Сім'я та її функції

НВК «Балтська ЗОШ І-ІІІ  ступенів №2 – гімназія»

 

 

 

Реферат

 

«Сім'я та її функції»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013 рік

Сім'я як соціальний інститут є об'єктом теоретичного соціологічного аналізу на макрорівні. Такий аналіз дає змогу з'ясувати типи сім'ї і шлюбу в різних культурах, їх зв'язок з іншими соціальними інститутами та системами, визначити функції сім'ї і з'ясувати, наскільки функціонування сім'ї і спосіб її життя відповідають потребам суспільства. При цьому вивчаються не конкретні сім'ї, а взірці сімейної поведінки, притаманні певним культурам чи соціальним групам» аналізуються основні ролі членів сім'ї, ефективність їх виконання, суспільні функції сім'ї, причини та наслідки недостатньої реалізації цих функцій за різних культурно-історичних умов, соціальний механізм зміцнення сімейних норм та цінностей, співвідношення з ними реальної поведінки членів різних типів сімей тощо.

Включаючись у ціннісно-нормативну систему суспільства, сім'я виступає як соціальний інститут, своєрідний ціннісно-нормативний  комплекс, за допомогою якого регулюється  й контролюється поведінка членів сім'ї, визначаються їхні соціальні  ролі та статуси.

Контроль може бути формальним і неформальним, здійснюватися як стосовно відносин подружжя (між чоловіком  і дружиною), так і стосовно батьківства (між батьками і дітьми). Якщо порушення  сімейних норм має епізодичний характер, не призводить до розпаду сім'ї, відмови  від батьківства, то такі відхилення від нормативної поведінки контролюються  громадською думкою, за допомогою  неформальних санкцій з боку родичів, друзів, товаришів по роботі тощо. Коли виникають постійні сімейні конфлікти, що призводять до розлучення, тоді державно-правові  органи (суди) визначають права та обов'язки колишнього подружжя щодо користування майном, виховання дітей тощо.

Зміст діяльності сім'ї розкривається  в її функціях. Під функціями сім’ї  вчені розуміють спосіб прояву активності, життєдіяльності сім'ї та її членів, спрямованої на вдоволення базисних потреб суспільства й індивідів.

Оскільки сім'я взаємодіє, з одного боку, із суспільством, а  з другого — з окремими особами (членами сім'ї), то ті функції, що вона виконує стосовно суспільства, називають  суспільними функціями, а ті, які  виконуються щодо окремих членів сім'ї, — індивідуальними. Суспільні  функції зв'язані з потребою суспільства  в інституті сім'ї, а індивідуальні  — з потребами особи, що належить до сімейної групи.

Функції сім'ї — історичні, зумовлені соціально-економічним  станом суспільства. Під впливом  еволюції суспільства змінюються їх характер та ієрархія.

Одна із сімейних функцій  є найважливішою, вона найбільшою мірою  характеризує сім'ю як соціальний інститут і наявна в усіх суспільствах без  винятку. Це репродуктивна функція, яка полягає у відтворенні  населення — дітонародженні і  духовно-моральному відтворенні людини в сім'ї. Вона має соціальний характер, оскільки не обмежується біологічним  розмноженням, а передбачає відтворення  людини, яка б відповідала сучасному  рівню суспільства.

Розрізняють багатодітну, середньодітну і малодітну сімейну орієнтацію. Нині в Україні переважає малодітна орієнтація. Близько половини сімей мають двох дітей, третина — одну, десята частина— жодної дитини. Багатодітні сім'ї становлять менше ніж 3% загальної кількості.

Народжуваність дітей  в Україні за останні десятиріччя  зменшується щороку. Низька ефективність репродуктивної функції української сім'ї потребує негайного запровадження відповідної демографічної політики.

Демографічна політика —  це система соціальних заходів, спрямованих  на формування бажаної демографічної поведінки населення, насамперед регулювання процесів дітонародження, сприяння його зростанню.

Це можуть бути заходи, що безпосередньо стимулюють народжуваність, — надання жінкам одноразової заохочувальної грошової допомоги, тривалішої післяпологової відпустки з оплатою тощо, а можуть бути й опосередковано стимулюючі заходи — піднесення життєвого рівня, зміцнення здоров'я, розвиток сфери обслуговування, поліпшення житлових умов тощо.

Репродуктивна функція містить  у собі відтворення в дітях  чисельності батьків, тобто в  кількісному й якісному відтворенні  населення. Можна сказати, що це найважливіша функція. Адже, міркуючи логічно, щоб  через 24-30 років населення нашої  країни було не менше, ніж тепер, необхідно, щоб дітей у сім’ї було не менше ніж батьків. У наш час, через перевагу міського способу життя, збільшення зайнятості жінок, найтяжкого економічного стану народжуваність падає. Звичайно, варто відзначити й зв'язок загальної кількості розводів й абортів. З цього погляду держава зацікавлена в збільшенні багатодітних сімей, створенні їм визначених пільг. Але дивлячись на це інакше, зокрема із позицій тенденції збільшення народження в багатодітних сім’ях дітей із патологіями, перенаселення через обмеженість ресурсів, збільшення непрацюючого населення і інших факторів, можна припустити, що на даному етапі збільшення дітонародження й багатодітних сімей не є позитивною стороною.

Зараз середня сім’я в  Україні складається із 3,2 членів родини. Наявність єдиної дитини притаманно більшості міських сімей.

І хоча в 80-х рр. кількість  таких сімей зменшилася, навіть просте відтворення перебуває під загрозою. Доки цей процес не зупинений, зберігається цілком реальна можливість депопуляції населення в ряді регіонів країни.

На репродуктивну функцію  сім’ї негативно впливають розлучення, тому суспільство не може байдуже відноситися до цього явища. Як свідчить статистика, до 15% сімей страждають безплідністю, причому 40% із них через безплідність чоловіка. У той же час збільшення дво-тридітних сімей стримується економічними умовами й правовими положеннями. Саме ці фактори й з'явилися причиною цього у 1997 р. смертність перевищила народжуваність в Україні.

На поводженні молоді відображаються знання про усі сторони сімейного  життя. як показують соціологічні дослідження, рівень культури статевих взаємин між  жінкою й чоловіком, як правило, дуже низький. Тім годиною формування правильних установок молоді в інтимній сфері є однієї із важливих складових  їхні виховання (І.С. Кін).

Сьогодні значна частина молоді зовсім не одержує інформацію про сім’ю чи одержує її дуже недостатньо, що негативно позначається й на дієздатності сім’ї, й на стабільності шлюбів. На жаль, підготовка до шлюбу зводиться лише до теоретичних викладів деяких догм сімейного життя. Однак цей курс вимагає і емоційної, психологічної готовності, культури міжособистісних відносин, що зобов'язана закладати сім’я. Така емоційна підготовленість — основа уміння любити, дбайливо, уважно, чуйно відноситися до ближнього, намагатися розуміти інших й правильно оцінювати своє поводження.

Оптимізувати процес самовизначення молоді в сфері особистого життя  одна сім’я, звичайно ж, в змозі. Це завдання, що покликане вирішувати всю систему виховання, включаючи й мистецтво, й масову інформацію, й суспільну думку, й громадські організації.

Ще одна дуже важлива функція  інституту сім'ї, яка зв'язана  з репродуктивною функцією, — функція соціалізації, що полягає в навчанні і догляді за дітьми, їх соціальному захисті. Реалізація функції соціалізації відбувається через цілеспрямований вплив на людину з метою формування певних моральних і фізичних якостей, звичок, навичок, установок, цінностей, прищеплення відповідних взірців і норм поведінки.

Сімейне виховання — це засіб первинної соціалізації особи, залучення її до складних соціальних зв'язків і взаємодій суспільного життя. Виконуючи цю функцію, сім'я забезпечує спадковість у розвитку культури, збереження цінностей та трудових навичок. Сімейна функція виховання була й залишається актуальною на всіх етапах розвитку суспільства, незважаючи на те що вихованням дітей займаються й державні установи.

Проте з часом відбувається певна трансформація виховної функції  сім'ї—формується нова система цінностей, стандартів і норм поведінки. Так, знову посилюється роль релігії і церкви у вихованні людини.

Поряд з виховною функцією важливою є рекреативна функція, яка сприяє розвитку особистості в родині. Ця функція набуває особливого значення за умов загального соціального напруження, збільшення стресових ситуацій у сфері професійної діяльності, у побуті. Через це зростає значимість психологічної терапії, емоційної стабілізації. Сім'я — це поєднання родинних, подружніх, батьківських і дитячих почуттів. Вона є тим життєвим осередком, де людина знаходить позитивні емоції, розуміння, заспокоєння, знімає психологічне напруження, душевно оздоровлюється, задовольняє потребу в особистому щасті, коханні.

Водночас сім'я виконує  комунікативну функцію, тобто задовольняє  потребу людини в духовному спілкуванні, яке ґрунтується на взаєморозумінні і взаємопідтримці.

Сім'ї властива функція  первинного соціального контролю, реалізація якої передбачає здійснення моральної регламентації поведінки членів сім'ї у спілкуванні та взаємодії одного з одним.

Нині за умов глибокої економічної  кризи особливої значимості набула економічна функція сім'ї. Вона актуальна передовсім щодо старих батьків — пенсіонерів, які нині перебувають у скрутному економічному становищі і потребують матеріальної допомоги від інших членів сім'ї. Пенсійні виплати настільки мізерні, що не забезпечують навіть половини мінімального прожиткового рівня.

За умов ринку докорінно  змінюється економічний аспект сімейного  життя — набувають особливого значення проблеми родинної економіки. Родинна економіка — це сукупність різних видів сімейної економічної та фінансової діяльності, які забезпечують задоволення потреб членів сім'ї (приватне домашнє господарство, формування й витрачання сімейного бюджету тощо).

Відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії 1992 р. Г. Беккер, вивчаючи родинну економіку, стверджує, що поведінка людей у сфері особистого життя підлягає дії загальних законів економіки. В основі родинної економіки лежать потреби сім'ї. Вони мають тенденцію до постійного зростання, але сімейний бюджет є об'єктивним обмежником сімейного споживання. Тому члени сім'ї в реальних витратах постійно мають ураховувати можливі джерела й обсяги доходів. Невідповідність між потребами та можливостями їх задоволення — основна проблема родинної економіки.

Кожна сім'я сама вирішує, як їй використовувати свій сімейний бюджет. Проте німецький економіст-статистик Е. Енгель виявив і описав закономірність, що дістала на честь автора назву «закон Енгеля». Суть її в тім, що зі зростанням доходів сім'ї питома вага витрат на їжу знижується, на непродовольчі товари, житло й комунальні послуги — залишається в основному без змін, на задоволення культурних та інших соціальних потреб — зростає. Це пояснюється так: що більш нагальною є потреба, то меншою мірою її задоволення залежить від розміру доходу. Отже, за питомою вагою витрат сім'ї на їжу не можна судити про рівень її добробуту. У розвинутих країнах частка сімейних витрат на їжу значно менша ніж у слаборозвинутих.

У соціологічному аналізі  використовуються такі економічні характеристики сім'ї, як її склад та структура, якість помешкання (кількість кімнат, житлова площа, зручність розташування, наявність побутових вигод), наявність предметів побутового та культурного призначення, власного транспорту, будинку, присадибної ділянки, господарства тощо.

 

 

 

Висновок.

Отже, сім’я як осередок суспільства є невіддільною складовою  частиною суспільства. І життя суспільства  характеризується тими ж духовними  й матеріальними процесами, як й  життя сім’ї. Чим вище культура сім’ї, отже, тім вище культура всього суспільства. Суспільство складається із людей, що є батьками й матерями у своїх  сім’ях, а також їхніх дітей. У  цьому зв'язку дуже важливі ролі батька й матері в сім’ї, а зокрема  виховна функція сім’ї. Адже від  того, як батьки привчають своїх  дітей до роботи, повазі до старших, любові до навколишнього природі  й людям, залежить ті, якої якщо суспільство, у якому будуть жити наші діти. Чи якщо це суспільство, побудоване за принципами добра й чи справедливості ж навпаки? У цьому випадку дуже важливе спілкування в сім’ї. Адже спілкування є одним із основних факторів формування особистості дитини, члена суспільства. І тому в сімейному спілкуванні дуже важливі моральні принципи, головним із який є - повага іншого.

Наслідками поганого спілкування  в сім’ї можуть бути конфлікти  й розводи, що наносять велику соціальну  шкоду суспільству. Чим менше  розводів у сім’ях, тім здоровішим суспільство.

Таким чином, суспільство (а його теж можна назвати великою сімейою) прямо пропорційно залежить від здоров'я сім’ї, то й здоров'я сім’ї від суспільства.

Сім’я це один із механізмів самоорганізації суспільства, із роботою  якого зв'язане твердження цілого ряду загальнолюдських цінностей. Тому сім’я сама має ціннісне значення і убудована в суспільний прогрес. Звичайно ж, кризи суспільств, цивілізацій  не можуть не деформувати сім’ю: ціннісний  вакуум, соціальна апатія, нігілізм й інші соціальні розлади показують  нам, що саморуйнування суспільства  неминуче стосується сім’ї. Алі в  суспільства немає майбутнього  поза прогресом, а прогресу немає  без сім’ї.

Сім’я дає укорінення в  соціумі: самотня людина чи замикається  в собі, чи розчиняється в суспільстві, у роботі, у виконанні суспільних справ (при цьому, як правило, відчуття непотрібності самому собі не проходити), а сім’я робить людину носієм інтересів  багатьох статевовікових груп населення  й навіть повноцінним споживачем.

 

Література