Типологія сімей, які потребують соціальної допомоги

 4.  Типологія сімей, які потребують соціальної допомоги

Різні типи сімей, які мають проблеми у взаємостосунках, вихованні дітей, організації своєї життєдіяльності, потребують соціальної допомоги, підтримки, у тому числі матеріального забезпечення, організації побуту, вирішення проблем репродуктивного здоров’я, вільного часу. Визначимо типи сімей, які потребують від соціальних служб тих чи інших видів соціальної допомоги:

· Соціально-демографічної: сім’ї багатодітні, бездітні, які розлучаються, сім’ї з неповнолітніми батьками.

· Матеріально-житлової: малозабезпечені сім’ї, які перебувають у поганих житлових умовах; вагітні жінки, матері, на утриманні яких є неповнолітні діти, або які втратили роботу, потребують роботи зі скороченим днем чи вдома тощо.

· Медико-соціальної: сім’ї з дітьми, батьками-інвалідами з фізичними та психічними захворюваннями, які зловживають спиртними напоями, застосовують наркотичні речовини, мають прояви суїциду.

· Психологічної та соціально-педагогічної:

1) неблагополучні сім’ї - неповні, які ведуть аморальний  спосіб життя, зі стійкими конфліктами  між батьками та дітьми, сім’ї "нових" українців, зовні благополучні, але такі, що систематично припускають  серйозні педагогічні прорахунки  внаслідок педагогічної неосвіченості, безграмотності (надмірна батьківська  любов, застосування фізичних покарань, формальне ставлення до дитини, неврахування індивідуально-психологічних  особливостей дитини в процесі  сімейного виховання);

2) діти і підлітки, які  знаходяться у несприятливих  сімейних умовах; у конфліктних  взаємостосунках з батьками, вчителями, однолітками, сусідами; які залишилися  без опіки батьків;

 
 3) вихованці дитячих будинків  та шкіл-інтернатів; важковиховувані  підлітки, які припускають антигромадські  вчинки, хуліганські дії; бродяжать, жебрують, ізольовані в колективі  однолітків, мають аморальну, протиправну, агресивну поведінку, вживають алкоголь, наркотики, психотропні речовини, мають  суїцидні спроби;

4) підлітки, які зазнають  насильства, негативного впливу  за місцем проживання, навчання (жорстоке  ставлення, приниження, образи, домагання, яких дорослі залучають до  вживання алкоголю, наркотиків), мають  внутріособистісні проблеми, роздратованість, невпевненість у собі, боязкість, сором’язливість тощо.

· Соціально-правової: батьки перебувають у суперечності із законами суспільства, криміногенна обстановка в сім’ї, одного з батьків засуджено; молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі (ВТК, спецшколи, спецПТУ).

Кожна із зазначених категорій вимагає адекватної соціально-психологічної допомоги соціальної служби у підтримці та подоланні конфліктних ситуацій. Завдання полягає в тому, щоб захистити дітей, які зазнають різного роду насильства, від несприятливого впливу середовища, а також допомогти батькам у розв’язуванні складних питань у сімейному вихованні, налагодити взаємостосунки цих батьків зі школою. Тобто допомогти батькам і дітям адаптуватися в оточуючому середовищі, налагодити систему взаємостосунків з державними органами та громадськими організаціями, безконфліктно розв’язувати проблеми.

Відомо, що одним з найбільш значущих і масових базових майданчиків для соціально-педагогічної роботи є школа, що часто допускає прорахунки в роботі з неблагополучними сім’ями, дітьми з таких сімей, важковиховуваними учнями внаслідок професійної непідготовленості до такої роботи, і тому вона потребує підтримки, допомоги у проведенні соціально-педагогічної, психолого-педагогічної та медико-психологічної роботи. Взаємодія соціальних служб зі школою сприяє раціональному розв’язанню складних шкільно-сімейних проблем, які школа не спроможна розв’язати самостійно.

Практика свідчить, що діти, які прийшли до школи, не завжди достатньо підготовлені до навчання і перебування в шкільному колективі. В основному це стосується дітей, які не відвідували дитячих садків, часто хворіли, дітей із затримками психічного розвитку, сором’язливих, боязких. Тому завданням соціального педагога є зниження емоційної напруги таких дітей, навчаючи вчителів використовувати прийоми захисту від психологічних та соціальних стресів, контролю за способом життя дітей у неблагополучних сім’ях, допомогати в поліпшенні сімейного мікроклімату, оцінювати індивідуально-психологічні особливості і можливості дитини, створювати програми оптимізації її розвитку. 

2. Зміст соціально-педагогічної роботи  з багатодітною сім’єю

Значної уваги соціальних служб потребують багатодітні сім’ї. Це сім’ї, які мають трьох і більше дітей. Основні проблеми сучасної багатодітної сім’ї — це матеріальні, житлово-побутові, на які, без сумніву, накладаються виховні, рекреативні та комунікативні. Крім того, слід враховувати, що існують різні типи багатодітних сімей, в тому числі й неблагополучні (їх значна кількість), у яких діти з’являються випадково, є небажані або є засобом для одержання різних матеріальних благ. Проте багатодітна сім’я, навіть неблагополучна, має чимало своїх проблем, які їй важче розв’язувати в наш час, коли утримання та виховання навіть одного-двох дітей позбавляє можливості задовольнити культурні потреби, що, звичайно, позначається на вихованні дітей. Неабияке значення, крім матеріальних і житлово-побутових, має розв’язання виховних проблем. Часто молоді батьки не мають спеціальних знань і навичок у плані виховання, а це призводить до того, що в багатодітних сім’ях значною проблемою часто є навіть виховання дітей. Багато дітей з таких сімей не відвідують дошкільних закладів. Важко зараз розв’язувати і проблеми відпочинку цих дітей внаслідок того, що сім’я не в змозі оплатити й путівки, і заняття в гуртках, спортом. Можна сказати, що тут є і своя моральна проблема. У результаті змін, що відбуваються в суспільстві, змінилося ставлення до багатодітних сімей, вони позбавлені багатьох пільг, які мали раніше.

В такій ситуації багатодітна сім’я потребує до себе уваги й допомоги з боку суспільства. Завдання соціальних служб полягають В тому, щоб допомогти багатодітним сім’ям. Такі сім’ї більшою мірою, ніж інші, мають потребу в сімейному лікареві. Їм необхідна допомога і в працевлаштуванні батьків, наданні дітям можливості підробити, в організації їх літнього відпочинку. Батьки з таких сімей потребують спеціальних педагогічних консультацій. У завдання соціальних служб по роботі з багатодітними сім’ями входить організаційна роботаіз залученням організацій і служб, які можуть допомогти такій сім’ї. Важливо співпрацювати з іншими службами, які займаються багатодітними сім’ями ( служби соціального забезпечення, профспілки, різні фонди тощо).

Але слід сказати, що конкретної допомоги з боку соціальної служби потребує кожна конкретна сім’я. Насамперед, це виявлення соціальних, економічних, побутових, психолого-педагогічних, правових, медичних та інших проблем, що існують у кожній сім’ї. Особливого значення для багатодітної сім’ї набуває вирішення проблеми влаштування матері на роботу. Адже в сучасних умовах чимало багатодітних сімей розв’язують свої матеріально-економічні проблеми так: чоловік повністю бере на себе забезпечення сім’ї, вважаючи, що жінка повинна займатися домашнім господарством, і від того буде більше користі, ніж від тих незначних грошей, які вона заробить. Проте, як свідчать дослідження, заняття матері професійною діяльністю позитивно позначається на вихованні дітей, на їх інтелектуальному розвитку, бо в мами з’являється більше знань і соціального досвіду. Вона швидше знаходить контакт з дітьми, усуває сімейні конфлікти.

У зв’язку з цим таким сім’ям слід допомагати у працевлаштуванні чоловіків, дітям дати можливість підробити, а матері — працювати неповний день за плинним графіком. Педагогічні консультації для цих батьків можуть вміщувати такі питання:

§ харчування дітей і збереження їх здоров’я;

§ роль матері і батька в організації правильних взаємостосунків у сім’ї;

§ найбільш поширені помилки у вихованні;

§ виховання дітей з психічними та фізичними вадами.

Заохочення і покарання дітей у багатодітній сім’ї має свою специфіку, тому батьки повинні здобувати спеціальні педагогічні знання у вигляді лекцій та індивідуальних консультацій. 

3. Соціально-педагогічна робота із  сім’ї, в яких діти страждають  від різних видів насильств  з боку батьків або родичів

Уваги соціальних працівників вимагають і ті сім’ї, в яких діти страждають від різних видів насильств з боку батьків або родичів: незадоволення потреб дитини в харчуванні, одязі, медичному догляді, чистоті, режимі дня; застосування фізичних покарань, жорстоке виховання (відсутність тепла, надмірна вимогливість без урахування фізичних, емоційних та інтелектуальних можливостей дитини, постійні зауваження, насмішки). Усе це призводить до емоційних травм, відбивається на психічному розвитку дитини, збільшується кількість дитячих суїцидів, випадків бродяжництва, втеч з дому.

Виявити такі сім’ї соціальному педагогові можуть допомогти вихователі дошкільних установ, учителі шкіл, лікарі в поліклініках, сусіди. Дітям у таких випадках можуть допомогти притулки, у яких дитина, яка пішла з дому, може мешкати якийсь час, отримати допомогу, пораду. Такі притулки є зараз майже в кожному великому місті. Крім того, існує практика, коли дитину бере до себе інша сім’я і тримає її деякий час у випадку насильства над нею власних батьків. 

4. Соціально-педагогічна робота із  сім’ями, які мають дітей-інвалідів.

Сім’ї, які мають дітей-інвалідів, потребують конкретної допомоги соціальних служб. Це влаштування таких дітей в інтернати, спеціальні школи та дитячі будинки; педагогічне консультування батьків щодо виховання дітей-інвалідів залежно від типу та групи інвалідності. Проте постають проблеми, які не завжди можна раціонально розв’язати. Наприклад, з метою створення соціальної і трудової реабілітації дітей-інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату в Дніпропетровській області реалізується програма "Соціальний гувернер". Вона передбачає підготовку спеціалістів для медико-соціальної реабілітації дітей, хворих на церебральний параліч, для роботи в сім’ях, які мають дітей-інвалідів, і для соціальних закладів. Крім того, передбачається навчання батьків доглядати за дитиною.

Необхідність цього продиктована тим, що в нашому суспільстві не приділяють належної уваги соціалізації дітей-інвалідів, спілкуванню з оточуючими (батьками, лікарями, соціальними працівниками, однолітками), особливостям психічних проявів.

Інвалідність призводить до обмеження життєдіяльності людини, її соціальної дезадаптації внаслідок відхилень у фізичному та психічному розвитку, обмеженої здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, майбутньої трудової діяльності. Система навчання і виховання цих дітей недосконала. У зв’язку із цим має створюватись комплекс соціальних та психолого-, медико-педагопчних проблем із соціальної орієнтації таких дітей. Корекційну роботу найчастіше виконують самі батьки, проте багато з них не володіють спеціальними знаннями з дефектології та медико-соціальної реабілітації.

Підготовка соціального гувернера до роботи з дитиною-інвалідом удома до надання йому загальноосвітніх знань (у межах можливого), прищеплення навичок самостійної роботи і самообслуговування, адаптації до потреб сучасного життя є сьогодні виходом із скрутного становища сім’ї яка виховує дітей-інвалідів. Робота соціального гувернера з дітьми-інвалідами в сім’ях забезпечуватиме їм можливість здобути освіту та професію, займатися громадською діяльністю, розширювати спілкування з однолітками, дорослими. Це сприяє створенню оптимальних умов для коригування відхилень у розвитку дитини, для її навчання, виховання, соціально-трудової адаптації. Соціальний гувернер розв’язує питання соціального забезпечення дитини-інваліда, допомагає розв’язувати житлово-побутові, транспортні, морально-психологічні проблеми, організовувати вільний час, заняття спортом, задоволення культурних потреб. Крім того, він проводить значну роботу із сім’єю, у якій виховується дитина-інвалід: оздоровлення інших дітей у сім’ї, які внаслідок недостатнього Догляду, матеріальної незабезпеченості чи зайнятості батьків часто хворіють, навчаються гірше своїх можливостей, мають менше часу на дозвілля. Таким сім’ям необхідні медико-генетичні консультації, Допомога у створенні нормального сімейного мікроклімату, недоданні пригніченості, невпевненості, конфліктності між батьками та дітьми, у вихованні правильного ставлення до такої Дитини усіх членів сім’ї.

У роботі із сім’ями інвалідів дуже важливо організувати службу знайомств і не обов’язково з метою одруження (хоч і це не відкидається). 

5. Соціально-педагогічна діяльність  з асоціальними сім’ями

Особливу увагу соціальні служби повинні приділяти роботі з асоціальними сім’ями (сім’ями алкоголіків, наркоманів, які ведуть аморальний спосіб життя). Така сім’я не може нормально функціонувати, адже за умов псевдоблагополуччя спостерігаються відсутність довір’я у стосунках, розподілу ролей у сім’ї та конфліктність. У таких сім’ях має місце співзалежність інших членів сім’ї від хворого на алкоголізм, що полягає у постійній зайнятості його проблемами, тривозі, почутті вини та сорому, безнадії, відчаю, низькій самооцінці. З’являється страх перед тим, що можна залишитись без чоловіка, що в дітей не буде батька, що скажуть сусіди та ін. Усе це створює нервову обстановку в сім’ї. Такі сім’ї потребують спеціальної допомоги. Але насамперед їх треба виявити. Подальша робота полягає у налагодженні контактів з органами внутрішніх справ з метою примусового лікування, позбавлення батьківських прав, захисту дітей. Дуже важливо позбавити дітей від негативного впливу батьків-алкоголіків, інакше руйнівний вплив такої сім’ї призведе і їх до алкоголізму, бродяжництва, злочинності.

З цією метою дітей влаштовують до дитячих будинків, у школи-інтернати, благополучні сім’ї. Допомагає в роботі влаштування в дитячому притулку, в якому дитина може перебувати деякий час, поки вирішаться її справи. Там вона може отримати медичну, психолого-педагогічну, корекційну допомогу. 

6. Соціальна підтримка одиноких  матерів.

Соціальної підтримки вимагають і одинокі матері, в тому числі неповнолітні, яких в Україні останнім часом стає все більше. Значну кількість дітей ними покинуто. Крім того, ці матері палять, вживають алкоголь, тому діти в них часто народжуються кволими, недоношеними, з аномаліями розвитку, мають хронічні захворювання. Низька медична культура і медична активність призводять до того, що вони не звертають,уваги на ознаки невротизації дитини. Неповнолітні матері, як і їх діти, потребують корекційнрї психологічної допомоги, бо народження дитини, крім позитивних емоцій, якщо мати збирається сама виховувати дитину, може мати й негативні: небажана дитина, стреси внаслідок психологічної непідготовленості, переляку, невпевненості в майбутньому. Корекційна робота з цими матерями полягає у наданні їм допомоги щодо виховання дитини, психологічної підтримки у становленні до себе як особистості, працевлаштування та ін. Крім того, таким сім’ям потрібна медико-соціальна допомога, медико-соціальний патронаж, а для неповнолітніх матерів — роз’яснення питань планування сім’ї, профілактики вагітності.