Соціальна політика: мета, функції, завдання

      Процес підвищення рівня життя населення передбачає зв’язок та узгодження низки узагальнених та окремих показників. Це соціально-демографічні (кількість населення, його склад за статтю, віком і соціальним станом; особливості відтворення й міграції населення); узагальнені вартісні показники добробуту народу (національний дохід на душу населення, сукупні ресурси для споживання та невиробничого будівництва, обсяг основних фондів невиробничого призначення); показники, які характеризують умови й оплату праці (кількість робітників, зайнятих ручною працею, темпи скорочення застосування ручної праці, підвищення кваліфікації робітників і спеціалістів, оплата праці зайнятих у народному господарстві); показники розвитку сфери послуг; показники зростання доходів і споживання населення (динаміка та структура реальних доходів населення, обсяг продажу товарів на душу населення, споживання найважливіших продуктів харчування і непродовольчих товарів).

     Показниками результативності соціальної політики є рівень і якість життя населення. Під рівнем життя населення слід розуміти міру задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини, яку забезпечує сукупність матеріальних і соціальних умов життя. Основними елементами рівня життя є: рівень і структура споживання матеріальних благ (продуктів харчування та непродовольчих товарів); рівень споживання послуг установ побутового обслуговування, охорони здоров’я, освіти, культури, соціального забезпечення, фізкультури; рівень забезпечення житлом.

     Для оцінки рівня життя населення використовуються такі показники: прожитковий мінімум; величина вартості прожиткового мінімуму; вартісна величина «споживчого кошика» продуктів харчування; межа малозабезпеченості; мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія тощо.  

Висновки

Підсумовуючи все сказане вище, при визначенні поняття соціальної політики, на мою думку, на перше  місце необхідно ставити не інтереси різних соціальних чи демографічних  груп та їх узгодження, а людину, як основну складову будь-якої суспільної групи, а на меті діяльності держави  та суспільних інститутів ставити задоволення  її життєвих потреб за неодмінної умови  дотримання громадянських прав і  свобод людини. Діяльність держави  у соціальній сфері виключно в  формі соціального захисту, її відрив від інших складових соціально-економічної  політики, і навпаки, здійснення економічної  політики без урахування потреб соціального  розвитку, закономірно призводять до руйнування як економіки, так і соціальної сфери. Я завжди критично дивлюся  на ту ситуацію в Україні, яка орієнтована  більше на економічний чи соціальний розвиток і в якій переважає політична  домінанта. Тому вважаю, що ті кроки, які  уже визначені пріоритетними  в діяльності Кабінету Міністрів  України у напрямку розбудови  соціально орієнтованої економіки, наблизять Україну до європейських стандартів соціального захисту  громадян, сприятимуть середнього класу  серед працюючого населення та відповідно зменшенню бідних людей в Україні. Запропонована система реформ –  веління часу, відкладання її здійснення є основним гальмом як економічних, так і соціальних систем. Метою  соціальної політики є створення  умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, надання особливого захисту потребуючим  верствам населення, а саме об'єктам  соціальної політики. Соціальна держава  має виконавчий орган - уряд, який розпоряджається  певною кількістю заходів та методів  для досягнення цілей (інструментів) соціальної політики, які можна втілити  при наявності відповідних складових  соціальної політики. Тому дуже важливим при розумінні суспільних процесів є поняття "соціальна політика" у вузькому значенні цього слова. Саме на її основі відбуваються усі трансформаційні процеси у соціумі, беруть початок всі соціальні змін.

Список використаної літератури

1. Гончарова С., Отенко І. Соціальна політика: Навч. посібник. - Харків, 
   2003. - 198 с.
2. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти. - К.: Академія, 
   2003.-107с.
3. Шевчук П. Соціальна політика та соціальна безпека людини: Навч. 
   посібник. - Львів: Вид-во ЛРІДУ УАДУ, 2003. - 178 с.
4. Скуратівський В., Палій О. Основи соціальної політики: Навч. посіб 
   ник. - К.: МАУП, 2002. - 200 с.
5. Базилюк П.В. Соціальний захист населення. - К.: Знання, 1992. - 132 с.
6. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової 
   економіки. - К.: Основи, 1996. -237 с.