Інтермедiальне декодування роману Алессандро Барiкко "Шовк"

Увиразнюючи інтермедільну взаємодію живопису й літератури в руслі поетики роману „Шовк”, зауважимо, що у форматі укі-йо існував також жанр манга, дослівно „книга замальовок” подорожнього, де персонажі відтворювалися виключно у русі, що зрештою репрезентують нам подорожі Ерве Жонкура. Мистецтвознавці називають найавторитетнішим майстром манга Кацусіку Хокусая (1760 – 1849). І хоча збірки замальовок Хокусая вплинули радше на європейську манеру зображення пейзажу, постмодерністське декодування манга у тканині твору А. Барікко, як сучасного масового жанру японської субкультури коміксів, дозволяє розкодувати й пояснити „європейський розріз очей” японської дівчини, в яку закохався Ерве Жонкур.

В рамках нашого дослідження слід також навести спостереження Едмона де Гонкура, який на сторінка „Щоденника” зазначає: „Втім, тіньові малюнки й портрети, очевидно, давно займають японців. Я купив днями альбом японських силуетів, що нагадують деякі силуети Кармонтеля; вони являють собою тіні чоловічих і жіночих осіб у профіль на білому екрані. Цей альбом, автором якого є Байгай, називається „Тіні тіней” [4, с. 377].

Враховуючи  претекстовий взаємозв’язок між  романом „Шовк” і „Щоденником”, наведемо майстерне використання жанрового коду тіньового живопису у тканині твору А. Барікко: „Оселя Хара Кея, здавалося, була занурена у якесь мовчазне озеро. Ерве Жонкур наблизився й зупинився за кілька кроків перед входом. Дверей не було, і на паперових стінах то з'являлися, то зникали тіні, які не створювали жодного шуму. Життя тут ніби й не було: якщо для всього цього й було якесь ім'я, то це „театр”. Не знаючи, що до чого, Ерве Жонкур зупинився і чекав нерухомо, стоячи за кілька метрів від будинку. Весь цей час, який він полишив долі, за межі цієї незвичайної сцени назовні проходили лише тіні й тиша” [1].

Підсумовуючи результати дослідження зазначимо, що взаємодія живопису й словесного мистецтв проявляється в романі на ідейно-тематичному, образному й сюжетно-композиційному рівні, утворюючи своєрідний інтермедіальний субстрат, причому жанровий код живопису є домінуючим (лейтмотив „споглядання”, „миттєвого живопису” супроводжує Ерве Жонкура до останнього рядка роману: „Іноді, у вітряні дні, він спускався до озера й годинами дивився на нього, бо йому здавалося, що він бачить намальоване на воді легке й незбагненне видовище, яким було його життя”)[1].

Характер кореляції живопису й словесного мистецтва в романі А. Барікко „Шовк” дозволяє говорити про інтермедіальний характер взаємодії цих видів мистецтв. Це актуалізує значимість дослідження проблеми синтезу мистецтв у постмодерністських творах, а також вказує на перспективність вивчення полікультурного діалогу між Сходом та Заходом у зв'язку із проблемою інтермедіальності.

Література:

1. Барікко А. Шовк: [роман]. [Електронний ресурс] / Барікко Алессандро; [пер. з італ. І. Герасим] // Всесвіт. – 2010, №5-6. – С. 39-77. – Режим доступу до книги: chtyvo.org.ua/authors/Alessandro_Baricco/Shovk.doc
2. Борисова И.Е. Интермедиальный аспект взаимодействия музыки и литературы в русском романтизме: автореф. дис. кандидата культурол. наук : 24.00.01. / И.Е. Борисова. – СПб., 2000. – 20 с.
3. Григорьева  Т.П. Движение красоты: Размышления о японской культуре / Т.П.  Григорьева. – М.: „Восточная литература” РАН, 2005. – С. 180-192.
4. Гонкуры Э., Ж. Дневник / Эдмон де Гонкур, Жюль де Гонкур / Вступ.ст. В. Шора. – Т.1. – М., 1964. – 711 с.
5. Гонкуры Э., Ж. Дневник (1870-1896) / Эдмон де Гонкур, Жюль де Гонкур. – Т.2. – М., 1964. – 750 с.
6. Карельштейн Г. Не говоря: „люблю”: Япония: искусство видеть / Галина Карельштейн // Человек без границ: философия, психология, история, наука, искусство / Некоммерческое партнёрство „Культурный центр „Новый Акрополь””. – Москва, 2007. – № 5. – С. 20.
7. Лотман Ю.М. Механизмы диалога / Юрий Лотман // Семиосфера. – СПб., 2004. – С. 268-276.
8. Молодяков В.Э. „Образ Японии” в Европе и России второй половины ХІХ – начала ХХ века / В.Э. Молодяков. – М., 1996. – С. 28.
9. Осадча Ю.В. Європа – Японія: до питання міжкультурних і літературних впливів наприкінці 19 – на початку 20 століть / Ю.В. Осадча // Східний світ / НАН України, Інститут сходознавства ім. А. Кримського. – Київ, 2007. – № 3. – С. 59-71.
10. Павленко Ю. „Шовк” А. Барікко: Письмо як простір зустрічі Сходу й Заходу / Ю. Павленко // Літературна компаративістика / НАН України, Ін-т літератури ім. Т.Г. Шевченка. – Київ, 2008. – Вип. 3, Ч. 2. – С. 310-327.
11. Рибалко С.Б. Культурно-естетичні універсалії класичної Японії та їх відбиття в образотворчому мистецтві доби Токугава (живопис, графіка) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознав. наук : спец. 17.00.01 „теорія і історія культури” / С.Б. Рибалко. – Х., 2001. – 20 с.
12. Чекалин С. Наблюдающий Утамаро / С. Чекалин // Творчество народов мира. – Москва, 2009. – Вып. 9. – С. 57-62.
13. Шипицына А. Художник на фоне Фудзи / А. Шипицына // Творчество народов мира. – Москва, 2007. – Вып. 1. – С. 9-16.
14. Штейнер Е. Картинки быстротечного мира = Взгляд из наших дней на встречу двух миров / Е. Штейнер // Новый мир: журнал художественной литературы и общественной мысли. – Москва, 2010. – № 2 (1018 ). – С. 127-143.
15. Gonse Louis. L’Art Japonais et son influence sur le goût européen. „Le Japon artistique” / Louis Gonse. – 1888, № 1.
16. Donald Jenkins. Preface to the Catalog „The Floating World Revisited” / Jenkins Donald. – Honolulu, University of Hawaii Press, 1993. – p. 3.

Интермедиальное декодирование романа Алессандро Барикко „Шелк”

В статье предлагается проанализировать постмодернистскую деконструкцию „образа” Японии середины ХІХ столетия в романе А. Барикко „Шелк” в интермедиальном измерении. Освещается культурный диалог между искусством Востока (Японии) и Запада (Франции) реализованный имиджеобразующим потенциалом „Дневника” братьев Эдмона и Жюля де Гонкуров и искусством гравюры укиё-э Кацусики Хокусая и Китагавы Утамаро.

Ключевые  слова: интермедиальность, постмодернистский роман, имидж Японии, гравюра уки-ё, Барикко.

Intermedial decoding Alessandro Barikko’s „Silk”

The article represents the analysis of the postmodern deconstruction of the „image” of Japan in the A. Barikko’s novel „Silk”. The main emphasis is made on the dialog of Eastern (Japanese) and Western (French) cultural traditions. The article focuses on the correlation between The Goncourt brothers’s „Diary” and Katsushika Hokusai’s and Kitagawa Utamaro’s woodblock prints (ukiyo-e).

Key words: post-modernist novel, „image” of Japan, ukiyo-e, Barikko.