Діалектичні вияви у творчості Мирослава Ірчана

У лексиці творів М. Ірчана  становлять слова-архаїзми:  віче «збори», звізди «зірки», віншувати « вітати».

Другу групу становлять діалектизми – слова іншомовного походження, які з’явилися під впливом інших мов: шіпка «сарай», файно  «гарно», цізорик «ножик», кримінал «тюрма», рихт «правда», жовнір «солдат», газда «господар», чічка «квітка».

Групу лексичних діалектизмів, виявлених у мові Ірчана становлять  суто місцеві слова: вужевка «шнур», поривач «кочерга», бевка «затірка», пас «пояс», буката «клапоть», відки «звідки», загладь «загибель», загрожене «під загрозок», коритар «схованка», пополосувати «побити», розбитки «програвші», рівчак «рів», рачкувати «йти навприсядки», розстрільною «цепом», сховка «схованка», снуватися «розбігатися», татакати «дзвонити», тесати «рубати».

 

 

 

 

 

 

 

1. Роль діалектизмів у художньому тексті.

Діалектологія  служить для повнішого розуміння давніх пам’яток,  також художніх творів як дожовтневої класичної, так і сучасної української літератури. Так, наприклад, багато чого залишиться незрозумілим для читача без спеціальної підготовки в творах таких українських письменників, як м. Шашкевич, Ю. Федькович, І. Франко, В. Стефанник, Марко Черемшина, Лесь Мартович, О. Кобилянська, а також Мирослав Ірчан та ін., де виявилися мовні особливості південно-західних українських діалектів.

У художній літературі знання діалектології дозволяє глибше зрозуміти досліджувані твори письменників. Ці знання дають нам можливість без перешкод розуміти текст та мати змогу понуритись у певний час у певну місцевість, на собі простежити побут, звичаї та мову віддаленої від нас місцевості. Та найголовніше, це те, що ми можемо відчути на собі справжню живу розмовну мову певного населення, що дасть нам можливість з цікавістю пізнавати далекий для нас світ.

Глибоке  знання  говіркових  особливостей української мови,  уміння  їх  спостерігати,  розмежовувати,  по-науковому  аналізувати  дуже потрібне майбутнім філологам, викладачам-словесникам, як для з’ясування явищ сучасної  української  літературної  мови,  так  і  для  успішної  роботи  вчителя  над піднесенням культури усної і писемної мови учнів, ефективного подолання в їх мові й мовленні орфографічних і орфоепічних помилок, спричинених місцевими говірками.

Крім того,  саме  ця  навчальна дисципліна  дає  студентам ті  необхідні  знання з лінгвістики,  які,  по-перше,  створюють  значну ґрунтовну  базу  для  глибокого розуміння процесів формування загальнонародної мови, по-друге, підготовляють їх до поглибленого вивчення історичних явищ української мови.

 

 

 

 

 

 

2. Основні лексико-семантичні групи діалектних виявів у досліджуваних творах.

Лексичні діалектизми Мирослава Ірчана були досліджені у творах: «Дванадцять», «Родина щіткарів», «Поміж людьми», «В бур’янах», «Карпатська ніч». Твори письменника в основному  відтворюють життя і побут селян та воєнних.

До них належать:

• назви предметів одягу:

камазелька – жилетка;

дранка – подерта сорочка;

катрання – лахміття;

плахтина – одежина;

• слова на  позначення предметів домашнього вжитку:

решетина – решето;

лакітки – ласощі;

боханець – буханка;

тайстра – торба;

клуб – клубок;

фіра – віз;

• діалектизми на позначення громадських відносин:

віче – збори громади;

радний – член сільської управи;

звідомлення – повідомлення;

• слова на позначення різних дій (дієслова):

чипіти – стояти нерухомо;

глядіти – дивитися;

рунтати – красти;

вістувати – сповіщати;

банувати – сумувати;

перепудитися – злякатися;

капарити – бідувати;

нотувати – міркувати;

ландати – волочитися;

збиткувати – знущатися;

мельдуватися – заявляти; 

глемедати – ковтати;

воліти – хотіти,

дрижите – тремтите;

жиєш – живеш;

займила – зайняла;

одвічає – відповідає;

станули – стали.

• інші діалектизми: 

вонея – неприємний запах;

вістка – звістка;

винуватих – винних;

вражіння – враження;

вспівати – встигати;

видко – видно;

потічку  – струмку;

одчайність – відчай;

овид – горизонт;

обози – низка возів;

наскок – наступ;

комедіант – блазень;

дуч – яма;

бакурі – хлопчаки;

тогідний – торішній;

відай – мабуть;

щастє – щастя;

без шоколади – без шоколаду;

зататакав кулемет – застріляв кулемет;

польські драгуни – польська кіннота;

не вмію пригадати – не в змозі пригадати;

виходить ціло – виходити цілим.

Окрему групу слів становить суржик, що з’явився внаслідок перебування поета за межами Західної України, насамперед у Харкові. Це такі слова, як:

привичці – звичці,

верстов – верств,

розказую – розповідаю,

смілі – сміливі,

скучний – нудний,

бистра – швидка,

вправді – справді,

держатися – триматися,

ждати – чекати,

заставити – змусити,

завидував – заздрив,

запечатаній – запакованій,

надіялися – сподівалися,

награблених – награбованих,

недостатків – недоліків,

найшлися – знайшлися,

ожидання – очікування,

потрясаючий – вражаючий,

пошли – пішли,

появляється – з’являється,

пропадає – зникає,

поступками – вчинками. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Довгалюк П. М., Ткачук М. П. Ірчан Мирослав // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 335.
2. Герасимова Г. П. Ірчан Мирослав // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 535—536.
3. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови. К., 1966.
4. П. Ю. Гриценко. Південно-західне наріччя // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
5. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П. Бевзенко. –К.: Вища школа,  1980. – C. 3–11.
6. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П. Бевзенко. –К.: Вища школа,  1980. – C. 208.
7. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П. Бевзенко. –К.: Вища школа,  1980. – C. 218–221.
8. Ірчан Мирослав. Твори: В 2-х т. Т.2: Спогади; Повісті; Новели; Оповідання; Публіцистика. / Упоряд.; приміт. М.М. Острика. – К.: Дніпро, 1987. – 480 с.
9. Шило Г.Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра. – Львів: Вид-во Львівського педагогічного інституту, 1957. – 254 с.
10. Франко І. Літературна мова і діалекти // Львівський науковий вісник. – 1907. – Кн. 2. – С. 228 – 232.
11. Тлумачний словник сучасної української літературної мови /за ред. д-ра філологічних наук, проф. В.С.Калашника. – 2-ге вид,  випр. і доп. – Х.: Прапор, 2004. – 992 с.
12. Плющ П.П. Історія української літературної мови. – К.: Вища школа, 1971. – 424 с.
13. Дзендзелівський  Й.О.  Проблеми сучасної української діалектології// Мовознавство. – 1967. - №2. – С. 17-21.
14. Жовтобрюх М.А. Проблеми взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів // Мовознавство. - 1973. - № 1. -  С. 3 – 17.
15. Матеріали до словника буковинських говірок. Вип. 6. – 1979. – 107 с.
16. Петличний І. З. Лише діалект чи літературна мова й діалект? // Питання українського мовознавства. – Львів, 1962. – Кн. 5. – С. 65 – 71.
17. Мукомела О. Мирослав Ірчан // Знання і праця. – 1990. – № 4;
18. Мірчук І. Історія української культури. – Мюнхен; Львів, 1994. – С.216-222.
19. Історія української літератури: У 8-и т. – К.: Наук. думка, 1970. – Т.6.- С.374-375;
20. Історія української літератури ХХ ст. Книга перша (1910-1930-ті роки) / За ред. В.Г.Дончика. – К.: Либідь, 1993. – С.561-567;
21. Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. Київ: наукова думка, 1990