Версальський договір

Репарацій у вигляді вугілля  зіграли велику роль у покаранні  Німеччини. Версальський мир ствердив, що Німеччина несе відповідальність за руйнування вугільних шахтах в  Північній Франції і частині  Бельгії, частині Італії. Таким чином, Франція отримала у тимчасове  повне володіння вугленосний  басейн Німеччини Саар. Крім того, Німеччина була змушена передавати Франції, Бельгії, Італії мільйони тонн вугілля протягом 10 років. Тим не менш, під керівництвом Адольфа Гітлера, Німеччина не здіснювала поставки вугілля протягом декількох років, порушуючи тим самим умови Версальського договору.

Німеччина, закінчила платити  репарації лише в 2010 році.

Обмеження на збройні  сили

За договором збройні  сили Німеччини повинні були бути обмежені 100-тис. сухопутної армії; обов'язкова військова служба скасовувалася, основна  частина збереженого військово-морського  флоту підлягала передачі переможцям, були також накладено жорсткі  обмеження на будівництво нових  бойових кораблів. Німеччині заборонялося мати багато сучасних видів озброєння — бойову авіацію, бронетехніку (за винятком невеликої кількості застарілих машин — броньованих автомобілів для потреб поліції).

Створення міжнародних  організацій

Частиною I договору був Пакт про Лігу Націй (англ. Covenant of the League of Nations), який передбачав створення Ліги Націй, організація, метою якої був арбітраж у міжнародних суперечках щоб уникнути таким чином майбутніх воєн. Частина XIII постулювала створенняМіжнародної організації праці, щоб сприяти "регулюванню робочого часу, включаючи встановлення максимального робочого дня і тижня, регулювання трудових ресурсів, запобігання безробіттю, забезпечення адекватного прожиткового мінімуму, захист робітників від хвороб і травм, що випливають з його зайнятості, захист дітей, підлітків і жінок, забезпечення на старість і випадки каліцтва, захист інтересів робітників, що працюють в інших (ніж їх власна) країнах, визнання принципу свободи об'єднання, організація професійно-технічної освіти та інші заходи". Окрім цього, відповідно до частини XII, повинні були бути створені міжнародні комісії з питань адміністртивного контролю за Ельбою, Одрою, Німаном і Дунаєм.

Наслідки

Вільям Орпен. Підписання миру в Дзеркальному залі Версальського палацу 28 червня 1919. Імперський військовий музей. Лондон

Умови Версальського мирного  договору традиційно вважаються виключно принизливими і жорстокими по відношенню до Німеччини. Вважається, що саме це призвело до крайньої соціальної нестабільності всередині країни (після початку  світової економічної кризи в 1929 році), виникнення ультраправих сил  і приходу до влади нацистів (в 1933 році).

Проте жорсткі обмеження, накладені на Німеччину, належним чином  не контролювалися європейськими державами  або ж порушення їх навмисно спускалися Німеччини з рук, у тому числі: Ремілітаризація Рейнської області, аншлюс Австрії, відторгнення Судетської області Чехословаччини і подальша окупація Чехії і Моравії.

У 1935 році Гітлер відмовився від дотримання Версальського договору.

Історичні оцінки

У своїй книзі Економічні наслідки миру (англ. The Economic Consequences of the Peace), Кейнс назвав Версальський договір "Карфагенським миром" (синонім накладення дуже жорстких умов миру), помилковою спробою французького реваншизму знищити Німеччину, замість того, щоб слідувати принципам справедливого міцного миру, викладеним в Чотирнадцяти пунктах Вудро Вільсона, які Німеччина прийняла під час перемир'я. Він заявив: "Я вважаю, що кампанія по забезпеченню сплати Німеччиною загальних втрат у війні був одним з найсерйозніших актів політичної глупоти, за які наші державні мужі будь-коли поносили відповідальність." Кейнс був головним представником британського казначейства на Паризькій мирній конференції, і використовував у своїх пристрасних книгах аргументи, які він та інші (в тому числі офіційні особи США) використовували в Парижі. Він вважав, що суми, які від Німеччини вимагають як репарації перевищували у багато розів її можливості, що буде викликати сильну нестабільність (див. цитату). Пов'язаний з французьким рухом Опору економіст Етьєн Манту (фр. Étienne Mantoux) оспорював такий підхід. Написана Манту 1940-х роках і видана посмертно книга під назвою "Карфагенський мирний договір, або економічні наслідки м-ра Кейнса" є спробою спростувати претензії Кейнса.

У пізніших дослідженнях (наприклад, у книзі "World At Arms" історика Ґерхарда Вайнберга) висунута теза, що договір був насправді дуже вигідний Німеччині. Рейх Бісмарка не розпався, а був збережений як політична одиниця, Німеччина в значній мірі уникнула післявоєнної військової окупації (на відміну від ситуації після Другої світової війни). В есе 1995 року, Вайнберг зазначив, що зі зникненням Австро-Угорщини і відсуненням Росії з Європи, Німеччина в даний час є домінуючою силою у Східній Європі. Вайнберг пише, що, враховуючи, що вже за 21 рік після Версаля Німеччини здобула більше землі, ніж мала в 1914 році, ставить під сумнів, що Версаль був так суворий й непосильний, як стверджували німці.