичні основи пролетарського руху, Маркс показав значення професійних спілок, страйкової боротьби, необхідність політичних дій робітничого класу, придбання ним класової свідомості.

На початку 1847 керівники "Союзу справедливих" звернулися до Маркса і Енгельса з пропозицією про реорганізацію союзу. У червні 1847 в Лондоні за участю Енгельса відбувся 1-й конгрес, що поклав початок першої міжнародної партії пролетаріату - Союзу комуністів. Маркс очолив Брюссельський окружний комітет Союзу і заснував легальне Німецьке робоче суспільство для відкритої пропаганди комуністичних ідей. Наприкінці листопада - початку грудня 1847 на 2-му конгресі Союзу комуністів у Лондоні Марксу і Енгельсу було доручено скласти програму союзу. Написаний Марксом і Енгельсом "Маніфест Комуністичної партії", що вийшов друком у лютому 1848, став першим програмним документом наукового комунізму. У цьому творі з ясністю і яскравістю змальовано новий світогляд, послідовний матеріалізм, який охоплює і область соціального життя, діалектику, як найбільш всебічне і глибоке вчення про розвиток. У "Маніфесті" обґрунтовані ідея про диктатуру пролетаріату як знаряддя комуністичного перетворення суспільства і положення про необхідність створення пролетарської партії - бойового авангарду робітничого класу. Ідея пролетарського інтернаціоналізму була виражена у заклику: "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!".

50-60-ті роки ознаменувалися  найбільшим науковим подвигом  Маркса - завершенням розробки нового  економічного вчення. Спираючись  на досягнуті у 40-ті роки  результати, Маркс зробив новий  грандіозний цикл досліджень.

 У 1857-1858 Марксом був  створений комплекс рукописів. Головний з них, озаглавлений ​​Марксом "Критика політичної економії", - перший, ще фрагментарний, чорновий варіант майбутнього "Капіталу". Тут вже викладено суть найважливішого відкриття Маркса - теорії додаткової вартості. Маркс розкрив передумови утворення додаткової вартості, механізм її отримання на основі продажу і використання товару особливого роду - робочої сили. Розкриваючи економічні суперечності капіталізму, Маркс дав йому глибоку характеристику як останньої антагоністичної класової суспільної формації. Маркс показав, що звільнення від експлуатації неможливо в рамках капіталізму. Важливі і його прогнози про зміну характеру праці та ролі вільного часу при комунізмі.

У 1858 Маркс приступив до підготовки своєї праці до друку. У ході роботи Маркс відмовився від  ідеї публікації праці у вигляді  окремих випусків і вирішив видати його в трьох книгах.  Четверту книгу повинні були скласти "Теорії додаткової вартості". У 1863-65 Маркс створив новий рукопис трьох теоретичних книг. На його основі був підготовлений і виданий у вересні 1867 1-й том "Капіталу". Над подальшими томами Маркс працював до кінця життя.

Вихід у світ 1-го тому "Капіталу" підвів важливий підсумок гігантської  роботи Маркса над створенням політичної економії робочого класу. Основи нового економічного вчення, в тому числі  теорія доданої вартості, тут були викладені з неперевершеною майстерністю. Величезне значення мала праця Маркса для розвитку робітничого руху. Ідейно озброївши робочий клас, він міцно поставив його визвольну боротьбу на наукову основу.

Зусилля Маркса в останні роки життя були спрямовані на розвиток і вдосконалення революційної теорії, на формування пролетарських партій в окремих країнах і зміцнення інтернаціональних зв'язків між ними. Працюючи над 2-м і 3-м томами "Капіталу", Маркс вивчив нову економічну літературу, зокрема про економічний і соціальний розвиток Росії і США. При конспектуванні книги Г.Л. Моргана "Стародавнє суспільство", в якій він знайшов підтвердження своїм висновкам про комуністичний характер первісного ладу, у Маркса виник план написати спеціальну роботу на цю тему. Зауваження у його конспекті були використані потім Енгельсом у книзі "Походження сім'ї, приватної власності і держави".

З початку 80-х років здоров'я  Маркса погіршилось. У грудні 1881 його спіткав важкий удар - смерть дружини, а в січні 1883 померла старша дочка Женні. У січні 1883 Маркс захворів бронхітом, який спричинив за собою ряд ускладнень.14 березня 1883 Маркс помер. Смерть Маркса викликала відгуки у всьому світі. На його похорон, на Хайгетскому кладовищі в Лондоні 17 березня 1883, Енгельс вимовив пророчі слова: "І ім'я його, і справа переживуть століття". Ідеї ​​Маркса все більше утверджувалися у робітничому русі, чинили на нього формуючий вплив. 

1. Історичні передумовами формування політико-економічних ідей К. Маркса.

Економічні погляди К. Маркса (1818-1883) сформувалися впродовж 40-80-х  років XIX ст.

Були економічні та соціальні  перетворення, пов'язані з утвердженням індустріального суспільства; загостреннях соціальних суперечностей у результаті погіршення становища найманих працівників, соціальні потрясіння і боротьба робітничого класу за свої права; активна участь К. Маркса у революційно-демократичному русі; прагнення довести необхідність соціально-економічних перетворень  і дати теоретичне обґрунтування  боротьби пролетаріату проти буржуазії, які спонукали до аналізу економічних  явищ і процесів з метою обґрунтування  неминучості загибелі капіталізму  під натиском його внутрішніх суперечностей; зростання популярності соціалістичних ідей і незадоволення теоретичним  вченням класичної політичної економії.