Особливості іконопису та книжкової мініатюри

 

5 живопис

 

До  найкращих зразків галицько-волинського  живопису цього періоду належить чудодійна ікона Волинської Богоматері («Богородиця Одигітрія» з Покровської церкви в Луцьку, початок ХІV ст.). Вона вражає глядача особливою суворістю образів Богоматері і малого Ісуса, якої не було в іконах попереднього періоду. Свідченням проникнення елементів народного мистецтва є сорочка Ісуса, прикрашена вишитими квіточками.

Ще  одним шедевром іконопису того часу є шанована в Польщі Ченстохівська  ікона Богоматері (ХІV ст.), що була написана в Галичині.

У Львівському  музеї українського мистецтва зберігається одна з перлин галицького іконопису «Юрій Змієборець» із села Станилі поблизу Дрогобича. Її автор був талановитим майстром композиції та колориту, що зміг поєднати відчуття загальної гармонійної врівноваженості з ритмічним рухом, а форму — із кольором.

Відомі  й інші пам’ятки галицького живопису ХІV ст., яким притаманні висока майстерність живописців, виразна індивідуальність, поєднання візантійських традицій, давньоруської спадщини й струменя місцевого народного мистецтва. Надзвичайно популярними були ікони із зображенням Св. Миколая та святих мучеників Дмитрія, Фрола і Лавра, Бориса та Гліба.

Ще  одним видом мистецтва, який набув  поширення в Галицько-Волинському  князівстві, була скульптура. Даний  вид мистецтва розвивався у формі  рельєфу, яким прикрашалися храми. Яскравим зразком скульптури тієї доби є шиферний рельєф ХІІІ ст., який зображує Св. Дмитрія. Зараз він зберігається в Кам’янець-Подільському музеї. Під час розкопок руїн Успенського собору в Галичі було знайдено рельєфне зображення дракона, із пащі якого виростає пишна гілка. Багато прикрашені рельєфами також церкви Св. Пантелеймона в Галичі та Іоанна Златоуста в Холмі. Їхнім творцем був «великий хитрець Авдій». Це перше ім’я майстра скульптури, яке знає історія українського мистецтва.

Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на ХІІІ ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.), у якому містяться чотири мініатюри євангелістів та тлі обладнання книгописної майстерні.

Архієрейський Служебник із Перемишля (початок  ХІІІ ст.) прикрашений трьома мініатюрами (збереглися дві) святих Василія Великого, Іоанна Златоуста та Григорія Богослова. Як і попередні мініатюри, ці образи є видовженими, з малими головами — відповідно до канонів візантійського мистецтва.

Значна  частина мініатюр ХІІІ ст. є копіями  фресок храмів, із яких походили рукописні книги.

Виразно виділяються мініатюри Євангелія  ХІІІ ст. (невідоме походження). Вони багато декоровані промальованими дрібними деталями. Але переважна більшість збережених рукописів мають значно скромніше  оздоблення у вигляді заставок, кінцівок, ініціалів, організації аркушів, орнаментації.

На  території Галицько-Волинського  князівства археологи виявили багато скарбів з усілякими ювелірними прикрасами. Найчастіше знаходять сережки, колти, привіски, браслети-наручі, підвіски. Ці знахідки свідчать про високий рівень галицько-волинських ювелірів, які добре знали різні технічні прийоми: лиття, кування, чеканку, позолоту, інкрустацію тощо. 

 

 

 

 

 

3.   Література і літописання. До нашого часу не збереглися пам’ятки світської літератури Галицько-Волинської Русі, хоча їхнє існування безсумнівне. До таких творів деякі дослідники зараховують «Повість про осліплення Василька».

Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція: написання окремих повістей, своєрідних світських житій князя, які згодом були об’єднані в єдиний твір.

Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. невідомим автором. У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого осліпив волинський князь.

Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського  князівства є «Галицько-Волинський літопис». Він був знайдений у 1809 р. видатним російським істориком М. Карамзіним.

Особливістю літопису є те, що він спочатку був  літературним твором без поділу на роки. Хронологію в ньому проставили згодом переписувачі, але з великими помилками. Окрім художньої самобутності, він вирізняється своїм глибоким змістом. Літописці, яких, на думку вчених, було не менше п’яти, уміло передають риси тогочасної епохи, деталі неспокійного часу.

Літопис складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: Літописця Данила Галицького (оповідає про події 1205—1258 рр.) і Волинського літопису (1258—1290 рр.). Літопис створений з окремих повістей, що були об’єднані пізнішими укладачами. Центральною частиною твору є життя князя Данила Галицького.

Літопис дає широку картину подій і сусідніх земель: Угорщини, Польщі, Литви, інших руських князівств, Орди. Відомості літопису — майже єдине джерело, яке дає змогу в основному відтворити події в Мазовецькому князівстві та Литві цього періоду.

Волинська частина літопису відзначається  особливо високими літературними достоїнствами, емоційністю та ліризмом викладу. Тут багато уваги приділено розвитку культури на землях Галичини й Волині.

Ідейно  літопис був спрямований проти  боярського свавілля і прославляв руську зброю і Руську землю.

Літопис також є цінним джерелом для вивчення давньоукраїнської мови, адже він містить багато характерних для неї слів, зворотів, прислів’їв.

 

2. Особливості іконопису та книжкової  мініатюри

Галицько-волинська  книжність розвивалась на основі київської літературної традиції. Дослідження істориків свідчать, що в Xіі—Xііі століттях Галицько-Волинське князівство володіло найкращими творами перекладної і давньоруської літератури. чимало пам'яток книжкового живопису загинули у вихорі стрімких історичних змін, які випали на долю князівства. До наших часів збереглося лише кілька рукописів, прикрашених мініатюрами місцевих майстрів.

Рукописи  західноукраїнського походження —  Кристинопільський Апостол, Холмське Євангеліє, Перемишльське Євангеліє, Волинське Євангеліє, Галицько-Волинський літопис. Ці твори відзначаються  простотою і стриманістю в  багатстві рисунку й колориті орнаментів. На них відсутні зображення тваринних мотивів, що є характерними для книг київських переписувачів.

Оформлення  галицько-волинських рукописів просте, у ньому застосовуються переважно  жовтий, червоний і синій кольори, і в незначній кількості зелений. Книжковим мініатюрам властиві нововведення: синій колір фону (золото використовується для орнаментування й не несе підкресленого символічного значення), фігурам надано більшої розкутості в рухах й емоційної виразності. Розкута манера виконання мініатюр відрізняється від графічної чіткості константинопольських та київських художників.

Яскравим  прикладом галицько-волинського  художнього стилю є мініатюри  Галицького Євангелія, надзвичайно  вишукані й дорогоцінні витвори  образотворчого мистецтва. Дивлячись  на зображення можна зробити висновки про знайомство художника з романським та готичним мистецтвом.

У музеї  Волинської ікони м. луцька зберігається унікальне творіння візантійських  іконописців — Холмська чудотворна ікона. як вона потрапила в Холм невідомо, але з Xііі ст. її долю пов'язують з іменем данила Галицького. За однією з версій істориків ікону привезла дружина князя з Візантії. Уже в старовину чудотворний святий образ був прикрашений коштовними ризами. 1261 року татарська навала пограбувала Холм. Вороги зірвали з ікони ризи й зруйнували храм, де вона зберігалася. на образі досі видно сліди меча та стріл.

До  видатних пам'яток давньоруського живопису часів Галицько-Волинського князівства належить іконопис. як і витворів книжкового образотворчого мистецтва, іконописних  творів збереглося дуже небагато. Серед них найвідомішими є Богоматір-Одигитрія Луцької Покровської церкви, ікона Юрія змієборця, Холмська Богородиця.

Ченстохівську ікону Божої Матері відносять  до XІ ст. і хоча це витвір візантійського мистецтва, свого часу він був дорогоцінною святинею Галицько-Волинського князівства. із ченстохівською іконою пов'язують ім'я галицько-волинського князя Льва Даниловича, якому вона належала. Наприкінці Xііі ст. князь перевіз ікону до волинського міста Белз. Після завоювання цих земель Польщею, святий образ потрпив до ясногорського монастиря, де й зберігається понині. ченстохівська ікона — одна з найцінніших пам'яток Польщі.

У 1962 році в Покровській церкві Луцька вчені  звернули увагу на стару ікону, на якій було зображено Богоматір із немовлям. згодом з'ясувалося, що це — перлина волинського іконописного мистецтва Xііі ст. У цьому творі вже добре помітні риси, характерні для творчості саме волинських майстрів, що відобразилися в моделюванні об'ємності облич Богоматері і Христа, відході від схематичності зображення й наданні образам життєвості за допомогою тіней. Цікавим є й кольорове рішення ікони. Біла сорочка ісуса символізує його небесне походження, коричневий мафорій1 Богородиці — ознака божої ласки до неї.

Ікона Волинської Богоматері належить до найцінніших скарбів мистецтва України. Нині витвір зберігається в Національному художньому музеї Києва.

 

 

3.Вівод

 

Висновки. Культура Галицько-Волинського князівства мала значні здобутки. Вона залишила по собі зразки, які вражають своєю майстерністю й досконалістю. Будучи складовою культури Русі, вона мала значні відмінності, які були спричинені місцевими умовами й культурними впливами сусідів.

Галицько-Волинське мистецтво  є однією з найяскравіших сторінок історії давньоруського мистецтва. Розпочавши свій шлях від києво-ві-зантійської художньої культури, воно збагатилося спілкуванням з мистецтвом західних країн. Ці привнесення були органічно засвоєні галицькими майстрами, які створили високохудожні пам'ятки мистецтва Галицько-Волинської Русі.

 

 

 

 

. Аркас М.  Історія України-Русі. – Одеса:  Маяк, 2008. – С.6-15.

2. Бойко О.Д.  Історія України: Посібник. –  К.: Видавничий центр «Академія», 2009. – С. 9 – 40.

3. Давня історія  України: Навч. посібник: У 2 кн./ Толочко  П.П. – К.: Либідь, 2009. – Кн.1. – 240 с.

4. Історія України.  Нове бачення: у 2 т./ За ред.  В. А. Смолія. – К.: Україна, 2007. – Т. 1. – С. 5 – 39.

6. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України  від найдавніших часів до 21 століття  – Харків: Одіссей, 2008. – С.28-53.

7. Лановик Б.Д., Матейко Р.М., Матисякевич З.М. Історія України. - К.: Знання, 2006. – С.152-226.