Волонтерська діяльність з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

                  ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                              ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

 

Кафедра соціальної роботи

 

 

Будьздоровенко Сергій Вікторович

 

Волонтерська діяльність з профілактики негативних явищ у  молодіжному середовищі.

 

 

 

                    Тематичне повідомлення з курсу

«Волонтерський рух в Україні»

                                                                     Студента 1- СП курсу

                                                                                      (спеціальність

                                                                                      «Соціальна педагогіка»)

                                                                                       

 

 

 

 

                                                  

Черкаси 2012

На сьогоднішній день в сучасній Україні склалась досить складна соціально-політична ситуація. На фоні економічної нестабільності, проявляються і несприятливі для розвитку суспільства політичні процеси, які відбуваються в нашій країні. За таких умов соціальна політика країни, безумовно, потребує певних активних дій з боку уряду країни. Зміни в України в останні роки призвели до погіршення якості життя населення, тому потреба у ефективній роботі системи соціального захисту постає перед нами як ніколи. Але ефективна робота установ соціального захисту неможлива без висококваліфікованих працівників, які досконало володіють усіма необхідними професійними навичками та вміннями. Одним із таких напрямків соціальної допомоги є участь добровольців у здійснені цілого ряду соціальних послуг для тих, хто їх потребує. Іншими словами - волонтерська робота. Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства - прагнення миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх людей. Саме справедливості і чесності прагнуть відчути на собі наші громадяни, коли, наприклад, справа стосується належної реалізації громадянами «права брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» [1, с.12].

Проблема діяльності волонтерів піднімається в працях таких  відомих вчених, як І.Звєрєвої, Г. Лактіонової, С. Савченка, С. Харченка, В. Петровича, Р.Вайноли, Н. Заверико, А.Капської та інших, які висловлювали своє бачення на роль та значення цього суспільного явища. Але, не зважаючи на те, що ця проблема стала предметом дослідження багатьох вчених, вплив волонтерської діяльності на розвиток суспільства і держави залишається актуальним питанням і є завданням даного дослідження.

Термін “волонтер” в перекладі з англійської мови означає “доброволець”. В ст.7 Закону України “Про волонтерську діяльність” визначено, що волонтер – це фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку і здійснює волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі. Волонтерами можуть бути громадяни України, які перебувають в Україні на законних підставах, а також громадяни України віком від шістнадцяти років, якщо вони здійснюють волонтерську діяльність на території України, за письмовою згодою одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальника [2]. На думку М. Дейчаківського, волонтери – «найактивніші представники різних груп населення, які бажають своєю працею та участю надати дійову підтримку в становленні демократії в Україні, зробити конкретний внесок у поліпшення становища маргінальних груп чи в розвиток соціальної і культурної сфер» [3, с. 13].

Сьогодні волонтерський рух  поширений у багатьох країнах  світу, особливо в розвинутих: у Франції  до волонтерської діяльності залучено 19 % населення, Німеччині – 34 %, США – майже 56 %, Японії – 26 % [4, с.62]. Зростання значущості цього явища демонструє той факт, що Генеральна Асамблея ООН проголосила 2001 р. Міжнародним роком волонтерів (МРВ). Цю подію підтримав і Президент України, підписавши 22 березня 2001 року розпорядження про проведення в Україні Міжнародного року волонтерів, тим самим офіційно визнавши наявність та поступовий розвиток волонтерського руху. Основними цілями проведення року волонтерів були визначені: популяризація ідей та цінностей волонтерства, підвищення рівня визнання волонтерської діяльності, допомога та сприяння у її поширенні, створення мережі обміну інформацією та досвідом щодо її організації. Умова виконання поставлених завдань – співпраця таких секторів суспільства як громадські організації, держава, приватні особи.

В Україні волонтерський рух  також стрімко поширюється, особливо серед молоді. Поступово зростає  кількість громадських об’єднань  і організацій, діяльність яких спрямована на надання допомоги різним верствам населення з різних питань.

Україна поступово рухається  у напрямку формування та розвитку громадянського суспільства, а такий  подальший рух не можливий без  належного громадського контролю, який, в тому числі, проводять громадські організації та волонтерські рухи. На останніх виборах 2010 року прийняла участь досить значна кількість громадських організацій, які були спостерігачами на виборах. Так, наприклад, ЦВК зареєструвала 16 громадських організацій для спостереження за процесом голосування у день проведення виборів. Найбільш відома з них – “Комітет виборців України” (КВУ), яка працює у сфері спостереження за виборами з 1994 р., розмістила у день виборів близько 5,000 своїх спостерігачів по всій країні. На жаль, кількість волонтерів на виборчих дільницях була не великою, але все ж таки потроху відроджується волонтерський рух та знижується рівень політичної байдужості громадян.

Сучасний вплив волонтерської  діяльності на розвиток суспільство  є безумовно важливим. Зараз волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину  повноважень державних соціальних установ. В основу добровільності покладена здатність однієї людини безкорисливо, у більшості випадків анонімно, виконувати роботу на благо інших. Тобто, частину свого вільного часу, енергії, знань, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Волонтери не отримують матеріальної допомоги у вигляді заробітної плати в грошовому еквіваленті, проте вони мають дещо інше – розвиток власних здібностей, моральне задоволення, отримання нових знань та навиків, відчуття власної необхідності тим, хто потребує допомоги, відчуття, що вони приносять користь.

Волонтерська діяльність – це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому в добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів, людина будь-якого віку і статі, з будь-якою освітою яка спроможна відчувати означені потреби інших людей і на добровільних засадах допомагати їм.

Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в  Україні залишаються передусім  труднощі організації волонтерської  діяльності. Організаторам волонтерського руху потрібно не тільки ознайомитися з історією руху інших країн, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих добровільних помічників та волонтерів-іноземців, діяльність яких може позитивно сплинути на подальший розвиток та становлення волонтерського руху в Україні. Свою діяльність вони поширюють на найбільш важливі сфери життя людини, а чи не є проблема громадського контролю на виборах важливою проблемою для нашого молодого суспільства?

Спираючись на ту обставину, що політична влада в країні знаходиться  в досить складному становищі, свій авторитет в очах пересічних українців  вона майже втратила. Саме волонтери, як члени волонтерських організацій повинні брати активну участь в політичному житті нашої країни та спостерігати за діями посадових осіб органів влади.

Виходячи з того, що в нашій країні досить часто проводять  вибори, то слушно було б активізувати роботу волонтерів саме в цьому руслі. Волонтерські організації є досить впливовою рушійною силою, яка може впливати на громадську думку суспільства. Тому кожен громадянин має право на отримання достовірної інформації з тих же виборчих дільниць, в приміщеннях яких проводиться волевиявлення громадян. Так як громадський контроль на виборах є, поки що, не досить ефективним, підвищити його ефективність зможе нова хвиля українців, які прагнутимуть жити в правовій країні з розвинутим громадянським суспільством. Волонтери зможуть надавати виборцям вичерпну і, що важливо, достовірну інформацію про перебіг всієї передвиборчої кампанії, про порядок проведення агітаційних заходів, про достовірність підрахунку голосів тощо.

Нещодавно з’явився новий  Закон України «Про вибори народних депутатів України», який був прийнятий Верховною Радою України 17 листопада 2011 р. [5]. В цьому законі навіть не згадується таке слово, як «волонтер», а в кількох статтях вищевказаного закону йдеться про спостерігачів від партій, громадських організацій та іноземних держав. То, можливо, в цей закон треба додати поняття «волонтер», як незалежний представник суспільства на виборах. Саме ці доповнення до закону давали б реальну можливість волонтерам бути присутніми на виборах та особисто бачити можливі порушення виборчого законодавства та слідкувати за процесом голосування. Цей факт, на нашу думку, прискорить процес розвитку волонтерського руху та наділить це соціальне явище зовсім іншим статусом.

Підсумовуючи, хотілось би зазначити, що одним із важливих чинників розбудови громадянського суспільства в Україні став активний розвиток відносно нового для країни соціального явища – волонтерського руху. Незважаючи на те, що діяльність цих рухів закріплена законодавством, масового характеру, поки що, це явище не має. Свою діяльність вони виконують на добровільних засадах, що позбавляє тиску ззовні на цих громадян з боку різних державних та недержавних структур і дає можливість не сумніватися в об’єктивності їх дій та висловлювань. Звичайно, важливою була б і присутніх цих представників на виборах, які могли б обмінюватися інформацією з пересічними українцями про перебіг виборчої кампанії, проводячи публічні виступи, обговорення з приводу того, що вони побачили. Наша країна йде по шляху розвитку громадянського суспільства, а про яке громадянське суспільство ми можемо говорити без ефективного громадського контролю та активно діючого волонтерського руху, який завжди стоїть на стражі захисту законних інтересів простих українців.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Конституція України. – Х: Одіссей, 2011. – 56 с.

2. Закон України «Про волонтерську  діяльність» // Відомості Верховної  Ради України. – 2011. – №  42. – ст.435.

3. Дейчаківський М. та ін. Роль  громадських організацій в Україні  М. Дейчаківський // Громада. –  1995. – С. 10–24.

4. Волонтерство як ресурс соціальної  роботи у громаді: Зб. статей. –  К.: Християнський Дитячий Фонд, 2006. – 96 с.