Антропоніми у творах А. Федя

Сьогодні одним з актуальних та перспективних завдань української ономастики є дослідження антропонімів, зокрема в художньому тексті. Для кожного автора добір прізвищ, прізвиськ, імен, по батькові є виявом його індивідуальності та художньої майстерності.

«Як корабель назвеш, так він і пливтиме» - ця приказка, як і будь-яка інша народна мудрість, виникла не просто так. Ім'я людини – це потужний носій інформації про неї. Навіть офіційна статистика вже давно визначила, що носії того самого імені схожі один на одного за характером, способом життя, а іноді й зовнішньо. Коли людини народжується, і її називають якимось іменем, вона підсвідомо починає формувати власне Я відповідно до характеристик цього імені. Сполучення звуків в імені відіграє дуже важливу роль. Якщо звучання вашого імені гармонує з внутрішніми ритмами, викликає в підсвідомості будь-які позитивні емоції: гордість, повагу, тобто подобається вам, - у вас більше шансів стати щасливою та успішною людиною, ніж ви будете кожен раз відчувати дискомфорт під час його звучання та заздрити людям із гарними, красивими іменами. Імена видатних людей асоціюються в суспільній свідомості з певними устремліннями та досягненнями. Дізнаючись про звитяги своїх тезок, у людини з'являється джерело додаткової впевненості в тому, що й вона так може. Недарма в королівських династіях різних часів ті ж самі імена повторялись із покоління в покоління, і до цього дня дітей нерідко називають на честь успішних і знаменитих людей. Ім'я людини має дуже тісний зв’язок із національністю. Носій-дитина імені того чи того народу стає єдиним цілим з історією та звичаями цього народу, так дитина національно самовизначається. Ім'я – ключ до душі людини. Є три теорії впливу імені на долю людини: соціальна, емоційна, звукова.

Пам'ятаєте, ще в Євангелії сказано, «по імені житіє, а не ім'я по житію»?

Торкаючись містики імен, В. А. Никонов, фахівець в області антропоніміки - науки про імена, згадує у своїй книзі «Ім'я і суспільство» розповідь Джека Лондона, в якому одна жінка називає своїх синів ім'ям загиблого улюбленого брата Самуїла, і їх всіх чотирьох, одного за іншим, забирає смерть. Цікаві спостереження Г. Ейса, який проаналізував 300 сучасних детективних романів і знайшов зв'язок між іменами і долями героїв.

На прикладі твору А. М. Федя ми ще раз переконалися в тому, що ім'я, ім'я по батькові та прізвище – це невелика словесна формула, що становить ніби окремий код кожної людини.  Інформація, закладена в тому чи тому антропонімі, є дуже суттєвою під час розкриття психолого-особистісних характеристик як окремої людини взагалі, так і літературних персонажів зокрема. Тому невипадково автори художніх творів зверталися й звертаються до антропонімів як до одного із засобів створення характеру літературного персонажу.

Літературно-художні антропоніми Анатолія Михайловича Федя– продукт фантазії. Вони увиразнюють текст. Ретельний добір власних назв і майстерне введення їх у контекст наповнюють кожен онім значною інформацією й високою експресією. Особливості творення та вживання літературно-художніх антропонімів А. М. Федя цілком вписуються в естетичну модерністську парадигму сучасного українського літературного тексту.

Спостереження показали, що всі імена, обрані автором для персонажів власних творів, тісно переплітаються з їх діями-вчинками,  певними рисами характеру.

Антропоніми, використані А. М. Федєм, перебувають у тісному взаємозв'язку з особистісними характеристиками його персонажів, а тому відіграють важливу роль у розкритті моральних цінностей того чи того персонажа.

Прізвищева система художнього твору становить органічну складову східноукраїнського ареалу й разом із ним вливається в загальну українську антропонімну систему.