Джон Мільтон

1. "С самой юности я посвящал себя занятиям литературой, и мой дух всегда был сильнее тела; я не предавался воинским занятиям, в которых любой рядовой человек принесёт больше пользы, чем я, но отдался таким делам, где мои старания могли быть более плодотворными", — так писав про себе Мільтон, коли йому виповнилось 46 років.

Джон Мільтон народився 9 грудня 1608 року у Лондоні.

З раннього дитинства він жив у колі інтелектуальних та художніх інтересів. Його батько, заможний нотаріус, людина енциклопедичних знань та різнобічних інтересів, талановитий музикант, зробив все можливе для духовного розвитку майбутнього поета. Він звільнив сина від турбот про матеріальне забезпечення, Мільтону було уже за тридцять років, коли він вперше став заробляти на існування.

Молодий Джон заслуговував на батьківську турботу. Він старанно навчався вдома і в школі. "Жадоба знань була у мене настільки великою, — розповідав він про себе,— що, починаючи із дванадцятирічного віку, я рідко коли закінчував заняття і йшов спати раніше, ніж наступала північ".

Домашні заняття перемежовувались відвідуванням кращої лондонської школи того часу при соборі святого Павла. У 16 років — звичний для цього вік — Мільтон став студентом Кембриджського університету. У Кембриджі взяв активну участь у боротьбі між студентами, які співчували парламенту (до них належав і Мільтон), і прихильниками феодально-аристократичної реакції, яких було дуже мало, але діяли вони надзвичайно завзято. Через політичне зіткнення із викладачем Мільтон був навіть тимчасово виключений з університету, що не завадило йому закінчити курс з відзнакою. Через 4 роки він уже бакалавр, а трьома роками пізніше — магістр мистецтв. Мав можливість залишитися при університеті, але для цього потрібно було отримати духовне звання, а цього не дуже хотілося, незважаючи на його щиру релігійність.

Приблизно у цей час батько юнака придбав неподалік від Лондона маєток Гортон.

Хоча із формальною освітою було покінчено, Мільтон продовжував навчатися. Він оселився у невеликому маєтку батька у Гортон і, куди усамітнився не лише через бажання віддатися наукам. Розпутність двору, свавілля знаті — все це було відразливим для молодого Мільтона. Він ховався від життєвої суєти у провінції, його життя було сповнене інтелектуальних інтересів, які пов'язували його із вузьким колом освічених людей, яких він зустрів тут.

Батько завжди підтримував літературні прагнення сина. Перші свої вірші Міль-тон написав у 15 років. У Гортоні він створив поеми "Веселий" та "Замислений", п'єси-маски "Аркадія" та "Комус", елегію "Люсідас". Йому на той час було вже тридцять років, написане ним було відоме лише невеликому колу, але у його свідомості Мільтона народжувалися нові творчі задуми.

Протягом 1638—1639 років Мільтон здійснив подорож Італією. Через Париж та Ніццу він досяг омріяної землі та відвідав там Геную, Пізу, Флоренцію, Рим, Неаполь, Верону, Мілан. Заїхав до Женеви, на батьківщину Кальвіна, а вже звідти через Францію повернувся додому. Італійську мову він вивчив ще в юності, тому йому легко було спілкуватися з італійцями. Найвизначнішою для нього була зустріч із Галілеєм.

У цей час в Англії назрівали революційні події. Мільтон взяв активну участь у революційній боротьбі, спочатку виступивши як публіцист. Згодом він став консультантом з питань міжнародної політики. Від важкої праці слабне зір Мільтона, проте він продовжував свою діяльність. 1660 року йому загрожувала смертельна кара, а контрибуція зробила його бідняком.

Окрім публіцистичних робіт, Мільтон був автором цілого ряду трактатів, зокрема у 1644 році написав трактат "Про виховання", що став важливою віхою у становленні гуманістичної педагогіки.

Останні 14 років життя письменника — приклад морального та духовного героїзму. У період революції він майже не звертався до поезії.

У творчості Мільтона виділяли 4 періоди:

— Перший і другий періоди творчості (1620—1630). У цей час були написані ранні вірші — твори, яким не вистачало узагальнень, справжньої поетичної своєрідності, великої тематики. При цьому у них відчувався інтерес молодого автора до політичних подій.

— Третій період творчості охопив 1640—1660 роки. Це епоха бурхливої політичної боротьби. Мільтон виступив в основному як письменник-публіцист, який набув величезного політичного досвіду. Він писав трактати, статті та дослідження.

— Четвертий період творчості — 1660 — початок 1670 року. Були написані поеми "Втрачений рай", "Повернений рай" та драма "Самсон-борець".

Помер Дж. Мільтон 8 листопада і 674 року, у віці 66 років.

2. Мільтона, як барокового мислителя, більше захоплювала проблема людського сумління і самоусвідомлення. Подібно до Дайте, який з погляду гуманності визнав за грішниками у Пеклі право на пристрасті, Мільтон також виправдав Адама і Єву з вищої позиції. Це позиція барокового індивідуалізму, сутністю якого було право особистості утверджувати себе в самостійному мисленні і прийнятті рішення.

Бароко рішуче вводило у літературу проблему моралі. Розкриваючи світ у стані бурхливого руху і становлення, мистецтво бароко розкривало в людині болісну внутрішню боротьбу, що розгорталася, як правило, між двома рівнозначними мотивами.

Життя і смерть, свобода і неволя, людина і влада, залежність суспільства від церкви й монарха - усі ці актуальні питання сучасності знайшли відображення в поемі Мільтона "Втрачений рай".

Місце дії в поемі - Всесвіт, а час - Минуле, Теперішнє й Майбутнє. Універсальність картини, створеної поетом, досягається передусім завдяки обробленню відомого біблійного сюжету про гріхопадіння Адама і Єви - сюжету, якому автор надає космічного розмаху.

Головні герої твору - Бог, Сатана, перші люди Адам і Єва, численні небесні сили. Мільтон показав запеклу боротьбу між Небом і Землею, Раєм і Пеклом, Богом і Дияволом. Бог зображується в поемі як творець, володар Всесвіту, законодавець, верховний суддя, втілення високого морального начала. Сатана, який спокутує Адама і Єву, змальований не як типовий негативний образ, а як богоборець, що постає не тільки проти Бога, а й проти будь-якої влади взагалі.

Адам і Єва на початку поеми зображені як ідеальні постаті (Адам -втілення розуму й чоловічої гідності, Єва - втілення кохання й краси), однак у ході розвитку сюжету вони перетворилися на героїв зі складним духовним життям і драматичною долею.

Образ автора в поемі позначений трагічністю. Відчувається, що він зазнав чимало втрат і гонінь, але не скорився духом, зберіг прагнення до свободи і власну гідність.

"Втрачений рай" - глибоко філософський твір, що відзначається монументальністю сюжету, багатством художніх засобів, величністю образів, широтою світосприймання. Поема написана білим віршем, що звучить то піднесено й натхненно, то трагічно.

4. «Поема Мільтона, – писав Шеллі в «Захисті поезії», – містить філософське спростування тих самих догматів, яким вона… повинна була служити головною опорою. Ніщо не може зрівнятися по моці й пишноті з образом Сатани в «Загубленому раї»… Мільтона настільки спотворює загальноприйняті вірування (якщо це можна назвати перекручуванням), що не приписує своєму Богу ніякої моральної переваги над Сатаною».