Насильство в сімї

Зміст 

 

Запровадження

1 Сутність і змістом  понять насильство й сім'я не

1.1 Визначення терміна  «насильство», його форми

1.2 Визначення поняття  «сім'я»

2 Проблеми жорстоких  поневірянь всередині сім'ї

2.1 Домашнє насильство  – проблема суспільства

2.2 Види прояви  сімейного насильства

2.2.1 Фізичне насильство  у ній

2.2.2 Психологічний  насильство та засоби її визначення

2.2.3 Сексуальне насильство  у ній з жінок й дітьми

2.2.4 Економічне насильство

2.3 Проблеми жорстокого  поводження з дітьми у сім'ї, причини наслідки насильства

2.4 Насильницькі  діями щодо жінки

3 Соціальна проблема насильства, й способи вирішення

Укладання

Список використаних джерел

 

Запровадження  

 

>Застойная екстремальність життя веде до наростання прикордонних ситуацій і психопатичних реакцій і станів, жорстокість і агресивності стосовно слабшим. Це позначається в посиленні масштабу внутрісімейного насильства, брутальних злочинів проти жінок і новонароджених. Насильницькі дії членів сім'ї стосовно друг до друга мали місце переважають у всіх суспільствах і всі часи, але завжди вони розглядалися як соціальну проблему.

Програма соціальних реформ до як жодну з стратегічних цілей виділила переорієнтування соціальної полі-тики на сім'ю, забезпечення правий і соціальних гарантій, наданих сім'ї, жінкам, дітям й молоді. Пріоритетною завданням названо формування системи державних заходів для запобігання насильства у ній, соціальної реабілітації жертв всіх форм насильства. Нині проблема сімейного насильства лише починає ставати на Росії предметом суспільної відповідальності і державної політики, починає обговорюватиметься реальність і досліджуватися. Перешкодою для проблем сімейного насильства є його слабкаидентифицированность населенням. На часі формування адекватного розуміння у суспільстві серйозних наслідків сімейного насильства. Виділення насильства у ній на самостійну соціальну проблему – лише перший крок було, направлений замінити її дозвіл. У цьому шляху виникає чимало перешкод: відсутність вичерпної інформації про рівень поширення і причини застосування сили у сім'ї, відсутність чітких визначень і теоретичної бази, і навіть відсутність федерального закону, забезпечує захист жертв насильства.

Актуальність теми насильство у ній як проблема Школі  соціальної роботи зумовлена такими обставинами:

- по-перше, зростаючим  інтересом до своєї сім'ї як  до соціальної інституту і осередку суспільства.

- по-друге, підвищеної потребою «сімей ризику» у соціальній підтримки і допомоги, що у сім'ях подібного типу виникає насильство, спрямований у першу чергу більш слабких (жінок, дітей, осіб похилого віку) її членів, що є уразливими, і вимагає себе більшої уваги, турботи і;

- по-третє, потребою виявлення існуючих проблем всередині сім'ї. Формування соціальної сімейної політики в умовах триваючих кризових процесів економіки і суспільної практики, тому виявлення проблем потрібно, щоб уникнути їх збільшення і з'ясувати яких заходів необхідно провести для стабілізації становища.

Об'єктом курсової роботи є підставою насильство у ній, і навіть члени сім'ї, котрі піддаються насильству. Предметом дослідження є причини що призводять до насильства у ній, чинники що впливають сім'ю у якої проявляється насильство, і навіть соціальні проблеми, які виникають у разі таких сімей.

Метою курсової роботи є підставою вивчення і аналіз насильства у ній, як проблеми Школі соціальної роботи. Досягнення поставленої мети передбачає постановку і рішення наступних завдань:

- дати визначення  термінам «насильство» і «сім'я»;

- виявити проблеми  жорстоких поневірянь всередині  сім'ї, охарактеризувати таку  соціальну проблему як сімейне насильство;

- відзначити які  є види сімейного насильства;

- встановити проблеми  жорстокого поводження з дітьми  у сім'ї, і навіть причини наслідки насильства над дитиною;

- визначити які  насильницькі дії застосовуються  стосовно жінкам;

- охарактеризувати  насильство з погляду соціальну проблему, відзначити способи вирішення.

 

1 Сутність  і змістом понять насильство  і прийомна сім'я 

 

1.1 Визначення  терміна «насильство» його форми

Вивчення насильства був і залишається областю, насиченою  полемікою. Навіть короткі дискусії щодо насильство ускладнені якмежличностним  і політичною, а й науковим підтекстом.Предприняв вивчення насильства, вийдуть різні виходять результати, залежать від визначення, яке й ухвалили. Законність - друге вимір, яким різняться визначення насильство. Деякі визначають насильство лише крізь протизаконне поведінка. Інші особливо підкреслюють форму дії та її намір. Наша сучасна правова система проводить різницю між знищенням осіб або майна внаслідок що збирається насильства, й збитком, заподіяною через нехлюйство. Узявши до уваги все вищесказане, можна визначити насильство як застосування тим чи іншим класом (соціальною групою) різних, до збройного впливу, форм примусу щодо інших класів (соціальних груп) з придбання чи збереження економічного і політичного панування, завоювання тих чи інших правий чи привілеїв. Марксизм показав, що систематичне застосування насильство історія пов'язано, передусім, з тривалим існуванням антагоністичних класів, т. е. об'єктивними чинниками,определяемими врешті-решт рівнем розвитку продуктивних сил [1, з. 205].

Насильство на відміну  поняття «агресія» має соціальний контекст. Є кілька основних напрямів до вивчення про причини і інтерпретації змісту насильства — біологічний, психологічний, соціологічний, юридичний. Є такожинтегративная модель пояснення насильства, у якій зроблено спробу поєднати всі напрями у єдину концепцію.

Зазвичай виділяється  суб'єкт, що здійснює насильство, і жертва. Насильство — інтерактивний процес. Для пояснення його потрібно враховувати  поведінка обох сторін. Злагода з  насильством і готовність до нього  є результатом соціальної навчання — соціалізації, аналізованої відповідно до біографічним досвідом.

Існує безліч теорій подолання і профілактики насильства, зокрема, доводиться позитивний ефект сублімації насильства. «Ефект катарсису», тобто. психологічної розрядки, наступаючий внаслідок дій, заміщуючих реальне прояв насильство (змогу висловитися, скласти розповідь, висловити своє ставлення до героя кіносюжети тощо.), використовується для реорганізації соціально небезпечних поведінкових реакцій. Проте зміна об'єкта агресії не призводить до суттєвого зміни конфліктної орієнтації поведінки.

Насильство пов'язані з такими його проявами, як садизм і мазохізм.

Насильство породжує страждання, яке містить у собі виконання бажань, викликає задоволення. «Моральний мазохізм», є одній з форм мазохізму, в тому, що суб'єкт під впливом несвідомого відчуття провини прагне зайняти позицію жертви, прямо не пов'язану з сексуальним задоволенням.Садизм сприймається як сексуальність, що з насильством стосовно іншій людині. Однак у ширшому плані садизм означає і прояв насильства, не що з сексуальним задоволенням.

Проблеми насильства тісно пов'язані питанням агресії. Воно виступає одній з форм прояви агресії. Агресія є тенденцію чи сукупність тенденцій, які з реальному 
поведінці чифантазировании, завдання яких у тому, 
щоб зашкодити, шкода іншій людині, групі, знищити, принизити, примусити до якихось діям тощо. [2, з. 423]

Насильство маєманифестние і структурні форми.Структурное насильство має інший громадського визнання, воно представлено у культурі, в соціальних символах, суспільних соціальних і політичних ритуалах іатрибутах. Отже, це форма легітимного насильства.Манифестное насильство різниться за параметрами: насильство громадське, насильство в сімейні стосунки і сексуальне насильство. Використання насильства відбувається за деструктивних формах розвитку конфліктів. Характеризується ворожістю, агресивністю відносин між суб'єктами, нанесенням навмисного або ненавмисного шкоди, шкоди.

У такому суспільстві встановлено «первинні» і «вторинні» форми контролю над проявом насильства. «Первинний» соціальний контроль має інший соціальних і культурних норм, традицій, звичаїв.Универсализированние норми покликані забезпечити суспільний лад. «Вторинний» соціальний контроль здійснюється з допомогою спеціальних інстанцій, насамперед державних (поліція, працівники соціальної сфери, вчителя та інших.). Е.Фромм виділяє кілька форм насильства: ігрове, реактивне, насильство вона з помсти, потрясіння віри,компенсаторное і архаїчний тип насильства — жага - крові. Насильство вона з помсти властиво як окремим індивідам, і групам, як примітивним, і цивілізованим.Зрелий, здорова людина меншою мірою мотивованою жагою помсти, ніж слабкий, або невротик. Останніх помста стала формою відновлення відчуття власної гідності, елементом саморуху і відновлення ідентичності. Е.Фромм показав зв'язок між інтенсивністю почуття помсти й фактично економічним, і навіть культурнимодичанием, зубожінням соціальних груп.

Д.Галтунг, виділяючи  структурне насильство, особливу увагу  привертає «культурне насильство». Він зазначає, що його веде до того що, що структурне насильство починає виглядати і сприйматися як справедливе чи у разі «не погане справа». Виправдання насильства є чимось постійним у суспільстві. Це може посилюватися, перетворюватися на принцип соціальних відносин (наприклад, зростання класової, расової ненависті), або суспільство цурається як і оцінки й схиляється до гуманності, загальнолюдських цінностей, концепції співробітництва. Відбувається відповідно зміна соціальних орієнтації, соціальної полі-тики [3, з. 198 – 199].

1.2      Визначення поняття «сім'я»

Сім'я в усі часи постійно лежить у центрі уваги передовий суспільной думці, прогресивних діячів та закордонних вчених. І це не дивно. Сім'я є систему соціального функціонування чоловіки й перебуває під впливом як соціально-політичних умов, а й внутрішніх процесів свого розвитку.

Роль сім'ї у  суспільстві не можна порівняти  за значенням ні з якими іншими суспільні інститути, оскільки саме у сім'ї формується розвивається особистість людини, відбувається оволодіння соціальними ролями, необхідні адаптації дитини на суспільстві. Сім'я постає як перший виховний інститут, зв'язку з яким людина відчуває протягом усього свого життя.

Безліч що у літературі визначень поняття «сім'я» можна умовно розділити втричі групи.

У першій групі визначень  наголошується те що, що сім'я є  малої соціальною групою. «Сім'я - мала соціальна група, найважливіша форма організації особистого побуту, джерело якої в подружньому союзі і спорідненість, тобто. стосунках між чоловіком і дружиною, дітей, братами та сестрами та інші родичами, котрі живуть разом і провідними загальнехозяйство»1. Відповідно до енциклопедичним словником сім'я тлумачать як «об'єднання людей, заснований на шлюбі чи кровному родинному зв'язку, пов'язаних спільністю побуту та поглибленням взаємної відповідальністю. Через сім'ю змінюються покоління людей, здійснюється продовженнярода»2. У соціологічному енциклопедичному словнику під редакцієюГ.В. Осипова сім'я представлена як « червона група, джерело якої в шлюбі чи кровному кревність, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємної відповідальністю івзаимопомощью».

Сучасні дослідники вивчають сім'ю як малу групу, у якій із найбільшою природністю задовольняються багато найважливіші особистісні людській потребі.

У другій групі визначень  наголошується на розумінні сім'ї  як соціального інституту та увагу зосереджується на взаємозумовленості сім'ї та суспільства. Родиною називається соціальна інституція, тобто. стійка форма відносин між людьми, у якого здійснюється переважна більшість повсякденні людей: сексуальні стосунки, дітородіння і первинна соціалізація дітей, значної частини побутового догляду, освітнього й медичного обслуговування, особливо з відношенню до дітей і приватним особам похилого віку [4, з. 67].

Третю групу визначень  характеризує сім'ю як цілісне освіту. Аристотель бачив у сім'ї основу держави,моногамную осередок суспільства, спільність, що виникла задоволення повсякденних потреб людини: «Оскільки всяка сім'я становить значну частину держави, проте люди є частинами сім'ї та оскільки чесноти окремих частин повинні відповідати чеснот цілого, необхідно і дітей і покриток експортувати відповідне ставлення до державного строю; і якщо це байдуже державі, котрий прагне гідного улаштуванню, треба мати також гідних дітей і гідних жінок. І з цим необхідно вважатися, оскільки жінки становлять половину всього вільного населення, та якщо з дітей потім виростають учасники політичного життя, котрим любов до батьківщини починається зсемьи»2. Подібне різноманіття визначень свідчить складність явища.

Сім'я «не вміщується»  до рамок одній області знань, різні її боків описуються по менше мері десятьма самостійними науками. Кожен дослідник сім'ї у відповідності зі своїми цілями бере до розгляду одне із аспектів сімейних відносин (філософський, історичний, економічний, демографічний, соціологічний, медичний, психологічний, педагогічний) і формулює своє визначення сім'ї, який часто настільки вузько, що придатність його лише рамками тієї чи іншої дослідження [5, з п'ятьма – 6].

Узагальнюючи перелічені вище визначення, можна сказати, що сім'я належить до особливим, фундаментальним  групам суспільства. вона є одночасно  соціальною групою і суспільною інститутом.

Сім'я і шлюб — громадські форми регулювання відносин для людей, які у спорідненість, але, попри близькість цих понять, вони є тотожними [6, з. 9].

 

2     Проблеми жорстоких поневірянь всередині сім'ї  

 

2.1 Домашнє  насильство – проблема суспільства  

 

Сім'я зазвичай сприймається як соціальна інституція, у якому рясніє любов, і теплі взаємовідносини. Проте, протилежне часто виявляється істиною. Насильство поширене у сім'ях.