Поширення вживання ненормативної лексики серед молоді

На підставі сказаного вище ми виділяємо фактори, що, на нашу думку, сприяють поширенню ненормативної лексики. Це: уживання ненормативної лексики засобами масової інформації; криза сучасної мовної культури; демократизація мовної культури; зниження якості друкованої продукції; виховання дітей у неблагонадійній родині; шкільне середовище.

У результаті проведеного експериментального дослідження очевидним для нас стало те, що ненормативна лексика широко і привселюдно вживається представниками усіх шарів населення, в тому числі і серед молоді, і викорінення її доволі проблематичне. Проте ми вважаємо, що необхідно вживати заходів, спрямованих на превенцію поширення ненормативної лексики в молодіжному середовищі і хочемо запропонувати деякі рекомендації.

Насамперед, слід зазначити, що основна відповідальність за виховання культури мови полягає насамперед на освітні установи, родину, громадські організації, установи культури, літературу, а так само засоби масової інформації.

У своїй дисертації «Психолого-педагогічні причини лихослів'я й особливості його прояву в шкільному середовищі» Л.Широкорадюк [10] здійснила науково-психологічний аналіз лихослів'я, визначила його психолого-педагогічні причини, виявила особливості прояву лихослів'я у взаємодії дорослих (учителів, батьків) і школярів. Ми цілком поділяємо точку зору авторки на доцільність проведення корекційно-профілактичних заходів у таких формах і напрямках: проведення тематичних бесід і роз'яснювальної роботи націлених на закріплення негативного ставлення до лихослів'я; активна участь викладачів у загальних заходах, спрямованих на боротьбу з лихослів'ям; проведення тренінгів-семінарів, присвячених даній проблемі, ділових ігор, що дозволяють викладачам регулювати свій емоційний стан і налаштовуватись на позитивну взаємодію з учнем; робота в групі повинна переважати над індивідуальною роботою; робота з батьками [11].

Розглянувши різні форми корекційно-профілактичних заходів, описані Л.Широкорадюк, ми пропонуємо розробити програми, які б сприяли очищенню мови від ненормативних лексичних одиниць, культивацій мовної поведінки молоді.

У системі вищої освіти, а також у системі ПТО необхідно впроваджувати курси з формування культури мовлення. При цьому варто враховувати індивідуальні розбіжності в діяльності нервової системи індивідів – з огляду на силу процесів збудження і гальмування, їх урівноваженості і рухливості. В одних ці процеси взаємно врівноважуються, в інших спостерігається перевага одного з них. В індивідів зі слабкими процесами гальмування часто спостерігається «неконтрольованість» вчинків, саме ці люди часто порушують дисципліну і лихословлять. Табуювання, тобто традиційні педагогічні методи заборони, боротьба проти лихослів'я з боку викладачів і батьків можуть призвести до зворотного ефекту. якщо не будуть враховуватися індивідуальні особливості особистості [11].

У системі ПТУ на рівні факультативів необхідно створювати дискусійні клуби з культури мови. У процесі спілкування з учнями машинобудівного ліцею ми дійшли висновку, що, незважаючи на вживання ненормативної лексики, багато хто з них позитивно ставиться до проведення заходів щодо боротьби з лихослів'ям.

Учням необхідну засвоїти знання з риторики, що є «вінцем освіченості». Це наука моральності, виховання, спілкування, її теорія і практика, засновані на загальній культурі. Мета риторики визначається як пошук оптимальних алгоритмів найбільш ефективного спілкування у сучасному суспільстві [4]. Проблеми риторики розглядали М.Ломоносов, Н.Кошанський, О.Лосєв, В.Виноградов, С.Аверінцев, Ю.Рождественський.

На жаль, риторика тривалий час не була включена до типових навчальних планів загальноосвітньої школи, а також до державного стандарту щодо підготовки педагогів у вищіх навчальних закладах. Це помітно впливало на загальний мовленнєвий розвиток як учнів, так і студентів. Варто зазначити, що в античному світі риторика складала основу єдиного типу навчальних закладів, що давали вищу освіту. З 2001 року до типових планів загальноосвітніх шкіл (11-12 класи) і вищих навчальних закладів (гуманітарні факультети) включено курс риторики. Таке нововведення дозволить покращити результати мовленнєвого розвитку школярів і студентів гуманітарних факультетів.

Сьогодні викликає занепокоєння зниження мовленнєвої компетенції у студентів вищих навчальних закладів, зокрема технічних факультетів. На нашу думку, варто ввести курс риторики і на таких факультетах з урахуванням їх специфіки.

Літературна мова нормативна, для неї характерна стабільність мовних меж, що спирається на авторитет художньої літератури, науки. Можна сказати, що дане визначення розкриває шляхи боротьби за чистоту мови.

Культура мови регламентується законом. У чинному законодавстві є стаття, що передбачає карну й адміністративну відповідальність за вживання нецензурних висловів.

У результаті дослідження, ми дійшли висновку, що молодіжне мовлення останнього десятиліття відрізняється особливою різкістю, брутальністю. Ці прояви мовної волі характерні для кризових періодів розвитку суспільства. Вживання інвективи, жаргонів, сленгу стало нормою. Психологи, лінгвісти, культурологи говорять про «емансипацію мата». З ненормативної лексики майже остаточно знято табу, хоча останнім часом спостерігається зворотна тенденція. Ми вважаємо за доцільне привернути увагу громадської думки до проблеми превенції поширення вживання ненормативної лексики серед молоді і спонукати до дискусії з питання введення лінгвістичної цензури.  

ЛІТЕРАТУРА

1.        Бессонова Т.П. Особенности развития ребенка в неблагополучной семье // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – №1. – С.39-41.

2.        Колесов В.В. Культура речи – культура поведения. – Л.: Лениздат, 1988. – 271 с.

3.        Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н.Ярцева. – М.: Сов.энциклопедия, 1990. – 685 с.

4.        Львов М.Р. Основы теории речи: Уч.пособие для студентов пед.уч.заведений. – М.: Издательский центр „Академия”, 2002. – 248 с.

5.        Нефедов В.И. Искусство воспитания в семье. – Минск: Народна освіта, 1971. – 174 с.

6.        Нещименко Г.П. Вопросы языкознания // Динамика речевого стандарта современной публичной вербальной коммуникациии: проблема тенденции развития. – 2001. – №1. – С.98-131.

7.        Нещименко Т.П. Язык и культура в истории этноса // Язык – культура. Этнос. – М.: Академия, 1994. – 196 с.

8.        Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся: Пособие для учителя / Под ред. В.А.Татенко, Т.М.Титаренко. – К.: Рад.школа, 1989. – 128 с.

9.        Русский язык / Под ред. Л.Ю.Максимова. – М.: Просвещение, 1989. – 287 с.

10.     Шанский Н.М. Лексикология современного русского языка. – М.: Просвещение, 1964. – 312 с.

11.     Широкорадюк Л.А. Психолого-педагогічні причини лихослів’я та особливості його прояву у шкільному середовищі: Дис. ... канд. псих. наук: – К., 2001. – 177 с.