Особливостей професійного самовизначенняюнаків
Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Января 2014 в 14:24, курсовая работа
Описание работы
Мета дослідження: дослідити професійні інтереси старшокласників.
Гіпотеза дослідження: врахування та розвиток професійних інтересів
старшокласників може сприятиме більш успішній профорієнтаційній роботі з
ними.
Завдання дослідження:
1) здійсніти теоретичний аналіз науковоїлітературиз проблеми
професійного самовизначення старшокласників;
2) провести дослідження професійних інтересів юнаків і дівчат;
3) розробити модель програми корекційно-розвивальної просвітницької
роботи зі старшокласниками.
Содержание работы
Вступ …………………………………….. 2
Розділ І. Теоретичні передумови дослідження особливостей
професійного самовизначення старшокласників.
1.1. Сутність професійного самовизначення. .. ……………….. 3
1.2. Характеристика основних факторів професійного вибору. ................7
1.3. Ціннісні орієнтації та професійне самовизначення молоді………….10
Розділ ІІ. Методичні засади і форми професійної орієнтації
старшокласників.
2.1. Сутність і структура професійної орієнтації……………………… 12
2.2. Форми професійної інформації………………………………………14
2.3. Форми і методи дослідження професійних інтересів у
старшокласників……………………………………………………………19
Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження особливостей
професійного самовизначенняюнаків.
3.1. Організація та проведення дослідження…………………………….20
3.2. Вивчення професійної спрямованості та професійних схильностей
старшокласників, їх роль у процесі професійного самовизначення……23
3.3. Форми психолого-педагогічної допомоги випускникам при виникненні
труднощіву виборі професії………………………………………………26
Висновки. ……………………………………………………….
34
Список використаної літератури…………………………….
36
Файлы: 1 файл
1
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧНИЙФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРАСОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇПСИХОЛОГІЇ
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯВ
ЮНАЦЬКОМУ
ВІЦІ.
КУРСОВА РОБОТА
СТУДЕНТКИ36 ГРУПИ
СОЦ.- ПСИХ. ФАКУЛЬТЕТУ
ПОЛОВЦЕВОЙ М.О
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
КЛИМЧУК В.О
ЖИТОМИР-2009
2
Зміст
Вступ …………………………………….. 2
Розділ І. Теоретичні передумови дослідження особливостей
професійного самовизначення старшокласників.
1.1. Сутність професійного самовизначення. .. ……………….. 3
1.2. Характеристика основних факторів професійного вибору. ................7
1.3. Ціннісні орієнтації та професійне самовизначення молоді………….10
Розділ ІІ. Методичні засади і форми професійної орієнтації
старшокласників.
2.1. Сутність і структура професійної орієнтації……………………… 12
2.2. Форми професійної інформації………………………………………14
2.3. Форми і методи дослідження професійних інтересів у
старшокласників……………………………………………………………19
Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження особливостей
професійного самовизначенняюнаків.
3.1. Організація та проведення дослідження…………………………….20
3.2. Вивчення професійної спрямованості та професійних схильностей
старшокласників, їх роль у процесі професійного самовизначення……23
3.3. Форми психолого-педагогічної допомоги випускникам при виникненні
труднощіву виборі професії………………………………………………26
Висновки. ……………………………………………………….
34
Список використаної літератури…………………………….
36
Додатки…………………………………………………………..
39
3
Вступ
Актуальність дослідження. Проблема професійного самовизначення,
професійної орієнтації та інтересів молоді є досить актуальною на сучасному
розвітку суспільства.Перед кожним індивідом рано чи пізно виникає дилема,
пов’язана з вибором професій: «Що очікуємене в майбутньому?», «Яку
професію обрати?», «Кудипіти вчитися?», «А може зробити все як кажуть
батьки, якось та воно буде» тощо. Приблизно такого роду питання
виникають у всіх молодих людей, що закінчують навчання у загальноосвітніх
школах і готуютьсядо майбутнього самостійного життя. Серед великої
кількостіжиттєвих рішень, які ще прийдеться вирішити, питання
професійного самовизначення є найпершим і одночасно одним з
найважливіших. Це перше, дуже важливе і самостійне рішення молоді
потрібно приймати, опираючись не на свій власний досвід, який приходитьз
роками, а скоріше, на уявлення про своє майбутнє і майбутнє суспільства, в
якому прийдеться жити. Чим більш ясним і продуманим будеобраз
майбутнього в свідомості молоді, тим відповідальніше вона вмітиме
приймати рішення в майбутньому.
На проблемі професійного самовизначення наголошували ще стародавні
мислителі. Застерігаючи молодь від помилок у виборі життєвого шляху, вони
проте стверджували, що молоді притаманні риси, завдяки яким вона здатна
самостійно вирішуватискладні проблеми, що стосуються її майбутнього.
Пригадуються слова Аристотеля: «Юність легковажна і надмірно
оптимістична, але головне – вона переповнена надією і впевнена в
майбутньому, прагне до нього, не задовольняючись минулим і
теперішнім»[9, 3-4]. Якщо раніше питання професійного самовизначення
булипредметом розмірковуванняокремих мислителів, то тепер воно стало
галуззю науковогознання, в якій зайнято велике число дослідників. Не
зважаючи на потужнірозробки у галузі професійного самовизначення, ця
проблема не втрачає своєї гостроти, в ній відкриваються все нові й нові
сторони, пов’язані з особливостями розвитку сучасного суспільства і людини
в ньому.
Для більшості випускників загальноосвітньої школи ситуація професійного
самовизначення є стресогенною. Вони стикаються з труднощами як
особистого, так і об’єктивного характеру. Можливо це пов’язане з незнанням
світу професій і вимог, які вони висуваютьдо людини; зі швидкими змінами,
що відбуваютьсяу світі професій і на ринку праці; з економічним
становищем країни взагалі. Це ряд об’єктивних чинників. Проте, як ми
знаємо, вирішальне значення на здійснення професійного вибору впливає
момент тісно пов’язаний з попередніми етапами професійного
самовизначення, і на рішення про вибір професії впливає минулий досвід
особистості. В той же час від цього рішення залежить те, як будутьпротікати
наступні етапи професійного самовизначення. Томуметою написання цієї
роботи є розкриття особливостей цього переломного моменту в
4
професійному самовизначенні особистості – вибір професії в ранньому
юнацькомувіці. Адже професійний вибір – це перша ланка у ланцюзі
послідовних життєвих виборів, пов’язаних з роботою, створенням сім’ї,
соціальним просуванням, матеріальним достатком і духовним розвитком. З
нього починається самостійний життєвий шлях людини. Проблема полягає в
тому, що вибір майбутнього шляху постає перед людиною в тому віці, коли
вона, можливо, до кінця не усвідомлює всіх подальших наслідків прийнятих
в юності рішень.
Об’єкт дослідження: об’єктом дослідження є професійні інтереси
старшокласників .
Предмет дослідження: предметом дослідження є особливості професійного
самовизначення в юнацькомувіці, що ґрунтується на їх професійних
інтересах.
Мета дослідження: дослідити професійні інтереси старшокласників.
Гіпотеза дослідження: врахування та розвиток професійних інтересів
старшокласників може сприятиме більш успішній профорієнтаційній роботі з
ними.
Завдання дослідження:
1) здійсніти теоретичний аналіз науковоїлітературиз проблеми
професійного самовизначення старшокласників;
2) провести дослідження професійних інтересів юнаків і дівчат;
3) розробити модель програми корекційно-розвивальної просвітницької
роботи зі старшокласниками.
Методи дослідження.
Для проведення дослідження булипідібрані наступні методики:
Методика діагностики професійної спрямованості (автор Б. Басс);
Методика самооцінки схильностей до різних типів професійної діяльності(М.
Волкова, модифікованийваріант диференціально- діагностичного
опитувальника С. Климова).
Вибірка досліджуваних – учні 10-11 класів ЗОШ №33 (15-18 років) в
кількості62 осіб: 29 юнаків та 33 дівчини. Рік навчання 2008-09
5
Розділ І. Теоретичні передумови дослідження особливостей
професійного самовизначення в юнацькому віці.
1.1. Сутність професійного самовизначенняв юнацькому віці і вибору
професії у юнацькому віці.
В психологічнійлітературінемає єдиного погляду на те, як формується вибір
професії і які фактори впливають на цей процес. По цьому питанню існує
кілька точок зору, на захист кожноїз яких свідчать важливі аргументи. Така
неоднозначність при розкритті сутності професійного самовизначення
пояснюється складністю самого процесу і його двохсторонністю. Ряд
дослідників притримуються розповсюдженої точки зору на вибір професії як
на вибір діяльності. В цьому випадку предметом дослідження виступають, з
одного боку, характеристики людини як суб’єкта діяльності, а з іншої –
характер, зміст, види діяльності і її об’єкти (Шишкіна, Широков).
Професійне самовизначення розуміється тут як процес розвитку суб’єкта
праці. Отже, вибір професії зроблений правильно, якщо психофізіологічні
дані особистості будутьвідповідати вимогам професії, трудовоїдіяльності.
Недолікомцього напрямку є недооцінка активності самої особистості [31, 10-
12].
В контекстірозуміння вибору професії як вибору діяльності розповсюджена
також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору
являється професійний інтерес чи професійна спрямованість (Рескина). Цей
підхід виправляє помилку попереднього, оскільки стверджує на
вирішальному значення особистісної активності людини при виборі [38, 46-
48]. Однак професійний інтерес може мати різноманітне походженняі не
співвідноситись з діяльністю. Крім того професію не можна звести до
певного виду трудовоїдіяльності. Абсолютизаціяпрофесійного інтересу як
основи вибору професії також не повністю правомірна.
Ряд авторів притримується погляду на вибір професії як на частковий
випадок соціального самовизначення особистості (Костенко, Михайлов).
Тобтовибір професії, з одного боку, вважається соціально заданим, а з
іншого – визначається перш за все соціальними характеристиками професії.
Не викликає сумнівівположення про вплив суспільства в цілому на процес
професійного самовизначення його членів, і з професійною діяльністю
пов’язане положення особистості в суспільстві.
Найбільш продуктивним являється підхід до вибору професії як до одного з
найважливіших подій у цілісному життєвому визначенні людини (Головаха,
Кузнєцова). Вибір професії пов'язаний з минулим досвідом людини, і процес
професійного самовизначення простягається далеко в майбутнє, беручи
участь у формуванні загального Я-образу, визначаючи в кінцевому рахунку
всю спрямованість життя. Цей підхід потребує врахування широкого кола
факторів, які впливають на вибір професії, крім того, він дозволяє зробити
акцент на часовому аспекті – на минуломудосвіді особистості і на її
6
уявленнях про майбутнє. В якості факторів вибору професії повинні бути
врахованіжиттєві плани особистості також і в інших областях, наприклад в
особистому житті [9, 4-6].
Погляд на вибір професії як на частину життєвого самовизначення людини
не обмежує активність суб’єкта вибору професії і, враховуючивесь спектр
факторів професійного самовизначення, стверджує про індивідуальну
ієрархію факторів вибору професії, що характерна для кожного індивіда. Всі
об’єктивно існуючіфактори впливають тією чи іншою мірою на вибір
професії, однак від особливостей суб’єкта вибору насамперед залежить, які
фактори стають визначальними. Об’єктивно існуючіфактори являються
лише можливостями, варіантами, а те, які з них і в якій комбінаціїстануть
визначальними при професійному самовизначенні, залежить від
особливостей конкретної особистості. Велике значення має суб’єктивний
образ ситуації вибору, який може суттєво відрізнятися від об’єктивної
картини в силу різноманітних причин (Головаха).
Беручи за основу принцип активності особистості у здійсненні професійного
вибору, Пряжніков Н.С. пропонує змістовно-процесуальну модель
професійного самовизначення [31, 17-18]. Вона полягає у побудові
особистісного професіонального плану за наступними параметрами:
- усвідомлення цінності чесної (суспільно-корисної) праці (ціннісно-
моральна сторона самовизначення);
- загальне орієнтування в соціально-економічнійситуаціїв країні і
прогнозування перспектив її якісної зміни (врахування конкретної соціально-
економічноїситуації і прогнозування престижності обраної професії);
- усвідомлення необхідності професійної підготовки для повноцінного
самовизначення і самореалізації;
- загальне орієнтування у світі професійної праці (макроінформаційна основа
самовизначення);
- виділення подальшої професійної мети і її узгодження з іншими важливими
життєвими цілями;
- виділення проміжних і найближчих професійних цілей як етапів і шляхів до
кінцевої мети;
- знання про обрані цілі: професії та їх спеціальності, відповідні професійні
навчальні заклади і місця працевлаштування (мікроінформаційна основа
самовизначення);
- прогнозування зовнішніх перешкод на шляху до виділених цілей;
7
- знання шляхів і способів подолання зовнішніх перешкод;
- прогнозування внутрішніх перешкод (недостатках, вадах), які ускладнюють
досягнення професійних цілей, а також знання своїх достоїнств, переваг, що
сприяють реалізації намічених планів і перспектив (самопізнання як важлива
сторона самовизначення);
- знання шляхів і способів подолання внутрішніх перешкод (і оптимального
застосування переваг), що сприяють підготовцідо самостійного
усвідомленого вибору і майбутньої професійної діяльності;
- наявність системи резервних варіантів вибору у випадку невдачі по
основному напрямку самовизначення;
- початокпрактичної реалізації особистої професійної перспективи і постійне
вдосконалення (коректування) намічених планів за принципом «зворотного
зв’язку».
Як вже булозазначено, ситуація вибору професії характеризується
двозначністю: світ професій, що володіютьшироким спектром
характеристик, і суб’єкт вибору, особистість з усіма її особливостями.
Проаналізуємо спочаткупершу сторону процесу самовизначення, тобто
характеристики професій. Традиційно загальна схема опису професій
зводиться до чотирьох аспектів [27, 9]:
соціально-економічний– короткаісторія професії, її роль в системі
народного господарства, інформація про підготовкукадрів, перспективах
просування тощо;
виробничо-технічний – дані про технологічний процес, об’єкт, знаряддя і
предмет праці, робоче місце, форми організації праці;
санітарно-гігієнічний – інформація про мікрокліматичні умови, характер
освітлення та інші санітарні фактори, режим і ритм праці;
психофізіологічний– вимоги професії до особливостей психічних процесів і
властивостей особистості.
Іншою набагато важливішою стороною процесу професійного
самовизначення є суб’єкт праці і його особливості. Говорячи про складність
такого утворення, як суб’єкт діяльності, А. Н. Леонтьєв вихідними його
характеристиками називає свідомість (як відображення об’єктивної
дійсності) і діяльність (як перетворення дійсності) [22, 74-78]. Вищою
інтегруючоюздатністю суб’єкта є творчість, а найбільш узагальненими
ефектами, а разом з тим і потенціалами – здібності і талант. Окрім об’єктивно
8
існуючоїкартини наявні ще й суб’єктивні уявлення особистості як про світ
професій, так і про себе. Це суттєво ускладнює ситуацію вибору професії і
розширює спектр факторів, які його обумовлюють.
До основних факторів вибору професії належать наступні утворення:
здібності (як психологічнімеханізми, необхідні для успіху в певному виді
діяльності), темперамент, характер, інтереси (пізнавальний, професійний,
інтерес до професії, схильності). Ці фактори відносяться до суб’єктивних.
Наступна група факторів (об’єктивні) включають в себе: рівень підготовки,
стан здоров’я, інформованість у світі професій. Виділяють також соціальні
фактори: соціальне оточення, домашні умови, освітній рівень батьків,
соціально-економічнийстатус батьків тощо.
Особливе значення, особливо на сучасному етапі розвитку суспільства,
надається таким факторам, як мотиви професійної діяльності, життєві
цінності індивіда, минулий досвід, уявлення про майбутнє. Крім того, ряд
вчених підкреслює значення загальної активності, самооцінки, впевненості в
досягненні успіху, рівня сформованості свідомої психічної саморегуляції [16,
120-131].
1.2. Характеристика основнихфакторів професійного вибору.
Як згадувалось у попередньому питанні всі фактори, що мають вплив на
професійне самовизначення можуть бути умовно поділені на дві групи [14,
119]:
1) об’єктивні, до яких входятьпоінформованість у світі професій, рівень
підготовки, соціальне оточення, домашні умови, соціально-економічний
статус батьків тощо;
2) суб’єктивні, до яких входятьздібності, професійні інтереси, рівень
домагань, мотиви, ціннісні орієнтації тощо.
Вирішальне значення на здійснення професійного вибору мають фактори
другої групи. На перший план виходитьактивність самої особистості.
Мотивація при виборі професії – це стимули, заради яких людина здатна
прикласти свої зусилля, тобто на що орієнтувалася людина при виборі тієї чи
іншої професії: соціальна значущість цієї професії, престиж, заробіток. Що
хоче отримати студентвід вищої освіти, яких життєвих цілей досягнути, які
якості сучасного спеціаліста у собі сформувати і які цінності відіграють в
його житті найважливішу роль.
9
Одним з найбільш значущих мотивів вибору професії являються інтереси
суб’єкта. Вони усвідомлюються раніше і ясніше всіх інших, стають
передумовою розвитку схильностей, здібностей і професійно важливих
якостей особистості [38, 44-48]. Інтереси характеризуютьсяпевною
динамікою розвитку. В основі структури інтересів лежать пізнавальні
інтереси, які розвиваються в навчальній діяльності і характеризуються
високою динамікою, частою зміною, так як пов’язані з активним пошуком
особистості свого «Я». На базі пізнавальних інтересів виникають інтереси до
професії, до типу професій, а потім і професіональні інтереси, спрямовані на
конкретний вид трудовоїдіяльності, які виділяються високою стійкістю.
Професійні інтереси потребують перевірки в конкретній діяльності, що на
практиці часто унеможливлюється. Томуступінь вираження професійних
інтересів і їх спрямованість можуть бути спотворені відсутністю практичного
виходу.
Не менш важливим фактором вибору професії є здібності. Нерідко проблему
здібностей у формуванні професійного плану пов’язують з обдарованістю,
талантом, однак тільки окремі професії висуваютьтакі високі вимоги.
Відповідно до проблеми здібностей Гурєвіч К.М. виділяє три види професій
[15, 24-26]:
- професії, де кожна здорова людина може досягти суспільно значущої
ефективної діяльності;
- професії, в яких далеко не кожна людина може добитися потрібної
ефективності;
- професії, які за своєю суттю передбачають досягнення вищих ступенів
майстерності.
Професії останнього типу висуваютьспецифічні вимоги до індивідуальних
особливостей людини, причому до тих якостей, які формуються при
наявності вираженого генетичного контролю. Більшість же професій не
висуваютьтаких жорстких вимог до суб’єкта вибору професії або,
принаймні, дозволяють за допомогою компенсації, формування
індивідуального стилю діяльності скоректуватинедостаток тих чи інших
професійно важливих якостей.
Концепція на формування індивідуального стилю діяльності базується на
наступних передумовах [15, 58]:
є стійкі , практично незмінювані психічні якості, які є суттєвими
передумовами ефективної діяльності;
можливі різні за способами, але рівноцінні за результатамипристосування до
умов професійної діяльності;
10
наявні широкі можливості подолання слабкої вираженості окремих
здібностей за рахунок їх тренування чи компенсації посередництвом інших
професійно важливих здібностей;
формування здібностей потрібно проводити з урахуванняміндивідуальних
особливостей особистості.
Проблематика здібностей сама собою тісно пов’язана з рівнем самооцінки
школярів, оскільки рівень домагань базується на оцінці учнями власних
здібностей. Фактично рівень домагань у підлітків часто є завищеним. Це
якраз і обумовлено неадекватністю самооцінки здібностей і поганою
поінформованістю про вимоги тих чи інших професій.
Дуже важливим при вивченні професійного самовизначення є врахування
аспектів контрольно-оціночної сфери суб’єкта вибору професії. Момент
професійного вибору припадає на ранній юнацький вік (15-18 років), коли
структура контрольно-оціночної сфери зазнає глибоких змін. До кінця
підлітковоговіку підвищуються адекватність самооцінки і її самостійність,
змінюється еталон самооцінки. Самооцінка набуває стійкості і стає одним з
основних факторів розвитку особистості. Процес вибору професії передбачає
високу активність особистості. Оскільки ситуація вибору професії
характеризується багатосторонністю, для правильного вибору суб’єкту
вибору професії потрібно здійснити потужнувнутрішню роботу. Йому
необхідно проаналізуватисвої ресурси, вимоги професії, усвідомити
потенційні недостатки і оцінити можливість їх корекціїчи компенсації. Всі ці
дії можуть бути здійснені тільки при високомурівні розвитку контрольно-
оціночної сфери суб’єкта. В іншому випадку вибір професії стає актом
наслідування друзям, батькам і здійснюється під впливом випадкових
обставин [3, 280].
Успішністьбудь-якої діяльності, в тому числі і професійного
самовизначення, залежить від рівня сформованості свідомої психічної
саморегуляції. Ця якість визначається як вміння без систематичного
контролю, допомоги і стимуляціїсамостійно працювати, вона пов’язана з
умінням правильно оцінюватисвої можливості при постановці і досягненні
мети, впевненістю у собі, адекватною самооцінкою, вмінням аналізувати
причини успіху і невдач. Вплив цього фактору опосередковує вплив інших
факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Так, люди з високим рівнем
психічної саморегуляції відрізняється більш адекватним знанням про світ
професій, яке отримує з достатньо компетентнихджерел (спеціальна
література, бесіда зі спеціалістами тощо); в той час люди з низьким рівнем
психічної саморегуляції орієнтуються на засоби масової інформації, поради
знайомих, наслідком чого є спотворене уявлення про світ професій [37, 60].
11
Таким чином, розглянутий фактор вибору професії являє собою свого роду
наскрізну характеристикупрофесійного самовизначення, яка систематизує
всі інші. Він передбачає:
- вміння адекватно оцінюватисвої якості як фактор вибору професії;
- вміння вивчатисвіт професій, опираючись на невипадкові фактори,
формувати адекватне уявлення про нього;
- вміння виділити головне для себе при виборі професії, тобто сформувати
індивідуальну ієрархію факторів, максимально адекватно відобразити
ситуацію вибору професії.
1.3. Ціннісні орієнтації та професійне самовизначеннямолоді.
Одне з найважливіших місць в структурі майбутньої життєвої перспективи
поряд з професійними цілями, планами, орієнтирами посідають ціннісні
орієнтації. На шляху до втілення своїх професійних цілей людина обирає
певний напрям, який найбільш відповідає її потребам. Вибір цього напряму
уможливлюється за допомогою наявної розгалуженої системи цінностей.
Тобто у відповідності до життєвих планів і цілей вони виконують
регулятивну функцію [9, 110].
Ціннісні орієнтації на відміну від інших факторів вибору професії, які були
перераховані у попередньому пункті, перебуваютьна більш високомурівні
диспозиційної структури особистості і в силу цього визначають загальну
соціальну спрямованість життєдіяльності. Вибір визначаючихнапрямів
життєвого шляху, основних ліній самореалізації особистості – це насамперед
вибір головних життєвих цінностей, серед яких цінності праці, професійної
діяльності можуть займати різне місце – від всепоглинаючоїдомінанти до
досить несуттєвого об’єкта орієнтації. У відповідності з цим будуть
формуватисьжиттєві цілі, плани і домагання молоді, що знаходиться на етапі
самовизначення як професійного, так і життєвого взагалі.
Ціннісні орієнтації є основними компонентами механізму, що здійснює
внутрішню регуляцію такого різновиду соціальної поведінки, як вибір
професії [27, 10-14]. Проте не варто процес
регуляціїпрофесійного самовизначення однозначно пов’язуватиз ціннісними
орієнтаціями. Не зважаючи на тісний зв'язок з мотиваційною сферою
особистості, вони не виступають безпосередніми стимулами і регуляторами
поведінки, а лише визначають основні життєві орієнтири. Проте між
ціннісними орієнтирами і реальною життєвою поведінкоюможуть виникати
гострі суперечності. Причини даних суперечностей найчастіше залючається в
12
тому, що люди одразу приймають деякі соціальні цінності тільки тому, що ці
цінності мають позитивне соціальне забарвлення, являючись символом
залучення до передової культури.
Суть даної проблеми полягає в тому, що формування життєвих планів і цілей
відбуваютьсяу певному розриві з тими ціннісними орієнтаціями, які
відповідають їх істинним потребам, здібностям, інтересам. При виборі
професії і відповідного місця навчання значна частина молоді керується
певними стереотипами суспільної свідомості. Ці стереотипи привабливі
молоді в силу їх позитивного суспільного забарвлення, підтримки
соціальними інститутами – школами, засобами масової інформації тощо [26,
443-450].
Отже, можна вивести такі типи ціннісно-орієнтаційних структур особистості
відповідно до професійного самовизначення [9, 112]:
- несуперечливий (гармонійний);
- суперечливий;
- позапрофесійний.
Перший тип – гармонійний. Інші два (суперечливий і позапрофесійний)
вважаються менш сприятливими факторами формування життєвої
перспективи і ефективності професійної діяльності. Розподіл цих типів
протягом життя змінюється. Так, наприклад, зменшується частка
несуперечливого відношення між цінностями і професією. При цьому
збільшуються показники позапрофесійного типу ціннісних орієнтацій. Ці
дані здаються на перший погляд неможливими, оскільки якщо людина
обрала професію самостійно у відповідності зі своїми професійними
орієнтаціями, то подальший досвід діяльності по цій спеціальності повинен
приводити до гармонізації структури ціннісних орієнтацій, до відповідності
професійної і життєвої перспектив. Однак цього не відбувається. Відповідь
на це питання потрібно шукати в динаміці життєвого шляху особистості, в
соціальних і психологічнихособливостях різних віковихетапів [9, 116-118].
З віком у людини з’являється не тільки професійний досвід і майстерність,
але й чимало серйозних життєвих проблем, пов’язаних з сім’єю, здоров’ям,
спілкуванням, які можуть набуватидомінуючоїцінності і конкуруватиз
цінностями професійної діяльності (це власне і є позапрофесійні цінності).
Наприклад, обираючи в юності професію, людина може і не орієнтуватисяна
високу зарплату чи на більшу тривалість вільного часу, тоді як ці цінності
можуть бути значущими для членів її сім’ї, з чим в зрілому віці людина не
може не рахуватися.
13
Сутність ціннісного конфліктуполягає в тому, що професія обирається, як
правило, у віці, коли більшість реальних життєвих труднощівне
враховуютьсяпри прийнятті рішення про майбутню професію. В
подальшому відбувається розширення кола соціальних ролей, з’являються
нові цінності, які можуть вступати в конкуренціюз юнацькими ціннісними
стереотипами; в результатіпрофесія, що здавалася зразу привабливою,
починає втрачати своє «романтичне забарвлення», оскільки суперечливі і
позапрофесійні ціннісні орієнтації не можуть бути реалізовані в рамках
конкретної професійної діяльності.
Таким чином, ціннісні орієнтації не є ізольованими утвореннями в
особистості людини, а перебувають у взаємозв’язку і взаємовпливі з іншими
сферами особистості. Численні дослідження наголошують на кореляції
ціннісних орієнтацій з рівнем домагань [27, 9-16]. Так, встановлено, що
несуперечливий тип цінностей взаємозв’язаний з високим рівнем домагань.
Само по собі це не дає змогу стверджувати, що даний тип є сприятливіший.
Невиключно, що завищені домагання можуть стати причиною життєвих
розчарувань. Проте високий рівень домагань при несуперечливому типі
підкріплюється рядом сприятливих особистісних якостей: великою
готовністюдо самовіддачі в професійній діяльності, готовністю іти на певні
жертви заради досягнення поставлених цілей, що зменшують або усувають
можливість виникнення життєвих розчарувань.
Отже, несуперечливий тип ціннісних орієнтацій характеризує особистість з
найбільш високим рівнем професійної свідомості, в якій найближча життєва
перспектива порівняно тісніше пов’язана з віддаленими життєвими планами і
очікуваннями, а більш високий рівень професійних домагань підкріплений
відповідними трудовими установками. Тут професійні та інші життєві
цінності перебувають у гармонійному взаємозв’язку і сприяють досягненню
людиною намічених цілей.
Розділ ІІ. Методичні засади і форми професійної орієнтації
старшокласників
2.1. Сутність і структура професійної орієнтації.
Теорія, методи й методики професійної орієнтації в Україні, як і в інших
країнах СНД, пройшли складний шлях свого становлення. У 60-х і першій
половині 70-х років панувало визначення професійної орієнтації як системи
державних заходів, спрямованих на формування в учнівської молоді
психологічної готовності до вибору професій на основі потреб суспільства із
урахуванням інтересів і схильностей особистості учня. Неважкопомітити, що
ключовими елементами визначення такого типу є державне управління про-
цесом підготовки учня до вибору професії, спрямованість цього управління
на певне коло професій і на певні галузі виробництва, формування в учнів
14
психологічної готовності вибору саме цих, заданих професій. Особистість
учня в такому процесі витискається на край системи. Урахування
психологічної структури особистості учня здійснюється «на основі потреб
суспільства», тобто як другорядний елемент професійної орієнтації.
Українськіпсихологи розробили нову концепцію професійної орієнтації,
яка знайшла широке визнання в наукових колах, у навчальній роботі вищих
закладів освіти педагогічного та психологічного профілю й у практиці
профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Вихідною позицією у
розробці нової системи професійної орієнтації було бачення особистості
насамперед не як об'єкта, а як суб'єкта саморозвитку. І саме цей процес
саморозвитку покладено в основу формуючих функцій профорієнтації.
Особистість у професійній орієнтації виступає як суб'єкт діяльності, суть якої
полягає у підготовці до професійного самовизначення. Засоби професійної
орієнтації при цьому набувають характеру сприятливих умов, що сти-
мулюють особистість до профорієнтаційної діяльності й через це до само-
пізнання, самокреації й саморозвитку із спрямуванням на оптимальне вирі-
шення власних життєвих завдань. Свідоме професійне самовизначення
передбачає аналіз особистістю суб'єктивних та об'єктивних умов
професійного самовизначення з наступним вільним, самостійним прийняттям
рішення щодо конкретного вибору професії або напрямку професійної
освіти.
Професійна орієнтація визначається як науково-практична система
підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення.
Цим визначенням особистість уводиться в центр процесу професійної
орієнтації, стає суб'єктом профорієнтаційної діяльності — використовує
засоби професійної орієнтації для підготовки до свого власного й
самостійного самовизначення. Займаючи позицію суб’єкта професійного
самовизначення, особистість відходить від позиції об’єкта впливу з боку
суспільства, державних і громадських організацій щодо вирішення своєї
професійної долі перестає служити об’єктом програмування ззовні.
Суспільство в даному разі має сприяти пошуковій діяльності, особистості, а
не обмежувати цю діяльність вирішенням замовного завдання.
Через таке визначення професійної орієнтації змінюються підходи до
характеристики її структури та змісту, до її методів, отже до системи її
практичного втілення, її здійснення. Спрямованість професійної орієнтації на
лікування вад держави за рахунок особистості змінюється на спрямованість
на виявлення, корекцію, розвиток і задоволення інтересів і потреб
особистості, що не протистоять інтересам і потребам суспільства, а узго-
джуються з ними.
Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної
системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю.
Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя
після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю
сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя.
Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що
15
якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості, — не випадковими
й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й
виконавського потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого
розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного
процесу в школі значною мірою припадає на допрофесійне навчання й
виховання. Можна стверджувати, що це завдання є його стрижневою лінією:
такою, що визначає саму стратегію допрофесійного навчання й виховання.
Але було б помилкою вважати, що система професійної орієнтації ототож-
нюється із системою допрофесійної підготовки учнів або поглинається нею.
Структурна побудова професійної орієнтації випливає з методологічних
підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також із
розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної
орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбиваються на її
структурі, а отже, й на її формах і методах.
Професійна орієнтація традиційно розглядалась у психології та
педагогіці як суто шкільний аспект загальноосвітнього та трудового
навчання. Унаслідок цього один із структурних компонентів системи про-
фесійної орієнтації — професійна консультація, що ніяк не вкладалась у
систему навчання, виступала як певний спеціальний додаток до
профорієнтації. Ішлося про «роботу з професійної орієнтації та професійної
консультації». При цьому професійна
консультація позбавляється
психодіагностичних функцій і зводиться лише до довідково - порадницької
роботи.
Щодо профінформації як структурного елементу професійної орієнтації,
вона за своїм змістом за такого спрощеного підходу розглядається лише як
вступ до системи шкільного навчання довідкового соціально-економічного
матеріалу.
2.2. Форми професійної інформації
Професійну інформацію можна визначити як психолого-педагогічну
систему формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що
відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам здійснення особистістю
вільного й усвідомленого професійного самовизначення.
Уже із самого визначення профінформації випливає, що вона ніяк не
ототожнюється із системою заходів щодо накопичення й розповсюдження
відомостей про професії або пропаганди професій відповідно до потреб
регіону (як це доводиться в зорієнтованих на старі концепції джерелах із
питань психології та педагогіки профорієнтації). Профінформація тут перед-
бачає специфічну пізнавальну діяльність особистості (профінформаційну
діяльність), у якій особистість перетворює себе, формує себе як суб'єкта
професійного самовизначення. Профінформація базується на відповідній
педагогічній інтерпретації (педагогічній адаптації) інформаційного матеріалу
про окремі професії, про особистість у проекції на професійну діяльність, про
16
суб'єктивні та об'єктивні умови професійного самовизначення й реалізації
особистості у професійній діяльності.
Педагогічна підготовка профорієнтаційної роботи учнів передбачає
створення необхідних умов для їхньої діяльності в пошуку й аналізі нової
інформації різними засобами.
Педагогічна підготовка профінформаційного матеріалу й організація
профінформаційної
діяльності
учня
відповідають
завданням
профінформаційної роботи лише за дотримання певних умов. Ідеться про
спрямування цієї роботи на задоволення й подальший розвиток пізнавальних
потреб учня (зокрема потреб в активній пізнавальній діяльності), а також
потреб у самопізнанні й самооцінювання. Ці умови виступають як принципи
побудови та здійснення профінформаційної роботи особистості і з
особистістю. Особистість, таким чином, виступає тут як суб'єкт проф-
інформаційної діяльності — саме тієї діяльності, яка спрямовується на
формування позитивних ставлень особистості до різних видів професійної
діяльності, інтересів до певних професій, мотивації вибору професії,
активності у виборі реалістичних шляхів і засобів здійснення свого
професійного самовизначення.
Дещо детальніше зупинимося на організації роботи з професійної
інформації школярів.
Ця робота передбачає вирішення таких основнихзавдань:
1) ознайомлення учнів з інформаційним матеріалом, що характеризує
масові професії;
2) інформування учнів про умови оволодіння професіями (про
навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні
перспективи тощо);
3) формування в учнів позитивного ставлення до різних видів
професійної діяльності;
4) формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно
мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення
своїх власних професійно значущих психологічнихособливостей, здібностей,
а також соціально-економічнихумов вибору професії.
У перших двох завданнях відбиваються інформативно-довідкові функції
профінформації, у двох останніх — її виховні, формуючі функції.
Цілеспрямоване формування інтересів
ставлень особистості передбачає
опанування учнем необхідної довідкової інформації, що методично
спрямована саме на формування інтересів і ставлень.
Роботу з професійної інформації потрібно проводити в такий спосіб, щоб
інформаційний матеріал слугував основою формування в учнів необхідних
знань про професії та про свій внутрішній світ, умінь зіставляти те й інше.
Потрібно, щоб ці знання і вміння використовувалися ним для прийняття
обґрунтованихрішень із питань власного професійного самовизначення. А це
означає, що в процесі профінформаційної роботи в учня має бути
сформована активна профорієнтаційна позиція як форма його готовності до
професійного самовизначення.
17
Зупинимося на умовах ефективного засвоєння учнями інформації
профорієнтаційного характеру. Необхідно сформувати позитивне ставлення
учнів до її сприймання. Для цього є важливим, щоб інформація, що
пропонується учням, була узгодженою за змістом і формами подачі з
можливостями учнів у її сприйманні й аналізі. Ідеться про таку методичну
інтерпретацію інформаційного матеріалу, яка відповідає пізнавальним
можливостям учнів, обумовленим віковими й освітніми особливостями
контингентушколярів.
Для
спрямування
інформаційного
матеріалу
на
формування
усвідомленого, стійкого й адекватного ставлення учнів до професії потрібно
побудувати цей матеріал. Він, насамперед, має бути не лише доступним
розумінню учнів, а також об'єктивним і всебічним. Способи його подання
потрібно, достатньо урізноманітнити, щоб забезпечити активність
сприймання і мислительної діяльності учнів. Цій меті відповідають різні
форми організації профінформаційної роботи. До них можна віднести
виготовлення самими учнями спеціальних профорієнтаційних (про-
фесіографічних) стендів, організацію зустрічей, екскурсій і учнівських дослі-
джень
професіографічного
спрямування,
проведення
спеціальних
профінформаційних уроків і використання звичайних предметних уроків із
профорієнтаційною метою, зосередження уваги учнів на окремих елементах
їхньої діяльності на уроках праці тощо.
Бесіди представників професій з учнями, що проводяться на зустрічах у
школі або безпосередньо на виробництві, мають бути професіографічними за
своїм змістом. Потрібно розкрити не лише соціально-економічну значущість
професії та її виробничу технологію, а й ті суб'єктивні фактори, що обу-
мовлюють
успішність
професійної
діяльності, задоволеність
або
незадоволеність спеціаліста процесом своєї праці. Отже, йдеться вже про
елементи психологічної структури професії і особистість працівника. Зрозу-
міло, що для проведення такої роботи потрібна відповідна підготовка спе-
ціаліста, який зустрічається з учнями, і відповідна підготовка учнів.
Аналогічні вимоги психологічного й методичного характеру ставляться і до
інших форм профінформаційної роботи. Необхідну підготовку до
сприймання
професіографічного
матеріалу
і
зіставлення
його
з
психологічною сферою особистості (зокрема, із власними особливостями)
учні отримують на профінформаційних уроках.
Професіографічний характер даних форм профорієнтаційної роботи,
де розкривається психологічна структура певної професії, викликає в учнів
потребу «примірювання» професії до себе і себе до професії, до аналізу своїх
здібностей. Учні набувають критичного ставлення до оцінювання
професійної діяльності з боку некомпетентних порадників. У самих учнів
з'являється позитивне відчуття своєї професіографічної компетенції.
Професійна консультація
Наступним, другим, структурним елементом профорієнтації виступає
система професійної консультації.
18
У більшості авторів ми зустрічаємося з розумінням профконсультаціїяк
системи довідкових порад щодо умов правильного вибору професії. До
такого визначення їх функцій приводять щонайменше дві обставини:
1) розуміння професійної орієнтації як соціально замовної системи
управління особистістю з огляду на регіональні потреби суспільства в
робітничих кадрах (у доринковий період);
2) занадто деталізоване дроблення структури професійної орієнтації, за
якою професійна консультаціяпозбавляється своїх основних функцій.
Як уже зазначалося, домінував підхід, що позбавляв професійну
консультацію функції психодіагностики. Остання, якщо й передбачалася, то
визначалася як окрема структурна одиниця профорієнтації.
Ми ж визначаємо професійну консультацію як систему психологічного
вивчення особистості учня з метою надання йому обґрунтованих порад щодо
оптимальних для нього напрямків і засобів професійного самовизначення.
Отже, за таким визначенням, у центрі професійної консультації
перебуває особистість у всій складності її психологічної структури, з
індивідуальними особливостями прояву її психічних функцій, з її потребами,
домаганнями, інтересами, зі сформованою (за допомогою проф-
інформаційної роботи) профорієнтаційною позицією. В основі такої позиції
— спрямованість особистості на самостійне вирішення проблеми власного
професійного самовизначення. Профорієнтаційна позиція характеризується
усвідомленням особистістю наївності значущої для неї проблеми
професійного самовизначення, розумінням можливих шляхів і засобів і
вирішення, бажанням вирішити дану проблему і активністю у її вирішенні.
У процесі профконсультаціїучень отримує допомогу, яка дає йому змогу
уточнити свою профорієнтаційну позицію, спрямувати її на реальні для нього
перспективи і засоби професійного самовизначення. Здійснюється відкрите
для особистості проектування її психологічної структури на різні сфери
професійної діяльності з огляду на динамічні умови, як суб'єктивні (наявні і
можливі здатності особистості — її психологічну структуру, рівень і якість
освіти, фізичний стан), так і об'єктивні (соціально-економічні реалії
задоволення домагань особистості).
Профконсультація, як і профінформація, ґрунтується на активній пізна-
вальній діяльності учня, на його пізнавальних потребах, потребах у
самопізнанні і на актуалізованих потребах вирішення життєво важливих
питань власного професійного самовизначення. Профконсультаційна робота
спрямовується, таким чином, на допомогу учневі у самопізнанні, розкритті
психологічної структури різних професій (груп професій, зон професійної
діяльності) і через це — на допомогу йому у самостійному зіставленні своїх
можливостей
із
вимогами
професійної
діяльності.
На
цьому
профконсультація пов'язується з профінформацією, але це стає можливим
лише в результаті профінформаційної роботи, тобто це не початковий, а
вищий щабель об'єднання їх функцій. У процесі профконсультаціїучень наче
відкриває себе, збагачуючи свій самоаналіз, і в цьому полягає велика сила
професійної консультації для особистості. Учень визначає для себе зміст і
19
рівень розвитку своїх здібностей, дізнається про вимоги, що їх певна
професія висуває до психологічної сфери особистості, і, нарешті, проектує
себе в цю професію — виявляє, чи його здібності відповідають вимогам про-
фесії. Учень також збагачує своє самооцінювання рисами своєї значущості й
поважності як особистості, самоутверджується як особистість і часто змінює
в позитивний бік своє ставлення до навчання і до свого безпосереднього
соціального оточення. Відомо, що у більшості педагогічно занедбаних
підлітків інтереси складаються у їх мікросередовищі, яке відзначається
асоціальною спрямованістю. Унаслідок цього таких підлітків втрачається
ціннісна перспектива, порушується адекватність ставлень до вимог соціаль-
ного середовища (моральних норм, вимог батьків, школи тощо) і до власної
поведінки.
Важливими питаннями системи професійної консультації є розробка і
використання методик профконсультаційної психодіагностики. До таких
методик мають бути пред'явлені певні вимоги методологічногохарактеру.
По-перше, психодіагностичні методики професійної консультації, що
спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву пси-
хічних функцій, повинні бути позбавлені впливу знань, інтелектуальних і
моторних умінь і навичок досліджуваного на результативністьтестування.
По-друге, психодіагностична методика
повинна
бути
гостро
спрямованою на виявлення й оцінювання саме тієї функції, яка підлягає
виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх
функцій.
По-третє, будь-яка профконсультаційна психодіагностична методика за
складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного учня, що
досліджується за її допомогою.
По-четверте, широкий статистичний матеріал показників тестування за
такими методиками має відповідати закономірності нормального розподілу
величин.
По-п'яте, методика має забезпечувати надійне виявлення й оцінку
досліджуваної психічної функції; про це свідчить висока позитивна кореляція
основного (першого) і контрольного(другого) тестування особистості учня.
По-шосте, оцінні показники методики повинні цілком виключати будь-
яку можливість впливу на них суб'єктивної оцінки з боку профконсультанта,
вони мають бути не залежними від його інтуїтивних та інших уявлень і
ставлень до досліджуваної особистості.
По-сьоме, психодіагностичні методики повинні бути позбавлені прямої
імітації реальної професійної діяльності.
Важливе питання методологічного характеру стосується проблеми
цілісності особистості. Зрозуміло, що будь-яка особистість — це не просто
сукупність психічних властивостей і функцій. Але в побудові системи
професійної консультаціїбажано виходити з методологічного положення про
пізнання цілісної особистості через виявлення й аналіз її компонентної пси-
хологічноїструктури з наступним синтезуванням аналітичних показників.
20
Виявлення й оцінювання індивідуальних професійно значущих психоло-
гічних особливостей у системі професійної консультації здійснюється за
допомогою спеціальних стандартизованих методів профконсультаційної
психодіагностики і психодіагностичної бесіди. Результати профконсуль-
таційної психодіагностики мають бути співвіднесені з вимогами професійної
діяльності до психологічної сфери особистості. Однак це можливо здійснити
лише тоді, коли виявлено відповідні психологічні структури різних видів
професійної діяльності. Отже, профконсультація у цьому аспекті свого здій-
снення залежить від результатів досліджень у галузі профорієнтаційної
професіографії. Профконсультаційна робота з використанням спеціальних
психодіагностичних методик виконується спеціалістами-психологами у від-
повідних лабораторіях і центрах.
2.3. Форми і методи дослідження професійних інтересів у
старшокласників
Вивчення інтересів, здібностей учнів може здійснюватися різними
способами — від простого спостереження за їх успіхами в освоєнні
навчальних дисциплін до використання різних анкет та опитувальників.
Використання методик для вивчення професійних інтересів учнів дозволяє
заздалегідь проаналізуватиінтереси, близькі до певного виду діяльності..
Методика діагностики професійної спрямованості Б.Басса [Додаток
1]використовуеться для вивчення і диагостики професійної спрямованості
особистості, до складу методики входить анкета, яка була вперше
опублікованаБ.Бассом у 1967 р. Ця анкета складаеться з 27 пунктів-суджень,
по кожному з яких можливо 3 варіанта відповідей, які співпадають з трьома
напрямками особистості.
Напрямок особистості – інтегральна і генералізована якість
особистості. Совокупність стійких мотивів орієнтуючих діяльність
особистості. Характеризуеться інтересами, нахилами і ідеалами особистості,
які
відображають її світогляд. Виражається
у
гармонійності
і
непротиворечивості знань. Проявляється у світогляді, духовних потребах і
практичних діях.
За допомогою методики виявляються такі напрямки особистості як:
- Спрямованість на себе (Я)
- Спрямованість на спілкування (С)
- Спрямованість на діло (Д)
В дослідженні професійних інтересів старшокласників та особливостей
профорієнтаційної
роботи
також
можна
використати
методику
„Диференційно-діагностичний опитувальник" (ДДО)Є.О. Клімова.[Додаток2]
вперше опублікованау 1976р
В основу опитувальника покладено ідею про розподіл всіх професій на
п'ять типів за ознакою предмета чи об'єкта, з яким взаємодіє людина в
процесі праці:
21
1) „людина- природа": об'єктом праці є живі організми, рослини, тварини
й біологічні процеси. Сюди належать усі професії, пов'язані з
рослинництвом, тваринництвом і лісовим господарством.
Це такі
професії, як агроном, зоотехнік, ветеринар, садівник, лісник;
2) „людина - техніка": об'єктом праці є технічні системи, машини,
апарати й установки, матеріали та енергія. Такими є усі технічні професії:
радіомеханік, токар, слюсар, шофер, тракторист, інженер;
3)
„людина -
людина":
об'єктом праці
є
люди,
групи,
колективи. Спеціальності - сфера обслуговування, медицина, педагогіка,
юриспруденція тощо. Усі професії, пов'язанні з обслуговуванням людей та
спілкуванням;
4) „людина - знакова система": об'єктами є умовні знаки, шифри, коди,
таблиці. Усі професії, пов'язані з обчисленнями, цифровими й буквенними
знаками, зокрема, музичні спеціальності. У цій галузі працюють коректори,
програмісти, друкарки, статисти, економісти;
5) „людина - художній образ": об'єктом праці в цих спеціальностях є
художні образи, їхня роль, елементи й особливості. До названого типу
належать усі творчі спеціальності - ювелір, фотограф, музикант, художник,
мистецтвознавець, письменник, артист.
Названі типи не можуть бути суворо обмеженими. До уваги беруть лише
найяскравіші ознаки, притаманні кожномуз цих типів.
Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження особливостей
професійного самовизначення юнаків.
3.1. Організація та проведеннядослідження.
Як вже вказувалося у попередньому розділі, на процес професійного
самовизначення старшокласників впливають два ряди факторів: об’єктивні та
суб’єктивні. Перші пов’язані з вимогами професії до антропометричних та
психічних особливостей людини, соціально-економічним становищем в
країні, динамікою розвитку світу професій та низькою поінформованістю в
ньому. Булотакож визначено, що ці фактори відносяться до другорядних. На
перший план при здійсненні професійного вибору виходятьчинники другого,
вищого порядку – здібності, особистісні інтереси, професійні мотиви,
ціннісні орієнтації та професійна спрямованість особистості тощо.
Метою даного дослідження стало вивчення схильностей до того чи іншого
типу професій та професійної спрямованості випускників середніх шкіл;
встановлення залежності між цими факторами та успішним самовизначенням
як професійним, так особистісним.
22
Вибірка досліджуваних – учні 10-11 класів ЗОШ №33 (15-18 років) в
кількості62 осіб: 29 юнаків та 33 дівчини. 2008-09 рік навчання.
Методика дослідження.
Для проведення дослідження булипідібрані наступні методики:
Методика діагностики професійної спрямованості (автор Б. Басс);[Додаток 1]
Методика самооцінки схильностей до різних типів професійної діяльності.
Диференціально- діагностичний опитувальник Є.О. Климова.(ДДО)
[Додаток2]
Методика діагностики професійної спрямованості особистості (орієнтаційна
методика) Б.Басса складається з тексту опитувальника та бланка для
відповідей (див. додаток 1). Призначена для виявлення типу спрямованості
особистості в процесі діяльності (на себе, на завдання, на взаємодію з
дюдьми).
Учням пропонується відповісти на запитання опитувальника, який містить 27
суджень, на кожне з яких дається 3 відповіді (а, б, в). Потрібно вибрати одну
з відповідей, яка найбільше відповідає дійсності, та записати її на бланку для
відповідей у стовпчику «Найбільш привабливо». Потім слід обрати одну
відповідь та записати її на бланку для відповідей у стовпчику «Найменш
привабливо». На тестування відводиться орієнтовно до 25 хвилин. Обробка
результатів. Кожна відповідь у стовпчику «Найбільш привабливо» – 2 бали,
«Найменш привабливо» – 0 балів, відповідь, що не потрапила в жоден
стовпчик, – 1 бал.
За допомогою методики виявляються наступні напрямки спрямованості
особистості в процесі діяльності:
1. Спрямованість на себе (СЯ) – орієнтація на пряму винагороду і
задоволення особистих потреб незалежно від якості роботи, точки зору
співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до
суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість.
2. Спрямованість на спілкування (СС) – прагнення при будь-яких умовах
підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність (не
обов’язково для виконання справи, а заради самого спілкування), орієнтація
на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в підтримці і
емоційних відносинах з людьми.
3. Спрямованість на справу, діло (СД) – зацікавленість у вирішенні ділових
проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділове
23
співробітництво, здатність відстоювати в інтересах справи власну точкузору,
корисну для досягнення мети.
Опитувальник самооцінки схильностей до різних типів професійної
діяльності. Диференційно-діагнастичний опитувальник Є.О. Климова( ДДО )
Ця методика складається з двох бланків: списку видів діяльності та бланка
відповідей (див. додаток 2). Учням пропонується текст опитувальника з
детальною інструкцією. Методика містить групування видів праці з
врахуванням ряду класифікаційних ознак: об’єкта праці, знарядь праці, а
також їх вимог до особистості, які пред’являються відповідним видом
діяльності.
Визначають п’ять типів професійної діяльності:
професії типу «людина – техніка», пов’язані з взаємодією людини з
технічними об’єктами;
професії типу «людина – природа», в яких об’єктом праці виступають
природні системи – рослини, тварини, мікроорганізми та умови їх існування;
професії типу «людина – людина», пов’язані із взаємодією людини з
іншими людьми;
професії типу «людина – художнійобраз», в яких об’єктом праці
виступають художніобрази або їх елементи;
професії типу «людина – знакова система», де об’єктом праці є умовні
знаки та їх ознаки-слова, цифри, формули, хімічні символи, ноти, схеми,
графіки.
Учням пропонується ознайомитися з наступною інструкцією: «Зробіть в
бланк відповідей відповідною позначкоюнайбільш привабливі для вас види
діяльності. Цифри в стовпцях таблиці відповідають номеру запитання в
списку видів діяльності. При цьому, коли дуже подобається даний вид
діяльності, то поставте «++», коли просто подобається – «+», коли не
подобається – «-», коли зовсім не подобається – «--», коли не знаєте, то
поставте «0».
При обробці результатівведеться підрахуванняпозитивних і негативних
відповідей для кожноготипу професій. Визначаються типи з найбільшою
кількістю плюсів. Максимальні суми позитивні (чи негативні) свідчать про
усвідомлену схильність (чи навпаки) піддослідного до відповідного типу
професій.
24
3.2. Вивчення професійної спрямованостіта професійних схильностей
старшокласників, їх роль у процесі професійного самовизначення.
Результатидослідження і їх аналіз.
В результатіпроведеного дослідження був отриманий ряд даних, які
піддалися подальшій обробці і детальному аналізу.
Участь у дослідженні взяли 62 учня 10-11 класів (віком15-18 років). З них 29
осіб чоловічої статі і 33 – жіночої.
Нагадаємо, що мета нашого дослідження полягає у з’ясуванні особливостей
професійного самовизначення особистості, а саме у діагностиці особистісної
спрямованості молоді та схильностей до вибору професії певного типу.
Розглянемо результати, отримані за методикоюБ. Басса (табл. 1).
Таблиця 1. Розприділення різних груп респондентів за певними типами
особистісної спрямованості, %
Респонденти
Вид професійної
спрямованості
особистості
Юнаки
Дівчата
Загальні результати
На себе ( Я )
31
30
30
На спілкування ( С )
38
65
53
На справу, діло ( Д )
31
5
17
З приведеної вище таблиці видно, що більша частина учнів характеризується
спрямованістю на спілкування (53 %), тобто їхнім прагненням при виконанні
певної професійної діяльності є не стільки досягнення певного результату, як
бажання підтримувати емоційні стосунки з людьми (співробітниками).
Характерною для таких людей є залежність від групи, підвищена потреба у
неофіційному спілкуванні. Якщо враховуватистать опитаних, то помітно, що
більше це прагнення виявляється у дівчат(65 %). За кількістю осіб
наступним іде спрямованість на себе (30 %), що виражається у орієнтації на
винагородження і задоволення, агресивності у процесі досягнення бажаного
соціально-економічногостатусу, прагнення до влади та підпорядкування
інших. По цьому показнику і юнаки, і дівчата характеризуютьсяпевною
однорідністю (відповідно 31 і 30%). Професійна спрямованість на справу
займає останнє місце у списку (тільки 17 %). Хочаякщо брати показники
юнаків, то цей вид спрямованості не можна назвати незначущим. Майже
третина опитаних респондентів чоловічої статі (31%) схиляється до
орієнтації на ділову співпрацю, виконання роботи якнайкраще тощо.
25
Ще одним цікавим фактом дослідження може бути те, що з віком і з
наближенням до завершення шкільної програми зростає орієнтація учнів на
спілкування і дещо зменшується частка спрямованих на себе.
Наступним етапом нашого дослідження стало виявлення схильностей
випускників до вибору професії того чи іншого типу (табл. 2).
Таблиця 2. Розподіл опитаних відповідно до професійних переваг, %
Респонденти
Тип професійної
діяльності
Юнаки
Дівчата
Загальні результати
Людина- людина
44
30
36
Людина- природа
19
10
14
Людина-жудожнійобраз
1
45
25
Людина- знакова
система
6
10
8
Людина - техніка
30
5
17
Загальні результатисвідчать, що більшість респондентів (36 %) схильні до
професій типу «людина-людина», який базується на взаємодії людини з
іншими людьми. Для успішного освоєння і здійснення професійної
діяльності цього типу необхідно постійно вдосконалювати власні знання,
вміння, навички, формувати у себе високий рівень самовитримки. Найменш
привабливими для учнів є професії типу «людина-знакова система», до якої
схиляються лише 8 % опитаних. Цікавим фактом при цьому є те, що
більшість виборів у цьому випадку належить дівчатам. Проаналізувавши дані
дослідження можна помітити певні відмінності у виборі юнаків і дівчат: для
перших більш привабливими є тип «людина-людина», тоді як другі в
більшості випадків обирають професії типу «людина-художнійобраз»,
об’єктом праці в яких є художніобрази або їх елементи. Відповідно для
успішної трудовоїдіяльності в межах цього типу необхідними є
нестандартний розум, розвинене естетичне відчуття, почуття прекрасного
тощо.
Значна кількість опитаних юнаків схиляються до типу «людина-техніка»
(взаємодія людини з технічними об’єктами) (30 %). Цікавим
є факт повної протилежності відповідей, які стосуються професій типу
«людина-художнійобраз»: дівчата – 45 % (максимум відповідей), юнаки –
лише 1 %.
26
За даними по двох методиках можна зробити наступні висновки. Більшість
старшокласників характеризуютьсяспрямованістю при виборі професії і при
подальшому її виконанні переважно на неофіційне, емоційне спілкування з
людьми. Це негативно може відобразитися на якості вироблення певних
товарів, однак це безсумнівно надає перевагу людям, занятим у сфері
надання різноманітних послуг. Високий показник професійної спрямованості
на спілкування за методикоюБ. Басса корелює з схильністю учнів обирати
професії типу «людина-людина»: лікарі, педагоги, продавці, психологи тощо.
Високий відсоток спрямованості юнаків на успішне виконання діяльності
відповідає високомупоказнику по виборі професій, пов’язаних з роботою з
різноманітним технічним устаткуванням; в той же час високий відсоток
спрямованості на спілкування у дівчаткорелює з схильністю до типу
«людина-художнійобраз».
За допомогою цих методик стало можливим продіагностуватирівень
усвідомлення схильності до вибору професії того чи іншого типу. Останній
характеризується певною відмінністю у певних груп старшокласників. Деякі
з них точно впевнені, що їхнє майбутнє дійсно залежить від певної професії,
а інші, вибираючи певний варіант відповіді, просто вказують, що цей тип
професій є для них «найменш непривабливим», ніж інші. Дані про характер
усвідомлення старшокласниками свого професійного вибору та динаміку
цього процесу можна отримати з таблиці 3 (%):
Вік і стать опитуваних
15-16 р
17-18 р
Рівень усвідомлення
юнаки дівчата юнаки дівчата
Загальні дані
Високий
25
67
63
65
56
Невисокий
75
33
37
35
44
Як видно у 15-16 років дівчата переважають юнаків за рівнем усвідомлення
професійного вибору. Проте ближче до закінчення навчання в школі ці
показники за двома статями вирівнюються на користь високого рівня
усвідомлення. Узагальнюючідані (високий рівень – 56 %, невисокий – 44%)
свідчать про те, що більшість випускників середніх загальноосвітніх шкіл
відповідально і цілеспрямовано підходитьдо професійного самовизначення.
Це може пояснюватися як результатсамостійної роботи деяких учнів над
собою і усвідомленого вибору професії на основі аналізу власної особистості,
так і ефективним функціонуванням системи професійної орієнтації і
професійної пропаганди.
Однак великий відсоток тих, які роблять свій професійний вибір не у
відповідності до своїх можливостей. Вони орієнтуються на думку батьків,
27
друзів, ЗМІ, на престиж певних професій, а зовсім не рахуютьсяз вимогами
тих чи інших спеціальностей, погано поінформовані у світі професій. Такі
люди потребують спеціальної допомоги, яку вони можуть отримати від
розгалуженої сучасної системи профорієнтації.
3.3. Форми психолого-педагогічноїдопомогивипускникампри
виникненні труднощіву виборі професії.
Правильний вибір професії як наслідок професійного самовизначення
забезпечує швидке оволодіння професією, підвищує задоволеність працею,
сприяє закріпленню трудовоїдисципліни, сприяє, або навпаки, затрудняє
загальний розвиток і становлення особистості, оскільки являється таким
явищем, яке при неправильному проходженніможе знищити все життя
людини, зруйнувативсі її плани і зробити її нещасною.
Згідно з проведеними соціологічними і психологічними дослідженнями рівня
сформованості професійних планів, лише 30-40 % випускників шкіл можуть
самостійно обрати професію, не вдаючись до сторонньої допомоги [4, 13].
Решта (більша частина) випускників потребує допомоги профорієнтаційної
служби. Це і призвело до розвитку системи професійної орієнтації.
Професійна орієнтація – з одного боку є самостійною областю знання а з
іншого боку, формується на стику педагогіки, психології, соціології,
економіки, філософії, медицини тощо. Системний підхід до визначення
професійної орієнтації дозволяє не тільки врахуватиїї міждисциплінарні
аспекти, але й визначити цілі, задачі, функції, структуру, зміст
профорієнтації. Система профорієнтації покликана здійснюватирізноманітну
допомогу при виборі професії; психологічна допомога при цьому посідає
певне місце.
Традиційно виділяють наступні функції системи профорієнтації [4, 6-23]:
соціальна – засвоєння певної системи знань, норм, цінностей, що дозволяють
здійснюватисоціально-професійну діяльність в якості повноправного і
повноцінного члена суспільства;
економічна– покращення якісного складу працівників, підвищення
професійної активності, кваліфікації і продуктивності праці;
психолого-педагогічна – виявлення, формування і врахування індивідуальних
особливостей кожногооптанта;
медико-фізіологічна – врахування вимог до здоров’я і окремих фізіологічних
якостей, що необхідні для виконання тієї чи іншої професійної діяльності.
28
Таким чином, оптимальна система профорієнтації повинна враховувативсі
важливі аспекти вибору професії. Невід’ємною стороною профорієнтації є
професійна просвіта.
Професійна просвіта включає в себе професійну інформацію, пропаганду і
агітацію, передбачає озброєння випускників певною сукупністюзнань про
соціально-економічні, психофізіологічніта інші особливості різних професій,
про умови вибору і про шляхи отримання професії тощо. Системою
професійної пропаганди охоплюється весь контингент випускників, тому
якість її роботи має дуже велике значення. Особливо важливими є повнота і
достовірність інформації. Однак достовірна інформація про світ професій –
це ще не все. Крім того в задачі професійної просвіти повинно входити
формування у обираючих професію вміння оперувати інформацією про світ
професій, враховуватиумови правильного вибору професії і усвідомлювати
різноманітні аспекти вибору професії. Оскільки процес професійного
самовизначення протяжний у часі і початокйого припадає на ранні етапи
формування особистості, робота по професійній просвіті повинна починатися
не у випускному класі, а набагато раніше і проводитись регулярно й
цілеспрямовано.
В основу змісту підготовки до профорієнтаційної роботи з учнями покладені
такі ключові моменти [30, 6-7]:
1. Систематичність та неперервність підготовки. Профорієнтація – це складна
динамічна система, яка функціонує в суспільному та особистісному планах,
взаємопов’язаних між собою. У процесі підготовки до профорієнтації
необхідно враховувативсі структурніелементи системи,
особливості розвитку і формування особистості школяра на різних вікових
етапах.
2. Психологічнанасиченість роботи. Професійне самовизначення – не лише
соціальний акт, але й психологічне явище, яке відповідає психологічній
структуріособистості та її потребам. Ігнорування психологічногоаспекту
підготовки до реалізації профорієнтаційних завдань знижує ефективність
профорієнтаційної роботи, збільшує кількість помилковихвиборів учнів.
3. Особистісна значущість профорієнтаційної роботи. Система підготовки до
профорієнтації в змістовному та методичному плані повинні відповідати
потребам учнів у самооцінці, самовдосконаленні, самопідготовці до вибору
професії. Профорієнтатор повинен орієнтуватисяй на формування в учнів
позитивного ставлення та інтересів до різних видів кваліфікованої
професійної праці.
29
Однією з проблем на рубежі ХХ і ХХІ століть являється збільшення в нашій
країні числа дітей і підлітків так званої групи ризику. Вони проживають і
виховуютьсяв різного роду закладах: дитячих будинках, притулках,
реабілітаційних центрах. До категоріїдітей, що входятьдо групи ризику,
відносяться підлітки: з проблемами в розвитку без яскраво вираженої
клінічної патології; з неблагополучних сімей; сироти; із сімей, що
потребують соціально-психологічноїпідтримки і захисту прав; діти біженці і
учасники військовихконфліктів. В дану групу входятьі діти, так чи інакше
потерпілі від терористичних актів. В останній час виявляються все більше
випадків так званого прихованого сирітства, що виражається в поганих
побутових умовах сім’ї, руйнуванням сімейних традицій, жорстокому
відношенні до дітей тощо.
Умовижиття цих дітей дуже сильно відбиваються на їх психологічних
особливостях. Це в свою чергу ускладнює процес професійного
самовизначення підлітків групи ризику. При вивченні їх уявлень про власне
майбутнє був встановлений факт. Стремління «жити багато», «мати багато
грошей» без пояснення шляхів досягнення бажаного результатухарактерне
для більшості вихованцівдитячих будинківта інтернатів.
Як відомо, важливими складовими здатності зробити професійний вибір є
самоповага і самосприйняття підлітка. Згідно проведених досліджень [2, 42]
для дітей групи ризику характерне більш критичне оцінювання своїх якостей
(для підлітків загальноосвітньої школи властиве позитивне самосприйняття),
що створює складності при формування професійних інтересів і планів.
Зробивши узагальнення по всім психічним показникам у дітей-сиріт і
порівнявши їх зі звичайними підлітками, можна зробити висновок, що процес
професійного самовизначення їх є ускладненим. Часто він проходить
стихійно, що призводить до невпевненості в собі. З одного боку, діти хочуть
жити самостійно, не від кого не залежати, з іншого – бояться цієї
самостійності. Недостатня соціальна зрілість, незацікавленість в отриманні
професії, невміння пристосовуватисядо нових соціальних умов загострюють
проблему професійного вибору дітей групи ризику. Томуактуальним є
питання психологічного і педагогічного супроводу професійного вибору
таких дітей. Робота з такими дітьми вимагає від спеціалістів, які займаються
формуванням самовизначення, високої професійної майстерності, вміння
адаптовуватинаявний діагностичний і методичний матеріал,
розробляти нові психодіагностичні і психокорекційніметодики, звичайно на
основі психологічнихособливостях і первинних професійних інтересів.
Одним із найбільш ефективнішим структурним компонентомпрофорієнтації
є професійна консультація– процес надання людині допомоги у виборі чи
30
зміні професії, місця роботи, другої освіти на основі всебічного вивчення та
врахування її професійних інтересів, прагнень, індивідуально-психологічних
особливостей, ціннісних орієнтацій, стану здоров’я і потреб ринку праці.
Основним методом профконсультаційноїроботи – клієнт-орієнтована бесіда,
спрямована на розв’язання соціально-психологічнихпроблем особистості,
актуалізованиху зв’язку з її професійним самовизначенням. Метод бесіди
може використовуватисяяк самостійно, так і в сукупності з іншими
методами професійної орієнтації (різноманітні діагностичні методики тощо).
Виділяють наступні види професійної консультації[4, 14]:
- довідково-інформаційна, в ходіякої обираючому професію пропонується
різна інформація ( про канали працевлаштування, вимоги при прийомі на
роботу чи на навчання, можливості засвоєння різноманітних професій,
перспективи професійного росту);
- діагностична, спрямована на вивчення особистості суб’єкта вибору професії
з метою виявлення відповідності її особливостей тому чи іншому виду
професійної діяльності;
- формуюча, що стосується корекціївибору професії в залежності від
особливостей суб’єкта вибору професії;
- медична, спрямована на відповідність здоров’я суб’єкта вибору професії до
майбутньої професійної діяльності.
Сьогодні актуальністьпроведення медичної консультаціїє особливо
значущою, оскільки відсоток абсолютно здорових і придатних до виконання
будь-якої професійної діяльності людей дуже низький.
Головнамета психологічноїконсультації– допомогти суб’єкту вибору
професії усвідомити особливості його особистості, інтереси, схильності,
мотиви вибору професії, зрозуміти потреби і можливості суспільства і дати
рекомендації по вибору шляхів навчання і сфери діяльності, тобто допомогти
знайти шляхи досягнення оптимальної відповідності між особистістю і
професією.
Для здійснення цієї мети профконсультантмає вирішити такі завдання [30,
70-71]:
- оцінити можливості клієнта, його позитивні і негативні інтереси, нахили:
- виявити рівень інформованості клієнта про стан ринку праці, зміст
професій, доповнити й упорядкуватицю інформацію, вказати на джерела її
отримання;
31
- виявити потреби клієнта професійного та загального характеру;
- провести психодіагностичне обстеження (мотиви, здібності, риси характеру
тощо);
- мобілізуватиприхованіпсихологічніресурси клієнта, що забезпечують
самостійне вирішення проблем;
- провести корекцію адаптаційних та особистісних дисгармоній клієнта;
-надати допомогу у виробленні умінь аналізуватипроцес підготовки й
прийняття рішення щодо професійного майбутнього.
Профконсультантповинен завжди пам’ятати, що кожний клієнт є
унікальною, неповторною особистістю, тому і методи надання допомоги
мають бути не сталими для всіх. Не можна проектуватиособливості
попереднього, «вчорашнього» випадку на нові ситуації інших клієнтів, які
звернулися по допомогу сьогодні. Так само недостатня об’єктивність процесу
консультування, явища перенесення і контр перенесення спотворюють
результатидослідження і можуть призвести до негативних наслідків.
Важливою передумовою успішного вирішення проблем особистості щодо
професійного самовизначення є уміння зіставляти свої: «хочу» - бажання,
прагнення, наміри, інтереси, ціннісні орієнтації (в основному виконують
спонукальну роль, забезпечують суб’єкта вибору професії енергетичною
напругою); «можу» - пізнавальні та інтелектуальніможливості (планування
та розгортання програми, інформаційне забезпечення);«маю» - стійкі
психофізіологічні, характерологічні та фізичні властивості (виконавча і
регуляторна сторони діяльності особистості).
Головнаконцептуальна ідея, покладена в основу проведення
профконсультаційноїбесіди – розгляд її як засобу активізації професійного
самовизначення особистості, суб’єкта власного професійного і життєвого
вибору. Профконсультантповинен прагнути до актуалізаціївнутрішніх
резервів, можливостей для самореалізації в професійному просторі,
формування в людини здатності самостійно приймати рішення щодо вибору
чи зміни професії та розв’язувати інші проблеми. Основою такого підходує
принцип гуманізації, опора на можливості й індивідуально-психологічні
ресурси особистості, акцент на самоформування, вибір власного
професійного шляху, способів і засобів індивідуального розвитку. Тобто,
особистість повинна бути здатною формувати, створювати себе сама, свою
індивідуальність, уміти переосмислити власну сутність. У цьому людині в
процесі профконсультаційноїбесіди необхідно допомогти, але ні в якому разі
не вирішуватиза неї її проблем.
32
Окрім методу проведення профконсультаційноїроботи (бесіди), вона має
чітко організовану структурузастосування. Професійна психологічна
консультаціяпередбачає індивідуальну роботу з оптантами (людина, що
обирає), однак в зв’язку з недостатнім розвитком системи психологічної
профконсультаціїпоки що переважають групові форми роботи. В основному
вони носять профінформаційний характер, хоча робота з групою випускників
дає можливість вирішити і чисто профконсультаційнізадачі. Групова
профконсультаціявключає в себе попередню бесіду на профорієнтаційну
тему, що торкається питань особистісного смислу вибору професії;
формування адекватної мотивації професійного самовизначення, соціальної
значущості праці; виявлення за допомогою різноманітних методів інтересів і
схильностей випускників як одного з найвпливовіших факторів вибору
професії; обробку і обговорення результатів.
Отже, групова профконсультаціяв результатідає можливість виявити тих
осіб, які найбільшою мірою потребують індивідуальної профконсультації, і
отримати від них попередню інформацію. Основною і найбільш
продуктивнішоюформою роботи є індивідуальна психологічна консультація.
Практика профконсультаційноїроботи виробила два рівня індивідуальної
профконсультації, які відрізняються за ступенем повноти і складності:
первинна профконсультаціята індивідуальна профконсультація[4, 18].
Первинна профконсультаціяпроводиться з невеликою групою (2-4 людини).
Програма її будуєтьсятак, щоби виявити основні мотиви вибору професії,
ступінь сформованості професійного плану, визначити професійну
спрямованість, пізнавальні та професійні інтереси кожногочлена групи. Крім
діагностичного первинна профконсультаціянесе у собі і формуючий
елемент, оскільки в процесі її відбувається остаточне формування
професійного плану, підвищення ступеня відповідальності суб’єкта в процесі
вибору професії. Так як первинна профконсультаціяпереважно не торкається
глибокоіндивідуальних сфер особистості суб’єкта, проведення її в невеликій
групі, а не наодинці, підвищує її ефективність. Групаможе бути сформована
самим профконсультантомпо результатампопередньої бесіди чи на основі
спільності проблем членів групи. Частіше всього група виникає природнім
шляхом, оскільки проблема вибору професії є актуальною для більшості
випускників, і бажаючому звернутися до профконсультантане важко знайти
серед своїх однолітківтих, хто хоче до нього приєднатися. Таким чином,
часто утворюється своєрідна група однодумців, що зосереджені на вирішенні
однієї проблеми. Профконсультантвключається в цю групу в якості
координатораі помічника.
Якщо первинна профконсультаціяне приводить до бажаного результату–
формування обумовленогопрофесійного плану, виникає необхідність в
поглибленій індивідуальній профконсультації, яка передбачає більш
33
обширну і поглиблену програму вивчення особистості випускника і,
звичайно, виключно індивідуальну роботу з ним.
Індивідуальна психологічна профконсультаціяпроводиться по певній
програмі, що являє собою не випадковий набір методів, а структуру, що
реалізує системний принцип прикладного психологічногодослідження.
Теорія індивідуальності, розроблена Б.Г. Ананьєвим, розглядає психіку як
«інтеграцію» трьох основних психічних структур: індивід (структура
прагнень і можливостей людини, тобто її статево-вікові, конституційніі
білатеральні особливості), особистість (структура тенденцій, відношень,
цінностей і мотивів) і суб’єкт діяльності (структура дій, операцій, що
реалізуються психічними процесами і функціями).
Вимоги професії, які адресовані різним структурам індивідуальності,
розрізняються за ступенем жорсткості. Традиційно виділяють якості, з
одного боку, професійно бажані і професійно небажані, з іншого боку,
професійно необхідні і професійно недопустимі. Вони відображають різний
ступінь жорсткості вимог професії до людини.
При індивідуальній профконсультаціїнеобхідно враховувати, по-перше,
амбівалентну природу індивідуальності, а по-друге, специфіку вимог
професії до людини. Якість, яка являється проявом індивідної природи
людини, найбільш стійка, а, отже, недостатня розвиненість цієї якості, якщо
вона являється професійно необхідною і не може бути компенсована іншими,
обумовлює непридатність людини до даної професії, частковуабо повну.
Якості, які не є так жорстко обумовленігенотипом, відкривають перед
суб’єктом вибору професії певні можливості щодо їх корекції і компенсації,
що повинно обов’язково враховуватисяпрофконсультантом. Різноманітні
професії висуваютьвимоги до різних структур індивідуальності – індивіда,
суб’єкта діяльності, особистості. Розуміння спрямованості вимог до професії
дає ключ до психологічнихмеханізмів, посередництвом яких реалізується
конкретна професійна діяльність, а отже, й можливість корекціїчи
компенсації тих чи інших професійно значущих якостей, а також
забезпечується надійність і ефективність компенсації. Ця важлива обставина
повинна враховуватисяпрофконсультантомпри організації психологічного
обстеження суб’єкта вибору професії і подальшої корекційноїроботи з ним.
Питання щодо проблем професійного самовизначення старшокласників є
дуже обширним. Як вже булосказано, приблизно 30 % випускників середніх
шкіл здатні самостійно обрати свій професійний шлях. Інші потребують
сторонньої допомоги. Звичайно проблеми і питання, з якими до
профконсультантазвертаються випускники, є індивідуальними. Проте велике
число труднощів, пов’язані із професійним самовизначенням, схожі і
34
піддаються класифікації. Клімов Є.О. виділяє ряд проблемних ситуацій, що
супроводжуютьпроцес професійного самовизначення [17, 71-98].
1. Оптант добре орієнтується у світі професій, вибрав собі професію
відповідно до своїх інтересів, здібностей, має уявлення щодо шляхів
отримання професії, але звертається до профконсультантаз метою
підтвердження свого професійного вибору. Не дивлячись на відсутність
труднощіву даному випадку, консультантвсе ж може провести деяке
додатковедослідження особистості оптанта, оскільки за зовнішнім
благополуччям можуть приховуватисяпевні особистісні проблеми, які
негативно можуть вплинути на процес самовизначення.
2. Оптант має декілька варіантів професійного плану і не знає який з них
обрати для втілення. В даному випадку завданням профконсультантає
визначення спрямованості особистості, мотивів вибору професії; потрібно
детально розглянути разом з клієнтом альтернативи вибору і на цій основі
обрати один найоптимальніший.
3. У деяких випадках професійний план може породжуватисуперечності або
внутрішні (недооцінка себе, завищений рівень домагань тощо), або зовнішні
(непорозуміння з батьками, вчителями тощо). Тут важливо вияснити зону
конфлікту. Додатковонеобхідно провести декілька зустрічей з батьками,
вчителями, якщо виникає така необхідність.
4. Клієнт не має професійного плану, невпевнений в собі, однак проявляє
деякі схильності до того чи іншого виду професійної діяльності. В даному
випадку профконсультанторганізовує систематичну роботу з клієнтом, під
час якої охоплює всі аспекти формування професійного плану й
професійного самовизначення.
5. Можливою також є ситуація, в якій клієнт не має ні сформованого
професійного плану, ні виражених схильностей до якоїсь сфери діяльності. В
даному випадку проводиться обширна діагностична робота, в ходіякої
виясняються різноманітні особливості суб’єкта вибору професії, а також
причини відсутності схильностей. Перш за все профконсультантупотрібно
допомогти клієнту проявити себе як особистість. Можливо причиною
відсутності професійного самовизначення є якісь дефекти у розвитку певних
сфер особистості суб’єкта вибору професії.
Отже, здійснюючи допомогу у виборі професії, психолог-профконсультант
зіштовхуєтьсяз широким колом
психологічнихпроблем, що викликані різноманітними аспектами розвитку
особистості на етапі закінчення загальноосвітньої школи, які, можливо, лише
частково пов’язані з вибором професії, однак тісно переплетені з життєвим
самовизначенням.
35
Томуголовною метою системи профорієнтації є формування в учнів
внутрішньої готовності до усвідомленого і самостійного вибору професії,
життєвих цілей, планів щодо їх досягнення, готовності до побудовиі корекції
перспектив особистісного розвитку в рамках конкретної професійної
діяльності.
Висновки
В даній роботі увага акцентується на вивченні особистісних якостей, які є
найвагомішими чинниками здійснення професійного вибору
старшокласниками. Сюди відносяться здібності, інтереси, схильності,
ціннісні орієнтації тощо. Професійний вибір являється свідомим,
самостійним, цілеспрямованим процесом, а тому цілком залежить від
розвитку психіки людини і вищеперерахованих її компонентів.
Емпіричні дослідження, проведенні на основі методик Б. Басса та Є.О
Климова і основані на вказаних теоретичних передумовах, дозволяють
стверджувати, що у переважної більшості старшокласників процес
професійного вибору є дійсно самостійним та усвідомленим. Важливим з
точки зору розуміння процесу професійного самовизначення є встановлений
факт, що в загальному, учні бачать себе в майбутньому. Про це свідчить
певна професійна спрямованість особистості, вибір відповідного типу
професії і, найголовніше, усвідомлене, цілеспрямоване прагнення до
освоєння найбільш привабливої професії, що в майбутньому веде до
матеріального збагачення і до гармонії свого внутрішнього світу.
Як і варто булосподіватисьє певні міжстатеві відмінності у схильності до
типу професії.
Юнаки надають перевагу професіям типу «людина-людина» та «людина-
техніка», а натомістьнайменший відсоток припадає на «людина-художній
образ». Дівчата, навпаки, більш схильні до професій типу «людина-художній
образ». Спільним для обох статей є малий відсоток переваг освоєння
спеціальностей, де об’єктами є умовні знаки та їх ознаки-слова, цифри,
схеми, графіки тощо.
Визначивши професійні переваги старшокласників, завданням
профорієнтації є допомога учням у вдосконаленні навичок, які необхідні для
успішного освоєння професії певного типу, а також знайомити їх з
основними застереженнями і протипоказаннями, які негативно відбиваються
на виконанні відповідної професійної діяльності.
Дослідження показали, що дівчата і юнаки характеризуютьсяспрямованістю
на спілкування. Однак спостерігається певна різниця у динаміці розвитку
цього. У юнаків спочаткупереважає спрямованість на себе, а вже при
36
наближенні до моменту здійснення професійного вибору формується
спрямованість на спілкування і на діяльність.
Однак також встановлено, що великий відсоток учнів потребує
цілеспрямованої сторонньої допомоги з боку системи профорієнтації.
Особливо актуальним завданням профорієнтації є надання допомоги дітям
так званої групи ризику, адаптація наявних методик до цього особливого
контингентудітей та створення нових.
Можна на основі проведених досліджень навести основні лінії успішного та
ефективного розвитку системи профорієнтації:
Професійна орієнтація не повинна обмежуватися виключно професійною
сферою. Професійне самовизначення має бути гармонійним доповненням
більш ширшого явища – особистісного та життєвого самовизначення. При
виникнення випадків, коли при виборі професії людина керується виключно
питаннями престижу певної професії, завдання професійної орієнтації
полягає у формуванні єдності професійної і життєвої перспективи, чи
потрібна ця професія в майбутньому і чи зможу я її добре опанувати тощо.
При проведенні профорієнтаційної роботи варто підкреслювати на
самостійності вибору професії, не нав’язуватисвою думку, а плавно
підштовхуватиоптанта в потрібному напрямку, щоб він відчував власну
відповідальність за зроблений вибір. При цьому можна ненав’язливо
ознайомлювати учнів з прикладами успішних і неуспішних життєвих шляхів,
пов’язаних з вибором тієї чи іншої професії.
Успішністьу школі не слугує показником відсутності проблем у
професійному виборі. Томупрофорієнтаційну роботу слід організовуватиз
усіма учнями, починаючи вже у молодших класах.
Закінчуючи роботу, слід підкреслити, що з розвитком суспільства
залишаються в минуломустереотипи щодо прийнятності тієї чи іншої
професії для представників певної статі. Зараз створені всі умови для
ефективного оволодіння будь-якою професією. Все залежить лише від
схильностей, здібностей та ціннісних орієнтацій особистості людини.
37
Список використаної літератури:
1.Абрамова Г.С. Практическая психология. – М.: Знание, 1997
2.Ажнина О. Психологическая поддержка профессионального
самоопределения детей-сирот. // Воспитание школьников. – 2005. – № 7. – С.
41-47
3.Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.:
Просвещение, 1968. – 464 с.
4.Боревникова С.А. Профессиональное самоопределение. // Психологическое
обеспечение трудовойдеятельностью. – СПб. – 1991. – С. 6-23
5.Борисова Е.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. – М.:
Знание, 1991. – 80 с.
6.Віковапсихологія. // За ред. Г.С. Костюка. – К.: Радянська школа, 1976
7.ВітковськаО.І. Професійне самовизначення особистості і практичні
аспекти професійної консультації. – К.: Науковийсвіт, 2001. – 91 с.
8.Гинзбург М.Р. Психологическоесодержание личностного самоопределения
личности. // Вопросы психологии. – 1994. – № 3. – С. 43-52
9.ГоловахаЕ.И. Жизненная перспектива и профессиональное
самоопределение молодежи. – К.: Науковадумка, 1988. – 144 с.
10.ГоломштокА.Е. Выбор профессии и воспитание личности школьника. –
М.: Педагогика, 1979. – 160 с.
11.Горностай Н.Н., Васьковская С.В. Теория и практика психологического
консультирования. – К.: Науковадумка, 1995
12.Дубровина И.В. Рабочая книга школьногопсихолога. – М.: Педагогика,
1991
13.Зеер Э., Сыманюк Э. Кризисы профессионального самоопределения
личности. // Психологический журнал. М.: Наука. – 1997. – № 16. – Т. 18. – С.
35-44
14.Климов Е.А. Введение в психологию труда. – М., 1988
15.Климов Е.А. Как выбирать профессию. – М., 1990
16.Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. - Ростов
на Дону: Феникс, 1996. – 512 с.
38
17.Климов Е.А. Психолого-педагогические основы профессиональной
консультации. – М.: Знание, 1983
18.Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. – М.: Политиздат,
1983. – 335 с.
19.Костюк Г.С. Роль професійного самовизначення у формуванні
особистості. // Питання професійної орієнтації учнів. – К.: Радянська школа,
1969. – С. 3-14
20.Кривошеєва Г. Обери своє майбутнє! // Тренінг професійного
самовизначення. // Психолог. – 2006. – № 11. (бер.) – С. 25-28
21.КудрявцевТ.В., Шегурова В.Ю. Психологический анализ динамики
профессионального самоопределения личности. // Вопросы психологии. –
1983. – № 2. – С. 51-59
22.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Изд-во полит.
литер., 1970
23.Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб, 1999. – 478 с.
24.Немов Р.С. Психологическоеконсультирование. – М.: Валдос, 2001
25.Одинцов В.Ф. Ориентация сельской молодежи на будущеекак фактор
стабильности общества. // Вопросы психологии. – 2005. – № 3. – С. 84-89
26.Основи практичної психології. / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та
ін.: Підручник. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 536 с.
27.Полинарева Р.А. Ценностные ориентации старшеклассников и выбор ими
профессии. // Психология: сб. науч. трудов. – Вып. 33. – К., 1989. – С. 9-16
28.Профессиональное самоопределение и профессиональная карьера
молодежи. – М., 1993
29.Профконсультационнаяработа со старшеклассниками. / Под ред. Б.А.
Федоришина. – К.: Радянська школа, 1980. – 160 с.
30.Профорієнтаційна робота психолога. / Упоряд. Т. Гончаренко. – К.: Шк.
світ, 2007. – 128 с.
31.Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М.,
1995
32.Савчин М.В., Василенко Л.П. Віковапсихологія: Навчальний посібник. –
К.: Академвидав, 2005. – 257 с.
39
33.Словарь психолога-практика. / Сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., перераб. и
доп. – Мн.: Харвест, 2003. – 976 с.
34.Словарь-справочник по психодиагностике. / БурлачукЛ.Ф., Морозов
С.М.; Отв. ред. Крымский С.Б. – К.:Науковадумка, 1989. – 200 с.
35.Шавир П.А. Психология профессионального самоопределения в ранней
юности. – М.: Педагогика, 1981. – 96 с.
36.Якунин В.А., Рескина С.Е. Психологические проблемы
профессионального самоопределения. // Вестник Ленингр. ун-та, сер. 6. –
1988, Вып. 3. – С.44-48
40
Додатки.
Додаток1. Методика діагностики професійної спрямованості особистості
Б.Басса.
Оберіть одну із відповідей, яка найбільше відповідає дійсності, та запишіть її
на бланку для відповідей у стовпчику «Найбільш привабливо». Потім оберіть
одну із відповідей, яка найменше відповідає дійсності та запишіть її на
бланку для відповідей у стовпчику «Найменш привабливо».
Текст опитувальника
1. Найбільше задоволення одержую від:
а) схвалення моєї роботи; б) усвідомлення того, що робота виконана добре;
в) усвідомлення того, що мене оточуютьдрузі.
2. Якби я грав у футбол (волейбол …), то прагнув би бути:
а) тренером, який розробляє тактику гри; б) відомим гравцем;
в) обраним капітаном команди.
3. На мою думку, кращим педагогом є той, хто:
а) цікавиться учнями та має до кожного індивідуальний підхід;
б) зацікавлює своїм предметом
так, що учні з задоволенням вивчають цей предмет;
в) створює в колективітаку атмосферу, в якій кожен учень може висловити
свою думку.
4. Мені подобається, коли люди:
а) радіють за виконану роботу; б) із задоволенням працюють у колективі;
в) прагнуть виконатисвою роботу краще за інших.
5. Я бажав би, щоб мої друзі:
а) булидоброзичливими та допомагали людям, коли це необхідно;
б) буливірними і відданими мені; в) булирозумними та цікавими.
41
6. Кращими друзями я вважаю:
а) із ким маю добрі стосунки; б) на кого завжди можна покластися;
в) хто може багато досягнути в житті.
7. Найбільше мені не подобається:
а) коли в мене щось не виходить; б) коли розладнуються стосунки з
товаришами;
в) коли мене критикують.
8. На мою думку, дуже погано, коли педагог:
а) приховуєсвої антипатії до деяких учнів, насміхається та дражнить їх;
б) викликає дух суперництва в колективі; в) недостатньо добре знає предмет,
який викладає.
9. У дитинстві мені найбільше подобалось:
а) проводити час із друзями; б) відчуття виконаної
справи; в) коли мої вчинки схвалювали.
10. Я бажав би бути схожим на тих, хто:
а) досягнув успіху в житті; б) справді закоханийв свою справу;
в) відзначається доброзичливістю і товариськістю.
11. Школа насамперед має:
а) навчати вирішуватизавдання, які ставить життя; б) розвивати
індивідуальні здібності учнів;
в) виховуватириси, які допомагають встановлювати стосунки з людьми.
12. Якби я мав більше вільного часу, то використовувавби його:
а) для спілкування з друзями; б) для відпочинку;
в) для самоосвіти та улюбленихсправ.
13. Найбільших успіхів я досягаю, коли:
42
а) працюю з іншими людьми; б) маю цікавуроботу; в) отримую винагороду
за свої зусилля.
14. Мені подобається, коли:
а) інші люди поважають мене; б) я відчуваю задоволення від добре виконаної
роботи;
в) я маю час приємно спілкуватисяз друзями.
15. Якби про мене написали в газеті, то краще булоб, щоб:
а) розповіли про якусь цікавусправу, пов’язану з навчанням, працею або
спортом, у якій я брав участь;
б) написали про мою діяльність; в) обов’язково розповіли про колектив, у
якому я працював.
16. Найкраще я навчаюся, коли викладач:
а) має до мене індивідуальний підхід; б) може зацікавити своїм предметом;
в) колективнообговорює проблеми, що вивчаються.
17. Для мене немає нічого гіршого за:
а) образу власної гідності; б) невдачу під часу виконання важливої справи;
в) утрату друзів.
18. Найбільше я ціную:
а) успіх; б) можливості спільної праці; в) здоровий глузд та інтуїцію.
19. Я не поважаю людей, які:
а) вважають себе гіршими за інших; б) часто сваряться та конфліктують; в)
заперечують все нове.
20. Приємно, коли:
а) працюєш над важливою справою; б) маєш багато друзів;
в) усім подобаєшся та викликаєш схвалення.
21. На мою думку,
43
керівник повинен бути насамперед:
а) доступним; б) авторитетним; в) вимогливим.
22. У вільний час я з цікавістю прочитав би книжки:
а) про те, як знайти друзів та налагодити добрі стосунки з оточуючими;
б) про життя відомих людей; в) про останні досягнення науки та техніки.
23. Якби в мене булиздібності до музики, я бажав би бути:
а) диригентом; б) композитором; в) солістом.
24. Я хотівби:
а) вигадати цікавий конкурс; б) перемогти в конкурсі;
в) організуватиконкурс і керуватиним.
25. Для мене важливо знати:
а) що я бажаю зробити; б) як досягнути мети;
в) як організовуватилюдей для досягнення мети.
26. Людина повинна прагнути до того, щоб:
а) інші люди схвалювали її вчинки; б) передусім виконуватисвою справу;
в) її не можна булоб критикуватиза виконану роботу.
27. Найкраще я відпочиваю у вільний час, коли:
а) спілкуюся з друзями; б) переглядаю цікаві фільми; в) займаюся своєю
улюбленою справою.
44
Бланк для відповідей
№ п\п
Найбільш привабливо
Найменьш привабливо
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
45
Додаток2. Опитувальник самооцінки схильностей до різних типів
професійної діяльності. ДДО Є.О Климова
Перед досліджуваним ставиться задача – дати, не задумуючись, відповіді
на 20 пар питань ДДО. При цьому відповіді повинні бути дифференційовані.
Якщо названа у питанні деяльність скоріш нравиться, чим не нравиться,
потрібно поставити у потрібній клетці “Листа відповідей ДДО” знак плюс
(+).Якщо звичайно нравиьтся – два плюса (+ +), а если дуже нравиться – три
плюса ( + + +).Якщо, скоріш, не нравиться, чим нравиться, – один минус (–
),якщо звичайно не нравится — два минуса (– –), а якщо дуже не нравится –
три минуса ( – – – ).
Инстр укция: “Що, якщо
після потрібного навчання вы зможете
виконуватибудь-яку роботу. Але якщо б вам довелось вибирати тількі з двух
можливостей,що б ви вибрали?”
Вибір варіанта
I варіант
II в аріа нт
1
2
1-а. Ухаживатиза
тваринами
1-б. Обслуговуватимашини, прибори
(слідкувати, регулювати)
2-а. допомогати хворим
людям, лікуватиїх
2-б. Складати таблиці, схеми, програми для
обчислюваних машин
3-а. Слідкуватиза
якістю книжкових
ілюстрацій, плакатів,
художніхоткриток,
грампластинок
3-б. Слідкуватиза станом, розвіткомрослин
4-а. Обробляти
матеріали (дерево,
ткань, метал, пластмасу
и т .ін.)
4-б. Доводити товары до потребителя
(рекомендувати, продавати)
5-а. Обговорювати
художнікниги (п’си,
концерти)
5-б. Обговорювати науково-популярні книги,
статьї
.
1
2
6-а. Вирощувати
молодняк (тварин
6-б. Тренуватировесників (чи молодших) у виконанні яких-
небудьдій (трудових, учбових, спортивних)
46
якої-небудь
породи)
7-а. Копіювати
малюнки,
зображення (чи
настраювати
музыкальні
інструменти)
7-б. управляти яким-небудьгрузовим (під’емным чи
транспортним засобом: під’емним краном, трактором,
тепловозом та ін.)
8-а.Повідомляти,
рроз’ясняти людям
потрібну їм інф-ю
(у довідковому
бюро, на екскурсії
и т.ін.)
8-б. Художньооформлювати виставки, витрины (чи брати
участьу підготовціпьес, концертів)
9-а. Ремонтувати
речі, вироби.
9-б. Шукати і виправляти помилки текстах, таблицях,
малюнках
10-а. Лікувати
тварин
10-б. Виконуватиобчислення
11-а. Виводити нові сорта рослин
11-б. Конструюватии проектуватинові
промислові вироби чи машини, одяг чи дома
12-а. Розбирати суперечки,
конфліктиміж
людьми,переконувати, раз’ясняти,
наказувати, поощряти
12-б. Розбиратися у кресленнях, схемах,
таблицях (проверяти, уточнюватиі приводити
у порядок)
13-а. Наблюдати, вивчати роботу кружків
художньоїсамодіятельності
13-б. Наблюдати і вивчати
життя мікробів
14-а. Обговорювати, налагоджувати
медицинскіприлади, апарати
14-б.
Оказувати
людям
медицинську допомогу при
ранениях, ушибах, ожогах
15-а.Складати точний опис –звіти про
спостереженні явища, випадках,
досліджувані об’екти і др.
15-б. Художнньо описувати,
зображувати
випадки
спосерігаєми чи уявлені)
16-а. робити лабораторні аналізи у лікарні 16-б. Приймати, осматрювати
хворих, бесідувати з ними,
назначати лікування
17-а. Красити
и
розписувати стіни
приміщень, поверхню виробів.
17-б. Здійснювати монтаж
зданій чи зборку машин,
приборів
47
18-а. Организовувати
культпоходисвертників чи
молодших у театри, музеї,
екскурсії, туристичні походи і
т.ін.
18-б. Гратина сцені, приймати участь
у концертах
19-а.Виготовлятиза чертежам
деталі, вироби (машини, одяг),
строїти зданія
19-б. Заниматися кресленням,
копіюваннямчертежей, карт
20-а. Вести боротьбу з
хворобами рослин, з
вредителями леса, сада
20-б. Робити на клавішних машинах
(пишущей машинке, телетайпе,
наборной машині и др.)
ЛИСТ ВІДПОВІДЕЙ ДДО
Ф. І. О.________________________________________________
Клас__________ Школа _______________ Дата _____________
Приро
да
Техніка
Людина
Знакова
система
Худ.
образ
1а
1б
2а
2б
3а
3б
4а
4б
5а
5б
6а
7б
6б
9б
7а
10а
9а
8а
10б
8б
11а
11б
12а
12б
13а
13б
14а
14б
15а
15б
16а
17б
16б
19б
17а
20а
19а
18а
20б
18б
Ј + =
Ј + =
Ј + =
Ј + =
Ј + =
Ј – =
Ј – =
Ј – =
Ј – =
Ј – =
ОБРАБОКАДАНИХ ОПИТУВАЛЬНИКА
У кожному стовпчику окремо підраховуються суми плюсів и суми
мінусів. Алгебраїчна сума проставляеться у ніжній строчці.
Информация о работе Особливостей професійного самовизначенняюнаків