Японська родина – рай для дитини

Європейцеві японська молодь здається інфантильною, незрілою. Це відбувається тому, що японських дітей не заохочують до дорослішання - принаймні, до того моменту, поки вони не надійдуть на службу. Діти живуть у стані благодушній розслабленості і безтурботності, і це в порядку речей. Адже так і потрібно поводитися з справжніми скарбами, а тим більше з «дорогоцінними подарунками Неба» - зберігати їх у затишному і захищеному місці.

Сучасні тенденції становлення родини в Японії

Останнім часом в Японії поширеним стало старіння сім’ї, це пов’язано з довгим періодом навчання,  кар’єризмом, прагнення пожити для себе і взагалі відсутність бажання заводити сім’ю. Вступаючи до шлюбу японки вже морально готові до того, що практично весь свій час будуть вимушені присвятити дитині, так як дитячі садки в Японії майже всі приватні і дорогі, до того ж щоб дитину прийняли до садочка необхідно відстояти велику чергу і витримати досить сильну конкуренцію. Народження дитини супроводжується багатьма  фінансовими тратами та проблемами. Саме тому з 80-х рр.. в  Японії набуває популяризації принцип  DINKs (Double Income, No Kids – подвійний дохід і відсутність дітей), що також приводить до кризи сім’ї[13]. Шлюб більше не має на меті народження спадкоємця, і головна небезпека нинішніх змін полягає в тому, що при сьогоднішніх темпах відтворення чисельність японського населення досягне піку в 2007 році, а потім почне стабільно скорочуватися, поки не скотиться до нуля[12].

Слід зазначити, що розлучення вже не так шкодить просуванню по службових сходах, як це було колись. Відсоток розлучень і раніше не надто високий - 25 % (для порівняння: у Франції більш ніж на 30 % і майже 55 % в США), однак зараз його вже не сприймають як ганьбу для родини. Принаймні, юному поколінню "дозволено" допустити одну життєву помилку. Це навіть надає молодим розведеним парам ауру життєвої мудрості[11].

Японський сімейний порядок жорстко регламентований, закон і досі не визнає наявність у подружжя різних прізвищ, не пізніше травня 2013р. було слухання в Токійському суді, де знову було відмовлено в задоволені позову з цього питання і визнання його «незаконним»[13].  

Кількість незаконно народжених дітей в Японії не перебільшує 2%. Це досить малий показник в порівнянні з країнами Європи де таких дітей більше половини, чи Америки де їх 40%.  Більше того, японський громадянський кодекс визнає за дітьми народженими  поза шлюбом право спадкування лише 50% того, що отримують їх брати та сестри народженні у шлюбі. Це є додатковою причиною  зниження народжуваності.

В Японії не прийнято насолоджуватися життям в шлюбі, вступаючи до шлюбу японець втрачає багато своїх особистих прав і отримує багато зв’язків, як  подружжя. Діти також є прерогативою лише подружніх пар. Сьогодні більше чверті японських шлюбів укладають через вагітність нареченої, не виключено, що для японців це є ледь не єдиною причиною для шлюбу[13].

Спочатку, до народження дитини, багато чого в стосунках між подружжям зазвичай і зрозуміло, хіба що японські чоловіки вважають за краще, щоб дружина не працювала, а залишалася домогосподаркою. Так, навіть зараз. В крайньому випадку, японки працюють до народження дитини. Пояснення тому цілком прозаїчний: ясла і дитячі садки в 
Японії дуже дорогі (в середньому 200 000 ієн на місяць – 2240 $) – так що дозволити працювати дружині, по суті, тільки на дитсадок і проїзд на роботу середня сім'я не вважає розумним[11].

А коли народжується дитина, відносини між подружжям змінюються. Для японців неважливо, укладений шлюб по любові чи ні. Головна мета шлюбу – народження дітей. І тому навіть у шлюбі з великої любові після народження малюка чоловік починає ставитися до дружини не як до коханої жінки, а як до матері своєї дитини. І це означає, що їх сексуальна життя практично добігає кінця … Ось так, без фокусів. І будь-яке виключення з цього тільки підкреслює правило[11].

Молода мати, як вважає традиція, також повинна забути про всяку баловство і переключити свою увагу на малюка. Секс ще може бути між подружжям, але або дуже рідкісний – кілька разів на рік, або заради зачаття інших дітей. Адже подружжя тепер пов'язані практично кровними узами – своєю дитиною.

Згідно з традицією в більшості японських сімей діти до 12 і іноді навіть до 16 років сплять з обома батьками або тільки з мамою. І коли чоловік пізно 
повертається з роботи він і не думає турбувати дітей[15].

Для нас це здається дивним, але це ще і не найдивніше в японській родині. Наприклад, куди більш химерної може здатися звичай татові з нащадками обох статей брати традиційну ванну – при тому донечці цілком може бути і 20 років. Але для Японії це нормально і не викликає ніяких задніх думок. Сім'я – це щось святе і чисте, позбавлене сексуальних відтінків[7, c. 46].

Японське суспільство спокійно терпить дискримінацію за статевою ознакою, чоловічий шовінізм і сексуальні домагання. Протягом довгих століть життя вчила жінку того, що вища мудрість - у мовчанні, так що буде потрібно кілька десятків років боротьби, щоб зламати цей стереотип.

В іноземців своє специфічне бачення японської жінки. Те ж саме можна сказати про японців. До речі, їх подання не так вже сильно розходяться. Японська дівчина повинна бути м'якою, покірною, і більше слухати, ніж говорити. Дружина - це втілення холоднокровного спокою і скромності. Насправді все з точністю навпаки. Японські жінки екстравертність, прекрасно пристосовуються до життєвих обставин і добре справляються з кризовими ситуаціями. Поріг терпіння у них надзвичайно високий, і вони мають дуже гнучким мисленням. Коротше кажучи, жінки здатні підкорити такі висоти, які й не снилися чоловікам, однак не повинні показувати цього. Спробуйте продемонструвати свою справжню сутність, - і вас, незважаючи на повагу або навіть таємну боязнь, назвуть безсоромною і обсміють[10].

Сучасній японці слід бути мовчазною, але красномовною, соромливою, але відвертою, крихкою, але сильною, фривольною, але серйозною, емоційною, але тверезомислячою, сентиментально-слізливою, але безжальною, обережною, але зухвалою, покірною, але незалежною. Перелік обов’язків жінки є занадто довгим, а привілеїв як таких немає і тому пересічні японки не завжди прагнуть вступити до шлюбу. Особливо звертаючи увагу на те, що після народження дитини японка швидше за все втратить роботу,тому що робоче місце за породіллею зберігається лише 1 рік.

Ще однією проблемою японської сім’ї є слабка підтримка від уряду. Ліберально-демократична партія Японії, на чолі з прем’єром Абе Сіндзо, акцентує увагу на освіті дітей старше 3-х років. Вони пропонують систему трирічної декретної відпустки, для того щоб надати дітям та батькам можливість більше часу проводити разом[13]. Іншими словами така, стратегія під собою розуміє відсутність державної допомоги виховним закладам для дітей до 3-х років. Причина такого вибору - фінансові труднощі, адже дітей до 3-х років утримувати затратно, а після 3 річного віку витрати скорочуються.

Японський уряд проголосив своїм лозунгом «30% жінок в керівництві до 2020 року в усіх областях!», але конкретного плану дій проголошено не було, що ставить  під сумнів його виконання. Таким чином можна стверджувати, що японське суспільство бачить проблеми сім’ї  і намагається робити певні зміни, але якщо не зміниться ставлення до жінки і не почне працювати  індустрія дитячих закладів до 3-річного  віку, то процес старіння сім’ї лише пришвидшиться.

Висновки

Поняття сім'я в японському суспільстві включає жінок і чоловіків, які ведуть домашнє господарство самостійно або розведені, а також тих, хто ще не був у шлюбі. Такий підхід зумовив статистику в більш ніж 44 млн. сімей і характерний склад з батьків і 2-3 дітей.

Японська сім'я - міцний інститут, який до цих пір вельми вдало пручався бурхливим змінам часу. У період економічного буму все в Японії переслідували одну спільну мету - наздогнати Захід. Для її досягнення кожен японець створював сім'ю і  народжував потомство, хотів він цього чи ні. Батько сімейства працював і заробляв на життя, денно і нощно. Мати займалася сімейним бюджетом, вела господарство, годувала домочадців і стежила за тим, щоб діти відвідували хороші школи.

Тепер, коли мета більш-менш досягнута, ролі чоловіка і жінки в японській сім'ї змінилися. Наприклад, по неділях дружини стали насідати на чоловіків, вимагаючи, щоб ті провели час з дітьми, даючи дружині перепочинок. Чоловіки вже охрестили подібні сімейні повинності «домашнім сервісом», і в цьому влучному вираженні відбивається їх ставлення до проблеми.

Розлучення вже не так шкодить просуванню по службових сходах, як це було колись. Відсоток розлучень і раніше не надто високий - 25 % (для порівняння: у Франції більш ніж на 30 % і майже 55 % в США )[10], однак зараз його вже не сприймають як ганьбу для родини. Принаймні, юному поколінню «дозволено» допустити одну життєву помилку. Це навіть надає молодим розведеним парам ауру життєвої мудрості.

Шлюб більше не має на меті народження спадкоємця, і головна небезпека нинішніх змін полягає в тому, що при сьогоднішніх темпах відтворення чисельність японського населення досягне піку в 2007 році, а потім почне стабільно скорочуватися, поки не скотиться до нуля.

Є ряд вагомих причин, за якими сім'ї вигідно мати якомога менше дітей, або не мати їх зовсім. По-перше, народження дитини пов'язане з дуже великими витратами - при непомірно високій вартості житла та освіти в сучасній Японії. Ще одна причина - брак якісних і доступних за ціною ясел, дитячих садів і нянь. Турбота про дошкільнят ще не встигла стати в Японії індустрією.

Однак найголовніша причина - це колосальні зрушення в жіночому світогляді. Жінку в Японії як і раніше розглядають, насамперед, як мати, але оскільки число працюючих матерів все росте, то на кораблі назріває тихий бунт проти суспільства, яке не бажає взяти на себе частину жіночих турбот - адже японкам часто доводиться одночасно везти два воза : і роботи, і материнства. Щоправда, все більша кількість чоловіків готові брати відпустки по догляду за дітьми замість своєї половини, проте переважна більшість чоловіків як і раніше сидить і чекає, коли з кухні як за помахом чарівної палички з'явиться вечерю.

Деякі жінки не тільки відмовляються заводити дітей - вони взагалі не бажають виходити заміж. Таким чином вони протестують проти наймачів, які автоматично пов'язують факт заміжжя з звільненням, а також проти старших жінок, які виховали ціле покоління молодих чоловіків, не здатних вести господарство і нести відповідальність за свої дії.

Список використаних джерел та літератури

1. Вербицкий С.И. Япония на пороге ХХI века. - М.: Знание, 1988. – 133с.
2. Лосева Е. С. К вопросу о взаимовлиянии игровых традиций в духовной культуре Китая, Кореи и Японии // Вестн. Новосиб. гос. ун-та. Серия: История, филология. - Т. 7, вып. 4: Востоковедение. - Новосибирск: Изд-во НГУ, 2008.  - 264с.
3. Мошняга П. А. Специфика культурной политики Японии в условиях глобализации // Знание. Понимание. Умение.- 2009. - № 2. – 453с.
4. Пронников В.А, Ладанов И.Д. Японцы (этнопсихологические очерки, 3 изд., испр. и доп.). - М.: изд. «В.И.М.», 2004, - 395с.
5. Румак Ю.С. Проблема личности в духовной традиции Японии //Человек в научном и религиозном мире: проблема диалога: сб. ст. молодых ученых. - Саратов: Научная книга, 2005. - 278с. 
6. Румак Ю.С. Система образования в современной Японии // Стратегии современного развития и управления общественными процессами: сб. науч. ст. - Саратов: Научная книга, 2007. - 295с. 
7. Румак Ю.С. Религиозно-философские факторы формирования патриархальной семьи в Японии //Вопросы культурологии. - 2008. - № 9. - 440с.
8. Сэнсом Дж. Б. Япония : краткая история культуры / Дж. Б. Сэнсом. - Изд. испр. и доп. - СПб. : Евразия, 2002. – 556с.
9. Тиводар М. Етнологія: Навч. посібн. — Львів: Світ, 2004.— 624 с.
10. Малоухова М.В. Японська родина – це рай для дитини/ Режим доступу: http://shounen.ru/japan/semya.shtml
11. Опанасенко Г.Н. В Японии секса в браке нет/ Режим доступу: http://wona.com.ua/sim-ya-i-seks-po-yaponski-seks/
12. Сахоко Кадзи, Норико Хама, Джонатан Раис. Эти странные японци. Семья / Режим доступу: http://www.langust.ru/review/xeno-ja5.shtml
13. Сэнда Юки. Японская семья: сознание меняется, порядок остаётся/ Режим доступу: http://www.nippon.com/ru/currents/d00095/
14. Сэй-Сёнангон. Записки у изголовья/ Режим доступу: http://miuki.info/tag/sej-syonagon/
15. Феофанова А.Ф. Сім’я по-японськи/ Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/simya_po-yaponski.html
16. Фусае Хурагужи. Японское воспитание или воспитатель по-японски/ Режим доступу: http://miuki.info/2013/08/yaponskoe-vospitanie-ili-vospitatel-po-yaponski/