Один день з життя українця

 

 

Міністерство освіти і науки України

 

 

 

 

Творча робота

з історії української культури

на тему:

«Один день з життя українця»

 

 

 

Виконав (ла):

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                     Одеса

2014 р.

І от настав ранок. Роса покрила зелену травичку и віддзеркалювала сонячне проміння. Квіти почали розпускатись, добавивши більше ярких кольорів. Все навкруги цвіло і пахло, адже літо наступило. Пташки співають і щебет їх дзвенить по всьому селу. У небі неспішно пливуть, немов величезні кораблі, білі хмари. День почався дуже добре.

Я прокинувся, коли перші промені сонця потрапили в хату. Хата наповнювалась тепло  і затишком. Біля печі мати клопотала, готувала сніданок. Батько вже пішов до корови і курей. Він завжди встає доїти корову до сходу сонця, бо вважає, що тільки тоді молоко у корови найсмачніше і найкорисніше. 

По всій хаті розвішані ікони. Мати кожний вечір протирає від пилу. Вона дуже любить чистоту, тому речі завжди білі і підлога чиста. Моя мати була дуже красива. У неї були дуже довге волосся і голубі очі, голубі як кришталь води. Вона завжди одягала красиву вишиванку, червону спідницю і червоні чобітки. В її пасмах завжди був віночок із різних квітів, які тільки прикрашали її.

Батько мій був козаком. У нього довгий чуб і чорні вуса. Сам він високий і широкоплечий. Також батько дуже сильний і розумний. Завжди дає мудрі поради своєму сусіду. Все село його поважало.

Сьогодні, ми з батьком підемо до ставка порибалити, а мати буде засіювати пшеницю, а також гречку і ячмінь . А у ввечері з друзями піду до річки, адже сьогодні Івана Купало. Надіюсь, сьогодні я знайду квітку папороті.

Надів вишиту сорочку і синій жупан, я пішов до батька. Допоміг йому  з коровою і покормив свиней. Ми не були бідними селянами. У  нас були практично все, бо тато продавав свиней. Вони в нас були дуже великі і м’ясисті. Про них знало все село і не тільки.

Закінчивши з роботою по хаті, ми поснідали. На столі лежало велика тарілка вареної картоплі і овочі, такі як: цибуля, помідори, огірки та часник. Також на столі лежав  хліб. Дуже смачний і духмяний. Посуд весь був глиняний і розмальований. Голубі квітки, зелені листочки і інші різні візерунки. А поруч, біля тарілки, лежали дерев’яні ложки. Вони булі ідеально виточені, відполіровані й вкриті лаком.

Трохи відпочивши, ми з батьком зібравши вудочки, пішли до ставка. Щоб дійти до ставка, треба пройти садочок і трохи лісу.  Яблуні вже склонились від важкості червоних яблук. Сливи і абрикос так і ваблять бджіл. Весь сад був заповненим фруктами. Тільки груші почили недавно цвісти. Зірвавши пару яблук, ми продовжили наш шлях.

Між кущами ми почули шарудіння. Зупинившись ми прислухались. Через пару хвилин, з кущів вибігла лисиця. А в пастці несла кроля. В наших окраїнах їх дуже багато. Не раз, вони залазили до курятника і викрадали курей.  А собаки, зовсім не реагують на них.

Коли вже лисиця далеко втекла, ми вже пройшли три великих дерева. Це була як помітка для селян, яке значило, що вже недалеко ставок. Коли ми минули ліс і звернули вліворуч, то почули дзюрчання. То текла вода до ставка.

Дійшовши до озера, все начебто змінилось. Дерева закривали ставок від сонячного проміння і затримували вітерець. Сівши біля води, ми закинули гачки в воду і чекали коли клюнуть риба.

Навколо було дуже мирно і спокійно. Жаби регочуть, птиці співають свої мелодійні пісні, ящери колишуть високу траву бігаючи поміж неї. Ліс начебто ожив після  холодної зими, навкруги гомін і щебет…

Раптом я відчув, що в мене клює риба. Смикнувши різко вудочку, у мене на гачку висіла риба, маленька, напевно розміром в долоню. Через декілька хвилин і у батька почало клювати. Вловивши ще декілька рибин, ми закінчили нашу рибалку і забрались до дому. Вже почало потроху темніти. Дійшовши до хати, нас зустріла мати  дав глечик води. Переодягнувшись, я пішов вниз по вулиці, до свого товаришу. Зустрівши його, ми рушили до річку. Наш шлях простягався між полем, а за ним вже виднівся ліс та річка . Все було усіяно пшеницею. Вона вже дозріла і були видно, як на іншій стороні поля збирали урожай. Також цвіте бузок, запах свіжої трави розноситься по округах. Літня природа наповнює повітря рослинними пахощами. От, в далеченні, уже й тополя розпустила пух у насіннях, щоб тільки дочекатись легких поривів вітру, що розносять нове життя по окрузі. Уже поблизу ліса розноситься аромат пряностей, уже не квітковий, як біля хати, а солодкий трав’яний. Жайворонок  літав над нами і заспівував свою пісню. Моя душенька милувалась цім пейзажем.

Вже підійшовши до річки, ми побачили багато людей. Декілька готовили багаття, а дівчини вже займалися вінками. Вони збирали польових квіток. А не далеко від річки вже готувались музиканти.

Решта хлопців готували із гілок опудало – Купало і Мара. А дівчини прикрашають їх квітами і  віночками. Закінчивши з приготуваннями, опудала ставили і навкруг їх і дівчини почали вести хоровод і співати пісні. Всі пісні були про заміжжя, прощання з вільним життя, бо восени настає пора весілля. Серед цих дівчат була і моя майбутня жінка. Вона неймовірна красуня . Чорні брови, довге темне волосся і звабливі карі очі. Все мне вабило в неї. У нас в вересні буде весілля.

Коли пісні закінчили співати, почали грати музиканти. Скрипка, цимбали, сопілка, бубно… Все грало і змушувало рухатись. Хлопці запалили вогнище і пари пішли пригати через нього.

Узявшись міцно за руки, я зі своєю дівчиною пішли до багаття. Розігнавшись, ми пригнули і не розчепили руки. Це означає, що побравшись ми будемо жити все життя разом, без турбот і проблем. Інші хлопці, у яких не було пари, змагались у найкращих стрибках. Треба було якнайвище і якнайдалі стрибнути через багаття, не забуваючи про те, щоб стрибок був красивим.

Після того як ми втопили Марену у річці, дівчата втекли від хлопців до води, щоб заворожити. Вони дістали свічки, запалили їх і пустили у воду с вінками. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою і співають пісні. Вони дуже гарно співають, аж заслухаєшся.

Хлопці же, стоять трохи подалі від дівчат і чекають їх вінок. Вони домовляються між собою і знають де чий вінок. Якщо спіймаєш його, то чекає на вас добре життя разом, а якщо вінок втонув, то не весілля не буде. Тому дівчата намагались, як найкраще зробити його.

Коли всі половини свої вінки, то парочки взявшись за руки пішли до лісу шукати цвіт папороті. Мої батьки розповідали, що існує повір'я, нібито цвіт папороті з'являється в купальську ніч. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої у році ночі під Івана Купала. Здобуту цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння, може бачити заховані в землю скарби. А володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні Івана Купала бачити, як ходять лісом дерева  й тихо розмовляють між собою.

Ходили ми з моєю коханою дуже довго по лісу, але так і не знайшли цю квітку. Коли ми повернулись до річки, то сонце потроху почало сходити. Зібрали лікарської трави з росою і потроху почали йти до хати. Кажуть, що лікарська трава, яку зібрали рано вранці після Івана Купала, має особливу, надзвичайну силу. За народними легендами цілющі трави сіють русалки та мавки.  Вони ж доглядають за зіллям і знають, як і коли його вживати.

Супроводив свою дівчину і прийшовши додому, я розповів своїм батькам як пройшла ніч і улігся спати, бо завтра треба допомогти матері на огороді.