Загальні рекомендації по організації занять

  По закінченні заняття чергові  гуртківці прибирають і миють дощечки, збирають залишки глини і і приєднують їх до загальних запасів, або складають в окремий посуд і закривають.

    Кращі роботи  можна  відібрати на виставку, інші - роздати  дітям, або знову пустити їх  «в роботу».

 

                                 Коротке пояснення до занять

   Оскільки в попередніх  розділах розроблена загальна  структура занять з ліплення, а також особливості і методика  проведення кожної частини заняття, то в даній частині показані  найбільш загальні пояснення  до тем, використовуючи які керівник гуртка має можливість самостійно підготувати заняття.

 

 

 

                                  І заняття.

Тема заняття: «Ліплення з натури матрьошки » (мал..)

Навчальна мета заняття: навчити засобам спостереження натури; навчити засобам ліплення з цілого шматка; ознайомити з професією скульптора.

Виховна мета заняття: виховувати у гуртківців любов до природи, бережливе ставлення до її надр;

Розвиваюча мета заняття: розвивати  спостережливість, творчу уяву, відчуття пропорції.

Матеріали та інструменти: глина, стеки, дощечки, ілюстрації, зразок.

 

                                      Хід заняття

1. Вступна бесіда. (Опис бесіди  до даного заняття приведено  вище ).

Після бесіди керівник пояснює засоби ліплення, які пізніше закріплюються під час практичної роботи. Керівник наголошує, що ліпити завжди потрібно тільки на підставній дощечці. Правильно ліпити не по частинам, а з цілого куска. Пояснити це можна на прикладі фігурок: балерини і матрьошки. Характер майбутнього зображення можна уже вгадати, в  масі без форми, якщо вона правильно передає будову майбутнього виробу.

   Це положення керівник  підтверджує, демонструючи глиняні  заготовки, з яких повинні  вийти  обидві фігурки. (мал. ). Демонструючи  фігурки, керівник запитує. Яка з  них для якої фігурки підходить. Діти без сусиль дають правильну відповідь.. Таке порівняння допомагає гуртківцям засвоїти, з чого потрібно починати роботу. Вони переконуються, що загальна будова предмету – основа зображення.

2. Практична робота.

  За вказівкою керівника усі діти закріплюють глину на дошці. На цьому занятті керівник ліпить матрьошку разом з групою, фронтально перевіряючи виконання  виробу. Щоб це не перетворилось в механічну роботу під диктовку, під час ліплення продовжується бесіда. Гуртківці під час роботи обговорюють послідовність основних операцій.  Після закріплення глини на підкладній дошці керівник пропонує зробити з неї заготовку матрьошки., тобто передати загальну будову виробу. Вся робота проводиться  пальцями. Спочатку заготовка не дуже рівна і не дуже подібна до матрьошки. Керівник може продемонструвати і порівняти декілька заготовок, відмітити, що робота почата правильно, що всі діти змогли передати загальну будову матрьошки.

   Далі необхідно уточнити  розміри голови і тулубу, товщину, висоту іграшки і т. п.  В обговоренні активну участь приймають усі гуртківці. Після уточнення будови виробу діти вирівнюють заготовку, уточнюють пропорції. Керівник допомагає їм індивідуальними зауваженнями, постійно вимагаючи порівнювати свою роботу з натурою. На цьому ліплення матрьошки завершується

    Тепер необхідно загладити  поверхню іграшки, відполірувати  її під розпис. Для цього виріб  спочатку загладжують змоченою  у воді ганчіркою. Або долонею. Поверхня має бути гладенька  і рівна. За  необхідності іграшку після висихання можна зачистити шкуркою.

3. Підведення підсумків.

  Перш ніж давати оцінку  виконаній роботі, керівник пропонує  дітям згадати і назвати етапи, за якими вони виготовляли  іграшку. Він звертає увагу на  те, що так працюють професійні  скульптори: які б складні не були вироби, їх виконують в тій же послідовності.

    Даючи оцінку виробам  керівник враховує в основному  правильне дотримання пропорцій  моделі (відношення ширини іграшки  до її висоти, співвідношення  тулуба і голови), а також акуратність роботи.

 

2 заняття.

Тема заняття: « Ліплення чашки (за уявою) »

Навчальна мета заняття: формувати у гуртківців уявлення про зв’язок естетичних і функціональних якостей посуду; продовжувати навчати дітей способам ліплення з цілого шматка та  вироблення навичок роботи з глиною.

Виховна мета: виховувати любов до природи; повагу до професії гончара та скульптора.

Розвиваюча мета заняття: розвивати творчу уяву  гуртківців, естетичні смаки та вподобання.

Матеріали та інструменти: зразки чашок для кави та чаю, кружок для квасу, стеки, дощечки, глина, ілюстрації.

 

Примітка.

   Дане заняття будується  за типовим планом, вступна бесіда  наведена в розділі «Вступні  бесіди на заняттях ліплення». Етапи ліплення продемонстровані  на малюнку     .

 

3 заняття

Тема заняття: «Народна глиняна іграшка» (бесіда)

Навчальна мета:  ознайомлення з глиняною іграшкою як одною   з видів народної творчості;поширення знань гуртківців про пластичну виразність форми, засобах стилізації, особливостях образу в декоративній творчості.

Виховна мета: виховувати у дітей естетичні смаки; повагу до декоративної народної творчості; бажання займатись ним.

Розвиваюча мета заняття: Розвивати у гуртківців почуття прекрасного через призму народної декоративної творчості; розвивати почуття міри, образність; відчуття пропорції тощо.

Матеріали та інструменти: глиняні іграшки або кольорові ілюстрації;схеми, які зображують особливості пластичних форм іграшок різних художніх шкіл; схеми варіантів розпису виробів.

 

План бесіди.

1. Глиняна іграшка як вид мистецтва, її історія.

2. Основні сюжети, які використовуються  в іграшках

3. Найбільш поширені засоби створення  образу, творче перевтілення реальних  вражень в виробах.

4. Особливості іграшок з різних  ремісничо – художніх центрів. Типові риси виробів окремих  шкіл. Виразність пластики, улюблені  сюжети, прийоми і особливості розпису.

 

  Приблизні запитання і завдання для гуртківців.

1. Назвіть найбільш поширені  теми, які використовують айстри  в глиняних іграшках

2. Що означає узагальнення дійсності  в іграшках? Наведіть приклади.

3. Для чого потрібно узагальнювати  і змінювати життєві явища  в художньому образі?

4. Які особливості пластики відрізняють  філімоновські іграшки.

5.Який характер надають цим  іграшкам, видовжені, витягнуті форми?

6. Порівняйте димківські  іграшки з абашівськими та філімоновськими. Що в них спільного, а чим вони відрізняються?

7. Зрівняйте розпис цих іграшок.

 

Матеріал для керівника гуртка.

Глиняна іграшка – особливий вид народної творчості. Вона не завжди була призначена тільки для гри. А частіше за все була прикрасою народного побуту – мала побутова скульптура.. як правило в ній поєднувалась мистецтво пластики і живопису, що робить ці предмети неповторно виразними. Образи іграшок прості, оригінальні і дуже яскраво виражають уявлення майстрів про світ, природу, людей.

   Самі давні іграшки були  знайдені археологами серед предметів  побуту другого тисячоліття до  н.е.  В слов’янських захороненнях  УІ – УІІІ ст..н.е. знайдено  фігурки коників і  брязкалець. Декілька сотень іграшок ХІУ  – ХУІІ ст.. було виявлено при археологічних роботах в Москві та Заряд’ї і на території бувшої Гончарної слободи. Іграшку робили майже кругом, де була  глина  і займались гончарством. Вони довгий час були супутньою, другорядною  справою в гончарному виробництві, часто ліпили її не гончарі – чоловіки, а жінки і діти – разом з тарілками, горшками тощо. Помалу в окремих місцях глиняна іграшка стала самостійним промислом  і все більше призначалась не для гри, а ставала  мистецтвом, творчістю народних майстрів.

   Багатьма поколіннями гончарів відпрацьовувались професійні операції в роботі з глиною, вивірялись засоби  ліплення, а з ними народжувались найбільш виразні і узагальненні форми іграшки. Самі вдалі знахідки передавались від художника до художника, так що з часом глиняна іграшка набула ряд стійких засобів, образів, сюжетів.

 В глиняній іграшці порівняно  небагато сюжетів : жіноча фігура, кінь. Пташка, вершник, олень, ведмідь. Вони характерні для мистецтва  всіх народів, але ніколи не  повторюються точно в різних  ремісничих центрах.. Кожний художник міг змінювати ці теми в міру своєї фантазії, обдарованості, смаку і уяви.

  Ось наприклад, мистецтво філімоновських  майстрів з великого центру  виробництва глиняної іграшки  – села Філімоново Одоєвського  району Тульської області. Філімоновські іграшки відрізняються особливою вишуканістю форм, своєрідною пластикою, витягнутими пропорціями

( кольор. табл.  ).Можна тільки  дивуватись кількості неповторних  узорів, складених з хрестиків, крапочок, смужок, кругів, овалів, зірочок, різноманітності їх малюнка, розміру, сполучення кольору та композиції (кольор. табл.  ) Найбільш поширені в розписах філімоновських іграшок сполучення різноманітних узорів в смужках. . Всі фігури , які складають орнамент розташовані вільно, сміливо, навіть якось випадково, але в цілому вони складають дуже витончені, неповторні комбінації.

    Цікаві і оригінальні  іграшки з села Абрашево Пензенської  області. Цю художню школу не  сплутаєш ні з якою другою. Абашівські іграшки  стримані, але  при цьому надзвичайно декоративні. Ця декоративність появляється як в лініях силуету, і в розмальовці глухими (матовими) емалями червоно – коричневого кольору, на фоні яких цінними прикрасами  виблискують деталі, покрашені бронзою та алюмінієм ( кольор. табл.   ) Найбільше в абашівських іграшках зображують тварин, для яких дуже часто  важко встановити реальний прототип – вони умовні, іноді фантастичні.

    Самою більшою популярністю  користуються  глиняні іграшки  з Димківської слободи під  Вяткою. Для багатьох  саме поняття  глиняної іграшки асоціюється з димківськими фігурками. Димківські  іграшки також мають чітко окреслені  особливості пластики і розпису, які притаманні тільки цій школі. Димківські іграшки, мабуть, самі  «багаті» веселі, радісні. Вони бувають іноді доволі великих розмірів, відрізняються статечністю. Особливою монолітністю об’ємів. В фігурах  баринь виділяється голова в кокошнику, шляпі, або просто з пишною зачіскою, юбка – дзвін з фартухом і т. інш..(фото, стор.  )

  Для більшості димківських  іграшок характерно  велика кількість деталей, які роблять їх більш гарними, пишними, дуже розкішними. Розпис димківських іграшок гарна і декоративна.  На білому фоні дуже яскраво  виблискують червоний, синій, зелений, жовто – оранжевий кольори. При цьому оригінальний сам орнамент, якому належить важливе місце в іграшці.(фото, стор.    ).

Сучасна глиняна іграшка – частина прикладного мистецтва, його історії і сьогоднішніх пошуків. Вона поетична, повна гумору, почуття радості і повноти життя.

 

4 заняття.

Тема заняття : «Іграшка - свисток».

Навчальна мета заняття: удосконалювати навички роботи з глиною.

Виховна мета заняття: виховувати любов до народної творчості; повагу до  професії гончара; працелюбність;

Розвиваюча мета заняття: розвивати творчу уяву, уміння порівнювати і     співставляти; творчо підходити до виконання  роботи.

Матеріали і інструменти: Глина, стеки, дошка, зразки іграшок – свистків.

 

Дане заняття будується за типовим планом. Бесіда на ньому як би продовжує попереднє заняття. Керівник повідомляє, що багато глиняних іграшок є свистками. (кольор. табл.  ) Іграшку всередині роблять пустою, а свисток маскують в якій – небудь   деталі. Іноді  іграшку виготовляють під форму свистка.

    На цьому занятті діти  знайомляться з   новими прийомами  ліплення. Ці  прийоми не складні. Прості свистки ліпляться так як господині ліплять пельмені. Катають глиняну кульку, розкачують корж, складають  вдвоє – і пташина основа свистка  готова. Залишається виліпити головку..Так можна виліпити качку, півника чи курочку. Витягнути морду – буде кінь. Доробити роги – олень, коза чи баран… Чим більша уява майстра, тим різноманітніші його свистки.

  Ці іграшки, так як і матрьошка, в подальшому повинні бути  розписані. Заняття з  розпису  виробів будуються аналогічно  заняттям, на якому розписували  матрьошку

                                    

                                         5 заняття.

Тема заняття: Декоративна маска.

Навчальна мета заняття: ознайомити гуртківців з декоративними масками, як видом декоративно – прикладного мистецтва; удосконалювати навички роботи з глиною; вчити технічним прийомам виготовлення рельєфу.

Виховна мета заняття: виховувати повагу до декоративно – прикладних видів народної творчості; до професій гончара та скульптора.

Розвиваюча мета заняття: розвивати творчу уяву гуртківців; відчуття прекрасного; вміння творчо підходити до виконання завдань.

Матеріали та інструменти: стеки, дошки, глина, тарілки з водою, зразки масок для показу (або їх зображення), матеріали для оформлення маски: пір’я, солома, поролон, ґудзики, камінчики тощо.

 

                            П л а н      з а н я т т я  

1.Розповідь керівника про маску  як  декоративно – прикладного  мистецтва.

2. Бесіда з аналізом зразків  декоративних масок (описано  в  розділі «Вступні бесіди на  заняттях з ліплення»)

3. Практична робота. В цій частині заняття керівник знайомить дітей з прийомами виконання рельєфу. Глиняну маску приліплюють до дошки і надають їй певної форми (мал..   ) Подальшу роботу роблять тільки на оберненій до виконавця стороні. Ліплення виконують пальцями. Роботу роблять зі всім виробом одночасно, а не з окремими завершеними частинами. Спочатку виявляють загальну будову маски: її основні пропорції, лінії контуру. Заключну роботу по оформленню мілких деталей виконують за допомогою стеків.