Iсторiя вишивки крестиком

 

ІСТОРІЯ ВИШИВКИ  КРЕСТИКОМ

 

      Вишивка – один із видів декоративно-прикладного мистецтва

Вишивка – найпоширеніший вид народного  декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризується різнотипними матеріалами,

 техніками виконання, орнаментом, композицією, колоритом, які мають численні відмінності.                      Художнє обдарування народу вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах.

 Мистецтво вишивки має багатовікову  історію. Від перших стібків  шитва на шкіряному одязі                     людей кам’яного віку і до нашого сьогодення – такий шлях знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювались і вдосконалювались техніки життя та вишивання.

 Уже в І тисячолітті до  нашої ери мистецтво вишивання  досягло високого рівня у народів Індії, Вавилонії, Риму, Китаю, Єгипту та багатьох інших країн.

 На території нашої країни  у скіфо-сарматських похованнях VІ-V ст. до н.е. знайшли залишки тканини, вишиті золотими, срібними і вовняними нитками. На території України знайдено також історичні пам’ятки цьогомистецтва, які відносяться до І ст. до н.е. – І ст. н.е. А за часів Київської Русі сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві школу, де молодих дівчат навчали ткацтву та вишиванню.

 У давні часи в основному  вишивали лише білими та  сірими нитками, що залишились від ткання полотна.

Щоб надати їм блиску, їх навощували. Згодом люди навчились фарбувати нитки ,а ще пізніше почали використовувати, крім лляних і конопляних ниток, ще й бавовняні, шовкові, вовняні, золоті й срібні, а також перли, намисто, бісер.

 Створюючи візерунки,  люди з глибокої давнини користувались  умовними знаками-символами, де кожна лінія чи фігура мала певне значення.

 Так наприклад:

 пряма горизонтально  лінія – земля

 горизонтальна хвиляста  – вода

 вертикальна хвиляста – дощ

 трикутники – гори

 гачкуватий хрест  – вогонь

квадрат, коло чи ромб –  сонце

 Ці знаки – символи  руками майстринь поступово перетворювались  у візерунки, ускладнювались, доповнювались новими елементами.

 Поступово складались  орнаменти – послідовне повторення мотивів, в яких у стилізованій формі відображалася вся навколишня природа.

 За мотивами орнаменти  бувають геометричними, рослинними, тваринними, а також є орнаменти  із зображенням людей.

 Геометричні орнаменти  дуже прості: кружальця, трикутники, кривульки, лінії, хрестики, крапки.

 В основі рослинних  орнаментів лежить прагнення  перенести у вишивку красу  природи. 

 Такі мотиви, як  “виноград ”, “хміль ”, “калина ”, “барвінок ” часто використовують в українській вишивці. Деякі несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив “барвінку ” є символом немеркнучого життя. Дуже древній символ “дерево життя ” – минуле, сучасне й майбутнє роду людського, родючість землі. Цвіт вишні чи яблуні – символ материнської любові. рута, мальва, півонія – віра, надія, любов.

 Любисток, васильки  – символ людської відданості; ромашка – символ доброти;  калина – символ невмирущого  роду людського; виноград –  краса і радість створення сім’ї; червоний мак – символ чарівної сили, що захищає від усякого зла.

 У вишивках тваринних  орнаментів зображується: кінь, олень,  заєць,півень, голуб, метелики.

 Жіноча фігура символізує  богиню життя; дитячі фігурки  – продовження роду.

 Поступово мистецтво  вишивки поширилось повсюди. Із XVIII ст. воно входить в життя всіх верств населення, стає одним з основних занять дівчат-селянок.

 Вишивкою прикрашали предмети  побуту – рушники, скатертини, святковий і буденний одяг, фартушки, жіночі головні убори, пояси. Вироби, як правило, виготовлялись з простих, недорогих матеріалів, але відзначались вони високою художньою майстерністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ.  ОСНОВНА  ЧАСТИНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИРОБИ-АНАЛОГИ  ТА ЇХ АНАЛІЗ

 

Модель –аналог  №1

 

 

 

модель-аналог №2

 

 

модель-аналог №3

 

 

 

модель-аналог

модель-аналог №4

 

Характеристика аналогів

 

№ п\п	Характеристики, які мені підходять:	Характеристики, які мені підходять:
Малюнок №1	Мені підходить форма, кольорова гамма(але не повністю)	Мені не підходить  з  кольорової гамми(червоний колір)
Малюнок №2	Мені підходить  форма, кольорова гамма(але не повністю)	Мені не підходить  з  кольорової гамми(коричневий та золотистий  колір)
Малюнок №3	Мені підходить  форма, кольорова гамма(але не повністю)	Мені не підходить з форми (метелик)
Малюнок №4	Мені підходить  форма, кольорова гамма(але не повністю)	Мені не підходить з форми (горобчик)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. ТЕОРИТИЧНІ  ВІДОМОСТІ

   Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.

  Вишиванням здавна займалися жінки, що з покоління в покоління передавали саме типові, саме яскраві зразки орнаменту, кольору, технікові вишивання. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, відрізняються один від одного орнаментом, технікою виконання і гамою квітів. У далекій давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних древніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тварини).

    Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всієї слов'янської міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості і подвійні). Важко судити, яке зміст вкладався в ці символи раніш. Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» і ін. В орнаменті вишивок зустрічається мотив «кривульки», або «нескінченник», відомого ще з часів трипільської культури, тобто він з'явився значно раніш, ніж знаменитий грецький меандр. Відомий візерунок «рожи» (зірочки, розетки) являє собою перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця і сонячних променів.

  В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» і ін. Деякі з них несуть на собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев'янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.

  У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба, жаби; із птахів - півень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летучі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідній, властивій даній вишивальниці, зображеннями, у яких відбиває її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто вигадливих сплетеннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі і вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги й ін.

 

Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають  різноманітні вишивальні шви, так називані «техніки», яких на Україні відомо біля ста. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України, а деякі зустрічаються також у білоруській і російській вишивках.

   У південних областях України техніка вишивки має багато загального з устояними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.

    В Україні вишивкою прикрашали рушники, фіранки, жіночий і чоловічий одяг. Особлива увага приділялася рушникам - древнім талісманам будинку, родини.

      У стародавності рушник, що вів відповідними візерунками-символами, був невід'ємним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вітати появу на світ нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали ікони і накривали хліб на столі. Рушники були своєрідним освяченням початку справи і його закінчення.

    Вишивка - один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.

 

Картина вишита косим хрестиком.

 

На основі вивчення традицій і досвіду старих майстрів творчі колективи художніх промислів створюють декоративні вироби, які відповідають естетичним вимогам сучасного мистецтва. Сучасна вишивка може бути використана для прикраси дитячого і жіночого одягу, а також побутових речей: завіс на вікна, серветок, наволочок на диванні подушки, килимків і панно, рушників, фартухів, сумок, сувенірів і ін.

 

Отже, вишивка - це мистецтво  прикраси тканини або трикотажу  стьобаннями, які збагачують її поверхню і підкреслюють красу. Протягом століть  вишивальниці експериментували з відповідними матеріалами, розвиваючи і удосконалюючи своє мистецтво, черпаючи натхнення на навколишньому їх світі, в мистецтві, в орнаментах інших часів і культур. Вишивку використовували для багатьох цілей: щоб увічнити пам'ять про події приватного або суспільного життя, для виразу різного роду політичних або духовних ідей, щоб продемонструвати статус, розповісти яку-небудь історію або прославити красу миру природи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНСТРУЮВАННЯ ВИРОБУ:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Добір матеріалів:

 

 

1. Малюнок і схема  вишивки;

 

2. Вишивальне полотно  розміром 25х30 см;

 

3. Вишивальні нитки.

 

Інструменти

 

1. Голка для вишивання;

 

2. Ножиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.6. Економічний аналіз виробу:

 

   Собівартість даного виробу складає;

 

1. Витрати на електроенергію 5.00 грн.

 

2. Витрати на транспорт  5.00 грн.

 

3. Вартість матеріалів  та інструментів:

 

- Канва білого кольору 10.00 грн.;

 

- Рамка 15.00 грн.;

 

- Нитки (бежевого, світло-розового, 4 світло-зелених, 2 зелених, 5 рожевих) кольорів 40.00 грн.

 

Загальність собівартість виробу .7500 грн.

 

Пропоную за свою роботу 100.00 грн.

 

Звідси прибуток становить 25.00 грн

Порівнюючи собівартість виробу, створеного власноруч із ціною  аналога придбаного у торгівельній мережі, очевидна суттєва економія коштів. Виготовляючи вироби власними руками, існує можливість врахувати не тільки дизайнерські модні тенденції, а і власні побажання. У такому випадку є реальна можливість створити щось своє, неповторне, і що саме головне, в одиночному екземплярі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.7. Маркетингові  дослідження

 

 

міні-маркетингові дослідження

 

№п\п	Опитані особи	Придбало	непридбало

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.8. Екологічна  експертиза виробу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моя тканина  має бавовняний виріб.

Він має позитивний влив на середовище.

Не викликає негативних ефектів

Мій виріб відповідає екологічним умовам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Висновки

 

 

 

Таким чином, ми прийшли  до наступних висновків: