Український Ренесанс та мистецькі об"єднання на зламі XIX-XX ст

Українське відродження, незважаючи на свою трагічну долю, ніколи не було стертим з народної пам´яті. У XX та на початку XXI ст. воно ще не раз  піднімало з колін нові покоління митців, сприяло новому піднесенню української культури.

Висновок

Ренесанс в  українській культурі став наслідком  складного й тривалого процесу  взаємодії вітчизняної та європейської культури. І хоч українські митці  не сформували цілісної ренесансної  культури або стилю, зате творчо переробили кращі досягнення західної Європи, насамперед Італії, використали їх для розвитку власної нації, формування власної державності. "Так само, як Січ здолала створити на території чужої держави мілітарну республіку, - пише Є. Маланюк, - так суспільство здолало школами, братствами і безупинною боротьбою - створити "державу в державі" -"Руську Річ Посполиту".

Своєрідність  і драматизм Ренесансу в Україні  полягає і в тому, що своєї вершини  він досягає в період кризи  західного гуманізму, панування  контрреформації, національних і релігійних воєн, в одній з яких український  народ виборював своє право на існування. Зазнавши свіжого подиху європейського Ренесансу, українська культура розвивалася своїм шляхом, трансформуючись у культуру національного відродження, що стала основою державного відродження.

Отже, в XIX - на початку XX ст. активізується культуротворчий потенціал українського народу шляхом творення духовних цінностей (літератури, мови, мистецтва, науки, освіти тощо), збереження та поширення духовної спадщини (культурно-освітніх товариств, бібліотек, музейної справи, меценатства). На межі XIX і XX ст. інтенсивно відбувається процес формування інфраструктури української культури, об´єднання духовних зусиль національної еліти східно-і західноукраїнських земель, зростання національної та політичної свідомості українського народу. Українська культура стає народною за змістом та класичною за формою. На початку XX ст. головним здобутком розвитку української культури можна вважати утвердження етнокультурної достатності, що створило грунт для становлення української державності в роки національно-визвольних рухів 1917-1920 pp.

Список використаної літератури:

1. Висоцький О.Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ : НМетАУ, 2009. – 130 c.

2. Культурологія: теорія та історія культури. Навчальний посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбула - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 368 c.

3. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української культури: Навч. посібник / Наук. ред. В.М. Шейко. – К.:

Кондор, 2006. – 264 с.