Социальне страхування

Страхування є економічною  категорією, що входить в економічну систему держави. Як і фінансові  відносини в цілому, страхування  зумовлене рухом грошових засобів  у процесі розподілу і перерозподілу  грошових доходів та нагромаджень всіх суб'єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування  характерні економічні відносини, змістом  яких є перерозподіл доходів і  коштів для нагромадження лише з  метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності, тощо). Отже, в основі страхування  лежить ймовірний рух грошової форми  вартості.

У сучасних умовах соціальне  страхування в економіці України  поступово набуває більшого значення. Воно стає важливим елементом процесу  економічного розвитку і зростання, ґрунтується на економічній діяльності суспільства, підвищує його добробут, створює умови для соціального  прогресу.

Страхування є самостійною  ланкою фінансової системи України. Воно виступає у двох відокремлених  формах: у формі соціального страхування (державного й недержавного) та страхування, яке пов’язано з непередбачуваними  надзвичайними подіями. Відповіднодо ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також за віком і в інших випадках, передбачених законодавством. Це правило гарантовано загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Україна, як відомо, розпочала  перебудову соціального страхування  з початку 2001 р. і йде в реформуванні цього важливого напряму соціальної політики, фактично, європейським шляхом. Адже здійснення державного соціального  страхування у нашій країні є  функцією самоврядних правових органів  — фондів загальнообов’язкового соціального страхування. Вважається, що якщо держава частину своїх повноважень передає соціальним партнерам, тим самим відбувається зміцнення самої держави. Держава бере на себе лише загальний юридичний нагляд за системою соціального страхування.

На жаль, на сьогоднішній день система соціального страхування  в Україні має наступні проблеми:

a) чинне законодавство,  що регламентує функціонування  страхового ринку, не є логічно  завершеним;

b) немає чіткого бачення  стратегічного розвитку вітчизняного  ринку соціального страхування  в цілому та його окремих  складових;

c) проблеми кадрового,  технічного, інформаційного забезпечення  тощо.

 

Одним із стовпів соціальної політики ринкових економік є обов'язкове соціальне страхування, механізми  якого дозволяють справедливо і  ефективно акумулювати і цілеспрямовано розподіляти фінансові ресурси, забезпечуючи медичну допомогу і  соціальний захист працюючим і членам їх сімей у випадках настання відповідних  ризиків.

Унікальність інституту  соціального страхування, що виконує  «державно - публічні» функції соціального  захисту, полягає, в тому числі, і  в його позитивному впливі на формування збалансованого «соціально - ринкового» менталітету населення. Обумовлено це тим, що воно поєднує в собі, здавалося  б, полярні і несумісні позиції: персональну відповідальність особистості  за своє матеріальне благополуччя і  колективну (солідарну) взаємодопомогу, ліберальні та соціал - демократичні установки. Соціальне страхування захищає працівників і членів їх сімей, при цьому воно об'єднує (а не роз'єднує) людей; його інститути надають людині можливість реалізувати свою відповідальність і свободу на основі соціальної справедливості.

Усі підприємства, які використовують працю найманих робітників, є платниками збору на обов’язкове соціальне  страхування (зокрема загальнообов’язкового  державного соціального страхування  на випадок безробіття та загальнообов’язкового  державного соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності) і збору на обов’язкове пенсійне страхування.

До економічних регуляторів  фінансового механізму соціального  страхування належать регулятори надходжень, регулятори розподілу і регулятори страхового резервування. Відзначимо, що фінансовим джерелом регуляторів  надходжень і регуляторів розподілу  виступають відповідні статті доходів  і витрат в бюджетах страхових  соціальних фондів. Разом з тим  регулятори страхового резервування формуються за рахунок суми страхових внесків  страхувальників до відповідних  фондів. Разом з тим з метою  забезпечення фінансової стабільності фондів утворюється резерв коштів кожного  з таких фондів.

Підкреслимо, що базовими складовими наявної в Україні системи  економічних інструментів соціального  страхування є численні збори/внески/платежі  соціального характеру.

Структура економічного механізму  соціального страхування:

Щодо регуляторів механізму  економічної відповідальності, то слід зазначити: на сьогодні в Україні  існує два різновиди відповідальності платників соціального страхового збору - фінансова та адміністративна. Існують певні види правопорушень, до яких застосовуються штрафні санкції  та пеня. Всі питання щодо порядку  сплати пені та штрафу регламентуються  статтями 16 та 17 Закону України "Про  порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами"

Соціальне страхування  — це гарантована державою система  заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки  материнства, а також з охорони  здоров’я членів суспільства в умовах безплатної медицини [26, c. 162].

Ніхто, крім держави, не може законодавчо захистити життя  людей від можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль, механізми такого захисту в Україні  майже повністю відсутні. Напружена  ситуація з державним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів  і диференціації різних верств суспільства  за доходами, дедалі більша частина  людей потребує державної допомоги.

Соціальне страхування  є однією із організаційно-правових форм соціального забезпечення, визначальною категорією в якому є соціальні  ризики й вимога їх обов’язкового  й добровільного страхування.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система  прав, обов’язків і гарантій, яка  передбачає надання соціального  захисту, що включає матеріальне  забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них  обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків  власником або уповноваженим  ним органом, громадянами, а також  з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Соціальне страхування  — це встановлена державою система  права щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у разі хвороби, повної, часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з  незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати страхових  внесків роботодавцями та найманими  працівниками, а також бюджетних  асигнувань у випадках, визначених законодавством [31, c. 101].

Фінансування виплат зі соціального страхування здійснюється за рахунок страхових внесків  працюючих осіб та їх роботодавців. У фінансуванні систем соціального  страхування іноді також бере участь держава.

Українським законодавством визначені такі види загальнообов’язкового  державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок  безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.

Страховиками є цільові  страхові фонди з: пенсійного страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття. Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни  мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або  тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у  старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових  внесків громадян, підприємств, установ  і організацій, а також бюджетних  та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду  за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати  рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з чинним в  Україні законодавством одночасно  з нарахуванням заробітної плати  на підприємстві робиться нарахування  платежів до соціального фонду:

— Пенсійного фонду —  субрахунок 651;

Базою для розрахунку цих  платежів є фонд оплати праці (ФОП). Крім того, деякі нормативні документи  окремо визначають перелік виплат, на які не нараховуються платежі  до соціальних фондів.

Одночасно з отриманням у банку грошей на виплату заробітної плати необхідно подати платіжні доручення на перерахування відповідним  організаціям усіх утримань із заробітної плати і нарахувань на фонд оплати праці.

Єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне  страхування (сокр. ОСВ, укр. Єдиний соціальний внесок) - консолідований страховий внесок на Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку і на регулярній основі. Основні положення, які визначають порядок збору ОСВ, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8.07.2010 (набрав чинності з 01.01.2011).

Єдиний соціальний внесок підлягає сплаті до Пенсійного фонду  України. Він замінив собою чотири раніше існуючих обов'язкових державних  соціальних збору: пенсійний, "безробіття", соцстрах (лікарняні), "нещасний випадок". Ставки ОСВ диференційовані залежно  від виду платника, а також в  залежності від класів професійного ризику виду діяльності. Зокрема, для  фізичних осіб - підприємців він  становить 34,7%.

До нормативно-правової бази соціального страхування належать Постанови Кабінету Міністрів України, Накази Міністерства праці і соціальної політики та Накази Міністерства охорони  здоров’я.