Формування предметно-культурологічних компетентностей учнів через моделювання культурно-освітнього середовища

Досвід роботи

 «Формування предметно-культурологічних компетентностей  учнів  
через моделювання культурно-освітнього середовища»

 

 

 

Найдосвідченіший педагог ніколи не повинен спинятися на досягнутому, бо якщо немає руху вперед, то неминуче починається відставання

В. О. Сухомлинський

I. Обґрунтування актуальності досвіду, його практична значущість

Людина... Ідеальна людина... Неймовірно важливі цінності, особливо в сучасній школі, яка перебуває на шляху модернізації. Вимоги до навчального процесу полягають не тільки в тому, щоб учні набули загальнопредметних компетенцій, отримали систему наукових фактів, готових істин та штампів. Навчання повинне формувати в школярів здатність креативно мислити, вміння порівнювати й аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору, вчитися глибше занурюватися в бездонну криницю мудрості та життєвого досвіду. У цій ситуації на допомогу вчителеві мають прийти найсучасніші інновації, і якщо провідною ідеєю педагога буде виховання дитини з високими моральними якостями, то він неодмінно базуватиме роботу на безмежному аспекті творчих ідей та знахідок. Провідною ідеєю освіти на сучасному етапі в Україні є гуманізація, адже освіта є засобом та сферою формування громадянина, розвитку особистості як найвищої цінності суспільства.

Нормативно-правові документи, освітні стандарти, спираючись на соціальне замовлення, визначають стратегічним завданням формування компетентної особистості.

З огляду на це в Донецькій області розроблена та успішно реалізується регіональна програма «Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес». Таким чином, реалізація педагогічної проблеми щодо формування. предметно-культурологічних компетентностей учнів має особливу практичну значущість та дозволяє досягти нової якості освіти.

II. Основна ідея досвіду, її інноваційна значущість

Формування компетентної особистості учня в процесі вивчення літератури здійснюється через моделювання культурно-освітнього середовища як дидактичної одиниці інноваційного освітнього процесу на засадах поєднання дІяльнісного, особистісно-орієнтованого, компетентнісного підходів шляхом забезпечення міжпредметної інтеграції, використання розвиваючих інтерактивних технологій, технології створення ситуації успіху, проектної діяльності з використанням інноваційних комп'ютерних технологій, врахування суб'єктивного досвіду учнів, спрямування позакласної діяльності на набуття учнями позитивного соціального досвіду. Навчально-виховний процес, побудований на засадах компетентнісно орієнтованого підходу, об'єктивно відповідає і соціальним очікуванням, і інтересам учасників освітнього процесу. Це й становить інноваційну значущість досвіду.

 

 

 

III. Теоретичні та концептуальні засади досвіду

Науковий пошук навколо компетентісної парадигми в освіті достатньо інтенсивний. Інтерактивні технології (за однією з версій) розроблені С.С.Кашле- вим на основі теорії американського соціолога та психолога Дж.Г.Міда. У вітчизняній дидактиці елементи технології підтверджувалися педагогікою співробітництва у 80-ті роки XX століття - В.Шаталовим,Н.Лисенковою, Ш.Амонашвілі. Сьогодні цю ідею підтримують багато вчених та вчителів. Саме ця технологія, на мою думку, є найбільш ефективною. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних та вольових сфер, дає відчуття потреби до самоосвіти, формує стійкий інтерес до предмету, сприяє розвитку творчої особистості. Методологічна основа - розробки сучасних українських та зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання. Теоретичні та практичні розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Савченко, Г.Селевко, Л.Дибковій, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі. Термін "інтерактивний" прийшов до нас із англійської й має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Вчені визначають його як діалогічне навчання: «Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-небудь (людиною)». Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогічне навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня.

IV. Технологія    моделювання    культурно-освітнього    середовища    як    умова 
формування предметно-культурологічних компетентностей учнів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V.   Розкриття інновацій щодо організації навчально-виховного процесу

1.   Позитивна мотивація, що забезпечує введення учнів у культурно-освітнє

середовище.

Ідеалом сучасного  навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійних дій, з добре орієнтовними навичками та творчими здібностями. Навчальний процес на сучасному етапі можна охарактеризувати словами В.Сухомлинського: "Одним із найбільш серйозних недоліків нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель". Я вважаю, що учень повинен бути цілісною, активною, діяльною істотою. Його знання, розумовий, духовний та культурний розвиток, повинні спиратися на власні зусилля. Учень - не об'єкт, а, в першу чергу, творець свого власного "Я".

В.Сухомлинський  писав, що майстерність розумової праці  полягає в умінні встановити гармонію між нагромадженням фактичних знань у голові дитини та розвитком її інтелекту шляхом самостійного оволодіння знаннями. Навчання виховує учня лише тоді, коли воно є не механічним запам'ятовуванням, а розумовою працею. Літературні твори, які вивчаються сьогодні в школі, ставлять перед учнями різні моральні, політичні, естетичні та психологічні проблеми. У сукупності мотиваційних чинників опиняються життєві плани, наміри щодо майбутнього. Учні ставлять перед собою питання сенсу життя, світогляду, які стосуються взаємодії людини та соціуму, місця та ролі людини у вирішенні глобальних проблем, а отже, визнають психологічні засади культурологічної компетентності. Важливим кроком до забезпечення ефективної навчальної діяльності на засадах компетентнісно орієнтованого підходу є створення позитивної мотивації до вивчення літератури через застосування активних та інтерактивних методів. Під позитивною мотивацією розуміємо сукупність зовнішніх та внутрішніх сил, які спонукають учня до діяльності, окреслюють її форми, забезпечують досягнення поставленої мети. Побудована покрокова модель процесу мотивації, яка передбачає такі сходинки:

 -формування алгоритму особистісно орієнтованого цілепокладання, забезпечення позитивного стимулювання освітніх потреб та розуміння життєвих перспектив учнів;

• формування усталеного інтересу в учнів до вивчення предмета;

• реалізація неогуманістичної моделі навчання - навчання без примусу,що грунтується на принципах гуманізації та демократизації

стосунків,взаємодовіри,підтримці самостійності,самодіяльності та самоутвердженні учнів;

• забезпечення варіативності та інтеграції ресурсів культурно-освітнього простору щодо задоволення літературних освітніх потреб;
• розвиток соціального партнерства як важливої умови формування компетентності школярів.

Досвід підтверджує, що впровадження такої багатоаспектної  моделі забезпечення позитивної мотивації до навчальної діяльності учнів зумовлює радикальні необхідні зміни в системі діяльності педагогів. Учитель має стати насамперед фасилітатором,

 

 

що дозволяє адекватно оцінити особистісні якості й емоційний стан учнів, моделювати ситуації успіху, розробляти індивідуальні освітні маршрути тощо. Досвід показує, що, з одного боку, це сприяє підвищенню робочого тонусу суб'єкта навчального процесу, з іншого - готує підґрунтя для успішного формування предметно-культурологічних компетентностей школярів.

2.      Організація ефективної навчальної   діяльності   в   культурно-освітньому середовищі.

Сучасний урок літератури ґрунтується на засадах поєднання 
компетентісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів у їх нерозривному 
зв'язку та взаємообумовленості. Навчання набуває інтегративно діяльнісного 
характеру. Відповідно до цих підходів, у структурі особистості виникають та 
закріплюються ті новоутворення, у «конструювання» яких учень вкладає свої почуття, 
власну працю, енергію,конкретну дію,проявляючи цілеспрямовану активність. 
Художня література як мистецство слова відкриває перед читачами дивовижний світ. 
Це надає можливість пізнавати сутність людей, їхні уявлення про навколишній світ та 
про себе, отримувати цікаві відомості про давні події та героїв різних часів й народів, 
про їхні мрії та історію формування життєвих цінностей. Читання літературних творів 
має бути осмисленим. Важливо розуміти позицію автора щодо зображених ним 
картин життя, з'ясувати, якими є мотиви вчинків персонажів та причини суперечностей 
між ними та їхніми інтересами, за що вони борються, які ідеали захищають та які 
життєві цінності відстоюють.У цьому полягає високий виховний потенціал художньої літератури. Читаючи різні твори, учень не лише уявляє собі зовнішність та характери персонажів, а й занурюється в їхні думки та почуття, емоційно переживає те,що з ними відбувається. Симпатії читачів завжди на боці благородних, мужніх й чесних героїв, у яких вони вчаться сміливості, людяності, наполегливості в досягненні мети,готовності захищати ідеали добра й справедливості. І, навпаки, низькі вчинки, 
підступність, жорстокість персонажів, які завдають багато зла іншим людям, завжди 
викликають обурення та засуджуються як таке, чого не повинно бути в людському 
житті. Василь Сухомлинський мудро зауважив: «Найголовніше, друже мій, - пробитись 
до животворного джерельця думки, - це можна зробити тільки словом!». Тож 
пробудити мислення, зуміти показати учням силу й красу слова, викликати прагнення 
доводити власну думку, узагальнювати, креативно систематизувати сказане - ось моє 
завдання. 

Результативнісь навчальної діяльності забезпечується моделюванням діяльнісного культурно-освітнього середовища. Моделювання здійснюється через:

• інтеграцію знань з літератури, живопису, музики: тексти про культуру, які виховують естетичні почуття, культуру "спілкування" з творами мистецтва, створюють на уроці особливу атмосферу, культурологічний фон. Ці тексти допомагають учням аналізувати твори мистецтва (музики, живопису, літератури),висловлювати не тільки думки, а й почуття; стати особистістю, яка може не лише побачити, зрозуміти, відчути, але й за допомогою слова висловити свої почуття. На уроках ми милуємося картинами

 

Пікассо, Ренуара, Леонардо да Вінчі, Малевича, Айвазовського, Куїнджі, Ван Гога, Клода Моне, захоплюємося скульптурами Мікеланджело, Огюста Родена. А музика? Шопен, Чайковський, Вагнер, Бетховен, Гріг, Шуман;

• діалог: разом з учнями шукаємо істину та вирішуємо проблеми. Поки йде робота зі змістом (читання, коментування), лише керую діяльністю учнів, але коли аналізується художній твір, починається глибоке осмислення його, допомагаю дітям зрозуміти задум автора, шляхи та засоби його реалізації. На кожному уроці даю учням час для роздумів, вибору позиції, озвучування власних думок;
• об'єкт виховання - серце людини: на своїх уроках допомагаю усвідомити, що справжній ідеал людини - це людина з високою моральністю, благородством, відповідальністю за свої вчинки, гуманністю. Я вважаю, що література, особливо поезія, - сильний емоційний інструмент в руках учителя, який навчає дитину любити й ненавидіти, страждати й співчувати, плакати й радіти. Девіз роботи моїх учнів на уроках звучить просто: "Читати - виразно, писати - грамотно, мислити - самостійно". Об'єктом виховання є серце людини. Єдність думок й вчинків, слова й діла, розуму й волі - ось ті основні положення педагогічних поглядів Г.Сковороди, що сприяють розвитку всебічно розвиненої, духовно багатої особистості зі сформованими творчими здібностями;
• при плануванні уроків користуюся такою пріоритетною шкалою:

 цілі учнів - їхні індивідуальні особливості - форми та методи роботи, які забезпечать досягнення поставлених цілей - навчальний матеріал (текст, підручник тощо);

• організацію творчої діяльності учнів: готуючи учнів до виконання різного роду творчих робіт, перш за все навчаю бачити основну думку художнього тексту, на основі якого буде виконуватися письмова робота. Тому пропоную тексти різного змісту з конкретними завданнями: сформулювати основну думку, визначити елементи композиції в тексті, дати назву, скласти розгорнутий план. Досвід підтверджує доречність надання найрізноманітніших тем для творів розповідного характеру. Наприклад, написати про роль улюбленого твору мистецтва в житті учнів, батьків, друзів. Учні повинні вміти сформулювати тезу, навести власні аргументи, що підтверджують або заперечують думку автора;
• інноваційні прийоми активізації пізнавальної діяльності, які я використовую на уроках:

особисті асоціації; блок-опора; лови помилку; словограй; чарівна скринька; я так думаю; я-тобі, ти-мені; дидактична гра; гра "Ти - оратор"; ситуативна гра; п'ятий зайвий;