Особливості соціально педагогічної роботи з неблагополучними сім’ями

Київський університет імені  Бориса Грінченка

Інститут психології та соціальної педагогіки

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО - ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

на тему:

«Особливості  соціально педагогічної роботи з  неблагополучними сім’ями»

 

 

 

 

 

Виконала:

Ст..V - курсу

Гр. СПс_1_12

Принц Анастасія  Юріївна

Перевірила:

Денисюк Олена  Миколаївна

 

 

 

 

Київ – 2012

План:

Вступ.

1. Особливості соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю.

2.Зміст соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю.

3.Жива Історія однієї з сімей. Наявні проблеми та шляхи їх вирішення.

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Для українського суспільства  є актуальною проблема неблагополучних  сімей. Вона вимагає свого розв'язання, оскільки сім'я – найперший фактор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство.

Аналіз чинного в Україні  законодавства приводить до висновку, що неблагополучними є ті сім'ї, в  яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства. Причинами цього  можуть бути алкоголізм і наркоманія членів сім'ї, психолого-педагогічна  і правова неграмотність, економічні фактори суспільства, хвороби, політична  ситуація, насильство щодо членів сім'ї  тощо.

В.М. Шахрай неблагополучні сім’ї поділяє на три групи:

превентивні – сім’ї, в  яких проблеми мають незначний прояв  і знаходяться на початковій стадії неблагополуччя;

сім’ї, в яких соціальні  та інші протиріччя загострюють взаємостосунки членів сім’ї один з одним і  оточенням до критичного рівня;

сім’ї, які втратили будь-яку  життєву перспективу, інертно уставлені  до своєї долі і долі своїх власних  дітей [24, c. 281].

Особливе місце у роботі з такими сім’ями належить соціальним педагогам, які “досліджують” сім'ю та її мікросередовище, створюють педагогічні умови для благополуччя сім'ї, що дозволяє їй набути позитивного соціального досвіду, засвоїти соціальні цінності і організовувати свою життєдіяльність на цій основі.

Кожна неблагополучна сім'я  дуже своєрідна, зі своїми конкретними  проблемами і відповідно, індивідуальним підходом.

1. Особливості соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю.

 

Сім'я — це соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства і включає до себе інші підсистеми (членів сім'ї), це мала соціальна група первинний контактний колектив.

Стосовно поняття «неблагополучна  сім'я» існують різні погляди. Використовуються для опису її неблагополуччя терміни  «функціонально-неспроможна», «сім'я  у кризовій ситуації», «аморальна сім'я», «сім'я з насильством щодо членів родини», «сім'я, де є серйозні помилки  і прорахунки у вихованні дітей», «конфліктна сім'я», сім'ї алкоголіків  і наркоманів, сім'ї, де є засуджені чи ув'язнені[3].

Завданнями соціального  педагога у роботі з неблагополучною  сім'єю є:

- виявлення випадків порушення  прав людини в сім'ї; причин  неблагополуччя, інформування про  них органів влади;

- профілактика девіантної  поведінки в сім'ї та суспільстві,  рецидивів порушення прав членів  сім'ї у родині та суспільстві;

- пропагування ідеальної  моделі сімейного життя, здорового  способу життя, статеве виховання;

- правова і психолого-педагогічна  просвіта населення з питань  сім'ї та шлюбу, прав людини;

- організація предметного  спілкування членів неблагополучних  сімей між собою, з іншими  сім'ями для подолання причин  неблагополуччя;

- різноманітна допомога  в організації життєдіяльності  сім'ї, створенні нормальних умов  для її життєдіяльності; самореалізації  і розвитку її членів.

2.Зміст соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю.

  Основний зміст соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю складають забезпечення сім'ї різними видами соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактична робота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей. Вони реалізуються в практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів і форм соціально-педагогічної роботи[2].

 Соціальне обслуговування неблагополучної сім'ї реалізується шляхом надання сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою в законодавчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї в складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх і фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім’ї тощо).

 Соціально-реабілітаційна робота з неблагополучною сім'єю спрямована насамперед, на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім’ї. Об'єктами соціальної реабілітації в сім'ї є члени родини, які зазнають у ній різних форм психічного, фізичного та сексуального насильства; сім'ї, які за певних умов послабили або неправильно реалізують свою виховну функцію; сім'ї, у яких окремі члени потребують медичної або професійної реабілітації.

 Основні форми роботи з соціальної реабілітації неблагополучної сім'ї – це індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям і психотерапевтичним бесідам із батьками, подружжям і дітьми. Серед групових форм роботи варто зазначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як із подружніми парами, так і окремо з чоловіками та жінками. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків і дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відео-лекторії, зустрічі зі спеціалістами, групи самодопомоги тощо.

 Соціально-профілактична робота з неблагополучною сім'єю спрямована на запобігання неконструктивній взаємодії між членами сім'ї, різним формам насильства, помилкам у сімейному вихованні, формуванню різних видів хімічної залежності в членів сім'ї, на виявлення потенційно неблагополучних сімей. У переважній більшості групові та масові форми роботи є провідними в таких напрямах: зміцнення інституту сім'ї шляхом формування в населення розуміння сім'ї як базової цінності в житті людини; підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічне просвітництво подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків і сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна назвати лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Соціальний супровід неблагополучної сім'ї – це робота соціального педагога з сім'єю, яка спрямована на підтримку сім'ї в різних видах її життєдіяльності, формування здатності сім'ї самотужки долати свої труднощі, надання допомоги сім'ї з метою розв'язання різних проблем.

Соціальний супровід здійснюється шляхом надання сім'ї різних видів  матеріальної та психологічної допомоги, соціальних послуг, консультування, захисту  інтересів сім'ї в органах державної  влади. Тривалість соціального супроводу  окремої сім'ї залежить від гостроти проблем, які існують у сім'ї, рівня  розвитку адаптаційного потенціалу членів сім'ї, ступеня функціональної спроможності сім'ї щодо самостійного подолання труднощів, рівня розвитку зв'язків сім'ї з мікро- та макросередовищем.

І.М. Трубавіна розрізняє конкретні етапи здійснення соціально - педагогічного супроводу неблагополучної сім'ї:

І. Виявлення неблагополучної  сім'ї для подолання кризової ситуації. Якщо сім'я порушила морально - провові норми суспільства й перебуває на обліку міліції, то шансом для збереження батьківських прав є взаємодія з соціальним педагогом; у разі зняття сімейної кризи, її наслідки, причин сім'ї знову починає жити своїм життям, але під наглядом соціального педагога і міліції.

ІІ. Знайомство з сім'єю, збір інформації про неї, визначення її проблем, формування позитивної мотивації до участі в роботі з соціальним педагогом.

ІІІ. Подолання опору з  боку окремих членів сім'ї соціальної роботи через опосередкований вплив  інших членів сім'ї, розв'язання необхідності такої роботи, завершення до позитивних чинників у сімейних стосунках, інформування про наслідки бездіяльності, показ перспектив роботи.

ІV. Отримання згоди сім'ї  на соціально - педагогічну роботу, укладання контракту про обов'язки сторін у процесі діяльності.

V. Подолання наслідків  неблагополуччя, стабілізація й  корекція стосунків, усунення  причин із неблагополуччя, розв'язання  проблем сім'ї.

VІ. Профілактика рецедивів неблагополуччя, спрямування сім'ї на самовизначення й самостійне розв'язання проблем, перевірка результатів роботи через опосередкований чи безпосередній нагляд.

VІІ. Вихід із сім'ї соціального  педагога; закінчення дії контракту;  аналіз отриманих результатів;  розробка рекомендацій щодо подальшого самостійного життя родини [4].

Критеріями ефективності соціально-педагогічного супроводу  неблагополучної сім'ї як системи  є: 1) відновлення виконання сім'єю своїх функцій (репродуктивної, соціалізуючої, економічної, комунікативної, рекреативної, психотерапевтичної; 2) відновлення внутрішньосімейних зв'язків та їх стабілізація (емоційна близькість членів сім'ї, їх спільне проживання, спільне ведення господарства, виховання дітей, юридична реєстрація шлюбу); 3) відновлення зв'язків сім'ї з мікросередовищем (родичами, сусідами, колегами по роботі, вчителями); 4) відновлення зв'язків сім'ї з макросередовищем.

Соціальне інспектування – це складова соціального супроводу, метою якого є контроль соціального педагога чи працівника за реалізацією в сім'ї прав її членів, виявленням випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють.

Основними об'єктами соціального  інспектування є сім'ї, де дорослі  члени сім'ї ведуть аморальний спосіб життя, перебувають на обліку в міліції, наркологічному диспансері, в службі у справах неповнолітніх як неблагополучна сім'я. Також об'єктами соціального  інспектування є сім'ї, у яких дитина перебуває на обліку в службі у справах неповнолітніх, у наркологічному диспансері, повернена з притулку для неповнолітніх у сім'ю, не відвідує школу, схильна до бродяжництва [1, c. 121–124].

Кожна неблагополучна сім'я  дуже своєрідна, зі своїми конкретними  проблемами і відповідно, індивідуальним підходом.

 

3.Жива Історія однієї з сімей. Наявні проблеми та шляхи їх вирішення.

У списку моїх знайомих була сім`я., яка жила в моєму будинку в такому складі: мама,тато,дочка В(13років), рідний брат С. (10років),рідна сестра(19років), бабуся,брат бабусі. Можна сказати що це багатодітна сім`я . Через деякий час мама завагітніла. Народила дівчинку Ю.

Спостерігаючи і маючи  дружні стосунки з В., я виокремила такі проблеми в їх оточенні:

- батьки зловживають спиртним;

- без постійного місця роботи;

- жорстоке поводження  з дітьми;

- педагогічна занедбаність;

- виховання дітей на  низькому рівні;

- діти постійно на вулиці;

Але це не саме жахливе . Через  деякий час я дізналась що батька сімейства жорстоко вбили на очах у дітей.

Мати почала ще більше пити. Діти залишились на вихованні у бабусі, яка живе на пенсію.

Що зараз з цією сім`єю невідомо.

Отже в такому випадку  вкрай необхідна допомога  психолога  і соціального педагога.

Психолог повинен перевірити і продіагностувати стан дітей після  втрати.

Провести з ним ряд  заходів.

Соціальний педагог повинен:

Поставити на облік до соціального  супроводу;

Здійснювати соціальний супровід;

Направити маму в Центр  для нарко та алко залежних;

До сім`ї прикріпити волонтерів які будуть допомагати у навчанні дітям та доглядати за ними.

Висновок:

Сьогодні сім`я стає центром  соціальної роботи. Оскільки через  вирішення сімейних проблем, зміцнення  сім’ї як головного соціального  інституту можна вийти на вирішення  багатьох проблем сьогодення. Так, як соціальна робота здійснюється соціальним працівником, то саме від компетентності та особистісних характеристик залежить не тільки налагодження стосунків, позитивного  мікроклімату та благополуччі сім'ї, а  в деяких випадків і життя клієнтів здатні до скоєння суїциду.

Отже, діяльність соціального  педагога (працівника), що до надання  допомоги сім’ям спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно проблема є досить динамічною, постійно вдосконалюється, враховуючи інноваційні  технології, які виробляються у процесі  її реалізації, що я зрозуміла вивчаючи вплив сімейних відносин на формування особистості дитини в неблагополучних  сім’ях та роль соціального працівника в цьому процесі.

Неблагополучна сім'я  формує неблагополучних дітей. Батьки потребують конкретної кваліфікованої методичної допомоги з урахуванням  особливостей виховання дитини в  кожній неблагополучній сім'ї її потенціальних виховних можливостей, індивідуально-психологічних особливостей дитини. Цього можна досягти, якщо взаємостосунки соціальних працівників  з батьками будуються на основі співробітництва, взаємодопомоги ,взаєморозуміння. Цьому  сприяє зміцнення контактів з  сім`єю розуміння складних процесів, що відбуваються в сучасній сім'ї, використання її позитивного виховного потенціалу, пропаганда кращого досвіду сімейного  виховання та народної педагогіки.