Міжрегіональна Академія

        управління персоналом

      Павлоградська філія

 
 

                                        Пазін Вадим Юрійович

 

(П.І.Б.)

                   

                  

                            КОНТРОЛЬНА РОБОТА

за темою: Укрїнська повстанческа армія (УПА)

шифр групи: ТУпа-3-11-Б1Пс(4.6дс)

напрям/спеціальність: Психологія

Дисципліна: Історія  України

                                                  науковий керівник:

                   Оспєннікова О.Є

                                                                                                                                                   

 

Павлоград

2011

1. Вступ…………………………………………………………………………3

2.Боротьба Української  повстанської армії. Складова Українського виз-

вольного руху 1920—1950 років…………………………………….……….5

2.1 Об'єднання УПА…………………………………………………………...8

2.2 УПА проти Німеччини…………………………………………………….9 3.Висновок…………………………………………………………………….10

4. Список використаної літератури………………………………………….11

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

 
 

Друга світова  війна принесла Україні заміну одного поневолення іншим. Український  народ був змушений стати на захист і створити для відсічі усім і  всяким поневолювачам власну збройну  силу. Таким тереном, де народилась УПА, її перші відділи, стали Волинь і Полісся, в якому гітлерівці, провокуючи польське населення, повели особливо нещадну політику. Тому українське населення почало створювати самооборонні відділи. 
Початки "Повстанської Січі" - Української Повстанської Армії сягають ще 1933 року. Саме тоді Тарас Бульба-Боровець, як прихильник екзильного уряду Української Народної Республіки, намагався створити Українське Національне Відродження (УНВ). Діяв він поза ОУН, а незабаром був виселений поляками з Полісся в 1937 році в глибену Польщі, а в 1939 року перебував на Холмщині. 
За погодженням з президентом УНР в екзилі А. Лівицьким, генералом В. Сальським, колишнім військовим міністром УНР, в серпні 1940 року переходить радянський кордон і створює на Поліссі територіальні "січі", "Поліське лозове козацтво". З початком німецько-радянської війни проти коричневих і червоних повелаборотьбу створена Т. Бульбою-Боровцем одна міцна формація - "Поліська Січ", що нараховувала декілька тисяч вояків, на Волинському Поліссі, півночі Рівненщини. 
Що стосується ОУН, то ще в 1936 - 1937 рр. з ініциативи її військової реферантури під орудою Василя Сидора створювалися бойови відділи під назваю "Вовки", які вели активну партизанську війну проти польських окупантів. Певні автори саме їх вважають попередниками УПА. 
Військові об'єднання Т. Бульби-Боровця отримують спільну назву - Українська Національна Революційна Армія (УНРА). В народі їх називали бульбівцями або бульбашами. 
    На Поліссі та Волині восени 1942 року під егідою ОУН бандерівського напряму створюються загони, які приймають назву УПА. В жовтні 1942 р. було сформовано на Поліссі перший відділ УПА. Її організаторами були провідні члени ОУН, уродженці Рівенщини Р. Волошин, Я. Бусел, Д. Клячківський. Створив уже згадуваний перший відділ Сергій Качинський (псевдо - Остап). 
   Першим командиром УПА був Д. Клячківський (псевдо - Клим Савур), начальником штабу - Л. Ступницький (Гончаренко). Оперативним відділом керував М. Омелюсік. Командування УПА розміщувалось в Костопольському районі. 
   Творці УПА розглядали її як можливий зародок регулярної української армії. Її сила полягала в тому, що вона спиралася на разголужену мережу Організації Українських Націоналістів. Остання ж користувалася незаперечною підтримкою в населення. 
Водночас силою УПА була також її політична платформа. Вона включала завдання виборення самостійності України, боротьби за грамодянські права, за демократію, за рівноправність національних меншин, співпрацю з усіма поневоленими народами проти нацизму та більшовізму. 
В свою чергу це призвело до того, що нерідко українськи боївки виступали проти польського населення, польських боївок. У цих кривавих українсько-польских сутичках і репресіях непоодиноко брали участь й загони УПА. Водночас гітлерівці майстерно провакували такі сутички, бо мали інтерес до знекровлення всіх сторін. 
В 1943 р. при УПА були створені загони узбеків, азербайджанців, грузинів, татар та інших, що складалися с колишніх німецьких військовополонених або мобілізованих гітлерівцями для допоміжної служби. 

 

2. Боротьба  Української повстанської армії.  Складова Українського визвольного  руху 1920—1950 років.

 
 

Перші партизазанські загони українських націоналістів  виникли на Поліссі та Волині й  спочатку, як не дивно, не були пов'язані  з ОУН. Як тільки вибухнула нацистсько - радянська війна, місцевий український  діяч Тарас Бульба - Боровець, близький до петлюрівського уряду УНР, що перебував  на вигнанні у Варшаві, сформував  нерегулярну частину під назвою "Поліська Січ" з метою очищення свого регіону від залишків Червоної армії. Коли під кінець 1941 р. німці  спробували розпустити його частину, він  повів своїх бійців "у ліси", щоб воювати як і з німцями, так і з більшовиками. У 1942 р. невеликі підрозділи створили на Волині члени  ОУН, що ховались від переслідувань  Коха. 
Наприкінці 1942 р. ОУН вирішила сформувати великі партизанські сили, поклавши тим самим початок регулярної українській армії. Завдяки широкій та ефективній підпільній мережі ОУН УПА швидко розрослася у велику, добре організовану партизанську армію, яка захопіла контроль над значними частинами Волині, Полісся, а згодом і Галичини. Хоч багато українських еміграційних джерел стверджують, що в апогеї своєї сили чисельність УПА сягала близько 100 тис., більш обгрунтовані підрахунки встановлюють цифру 30 - 40 тис. бійців. Порівняно з іншими рухами окупованої нацичтами Європи УПА не мала чужеземну допомогу. Тому зростання її свідчить про дуже відчутну підтримку українців. 
Коли під час відступу радянських війск берієвські прислужники розстріляли у західноукраїнських тюрьмах тисячі невиних, а війська вермахту зупинили цей кривавий терор, їх зустріли як визволителів. Але "новий порядок" виявився не менш жорстоким. 
Виходячі із реальної сітуації в Україні, Головний провід ОУН у постанові від 4 грудня 1941 р. окреслив стратегічне завдання організації: "Готуватися до довгої, затяжної та упертої боротьби з німецькими окупантами і дотримуватися тактики накопичення сил".

З осені 1942 року почали паралельно створюватися збройні  загони ОУН на Поліссі й Волині, очолені Степаном Бандерою, що й  також прийняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 роззброїли УПА—«Поліська  Січ» Тараса Бульби: деякі члени  останньої увійшли до нової УПА, яка, спираючися на мережу ОУН на північно-західних українських землях, набирала розмаху. Її організаторами були провідні члени  ОУН: Дмитро (Роман) Клячківський, Ростислав  Волошин, Я. Бусел. Першим командиром УПА  став Клячківський (псевдонім Клим Савур), а шефом штабу — полковник  УНР Леонід Ступницький (Гончаренко), начальником оперативного відділу  став полковник УНР М. Омелюсік. Місцем постою командування УПА стала Костопільщина.

В кінці 1941 р. і  протягом 1942 р. німці проводили масові арешти членів українських націоналістичних організацій. У лютому-березні 1942 р. у Бабиному Яру було розстріляно 621 членів ОУН(м), серед яких відома українська поетеса Олена Теліга. У липні 1942 р. була розгромлена київська референтура  ОУН(б), а її керівник Дмитро Мирон (Орлик) загинув при арешті. У жовтні-листопаді 1942 було арештовано гестапо і страчено 210 членів ОУН(б). У грудні 1942 р. було арештовано 18 активістів львівської референтури  ОУН(б), серед яких члени проводу  ОУН(б) Ярослав Старух і Іван Клімов, які були розстріляні.

УПА постала  на Поліссі й Волині, передусім, як для оборони населення перед  німецьким терором, так і для  оборони перед радянськими партизанами, які взимку 1942—43 наступали з білоруських  лісів, грабували населення —  та своїми акціями провокували ще сильніші німецькі репресії (див. Радянські  партизани на Україні в 1941—45 рр). Творці УПА розглядали її як можливий зародок регулярної української армії. Безперечно, силою УПА було те, що вона спиралася на розгалужену мережу Організації Українських Націоналістів, яка користувалася підтримкою населення: у її створенні брали участь старшини попередніх українських військових формацій та до неї вступали люди різних політичних переконань, як, наприклад, члени ОУН А. Мельника, так і непартійні, — і вона могла виступати як загальнонаціональна сила.

З її ініціативи створено Українську Головну Визвольну  Раду (УГВР) як верховний політичній центр, якому підпорядкувалася УПА. Силою УПА являлася також і  політична платформа: вона включала гасло самостійності України  та боротьбу за основні громадські права, за демократію, за рівні права  меншин і за співпрацю з іншими поневоленими народами проти нацизму  і більшовизму. При УПА створено у 1943 окремі загони узбеків, азербайджанців, грузинів і татар, що складалися з  колишніх німецьких полонених або  мобілізованих німцями до допоміжної служби осіб. До УПА перейшла 1943 й  частина української поліції; замість  неї німці створили польську поліцію, яка разом з німцями, вела каральні акції проти українського населення  за підтримку.  
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1 Об'єднання  УПА 

 
   Утворення УПА збентежило  не тільки Берлін, який вимагав  Е.Коха негайно покінчити з  повстанським рухом, а й Москву. За вказівками Сталіна у січні  1943 р. було розроблено план  передислокації українських загонів  з Росії та Білорусії в Україну,  перед якими було поставлене  завдання у ході рейдів на  захід розгромити частини УПА.  У сітуації, коли боротьбу доводилось  вести на два фронти, командування  УПА і провід ОУН уживає  заходів для об'єднання трьох  українських військово-повстанських  формувань, що діяли на Волині  та в Поліссі. 
Ще влітку 1941 р. на Волині діяв великій загін під командуванням Максима Боровця, який оголосив себе головним отоманом України. З початку бульбівці нападали лише на частини Червоної армії, а щодо німців дотримувались нейтралітету. У 1942 р. під загрозою репресій М. Боровець вивів своє військо в глибину кременських лісів. 
Після арештів і розстрілів діячив ОУН ставлення українських націоналістів до німців зменилося. Навесні А. Мельник створює підпільну мережу своєї організації з антинімецьким характером. Невдовзі ці загони пиєднались до М. Боровця. 
  В 1943 р. відбулися переговори представників трьох українських військових формувань про об'єднання, але досягти згоди не вдалося. Підроздили УПА 18 серпня силоміць роззброїли і приєднали до себе загони Боровця то Мельника. Численість повстанців зросла до 20 тис.. Усе це створило умови до активних дій.

2.2 УПА  проти Німеччини. 

Виступ УПА проти німецьких окупантів був зумовлений загальною стратегією боротьби ОУН за незалежність України. Один з перших боїв відбувся на Волині 7 лютого 1943 року, коли сотня І.Перегіняка здійснила напад на містечко Володимерець. Найбільш вдалою операцією навесні 1943 року була акція загону "Помста Полісся", коли на шляху Ковель - Рівне, поблизу спаленого німцями села Кортелім, був вбитий шеф спіцвцдділів СА генерал Віктор Лютце. На повстанців було кинуто декілька каральних батальйонів, а потім і значні сили з танками та літаками. Але опір подалати ім не вдалося. 
   В літку 1943 р. загони народної самооборони Галічини об'єднались в бойову групу УПА-захід під командуванням В.Сидора. 
У 1943 р. загони УПА на правобережі злились з сотнями Олійника й утворили групу УПА південь на чолі з О.Грабцем. 
З розгортанням повстанського руху і маштабів боротьби, а також зростанням УПА, яка на кінець 1943 р. налічувала 4 бойових групи і мала 80 тис. вояків, визріла гостра необхідність утворити керівний центр. Восени було сформовано Головну Команду і Головний військовий штаб. 
 

 
 

Висновок 

З перших днів зародження УПА її діяльність мала не регіональний, а всеукраїнський характер, що випливає насамперед з  політичної програми боротьби за відновлення  самостійної України. Ця мета поєднала у рядах армії, крім членів ОУН, вояків колишньої УНР, бійців і командирів Червоної армії. 
   Під впливом ідеології УПА та особисто її командоючого Р.Шухевича докірно змінилася державотворча концепція ОУН. ІІІ Надзвичайний Великій Збір українських націоналістів, який відбувся у серпні 1943 р., своїми постановами затвердив процес демократизації ОУН, та проголосив, що УПА не армія партії, а всеукраїнські збройні сили.

 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

 
 

1.Роман  Шухевич в документах Радянських  органів Державної Безпеки (1940—1950). Т.1., С.12.

2.http://www.unitest.com/uahist/upa/vol1/0063.html

3.Історія  українського війска. Том 4, стр  526.

4.Організація  українських націоналістів і  Українська повстанська армія.  Інститут історії НАН України. 2004 р. Організація українських  націоналістів і Українська повстанська  армія, Розділ 4, стор.187

Центр досліджень визвольного руху. Українська повстанська армія: Історія Нескорених. — 56-67 ст.

5.  Р.  Частій: Степан Бандера, стор. 60-61.

6.Центр  досліджень визвольного руху. Українська  повстанська армія: Історія Нескорених. — 26-27 ст.

7.http://www.upa1.netfirms.com/army1uk1.htm Бойові дії УПА проти Німецьких та Радянських каральних військ

8.Підкова  І.,Шуст Р.: Довідникзісторії України  Ч.2., ст 97-99