Закони і категорії соціології

Показниками неуспішної адаптації є незадоволеність людини соціальним середовищем, до якого вона інтегрується, бажання вийти за його межі, а також її поведінка, що відхиляється від норм, вимог даного середовища.

Якщо розглядати соціалізацію індивіда як процес його інтеграції до складу певної соціальної спільноти, то можна виділити певні етапи такої інтеграції, а саме:

Етапи соціалізації

• об'єктивну (соціально-економічну), в результаті якої людина обіймає певну позицію, положення в структурі спільноти;
• функціональну, що обумовлює виконання людиною певних функцій, ролей;
• нормативну, що визначає готовність людини діяти певним чином для досягнення власних цілей, узгоджених з цілями діяльності спільноти;
• міжособистісну, що визначає ставлення оточення до індивіда, оцінку його взаємодії з ним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Поняття програми соціологічного дослідження

Програма соціологічного дослідження - науковий документ, який містить методологічні та процедурні основи дослідження соціального об'єкта.

Програма соціологічного дослідження — це науковий документ, що відображає логічно обґрунтовану схему переходу від теоретичного (концептуального) осмислення проблеми до інструментарію конкретного емпіричного дослідження. Сутність програми обумовлена двома основними взаємозв'язаними методологічними функціями. Першу методологічну функцію програма виконує на етапі підготовки анкети — методологічне обґрунтування інструментарію дослідження; другу — на етапі аналізу отриманих даних — обґрунтування логіки аналізу й інтерпретації даних, отриманих внаслідок збирання первинної соціологічної інформації за допомогою розробленого інструментарію.

Своєчасно підготовлена програма виконує також низку методологічних функцій на різних етапах дослідження. Це насамперед визначення мети і завдань дослідження, тобто стратегії і тактики аналізу проблеми; визначення понятійного апарату; формування критеріїв складання й оцінки запитань інструментарію; вибір статистичних методів аналізу первинної інформації та оцінка матеріальних витрат на обробку; формування структури звіту.

На жаль, у багатьох випадках навіть професійні соціологи ставляться до програми не як до методологічного інструменту, а як до формального документа: програма з викладенням мети та завдань дослідження (більш або менш семантично пов'язаних з назвою теми) готується як офіційно необхідний документ, а після затвердження теми або підписання угоди відкладається і до неї більше не звертаються.

 Розплатою за формальне  ставлення до програми на початку  дослідження є почуття розгубленості  й невизначеності, як тільки соціолог  переходить до аналізу одержаного  емпіричного матеріалу. Тому соціолог (часто цього не усвідомлюючи) змушений повертатися до складання  програми, щоб мати більш-менш  прийнятну схему аналізу. Однак  спроба підмінити програму такою  схемою, як правило, неспроможна: деяких  ознак явно не вистачає, інші, хоч і здаються на перший  погляд цікавими, систематично не  аналізуються.

Дослідження без попередньої програми (або з програмою, підготовленою формально) звичайно виглядає так. Керівник дослідження збирає групу виконавців й оголошує, що вивчатиметься проблема "міжнаціональних відносин у певному регіоні", або "соціально-психологічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", або "ставлення населення до ринкової економіки" (наводяться приклади найпоширеніших останнім часом замовлень на соціологічне дослідження). Одразу ж починається підготовка анкети. Можна скласти сотні запитань, які так чи інакше відображають соціально-психологічні наслідки аварії на ЧАЕС, і внести в анкету ще сотні запитань, що визначають гіпотетичні фактори впливу на ці показники (процес складання запитань — досить захоплююча частина роботи, особливо якщо вона не регламентується попередньою програмою). Значущість тих чи інших запитань може зумовлюватися скоріше темпераментом і наполегливістю автора запитання, ніж цільовим інформаційним запитом. Якщо запитань "надто багато", частина з них відсівається зусиллями "колективного розуму" за тими самими критеріями — авторитетом і темпераментом окремих виконавців.

Внаслідок такого "мозкового штурму" складається інструментарій дослідження — анкета, що містить кілька десятків або сотень запитань. Чи якісна вийшла анкета? Кваліфікований соціолог ніколи не візьметься оцінювати анкету (мається на увазі її змістовна, а не технічна сторона), не зіставивши її з програмою дослідження, оскільки якість анкети визначається адекватністю її конкретному інформаційному запиту і відповідністю індикаторів (запитань анкети) виділеним показникам досліджуваного явища. Потрібне чи ні конкретне запитання, вимірює чи не вимірює воно будь-яку характеристику, — можна оцінити, маючи критерії оцінювання. Ці критерії і має містити програма дослідження.

Перелічимо лише ті елементи програми, без визначення яких, на нашу думку, нераціонально розпочинати соціологічне дослідження в цілому та підготовку інструментарію зокрема.

Структура такої "програми-мінімуму" містить чотири основні взаємопов'язані елементи:

1) предмет дослідження;

2) показники;

3) мету дослідження;

4) гіпотези.

Крім найменування предмета дослідження, слід навести визначення його в тому формулюванні, яке автор визнає за основне. Без визначення предмета дослідження навіть після проведення емпіричного етапу не можна сказати, що проблему, наприклад політичну культуру, було вивчено, оскільки незрозуміло, що автор мав на увазі, ведучи мову про "політичну культуру", якщо в програмі визначення цього поняття немає.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Городяненко В. Г. Соціологічний практикум: Навчальний посібник - К., 1999.
2. Піча В. М. Соціологія. Загальний курс. - К., 2000.
3. Соціологія: Навч. Посібн./ за ред. С. О. Макеєва. – С69 4-те вид., перероб. і доп. – К.: КОО,2008 – 566 с.
4. Макеєва С. О.Соціологія – навчальний посібник/4-те видання, перероб. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2008 р.