Мій погляд на українське бароко

 МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

 ОНУ ім. І.І. МЕЧНИКОВА 
 
 
 
Творча робота

 з історії  української культури

 на  тему:

 “Мій  погляд на українське бароко” 
 

 Виконала:

 Студентка 1 курсу

 2 групи

 Ковріжних А. 
 
 
 

 Одеса

 2011 

   Бароко в перекладі з італійської означає химерний, чудернацький. Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця XVI майже до кінця XVIII ст.  

   Період другої половини XVII-XVIII століття називають епохою староукраїнської культури, тобто тієї, що передувала новій, створеній за останні два століття. Мистецтво тієї доби розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі культурні сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові «українське бароко».

    Розвиток культури бароко в Україні виявився чутливим до особливостей національного менталітету. Бароко у всіх країнах породило свої національні школи, тобто заявило про себе як варіабельну щодо конкретних історичних умов та традицій культурну систему. Відповідно до національних варіацій можна констатувати, наприклад, віртуозність італійського бароко, драматизм іспанського, містицизм німецького, романтизм французького, метафізичність англійського і, нарешті, героїко-стоістичний дух українського бароко.  
     Незважаючи на те, що українське бароко як сформований стилістичний напрям у мистецтві, літературі та й у культурі в цілому запозичувало свої починання із Заходу, значною мірою під впливом польської барокової культури, воно набуло власних національних рис, спиралося на народні традиції. Якщо конкретніше торкатися певних особливостей, то необхідно звернути увагу на своєрідний динамізм українського барокко, яке поєднало в собі два чинники його саморозвитку: у зв'язку з поверненням культурного життя до його прадавньої духовної столиці Києва й посилення визвольного руху. На Півдні, в Подніпров'ї, Слобожанщині розширювалися межі творення самобутньої бароккової культури.

    В той же час культурні центри Заходу України активніше переймали саме ті безпосередні зразки естетики бароко з його пишністю, елементами інших стильових модернізацій, сильним впливом польсько-католицьких барокових ідей. Але суть українського бароко від цього не змінювалася, тим більше, що основним горнилом, де гартувався його спільний дух, і джерелом творчого натхнення мислителів, зодчих, поетів-філософів, митців була передусім Київська академія.

 Безперечно, українське бароко цікаво ще й тим, що належачи до однієї з найвідмітніших ознак культури XVII—XVIII століть, увібрало в себе найсуттєвіші грані об'єднавчого характеру. Так само, як і мова, історико-наукове осягнення себе, утвердження православної віри, барокко виявилося тим зовнішнім вираженням єдності й "одноцілості культури", яка допомагала консолідувати націю. Сам дух і неспокій, антиномія потягу до власного, того, що кровно йшло від орнаменту земного буття, переосмислення в контексті цього земного релігійних і світських норм життя, яскраво виражені критицизм і тренос, прагнення до нестандартності, проблисків світла в складних суперечливих лабіринтах буття дали відмітний тип бароккового світосприймання. Поняття "бароко" охоплює не лише архітектуру, а й ужиткове мистецтво, фольклорні мотиви з естетикою яскравих оптимістичних форм, літописання, театр, музику, малярство. 
      На мій погляд, українське бароко - надзвичайно особливий та багатогранний мистецькій стіль. 

Бароко  в літературі 
    Літературне бароко прагнуло вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору. В різних країнах літературне бароко розвивалося в різні часи. На територіях православно-слов'янських країн літературне бароко стикалося з польської та західноєвропейською бароковими культурами. Вони проявлялися на різних рівнях цього напрямку — «високому», «середньому», та «низовому».

   «Високе», або книжне літературне бароко писалося здебільшого церковно слов'янською або латинською мовами. Народна, розмовна мова є частиною «низького» бароко. Не можна вважати, що літературне бароко було недоступне народові. Зрештою, мова барокових творів може варіювати, залежно від твору або, навіть, окремої, його частини. Наближення до польської мови помічаємо у творах шляхетських кіл (наприклад, «гербовні вірші»). Наближення до російської мови відбувається в деяких пам'ятках XVIII ст. З другого боку, кількість українців серед перекладачів (в XVII ст.) в урядах, ни духовних посадах, пізніше в університетах Росії була така значна, що елементи

української мови прижилися в російській канцелярській, судовій, шкільній, Нарешті — науковій термінології.

     Митці бароко часто виявляли більше уваги до зовнішньої форми, ніж до зміст у творів. У літературному бароко дивним чином поєднувалися суперечності: земне й небесне, духовне і світське, античність і християнство.

   Літературне бароко приділяє велику увагу природі і людині, але виховує її і'ін служби Богові. Для літературного бароко властивим є потреба руху, напруження відчуттів. 
     Так послання Івана Вишенського змальовують правдиві картини життя українського народу, викривають і засуджують зрадників, гнобителів — українське панство і вище духовенство. Іван Вишенський був першим, хто заговорив так правдиво про життя нашого народу в Речі Посполитій. З цього приводу І.Франко писав: «Особливо принаджує нас свіжість його краси, безпосередність виразу і чуття, пластика картин, одним словом, усе те, що в писаних творах і ішразом сильної, високо симпатичної індивідуальності автора». Барокові прйоми виявляються і в полемічних творах Мелетія Смотрицького. Він виступав проти антигуманних порядків у громадянському та церковному житті України, основною причиною яких був Ватикан.

    Я  вважаю, що неможливо не згадати вірші Григорія Сковороди. Він виступив новатором у віршуванні, система якого була близькою до народних пісень. Його поезія виражала думки і настрої народних мас, бо засобами гострої сатири він викриває

представників панівного класу, консервативну  шкільну систему, розбещене

життя окремих  прошарків населення.

     Саме сатиричне змалювання подій та характерів у творах пізніше викорис-

тали І. Котляревський  та Т. Шевченко. Існуванню бароко в  новій українській

літературі сприяв І. Котляревський, створивши травестійну  поему «Енеїда»,

в якій показав  історію українського козацтва разом  з побутовими деталями

життя нашого народу.

      Таким чином, українські письменники різних часів утверджували естетику

бароко новими художніми формами, стильовими прийомами  осмислення історичної дійсності, ставлення  людини до всесвіту і природи землі. 
 
 
 
 

 Бароко  в театрі

 Основою українського театру стали народні ігри й обряди, в яких драматична дія поєднувалась з діалогами, співами, танцями, перерядженням  тощо. Театралізовані видовища (“Коза”, “Піп і смерть”) відбувалися на майданах і ярмарках, збирали багато глядачів серед селян, міщан, козаків, шляхти.

 У XVIII ст. виник  також кріпосний театр. У маєтках  багатих поміщиків і промисловців влаштовувались видовища, в яких були зайняті кріпаки. Згодом театри діяли  переважно в містах. У 1789 р. в Харкові  виник перший постійний театр  в Україні. У ньому, крім місцевих акторів, виступали митці з Москви й Петербурга.

 В Острозькій школі, Київському колегіумі, братських  школах влаштовувалися свої театралізовані вистави — так звані шкільні  драми.

 У той час  виник і вертеп — ляльковий  театр. Вертепи відбувалися у  спеціально зробленій двоповерховій  дерев'яній скрині: вистави на верхньому  поверсі на релігійні сюжети, а  на нижньому — з народного життя.

  
Бароко в українській архітектурі 
     Прикметні риси європейського бароко в українській архітектурі набули яскравої своєрідності. Тому дослідники українських барокових споруд послуговуються терміном українське, або козацьке, бароко. Найбільшою самобутністю відзначаються барокові споруди на землях Гетьманщини й Слобідської України за часів гетьмана Івана Мазепи. Проте пам'ятки української барокової архітектури збереглися і в Західній Україні та в дерев'яному народному будівництві всіх українських земель.

 В Україні  не мало справжніх шедеврів архітерктури українського бароко, але я обрала лише деякі, які відомі всім за їх надзвичайну красу. Це Софійський та Михайлівський Золотоверхий собор в Києві, Хрестоздвиженський у Полтаві (1709 р.), Покровський у Харкові (1689 р.). Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві (1696—1701 рр.), церква Всіх святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври (1696—1698 рр.), церква Катерини в Чернігові (1716 р.), Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1732р.),собор св. Юра у Львові (1747-1762 рр.).

 Безумовно, найвідомішим архітектором українського бароко був Іван Григорович-Барський. Він спорудив, зокрема, дзвіницю Кирилівського монастиря, Покровську церкву й церкву Миколи Набережного на Подолі в Києві. Іншим визначним будівничим доби бароко був Степан Ковнір. Одна з найкращих споруд Ковніра — корпус на території Києво-Печерської лаври, названий його ім'ям

 Архітектурне  бароко відіграло дуже важливу роль для нашої країни, вона ніби наситилася його неймовірними церквами і соборами. Воно обоготворило духовне життя тих століть, залишивши нам вікову пам’ять. 
 
                                                                Висновок 
Епоха бароко — цікавий період в літературному процесі. Насправді, цей стиль близький саме мені за духом, окремі елементи барокової літератури я й зараз зустрічаю навіть в сучасній українській літературі, також коло себе не можу не помітити споруди, картини, ікони, створені митцями саме того часу. 
Бароко збуджував почуття людини і таким чином оволодівав її думками. Він надавав перевагу формі перед змістом, химерності перед простотою, синтезові перед самобутністю. Саме здатність до синтезу зробила бароко особливо принадним для українців — нації, яка перебувала між православним Сходом та латинізованим Заходом. Бароко не додало українській культурі якихось нових ідей, воно скоріше пропонувало нові прийоми, — такі як парадокс, гіперболізація, алегорія, контраст — і всі вони допомагали культурній еліті ефективніше окреслити, опрацювати й розвинути старі істини. Бароко надало митцям України культурний динамізм, прагнення досконалості, спрагу спілкування із Заходом.

Cписок  використаної літератури: 
1)Барокко и народный стиль в каменной сакральной архитектуре Слобожанщины

2)Микола Кияниця.  Українське бароко як явище  світової культури // Образотворче  мистецтво. −1990. — № 4.

3) проф. А.Яртись  та проф. В.Мельник. Лекції з історії Світової та Вітчизняної культурі 
3)http://uk.wikipedia.org/wiki/Українське_бароко 
4)http://istoriaukraina.narod.ru/baroko.htm 
5)http://www.refine.org.ua/pageid-3478-1.html 
7)http://pidruchniki.ws/13500826/kulturologiya/ukrayinske_barokko_rozuminnya_epohi_stilyu_slovyanskogo_barokko 
8)http://ua.textreferat.com/referat-14276-4.html