Вплив емпатіїї на соціалізацію особистості

УДК 159.925

ГІЗЯТОВА Ю.Е.

ПС-11-1 група, Кременчуцький національний

університет ім. М. Остроградського

Наук.кер. – канд.психол.наук, доц. О.С. Кущ.

ВПЛИВ ЕМПАТІЇ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ ОСОБИСТОСТІ

Під емпатією, у вузькому сенсі слова, розуміється - співчуття, співпереживання, розуміння психологічних станів інших людей. Однак поняття емпатія має більш широке трактування і глибинне розуміння. По-перше, як нераціональне пізнання людиною внутрішнього світу інших людей. По-друге, емпатія представляється як емоційна чуйність людини на переживання іншої, різновид соціальних (моральних) емоцій. Термін "емпатія" ввів в психологію Е. Тітченер.

В аналітичній психології емпатія розглядається як процес переносу та захисту (З. Фрейд, К.Г.Юнг, Т. Ліпс). В.Вундт відносив емпатію до процессу асиміляції.

Перший радянський дослідник даної проблеми, Т.П. Гаврілова, вважала, що емпатія є стійкою властивістю особистості. Л.П Стрілкова і Т.П. Пащукова бачили в емпатії процес, та сконструювали модель (співпереживання, співчуття і реальне сприяння), яку А.Б. Орлов та М.А. Хазанова наділили динамічним характером.

У психологічній науковій довідковій літературі (В.Н. Дружинін, В. Зінченко, Р.С. Немов, Б. Мещеряков та ін.) часто різняться кілька видів емпатії: емоційна – заснована на механізмах проекції і наслідування моторних і афективних реакцій іншого; емпатія когнітивна – базується на процесах інтелектуальних (порівнянні, аналогії та ін.); емпатія предикативна – виявляється як здатність передбачати афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях.

Також існує багато поглядів на механізм прояву процесу емпатії (І.М. Юсупов, П.М Якобсон, Є.М. Дубовська, Р.П Кришевська та ін.), але його можна узагальнити та структурувати у шість етапів: сприйняття об’єкту емпатії, розшифрування зовнішніх сигналів, приєднання до об’єкта емпатії та сприйняття прихованих сигналів, децентрація суб’єкта, моделювання сприяння, здійснення впливу [1].

Багато дослідників, говорячи про механізм емпатії, мають на увазі процес ідентифікації. У сучасній психології це поняття визначається як емоційно-когнітивний процес неусвідомлюваного ототожнення суб'єктом себе з іншим суб'єктом. Ідентифікація являє собою "механізм постановки суб'єктом себе на місце іншого, що проявляється у вигляді занурення, перенесення індивідом себе в поле, простір, обставини іншої людини і призводить до засвоєння його особистісних смислів. Вона дозволяє моделювати смислове поле партнера по спілкуванню, забезпечує процес взаєморозуміння і викликає сприятну поведінку ".

Рівень розвитку емпатійних здібностей прямо пропорційний до рівня соціальної адаптації. Вона виступає мотивом особистості та бере початок від вродженої реакції наслідування і відображення, яка є необхідною умовою розвитку та соціалізації.

Отже, соціалізація – це процес освоєння та оволодіння тим соціальним досвідом, котрий передається індивіду у ході взаємодії з оточуючими. Важливим фактором у міжособистісній взаємодії є глибоке і точне розуміння іншої людини, що обумовлюється рівнем емпатійних здібностей [2, с. 2].

Якість прояву емпатії та прийняття її суспільством впливає на формування емпатійного профілю особистості. Під емпатичним профілем розуміється стійке особистісне утворення, що характеризується поєднанням емпатії (її видів і складових), емпатіко-мотиваційної складової (мотиви, пов'язані з емпатією) і комунікативно-діяльнісної складової (реалізація емпатичної поведінки у взаєминах з іншими людьми).

Теоретичне вивчення емпатичного профілю особистості дає можливість побачити емпатію як фактор мотивації у становленні особистості та її соціалізації. Для цього існує необхідність класифікувати емпатичний профіль особистості на підставі мотиваційного джерела емпатії:

1. Зовнішній емпатичний профіль – це свідома поведінка людини у вигляді переживання співчуття і співпереживання, підлаштовування до інших людей, слідуючи розумінню необхідності прояву емпатії в спілкуванні (якщо людина емпатична з іншими людьми, до нього теж добре ставляться). В даному випадку на свідомий рівень виноситься явне розуміння змісту емпатії (усвідомлення себе та інших, адекватне реагування на події та явища життя).

2. Внутрішній емпатичний профіль визначається, коли людина являє собою відносно успішного в спілкуванні індивіда, до якого часто звертаються в спілкуванні за допомогою, він є гарним слухачем і уважним співрозмовником. Втім, це може обтяжувати самого індивіда, але він ніколи не відмовиться від такого спілкування, більше того, воно йому необхідно (як розкриття себе, самореалізація, самоствердження, які зовні не проявляються, але несвідомо задовольняються).

3. Компенсаторний емпатичний профіль - це такий рівень прояву емпатичних здібностей, який проявляється в співчутті, співпереживанні за рахунок прагнення до компенсації, подоланню неповноцінності чи неспроможності індивіда в спілкуванні (скутості, боязкості, страху перед іншим, заниженої самооцінки, невпевненості в собі), як несвідоме прагнення до досягнення успішності взаємодії особистості з іншими людьми.

4. Дезінтеграційний емпатичний профіль виражається в тому, що прояв емпатії в такому випадку тотальний: тобто, емпатуючи, індивід стає на місце іншого, як ніби стаючи їм повною мірою (набуває його якості, проникає в його життя, емоції, переживання). Такий індивід постійно комусь емпатує. Его такого індивіда як би подорожує в пошуках своєї ідентичності з одного об'єкта емпатії в інший, на час, стаючи то одним, то іншим, при цьому, не "зберігаючи" своєї особистості і сутності.

5. Помилковий емпатичний профіль заснований на «реакції пристосування», такий індивід відчуває себе належним бути емпатійним для того, щоб його любили, розуміли, цінували в суспільстві. У поведінці спостерігаються емпатичні тенденції, але поряд з цим не завжди щиро і адекватно проявляється співчуття і співпереживання (тоді кажуть – «я співчуваю, але по-своєму»). Навколишні досить часто відмовляються від допомоги, підтримки, співчуття таких людей, розцінюючи поведінку як нещиру, неправдиву. Разом з тим, вони часто неусвідомлено чекають (вимагають) подяки у відповідь на емпатичну підтримку або допомогу. У соціальних взаєминах проявляється неадекватна самооцінка, імітація, видимість справи й успіху. "Я" людини носить "закритий" характер.

6. Дефіцітарний емпатичний профіль характеризується слабкою і дуже слабкою виразністю емпатичних тенденцій в ранньому дитячому віці у відповідь на недоотримання емоційного відгуку, теплого, турботливого ставлення до дитини з боку значущих дорослих. Така людина дуже рідко відчуває співчуття, співпереживання, в його поведінці спостерігається жорсткість, навіть жорстокість, агресія, труднощі встановлення контакту і взаєморозуміння, переживання самотності, відстороненості. Прояв захисних механізмів може досягати появи відхилень у поведінці.

7. Істинний емпатичний профіль проявляється в природності, спонтанності емпатичних реакції людини на переживання іншої і виникає в різних життєвих ситуаціях, співчуваючи і співпереживаючи, розуміючи не тільки в «ситуації горя», але і в моменти радості. В даному випадку емпатія є природним бажанням, потребою, мотивом надавати психологічну допомогу і підтримку іншим людям. Така людина володіє високою рефлексивністю (усвідомлення себе), розвиненою емоційністю (емоційна чутливість, гнучкість), розвиненою емпатією (співчуття, співпереживання, розуміння іншого). В даному випадку тісно переплітаються особистісні якості (підготовлені до розвитку і розвинені в дитячому віці) з природним глибинним даром (високою чутливістю до свого внутрішнього світу і іншої людини)[3].

У своєму розвитку емпатичний профіль особистості виглядає, як поступово розвинене в онтогенезі людини особистісне утворення, в якому можна виділити рівні:

1 рівень – власне емпатичний рівень (формування емпатії як розуміння, відображення іншої людини, починаючи з реакції наслідування, ранніх дитячих стосунків з матір'ю та іншими значущими дорослими).

2 рівень – емпатіко-мотиваційний (формування на основі попереднього етапу, мотиваційної складової емпатичного профілю, як основи альтруїстичної, емпатійної поведінки).

3 рівень – комунікативно-діяльнісний (вибудовування відносин у соціумі, адаптація, прийняття культури і моральності, прийняття терпимості і т.д.)

Таким чином, емпатія є чинником мотивації і становлення особистості. Під впливом почуття емпатії розвиваються комунікативні вміння та звички особистості. Кожна людина володіє унікальним багаторівневим емпатичним профілем особистості, що допомагає йому в соціалізації і в особистісному зростанні.

Література

1. Градченко, Г.В. Синергизм эмпатии – «Общество. Среда. Развитие» [Текст] / Г.В. Градченко // Психологическая наука и образование. – 2009. – №  6. – C. 24–27.
2. Калмыкова, О.В. Эмпатия, как фактор, влияющий на статусное положение  студента в группе [Текст] / О.В. Калмыкова // Новый университет. – 2011. – №  4. – C. 17–20.
3. Магамедолиева, Р.И. Социализация личности в современном обществе [Текст] / Р.И. Магамедолиева // Психологическая наука и образование. – 2007. – №  3. – C. 11–16.