Аналіз роману "Мартін Іден"

                              Літературний аналіз епічного твору 

 Творчість Джека Лондона посідає визначне місце не тільки в американській, а й в світовій літературній спадщині. Однією з головних причин актуальності Джека Лондона та його карколомного успіху є те, що творчий доробок письменника змальований з великою художньою потужністю, він відбиває глобальні реалістичні настрої життя Сполучених Штатів Америки та його антигуманну сутність. Прославляючи велич сили людського духу, Лондон виступав як запеклий ворог проти безсилля, вказуючи негативним чином на людей, які спекулюють своєю слабкістю, байдужості, начальства та існуючих порядків. Життя Лондона – це достовірний доказ розвіяння міфу про так звану «американську мрію». Тут навіть немає потреби в тому, аби наводити аргументи, які довели правдивість цього ствердження, тому що самі слова митця розкрили усю трагічність його долі: «На жаль, письменники пишуть спочатку для хліба, а потім для слави, а вимоги їхнього життя зростають швидше, ніж можливості заробляти на хліб, так що для слави писати вже ніколи…Ефемерний розквіт і великі твори залишаються ненаписаними.» Щодо тематики його творчості, то він прагнув показати мужніх людей, переможців, які всупереч численним перешкодам долають обмеження. Щоб збагнути світогляд автора варто звернутися до роману «Мартін Іден», який найповніше виражає переконання письменника. Першопричина криється в автобіографічності цього твору, а дія роману розгортається на тлі спогадів, які були втілені у формі тексту. Таким чином письменник пролив світло на приховану частину власного життя. Слід провести паралель між біографією Джека Лондона та сюжетом роману. Писав його Лондон під час своєї подорожі по південних морях на шхуні “Снарк”. Роман спочатку друкувався з продовженням в журналі «Тихоокеанський щомісячник», а у вересні 1909 року вийшов окремим виданням. «Мартін Іден»— двадцять перша книга Джека Лондона. До цього часу Д. Лондон був вже широко відомим письменником, автором таких збірок розповідей, як “Син вовка”, “Любов до життя” і ін., повістей “Заклик предків” і “Біле ікло”, романів “Морський вовк” і “Залізна п'ята”. Природно, що “Мартін Іден” відразу ж привернув увагу публіки, що читала. 
Отже, в місті Сан-Франциско жив простий хлопець, герой роману, Мартін Іден. Він зостався сиротою і собі на життя заробляв важкою працею моряка. Примітивне стабільне життя Мартіна кардинально змінюється в той момент, коли він переступив поріг респектабельного буржуазного будинку Морзів, і познайомився з Рут. Ця особа вперше постала перед ним як бліде і тендітне створіння з великими натхненними очима й розкішним золотавим волоссям, і з першої ж хвилини справила незабутнє враження на Мартіна, і не тільки своєю зовнішністю, але й гарним знанням поезії, умінням легко і вільно викладати свої думки, спеціалізуватись на мистецтві та літературі. Він зрозумів, що кохає її, і що за все життя нічого так сильно не прагнув, як прагнув Рут. Звернувшись до біографії Дж. Лондона бачимо, що він переживав таке ж саме почуття до дівчини, як і Мартін. На зборах міської інтелігенції він познайомився зі своїм ровесником Едвардом Епплгартом, а через нього з його сестрою Мейбл. То була тендітна вродлива дівчина, зовсім не схожа на тих дівчат, яких досі зустрічав Джек. Саме Мейбл, з чиєї краси автор черпав натхнення, стала прототипом Рут, яка наділена неземними рисами. Невдовзі він до нестями закохався у Мейбл. Точнісінько так само, як і його герой, Мартін Іден. Це перше кохання Джека було майже безнадійне, бо неосвічений матрос не міг претендувати на серце красуні із буржуазної сім’ї. Проте, юнак намагається досягти своєї мети. Як Мартін так і Джек розуміли, що живуть у нижчому світі, а їхні обраниці – у вищому вони намагаються докласти максимум зусиль для того, аби бодай наблизитися до цього світу. Мартін Іден добре усвідомлював, що між ним, простаком та чоловіком нижчого рангу і Рут, дівчиною із знатного середовища, постала прірва. Точнісінько так само як автор роману, Дж. Лондон усвідомлював свою прірву між ним та Мейбл Епплгарт. Вони по-різному дивилися на життя, говорили різними мовами. Рут не завжди розуміла жаргон Мартіна, Мейбл не розуміла мови Джека. Своєрідність поглядів Ідена вражала юну міс Морз. А він же навіть не знав змісту багатьох уживаних нею слів. І Мартін плекає в собі бажання розвиватися інтелектуально. Зміни, які сталися з ним за короткий період часу шокують читача, оскільки він навчився глибоко розуміти життя і серйозно займався вивченням філософії і літератури, висловлює думки, які занадто глибокі для розуміння Рут! Хіба це не парадоксально?!Винятковий розум Мартіна Ідена жадав рівних собі співрозмовників, він довгі місяці завзято працював, перебиваючись з хліба на воду, голодував, підтримуючи себе лише обідами у Морзів. Так працював і Джек Лондон, прагнучи досягти своєї мети. На останні гроші він купував поштові марки й розсилав свої статті, розповіді і оповідання до редакцій літературних журналів. Через якийсь час усі його твори поверталися назад. Він віддавав у заставу свої речі, знову купував марки і знову відсилав листи на нові адреси. Але успіху все ж не було. Щастя загубило адресу Мартінового помешкання, до того ж відносини з Рут зайшли у безвихідь. Вона намагається зштовхнути його з літературного шляху на шлях чиновницької служби. Рут мріє про своє весілля з коханим, а задля того, на її думку, він повинен знайти справжню роботу, у який-небудь конторі, а не невдячну літературну роботу. Описаний в романі розвиток подій підтверджувався власним життєвим досвідом автора роману. Коли Джек Лондон ступав на шлях літератури, йому подобалася Мейбл Эпплгарт, витончена красуня, дочка інженера. Їй також подобався Джек Лондон, і вона бажала, щоб він як найшвидше обійняв достойну посаду, хоча б листоноші. Думки ж юного Лондона були зайняті зовсім іншим: і вдень, і вночі він творив свої перші розповіді і на останні гроші розсилав їх до редакцій різноманітних літературних журналів. Нарешті, коли його оповідання вийшли друком, і він одержав свій перший гонорар - сім з половиною доларів за оповідання, він, викупивши від лихваря свій єдиний скарб - велосипед, запросив Мейбл на прогулянку. Окрилений успіхом Джек відмовляється від роботи листоноші, яку йому пропонували. Запитавши суму гонорару і почувши у відповідь точну цифру - сім з половиною доларів, Мейбл розридалася, через те, що як листоноша він заробляв би більше. Розрив Рут та Мартіна – очевидний , тому що неможливо було змусити Мартіна Ідена кинути свої писання і піти на "нормальну службу". Він інтенсивно продовжує писати й завзято надсилати в редакції і видавництв свої твори. І, нарешті, приходить той день, коли з отриманого від видавця листа він дістав не повернутий рукопис, а чек. Наполегливість і здатність усім жертвувати для досягнення своєї мети зрештою перемагають. Тут ми знову впізнаємо Джека Лондона: "Наполегливість - ось законний батько віри в себе. Я прийшов до висновку, що такої речі, як натхнення не існує, та й талантів малувато. Наполегливість - ось таємниця літератури". Так писав письменник, автор роману, у одному з листів ще 1899 року. Але проходить деякий час і Мартін вже не здатен завмирати від захвату побачивши чек на велику суму грошей. Спочатку чеки здавалися йому запорукою майбутнього успіху, а зараз перед ним лежали просто гроші, на які можна було купити що-небудь поїсти. Нарешті колесо фортуни повернулося до Мартіна обличчям. Усі його праці, які перед цим відкидалися всіма редакціями, тепер приймалися. Таким чином Мартін Іден став визнаним письменником. Але бентежна душа Мартіна не знаходила в тому ніякого задоволення. Він навіть втратив будь-яке бажання писати. Життя для нього стало схожим на величезну пустку чи порожнечу після самогубства друга та розриву з Рут, і він не знав, чим заповнити його. Мартін болісно міркував про зміст людського життя та свою роль у ньому, у цьому житті. Гроші, яких у нього тепер було так багато, не втішали. З листів Джека Лондона ми спостерігаємо такий самий відчай і розчарування. Але на відміну від Ідена, Лондон не збирається припиняти свою боротьбу. "Загину я чи ні, але мушу боротись до останнього - сам. " Відповідно існує прямий зв’язок між романом та біографічними відомостями, до того ж взятими із самої глибини душі, оскільки вони передають переживання з приводу нещасливого кохання. Елементи автобіографізму відіграють важливу роль, але подібність — не в загальних епізодах з життя Дж. Лондона і його персонажа. Головний момент автобіографічності — спільність долі, шукань і прагнень. 
Отож, історія головного героя наблизилась до найвищої точки напруження. Він купається у променях слави, однак вони йому не милі, тому що його думки були зайняті одним — як зрозуміти все те, що відбулося з ним, що взагалі відбувається в людському житті, все це перебувало в хаосі, але намагання розставити все по місцям не дають ніякого результату. Мартін, людина, яка власними зусиллями, не розгинаючи спини, досягла неймовірного успіху, змінила злидні на здавалося б розкішне заможне життя, але ніяк не могла збагнути чому це омріяне життя та вище капіталістичне суспільство нічим не відрізняється від того болота з якого він щойно вибрався. Поведінка заможних людей зіпсована тогочасним капіталістичним ладом надзвичайно розчарувала його і зруйнувала уявлення про гармонійне та вишукане життя. Чим заповнити цю порожнечу, Мартін не знав. Гроші, ходіння по ресторанам не радували. Вони втратили зміст і сутність для нього, тому буз особливих емоцій він щедро поділився ними зі своєю сестрою, зі своїм другом по роботі в пральні Джо, зі своєю квартирною господинею. А що ж далі? І навіть Рут, яка готова тепер стати його дружиною, не викликає ніякої цікавості. Мартін понад усе хоче повернутися до старих часів, коли він простий матрос працював цілодобово на різних роботах заради куска хліба. Але назад шляху йому не було, тому що велика прірва утворилася між минулим і теперішнім, між матросом та видатним письменником. Цей шлях вже загублено. А нового шляху він так і не знайшов, не дивлячись на те, що багатство і слава були в його руках. Ззовні все здавалося ідеальним: його безперервно запрошували на обіди і вечері, з ним воліли познайомитись не тільки впливові особистості, але й жінки. Але душа Мартіна Ідена була стривоженою, і тому не знаходила задоволення у всій цій буржуазній метушні. Він шукав відповідь на питання: що змінилося в ньому? Чому раніше його не запрошували на обіди, коли він днями не мав куска хліба в роті, адже всі його твори були написані ще два роки тому, сам він з тих пір ніяк не змінився, але тоді його не запрошували на обід навіть родичі і близькі знайомі. Причина криється не в ньому, а в безладі, який спостерігається в суспільстві. Таким чином можна визначити тему роману — доля письменника з народу, що прийшов до трагічного розчарування в сучасній поведінці людей, в сучасній цивілізації та місце митця в цій сучасній цивілізації. 
Одразу розкривається і проблематика твору: руйнація помилкових переконань про капіталізм як систему, яка здатна забезпечити місце під сонцем успішним людям, розвінчання зовнішньої культури буржуазії, за якою ховається її убогість і лицемірство; протиставлення буржуазного світу життю простих людей, сповненого праці й простоти; проблема взаємин художника і суспільства; викриття буржуазного світу, у якому все є предметом купівлі-продажу: талант, успіх, кохання; співчуття до людей з народу, що зуміли зберегти кращі моральні якості. Все це в комплексі створює реалістичну картину суспільного ладу XX століття.  
Головною проблемою роману «Мартін Іден» на якій автор особливо наголошує – трагедія художника в навколишньому світі. Трагічна історія Мартіна Ідена перетворюється на розповідь про загибель таланту в американському буржуазному суспільстві. Образ Мартіна Ідена – це образ, що розвивається і трансформується. Спочатку образ Мартіна постає перед нами у примітивному амплуа: це незграбний, грубуватий, невихований , погано вдягнений молодий чоловік. Але бажання зрівнятися з Рут, бажання досягти певних висот і працездатність, яка була загартованою ще з дитячих років, змінюють героя. Мартін за короткий час засвоює вражаючу кількість матеріалу , опанував етикет, культуру мовлення і тепер йому не соромно з’явитися перед Рут та її сім’єю. Але в чому ж тоді трагедія Мартіна Ідена?

1) Неприйняття героя його переконань, уявлень про гармонію життя сучасним суспільством. 
2)Мета написання творів - здобуття слави і отримання грошей, щоб забезпечити своє майбутнє. Саме суспільні проблеми і потреби змусили митця жити за усталеним законом.  
3)Він не знайшов себе в жодному із світів роману: буржуазне суспільство позбавило його надії на безтурботне життя, розтоптало його почуття і мрії, а повернутися до рідного звичного середовища, як вже було зазначено раніше, – неможливо.  
Сюжет роману "Мартін Іден" побудовано навколо головного героя, і будь-які другорядні сюжетні лінії відсутні. Інші персонажі додатково розкривають і відтінюють центральний образ. Композиційну будову твору характеризує лаконізм. Роман не має експозиції, а починається з дії яка розвивається в двох взаємозв'язаних рівнях: особистому  та соціальному. Особистий рівень представлений любов’ю Мартіна до Рут, їхніми відносинами, наполегливими заняттями Мартіна самоосвітою, в той час як соціальний рівень показує боротьбу Мартіна Ідена за місце в буржуазному суспільстві, за те, щоб це суспільство визнало його талановитим письменником. 
"Мартін Іден" - це роман виховання та кар'єри. Це ніби історія звичайного хлопця, що досягає поступово таких благ як успіх, багатство,слава завдяки власній праці, з одного боку, і формування митця, пошуки ним свого місця в житті - з другого. Обидві історії нанизано на любовну лінію. Послідовно Лондон розкриває перед читачем процес становлення Мартіна-письменника. На початку твору - це людина з багатою уявою і значним життєвим досвідом за плечима, але відсутність культури і знань роблять його незгарбним. Та в кінці роману його мова набуває логічності, яскравості. I все це викликало кохання до дівчини Рут Морз, яка надихає Мартіна на осягнення нових звершень та здобутків .  
Роман, у свою чергу, насичений океанськими мотивами. Океанський простір, в якому втілено безмежну волю, виступає як романтичний символ, такий характерний для Америки. Океан з'являється і у фіналі, в ньому зникає навіки Мартін - море служить немовби засобом для переходу в інше життя. Мартін врешті-решт почав розуміти, що його еталон краси – Рут – просто пересічна жінка, неспроможна розуміти прекрасне. 
Крім океану, через увесь роман невидимо проходить образ Свінберна. У фіналі саме поезії Свінберна підказують героєві трагічний вихід з життя: адже справжнє мистецтво абсолютно непотрібне в тому суспільстві, яке вдає із себе інтелектуальне. Мартін Іден поразки, але, переможений, він залишається улюбленцем читачів, бо письменник змалював його образ живим, переконливим, чистим, сильним. У листах до друзів автор наголошував, що його біографія не збігається з життєвим шляхом Ідена, котрого він змусив покінчити життя самогубством, покаравши таким чином за індивідуалізм.