Відмова від новонародженої дитини, як вид девіантної материнської поведінки

Я підготувала курсову  роботу тема якої: «Відмова від новонародженої дитини, як вид девіантної материнської поведінки».

Материнство - це складний феномен, що має свої фізіологічні механізми, еволюційну історію, культурні та індивідуальні  особливості.

Почавши вивчати інформацію з різноманітних джерел я дізналась, що ця тема є дуже актуальною на протязі багатьох років вона почала цікавити вчених ще в (40-50 рр.. XX ст.) В якості головних причин відмови від новонароджених називалися важке економічне становище населення, наслідки світових воєн, переселення та ін.

У наш час жінки вирішують  відмовитись від дитини з багатьох причин:

• психологічні розлади матері-відмовниці;
• несприятлива сімейна ситуація;
• неналагоджене особисте життя;
• важкі матеріально – побутові умови;
• після пологова депресія;
• зґвалтування;
• алкоголічна або наркотична залежність;
• хвороба або потворність немовля та багато інших факторів.

Психологічний портрет матерів-відмовниць, причини та психологічні механізми феномену відмови матері від новонародженої дитини останнім часом докладно описані В.І. Брутманом, Г.Г. Філіповою, М.С. Радіоновою і тп.

Наприклад Брутман вважав однією з причин девіантного материнства є несприятливий дитячий комунікативний досвід. Майбутня «відмовниця» відкидалась своєю матір’ю з дитинства, що призвело до порушення процесу ідентифікації, як на рівні психологічного полу, так і при формуванні материнської ролі. В.І. Брутман вважає, що для формування нормальної материнської поведінки необхідна ідентифікація з матір’ю.

Девіантна поведінка особистості (відхилена поведінка) — це поведінка яка не відповідає загальноприйнятим або офіційно встановленим соціальним нормам.

Девіантна материнська поведінка  – відхилена від загальноприйнятих і соціально – схвалюваних норм репродуктивної і батьківської поведінки матері.

Жінки які відносяться  до девіантної групи властива належність до так званого “соціального дна”: алкогольна, наркотична залежність, вони малоосвічені або зовсім без освіти, безробітні або працюють за малу платню чи то на низькокваліфікованій роботі; рано починають своє статеве життя, ведуть його безладно і мало цікавляться питанням контрацепції і планування сім'ї.

За даними Державного комітету статистики, у 1995 році кількість дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського  піклування, становила 52,4тис. осіб, на початок 2007 року - 97,8 тис., на 1 січня 2010 року - 100,8 тис.

За даними Російського дитячого фонду протягом перших п’яти років серед випускників інтернатного закладу: кожний п’ятий стає безпритульним, кожний другий – вдається до протиправних дій, а кожний сьомий – до спроби покінчити життя самогубством (в Україні така статистика не ведеться)

 

У жовтні 2003 року в Херсоні  відкрито перший в Україні Центр  Матері і Дитини.

Житлово-побутові умови  в центрі створені таким чином, щоб  забезпечити максимум самостійності  та комфорту, оптимально збалансоване середовище для життя. Умови перебування  допомагають зміцнити зв’язок матері та дитини. Кожна жінка проживає разом з дитиною в мебльованій, затишній кімнаті.

 Команда працівників  центру, до складу якої входять  психолог, соціальні працівники, соціальні  педагоги, медсестра та інші співробітники,  забезпечують надання кваліфікованої  допомоги.

Значна частина роботи з клієнтами спрямована на формування навичок відповідального батьківства  у матерів – догляд за дитиною, знання особливостей розвитку на різних етапах життя, вміння гратись і спілкуватись з дитиною, правильно організовувати її дозвілля.

Серед важливих завдань центру – розвиток і зміцнення зв’язку  матері та дитини.

 

В процесі дослідження  ми звернулись до роботи Бацилової  О.В. у якій було досліджено 29 жінок  з проявами девіантної материнської поведінки.

Отже, метою даної роботи став аналіз чинників, що впливають на розвиток можливих відхилень при формуванні адекватної материнської поведінки та виявлення особистісних якостей жінок з різними формами прояву девіантного материнства.

Робота проводилася на базі кафедри акушерства, гінекології  та перинатології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

На першому етапі був проведений огляд літературних даних стосовно означеної проблеми, який дав змогу проаналізувати та систематизувати чинники, що впливають на формування девіантної материнської поведінки у жінок.

Другий  етап представив собою експериментальне дослідження, метою якого було виявити за допомогою спеціально підібраного психодіагностичного інструментарію особистісних якостей жінок з різними формами девіантного материнства.

У дослідженні взяли участь жінки з різними формами прояву девіантного материнства, які були поділені на 3 групи.

• До 1 групи увійшли 17 жінок, що звернулися до гінекологічного відділення для штучного переривання вагітності.
• 2 група складалася з 9 жінок з різним терміном вагітності, що висловлювали стійке бажання відмовитися від дитини після її народження.
• 3 група була представлена 3 жінками, які вже народили дитину та відмовилися від неї.

Вік досліджуваних від 15 до 34 років.

Перелік методів  і методик психодіагнсотичного інструментарію:

Метод структурованого інтерв’ю, який спрямований на виявлення особливостей фізичного та психічного станів жінки, її стосунків з близьким оточенням, вивчення ставлення жінки до ситуації вагітності й до майбутньої дитини.

Шкала особистісної та ситуативної тривожності  Спілбергера-Ханіна, завдяки якій виявляються рівні особистісної та ситуативної тривожності.

Багатофакторний особистісний опитувальник FPI (модифікована форма В), який дозволяє діагностувати особливості стану та властивості особистості, що мають певне значення для процесу соціальної адаптації.

Проективна  методика “Hand-тест”, яка дає можливість надійно прогнозувати та якісно оцінювати таку властивість особистості, як агресивна поведінка.

Результати  досліджень показали. Серед головних причин, що впливають на процес формування неадекватної материнської поведінки, перш за все, слід відмітити фактор небажаності дитини, і, відповідно, неспланованості самої вагітності.

Ще одним фактором, який може стати підґрунтям девіантної материнської поведінки, є отриманий  негативний дитячий комунікативний досвід, який можна діагностувати  за афективними наслідками, що залишилися у спогадах жінок про себе, своїх  батьків та про їх стиль виховання.

Аналіз дитячих  спогадів девіантних матерів вказує на те, що до 70% з них мали нещасливе  дитинство, постійно підпадали під  емоційне та фізичне насилля з  боку близьких людей

Аналіз результатів  власного експериментального дослідження  з використанням вищеописаних методик  показав наявність деяких спільних особистісних якостей та властивостей жінок з різними формами прояву девіантного материнства.

Так, за методикою  Спілбергера-Ханіна майже у всіх жінок був виявлений високий рівень особистісної (72,4%) та ситуативної (93,1%) тривожності.

Під час структурованого  інтерв’ю встановлено, що жінки, які входять до першої групи, в більшості випадків відмічають, що вагітність не є бажаною, тому вони вирішення її перервати (62,1%). У той же час 37,9% жінок виражали бажання мати дитину, але не на даному етапі їхнього життя, при цьому свій намір перервати вагітність виправдовували різними аргументами, серед яких на перший план виступали:

• ранній вік (17,2%),
• складне матеріальне становище (27,5%),
• неможливість перервати професійну діяльність (24,1%).

Аналіз сімейного стану  жінок цієї групи вказує на те, що:

• 65,5% досліджуваних знаходяться у цивільному шлюбі впродовж 2-5 років,
• 17,2% – мають зареєстрований шлюб,
• 17,2% – не мають постійного партнера.

Для жінок  другої та третьої груп характерним є той факт, що вагітність не була бажаною як з їхнього боку, так й з боку батька майбутньої дитини. Відсутність можливості штучного переривання вагітності було пояснено:

• у 62,1% випадках фактом пізнього її усвідомлення (в терміні 22-26 тижнів),
• 27,6% – з відсутністю матеріальної можливості,
• 10,3% – зі страхом можливих ускладнень, які пов’язані з раннім віком жінок (15-17 років).

Виявлені особливості  соціально-економічного стану жінок 2-3 групи вказують на те що до їх складу входять жінки:

• 79,3%  яких належать до соціально незахищеної категорії населення,
• 62,1%  мають освіту в межах загальноосвітньої школи,
• 65,5%  не мають постійної роботи,
• 51,7%  ведуть асоціальний образ життя,
• 24,1%  мають алкогольну залежність.

 

Тому, на мою думку, для  вирішення даної проблеми необхідною є розробка та впровадження для широкого використання ряду клініко-психологічних  заходів з метою прогнозування  і профілактики можливих порушень у  материнській сфері, допомоги в адаптації  до нової соціальної ролі та її прийняття, формування відповідальності за власні дії та життя власної дитини.