Історія заснування Іванівського району та його характеристика

                Історія заснування  Іванівського  району та його  
                                                      характеристика

В кінці ХVIII століття у часи Російсько – Турецьких війн завойовані землі на півдні передалися у володіння офіцерам, що відзначилися у російсько-турецьких війнах. У 1793 році майор Баранов отримав біля річки Великий Куяльник, яка впадає в Куяльницький лиман, 3.1 тисяч десятин. На початку ХІХ століття на місці земель поміщика Баранова виникло поселення, під назвою Мало Баранівка. В 1828 році Мало Баранівка вже отримала статус містечка. Поток людей, які подалися на південь у пошуках кращого життя, збільшувався з кожним роком.

У 1858 році власником містечка став шляхтич Ян Лемпер, і воно стало називатися Янівкой, а потім с. Іванівка. Іванівський район створено в 1946 році. В середині ХІХ століття Іванівка стала важливим центром торгівлі. Щорічно проводилися весняні ярмарки, розвивалися ремесла. Тут наймали робочу силу поміщики і орендарі. Свій статус розвинутого сільськогосподарського района Іванівка зберегла до наших часів. А ще – Іванівку не дарма називають родиной талантів. Тут родився відомий український співак Микола  Огренич. Його чудовий голос заворожував мілліони  слухачів на всій планеті. Його голос був схожий на трелі соловейка. Багато людей похилого віку, досі називають Миколу Огренича – народним соловейком. На жаль, ми не можемо почути цей чудовий і дзвінкий голос. Микола Леонтійович Огренич помер і похований в місті Одеса. А також родився і виріс відомий журналіст и публіцист Борис Деревянко, який загинув від рук найманого вбивці. Його слово правди по цей день хвилює серця людей. 
Маленька  Іванівка відома великому світу. А нерукотворна краса природи, яку оберігають, надихає серця і допомагає відкритись талантам.

Hаселення района проживає в 46 населенних пунктах, які входят в склад 10 сільських  та 3 посілкових союзів. Найбільш   заселені пункти  района: пгт.Петрівка, с.Червонознаменка, пгт.Іванівка, пгт. Радісне.

Сільське  населення становить 2 / 3 від загальної кількості жителів района. 
Селища міського типу : Іванівка, Петрівка, Радісне.  
 
 
Села: Калинівка, Джугастрове, Новаково, Соколове, Волково, Гудевичеве, Конопляне, Шерово, Богуново, Люботаєвка, Тарасовка, Силовка, Михайлопіль, Козлово, Марцияново, Іванівка, Червонознаменка, Бараново,  Малиновка, Сухомлиново, Причеповка, Бузиново, Баланини, Прохорово, Верхній Куяльник, Нижній Куяльник, Благоєво, Ульянівка, Северинівка, Руська  Слобідка, Адамівка, Білка, Жовте, Маслово, Черняховське, Блонське, Щорсово, Павлінка, Созонівка, Шаманівка, Василівка та багато інших.

   

 
Географічне положення Іванівського району Одеської області 

Координати: 46°56 пн. ш. 30°32 сх. д. / 46.933333° сх. ш. 30.533333° пн. д. (G)46.933333, 30.533333

Площа району становить 1,2 тис км2. Рельєф Іванівського  району:  розчленовані  схили лесових височин з чорноземами звичайними мало гумусними, характерні  також долинні та балково-яружні місцевості з лучно-чорноземними солонцюватими ґрунтами та плямами солончаків на заплавах. На деяких частинах Іванівського району спостерігаються такі грунти: середньо опідзолені  буроземи та дернові. Болотні грунти більш зволожені, які мають кислу реакцію, дуже широкий глеєвий горизонт.

Іванівський район  розташований в  центральній частині Одеської області. Район межує з Ширяєвським, Роздільнянським, Березівським, Біляївським, Комінтернівським  та Великомихайлівським районами  Одеської області.

Водні ресурси:  У центральній частині району протікає річка Великий Куяльник, яка впадає в Куяльницький лиман, у західній частині - Малий Куяльник і її ліва притока Середній Куяльник, впадає в Хаджибейський лиман. На території Іванівського району в с. Соколове протікала р. Кішка,яка забезпечувала людей рибою, на даний момент вона висохла.

     

Клімат: помірно  континентальний. Для нього характерно порівняно тепле літо  і порівняно морозна зима з стійким сніжним  покровом. Найбільш  холодним місяцем року традиційно є січень  із  середньомісячною температурою -11,5 °C / -12 °C , а самим теплим місяцем літа  — липень  із середньомісячною  температурою +17,5 °C / +18 °C. Опадів  випадає  приблизно  550—600 мм в рік. Переважаючим направленням вітру є південно – західне.  Льодостав на ріках починається  в останніх числах листопада.  Максимальна за зиму висота  сніжного покрова приходиться на першу  декаду лютого і становить близько 30-50 см. Грунт  промерзає  на глибину від 25 до 45 см.                             

 

Населення Іванівського району

Більш суттєве заселення території відбулось в епоху мезоліту та неоліту, що було пов’язано з подальшим вдосконаленням знарядь праці першими спробами переходу від збиральництва до відтворюючих форм господарства – землеробства та скотарства. Племена,що мешкали в ті часи на території Одещини,як засвідчують про це археологічні  дослідження,відносяться до так  званої  трипільської і гумельницької східнослов’янських культур. На той час на території Одещини проживали сармати,які поклали початок у формуванні східнослов’янського українського етносу. Під нападом монголо-татарських орд настав один з найбільших періодів в історії заселення і господарського освоєння території краю,період його загального занепаду. Докорінні зміни в заселенні і більш інтенсивному освоєнні  краю стали наприкінці XVIII- початку XIX століттях. За цей час на території вже проживало 30-40 тисяч чоловік але більшість проживала у північній лісостеповій зоні і займалися землеробством. Степ був малозаселеним а господарством  переважно було вівчарство. 

          Процес  інтенсивного заселення території  Одещини з початку XIX століття відбувся за рахунок втікачів – кріпаків з українських та центральних губерній імперії також загін запорізьких козаків та їх нащадків. На наші території також заселялися іноземні колоністи серед яких було багато болгарів та гагаузів. На південно-західній частині Одещини було засновано понад 60 болгарських та гагаузьких поселень. Було багато іноземних колоністів німецького походження ,які протягом 1 половини XIX століття заснували понад 60 німецьких  колоній – поселень.

      Більшість населення  була пов’язана із сільським  господарством,яке різко піднялося  вверх за рахунок освоєння  нових масивів цілинних земель  і розширення  посівів зернових  культур. Наприкінці  XIX – на початку XX століть  на території Одещини чудово розвивається промисловість,сільське господарство,зовнішня торгівля та обслуговування.

             В цілому на середину XIXст. населення сучасної Одещини зросло приблизно до 700 тисяч  чоловік. Велику роль у заселенні  і господарському освоєнні краю відіграло будівництво залізниць,зростання зовнішньої та внутрішньої торгівлі,обсяг експортно-імпортних операцій. На території Одещини на кінці 20-х років було проголошено колективізацію сільського господарства.

        Кількість населення  району – 29 658, із них міського населення – 9 875, сільського – 19 783. 

        Офіційна мова  – українська. 

В 1991році кількість населення в Іванівському районі збільшилось від1,4% до 19%. В районі  проживають такі нації:

Українці 67% - 76%

Росіяни  17 - 18%

Молдавани 3 - 6%

Болгари 3 - 14%, 

а також білоруси, поляки, вірмени, цигани, татари та багато інших націй.

Іванівський район відноситься до центральної розселенської зони, яка розташована в північних степах. Густота  населення  сама низька і стано-вить всього 16,3 чол. на км2 . Ця зона вважається урбанізованою. В Іванівському районі зменшується  сільське населення і становить 2,8%. 

До 1 типу динаміки сільського населення відносяться Овідіопольський та Іванівський райони. Для них характерним є ріст чисельності  сільського населення(для Іванівського – стабілізація),при цьому механічний приріст перевищує справжній. В 1991 році в Іванівському районі відбувся  «демографічний бум» з відповідним ростом показників народжуваності  і відповідний приріст в результаті значного міграційного притоку міського населення. В районі вікова група 0-15 років перевищує 25%, пенсійна група становить від15 до 20% і цим показано геодемографічну ситуацію в районі.

                 Табл.1 Природний рух  населення Одеської області

 

Роки	Народжуваність	Смертність	Природний приріст(-,+)
1990	12,5	12,3	0,2
1991	12,2	13,4	-1,2
1992	11,4	13,4	-2,0
1993	10,7	13,9	-3,2
1994	10,0	14,7	-4,7
1995	9,6	15,6	-6,0
1996	9,2	15,3	-6,1

 

В Іванівському районі у 1996 року смертність перевищувала народжуванiсть.  На даний момент ще зберігаються  традиції багатодітності, менша міграційна мобільність населення, що позитивно впливає на демографічну ситуацію нашого краю.

В Іванівському районі сільські поселення мають найнижчі  показники людності лише 345 жителів. В останні 15-20 років спостерігається зменшення сільського населення. В селах Іванівського району проживають переважно люди похилого віку (пенсіонери), люди інваліди та ветерани.

Начальник Іванівського райвідділу Пенсійного фонду України видав до друку в районну газету  «Степові Зорі» статтю по збільшенню пенсій для  людей похилого віку та по інвалідності. Доля населення в трудовому віці(16-54/59%). Для району це дуже мало. Іванівська районна державна адміністрація дала розпорядження про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей і виконали добросовісно це розпорядження.

     В 2001 році  відбувся  всеукраїнський перепис населення в Одещині.

 

Суспільно-географічна характеристика господарства

Іванівського району

Загальна структура господарства за розподілом зайнятого населення мають такі особливості: 

матеріальне виробництво 73,7%

промисловість 22,6

сільське  господарство 20,3%

транспорт та зв'язок  12%

будівництво 8,9%.

Сільське господарство:  Головною ланкою АПК є сільське господарство. Сільське господарство Іванівського району спеціалізоване на молочно- мясному скотарстві та свинарстві,зерновому господарстві,вирощуванні соняшника та цукрового буряка. Природні  умови Іванівського району благополучні для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, проса, ячменю та соняшника. Близько половини посівних площ займають зернові,третину-кормові. Грунтово- кліматичні умови і зрошувальне землеробство створюють добрі передумови розвитку цих галузей. Виробнича структура сільського господарства є рослиницько - тваринницька.

На території Іванівського району є зернове господарство,насадження технічних культур,овочівництво,тваринництва. Переважно вирощують  пшеницю різного класу,ячмінь,соняшник,кормовий буряк,кукурудзу та інші рослини. В районі  створено фермерське господарство,де вирощують свиней,корів та сільську птицю. В 2010 році комбайнери зібрали близько 10 тонн цукрового буряка( із газети «Степові зорі»  за тираж 2010 року).

 А також населення Іванівського району займаються виноградарством та садівництвом. Іванівський район є агропромислові комплекси такі як: плодоовочевоконсервний та молочнопромисловий. Також розвивається овочівництво.

       Середня врожайність в районі становить 23,2 цнт/га.

Табл.2                 Ціни на біржових торгах (грн. за т.) з 17 по 32 серпня 2000 р

назва	мінімальне	максимальне
Пшениця(3кл)	750	800
Пшениця(4кл)	630	800
Пшениця(5кл)	550	680
Пшениця(6кл)	430	700
Жито(2кл)	450	605
Овес(3кл)	300	366
Ячмінь(2кл)	450	480
Ячмінь(3кл)	410	500

 

    Готовність сільськогосподарських  механізмів становить понад 75%, в  тому числі 73% - трактори. В селах  на полях працює техніка: комбайни,збиральні  машини,косіли, жниварки,плуги та  трактори.

Природно – ресурсний потенціал:  Іванівський р-н має високий природно-ресурсний потенціал,із-за розташування на морських та лиманних узбережжях. В Іванівському районі налічуються частки природних ресурсів:

1. мінеральні – 0,1%
2. водні - 1,0%
3. земельні – 63,1%
4. рослинні – 0,6%
5. фауністичні – 0,4%
6. рекреаційні – 34,8%

Промисловість:   Провідною галуззю Іванівського району це харчова галузь промисловості. На території Іванівського району біля р. Малий Куяльник в с. Краснознаменка сформовано технопарк.   В 1991 році на території Іванівського району  працював Ольгінський мол очний цех на відстані 85 км від Одеси. В смт. Іванівка Одеської області  працював хлібзавод, сепараторні відділення та цех по виготовленню сиру. На даний момент ці промисловості не справні і не працюють. Поряд все необхідне для розвитку промисловості. А також поряд знаходяться  високовольтна лінія та газопровід і пому проблем із енергією в промисловості не буде( дані на 2000 рік). Серед досягнень району є газифікація сіл та побудова та ремонт  фельдшерсько – акушерські пункти.

   Природні ресурси: У районі добувається будівельний пильний камінь( вапняк). На території Іванівського району  є запаси цегельної  та керамзитової сировин.

 

Фауна: На території району  переважно різнотрав’я : ковила, пирій, кульбаби,степова берізка,конюшина,дикий горох та багато інших. Також ростуть дерева: кримська акація, тополі,берізки,дуби,клени а також зустрічається бузина,дика яблуня(дичка),абрикоси… Дуже багато чагарників та кущів: шипшини,терену,вовчих ягодів.