Літера «ґ» в українській мові

Літера «ґ» в українській мові

Літера «Ґ» — позначає проривний задньоязиковий приголосний (аналогічний англійському «g» чи російському «г»), п'ята літера українського алфавіту, використовується в словах як аґрус, ґава, ґанок, ґедзь, ґніт, ґрати, ґрунт, ґудзик, ґуля, дзиґа, ґелґати та інших. Назва літери [ґе] вживається як іменник середнього роду.

Українська мова належить до тих індоєвропейських мов, у яких проривний звук [ґ] колись перейшов у [г]. У праслов'янській мові всі слова вимовлялися з [ґ]. Потім у деяких слов'янських мовах: в українській, у білоруській, у чеській, у словацькій, у верхньолужицькій він перейшов у [г], який позначає гортанний задньоязиковий приголосний, фарингальний звук, четверта літера нашої абетки.

Але звук [ґ] залишився у деяких українських словах, а згодом в  українську мову почали потрапляти іншомовні  слова і виникла потреба відтворювати цей проривний [ґ]. Тому у пам'ятках староукраїнської мови з XIV століття він передавався на письмі буквосполукою «кг» (кгвалт, кгрунт, Кгедимінович, Скиркгайло, розкга, мозкгови). Вживали його і за пізніших часів, хоч дедалі рідше. У XIX столітті на цю давню традицію орієнтувалися лише поодинокі автори — Олексій Павловський у першій граматиці живої української мови (1818), С. Писаржевський (1840), видавці альманаху «Молодик» (1843), «Записок» Південно-західного відділу Російського географічного товариства (1873) та видавець Іван Бецький (1843).

На думку сучасних дослідників, в українську мову літера 'ґ' проникла завдяки численним їдишизмам та германізмам. Зокрема з їдишу запозичені такі слова: ґанок, ґвалт, ґрати, ґешефт та ін. З німецької мови в свою чергу запозичені: ґвинт, ґрунт, дзиґа та ін.

Правопис

1. Літеру «g», яка у відповідних мовах позначає дзвінкий проривний звук «ґ», у загальних назвах та у власних географічних назвах на письмі передаємо буквою «г»: агент, агітатор, агресія, багаж, газ, гараж, гарантія, гастролі, гвардія, генерал, глобус, гольф, граната, інтелігенція, легіон, магістр, міграція, навігація, прогрес, регіон, регістр, регулярний, серфінг; Англія, Бельгія, Гамбія, Гвінея, Гренада, Греція, Грузія, Катанга, Парагвай, Рангун, Чикаго та ин.

2. У власних назвах людей (іменах, прізвищах) відповідно до «g» у мові-джерелі пишемо «ґ», а відповідно до «h» — «г»: Верґілій, Ґеорґ Вільгельм, Фридрих Геґель, Ґеорґ Фридрих Гендель, Васко да Ґама, Магатма Ґанді, Федерико Ґарсія Лорка, Вінсент ван Ґоґ, Ґрета Ґарбо (Ґустафссон), Едвард Ґриг, Курт Ґеорґ Кісинґер та ин.

3. Літеру «g» передаємо буквою «ґ» у не засвоєних українською мовою іншомовних словах, а також в іншомовних словосполуках, що транслітеруються засобами української графіки: лат. альтер еґо (alter ego) — друге я, персона нон ґрата (persona non grata) — небажана особа, фата морґана (fata morgana) — марево; франц. Ґран-прі (grand prix) — найвища нагорода на конкурсі, змаганнях; англ. ґудбай (good bye) — до побачення; нім. «Фольксваґен» («Volkswagen») — назва автомобільної фірми, «Зюддойче цайтунґ»(«Süddeutsche Zeitung») — назва газети тощо.

4. Відповідно до вимови літеру «g» у словах англійського походження передаємо через «дж»: менеджер (manager), Джордж (George); у словах італійського походження — через дж: Джованні (Giovanni), Джотто (Giotto), Джузеппе (Giuseppe); у словах французького походження — через ж: кортеж (cortège), Жерар (Gerard), Жорж (Georges). Але традиційно Генуя (Genova).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київський кооперативний  інститут бізнесу і права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повідомлення

З дисципліни « Українська мова за професійним спрямуванням»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: Тромса М.М

Група 31-БК

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013