Антинігілістичний роман

В історії літератури під поняттям антинігілістичного роману розуміють особливий тип роману, який розвивався у Росії у др. пол. 19ст. Антинігілістичний дискурс постав як реакція на поширений нігілістичний дискурс, який на той час уже активно розвивався у літературі і чиї ідеї активно поширювалися серед суспільного загалу.

Навіть сам префікс анти- вказує на те, що цей тип роману спирався на протилежні постулати щодо нігілістичного роману. Саме тому пропоную в загальних рисах порівняти антинігілістичний та нігілістичний дискурси і звідти вивести типологічні риси власне антинігілістичного роману.

Герої-нігілісти – це люди, яким властиво заперечувати абсолютно все. Вони не визнають жодних авторитетів, не керуються ніякими усталеними цінностями та не мають ніяких переконань (хоча не мати жодних переконань  - це вже переконання). Вони є своєрідними бунтівниками проти усталеного ладу та попереднього досвіду. Слабким місцем нігілістів є те, що вони все абсолютно заперечують, але не пропонують альтернативної ідеології з свого боку. Як висловлювався Базаров, треба спочатку місце розчистити. Але ж знищивши набутки вікового досвіду і розчистити місце, а далі – криза ціннісних орієнтирів. На противагу, антинігілісти свято вірять у силу християнської моральності та непорочної святості життя за Євангелієм, вони продовжують традиції своїх дідів-прадідів, у них переважно немає власної думки, бояться радикальних змін та відходу від усталених цінностей.   

Існують типові риси антинігілістичного роману, які  можна зафіксувати у процесі його розвитку. Тут варто говорити і про типовий сюжет, і про типову проблематику, і типові стилістичні засоби, якими користуються автори-антинігілісти.

Класичний антинігілістичний  роман сформувався у першій половині 70-х років, у другій хвилі його розвитку.¹

Отже, типологічні риси класичного антинігілістичного роману:

1. політична за ангажованість та ідеологізація;

Антинігілістичний роман 

Традиційним сюжетом найчастіше є боротьба двох сил: доброї, яку уособлюють герої, які сповідують святість усталених традицій, моральних імперативів, християнської доброчесності, та злої, яку представляють герої-революціонери, борці за демократизацію та народні рухи.

У антинігілістичному романі обов’язково будуть фігурувати герої-нігілісти задля навмисного протиставлення різних світоглядів. Вони зазвичай не трансформуються, залишаються відданими ідеям, які проповідують, а натомість усі інші герої – зазнають змін. У цьому контексті можна зробити висновок про певну перевагу нігілістичного начала. Хоча між героєм-нігілістом та автором – величезна дистанція, за якою ховається неприязнь, бажання розвінчати його цинічний спосіб сприйняття життя та утопічність пропонованої ідеології.

Нігілісти, поширюючи  свої ідеали серед суспільства, зустрічають  спротив більшості представників  мас. Їхні ідеї суперечать їхньому вихованню та совісті, а тому не мають епідеміологічного поширення. Те, що усі верстви населення змусили говорити про нігілізм, зовсім не означає, що вони його прийняли. Адже нігілізм по своїй суті є чужим російській ментальності, його ідеї штучно нав’язувалися і викручували свідомість.

¹ ст.98