Корінь насильства. Виступ на батьківських зборах

КОРІНЬ НАСИЛЬСТВА

 

Виступ на батьківських зборах

 

 

Знаєте скільки коштує людина? Ось  скільки коштуєте ви самі, ваші діти? За підрахунками одного вченого, –  не більше 5 доларів. Він склав вартість металів у тій кількості, що знаходяться  у нашому організмі, вартість води, якої є найбільше у нашому тілі, додав незначну кількість дорогоцінних сумішок, підсумував, і ось вийшло, що ми з вами фактично нічого не варті.

 

Таке повідомлення хоч-кого обурить. Але  саме у такому відношенні до життя інших і криється причина насильства.

 

Люди не цінують життя одне одного. Декому навіть подобається бути жорстоким, і він вважає це розвагою. Подібно  до злочинців, деякі, на перший погляд звичайні люди, насолоджуються стражданнями інших. Крім того, мільйони із задоволенням дивляться фільми, насичені сценами  брутальності і жорстокості.

 

Ось буденний приклад: влітку діти, в  оздоровчому таборі передивлялися  відеофільми, і знаєте які вони замовляли? Не про тварин та природу, навіть не дитячі пригодницькі, а ті в яких було більше жорстокості – про динозаврів, які одне одного розривали на шматки. Коли я запропонувала їм подивитись щось інше, не таке жахливе, вони так бурхливо почали заперечувати, кажучи, що вдома вони й не таке дивляться. Вони ніби хизувалися  один перед одним, які страшненні фільми вони бачили. Одна дитина з другого класу повідала, що їй сподобалась така сцена у фільмі: «дівчина відрубала батькові голову й з’їла її неначе торт, якого подають під час святкування дня народження». Інші діти похвалялися, що бачили й не таке, і зі смаком переповідали, що саме.

 

Бачили б ви очі цих дітей! Я відчула свою повну безпорадність,  намагаючись зрозуміти, як батьки допускають, щоб їхні діти дивились таке жахіття. Невже вони не усвідомлюють до чого можуть призвести такі  «страшилки»?

 

Я вам зараз розповім невигаданий, підкреслюю, реальний випадок. П’ятнадцятирічний  підліток задушив подушкою своїх  двох маленьких сестер, зарізав старшу сестру потім матір, тяжко ранив  сусідку, яка прибігла на галас, а  після цьго побіг до товариша і  там вистрибнув з шостого поверху і розбився. Коли повернувся батько з роботи, з його великої сім’ї нікого не залишилось. Так ось, з’ясувалося, що  перед цим, останні два роки, цей підліток грався у дуже жорстокі комп’ютерні ігри, і ніхто йому цього не забороняв.  Хочу іще раз наголосити, цей жахливий випадок трапився не десь на так званому “дикому заході”, а у нашому обласному центрі. А отже подібне може трапитися у будь-якій сім’ї, якщо не вдатися до завчасних запобіжних заходів.

 

Адже психіка дитини під впливом сучасної тале-відео продукції та комп’ютерної ігроманії не може залишатися здоровою. І питання лише у тому, коли та у якій сфері життя підростаючої людини виявляться небезпечні наслідки.

 

Це дуже серйозно. Тож попросіть  своїх дітей показати вам, в які  ігри вони грають, які мультики і фільми вони дивляться, зокрема й по мобільних телефонах, чи не культивується у них насилля? Краще буде позбутися всього, що може негативно впливати на мозок ваших дітей. Замисліться, що в першу чергу вам самим жити зі своїми дітьми, і якщо вони стануть жорстокими, то у більшій мірі страждати будете ви самі від цього.

 

Але як розпізнати, що є насиллям, а  що ні? Це запитання не безпідставне. Мені потрібно було поговорити з одним  хлопцем, який ображав інших, при  цьому дуже жорстоко себе поводив. Так ось, виявилось, що він навіть не усвідомлював, що інші сприймають його поведінку, як таку, що принижує їхню гідність, що їм дуже від цього погано. І він розповів, що у дитинстві його дуже принижував батько, часто бив його і матір. В результаті, він сам перейняв таку поведінку по відношенню до однолітків.

 

Знаєте, яким правилом він керувався? «Ти не мужик, якщо не можеш довести  цього іншим. А довести це можна  тільки силою, щоб тебе боялися.»

 

Тож чи не закладаємо ми самі у підсвідомість  власних дітей, що тільки завдяки  насильству і жорстокості можна вижити у цьому світі? «Виживає сильніший!» Потрібно гризтись, кусатись, рвати на шматки, не з’їси сам, з’їдять тебе. Знайомі твердження?

 

І ось з таким розумінням випускаються у світ наші діти. Одні зі зломленою  психікою, що так і не довели, що вони сильніші, «що вони – мужики», а інші, як переможці, яким усе дозволено,  які звикли мучити оточуючих, отримуючи насолоду від страждань інших.

 

 

Як нам жити у такому світі?

 

Коли доводиться вести з дітьми профілактичну бесіду з цього  питання, я зупиняюсь на деяких важливих істинах.

 

1. По-перше, розповідаю про «закон  бумеранга», це такий же самий  закон, як і закон земного  тяжіння, знаєш про нього, чи  не знаєш, а він діє.

 

Так ось, багатьом відомо, що все що ми робимо по відношенню до інших, повертається до нас самих. Якщо робимо добро, у нашому житті теж буде багато доброго. Але якщо робимо зло, то це зло повернеться  не тільки до нас самих, але скажеться й на наших дітях. Ось чому в давнину так боялися прокляття, боялися вчинити зло. Цілі роди, представниками яких було скоєне злочин, через деякий час повністю вимирали (приблизно у третьому – четвертому поколінні починалося виродження).

 

2. Також ми обговорюємо такі  вислови, як «кров притягує  до себе кров», «насильство  породжує насильство».

 

Цікаво, що б ви самі відповіли, на цю народну мудрість. Діти просто над цим ніколи не замислювались, а коли починали таке обговорення, то вони погоджувались, що «якщо відповідати злом на зло, проблема не вирішиться, а, навпаки, зла стане ще більше».

 

3. Діти дізнаються, що жертва може сама стати насильником, поводячись з іншими так само, як поводились із нею. Найжорстокішими злочинцями частіше стають саме ті, над ким знущалися. І найперше, з ким зводяться рахунки, це з тими хто довів їх до такого стану.

 

4. Приходиться також пояснювати, що насильством є не тільки бійка та вбивство. Звичайні у дитячому середовищі штовхани, прозвиська, глузування, все, що порушує права іншого, принижує його гідність – вже є таким насильством, яке може завдавати нестерпного болю.

 

Наприкінці хочу зупинитися ще на одному виді насильства.

 

– Це насилля над емоціями дітей  — постійне критикування і принижування дитини, її розумових здібностей та особистої гідності. Таке словесне насилля може зруйнувати дух дитини.

 

Тож шановні батьки! Усвідомте: насилля  починається в серці й розумі; спосіб дій визначається способом мислення. Перегляньте спосіб життя вашої родини. Встановіть сувору батьківську заборону на перегляд насильницьких сцен у фільмах та комп’ютерних іграх. А щоб ця заборона була сприйнята дітьми з розумінням, то може почнемо з самих себе? І ще, не підштовхуйте дітей вирішувати свої проблеми за принципом «з вовками жити, по вовчому вити». Ви ж не хочете самі жити серед вовків, якими можуть стати власні діти по відношенню до вас?

 

Якщо ж ми навчимося по-справжньому любити наших дітей та мудро виявляти турботу про їхнє майбутнє, то й діти віддячать нам любов’ю та турботою.