Основні мотиви лірики Івана Драча

Провідні мотиви лірики І. Драча

      

Поезія І. Драча характеризується перш за все нетрадиційністю поетичної форми та стилю. Ліричні твори поета - це своєрідний метафоричний спосіб мислення, оригінальне поєднання форми і змісту, переплетення візуальних, слухових, дотикових форм та недосказаності слів. Все це робить поезію І. Драча неповторною і самобутньою

Основні мотиви лірики І. Драча.

Балади та етюди - улюблені жанри лірики поета. Перша збірка лірики І. Драча, яка вийшла друком 1962 року, засвідчила, що в українську літературу прийшов молодий, талановитий, оригінальний поет зі своїм світобаченням. Бажання "повернути людину до сонця", його казковий "Храм сонця" - в цьому вбачає свій обов'язок І. Драч як поет. А звернення до жанру балади - це фольклорний підтекст, образи-символи, що єднають лірику поета з творчістю Т. Шевченка та поетами-романтиками. Форма етюду - невеличкого за обсягом, оригінального вірша - надає можливості поетові виразити свої сконцентровані думки і тим самим спонукати читача до широких філософських узагальнень.

Драч - поет широкомасштабний, який дбає про розквіт національної культури, думає про самобутність нашої держави, збереження і розквіт нашої мови як основи духовного життя нації. Тому основні мотиви його лірики - це патріотизм, любов до Батьківщини, віра у всемогутність науки й техніки, розкриття проблем протиборства світлого і темного начал, космосу і хаосу в бутті людини.  У творчості митця однією з основних є екологічна тема ("Самотня ластівка", "Чорнобильська Мадонна").

І. Драч - поет неординарний, зі своїм баченням світу і власним самовираженням. В його ліриці багато символіки, яка допомагає йому показати своє і космічне бачення тієї чи іншої проблеми. Так, наприклад, калина - це і образ України, це і дере-во^оберіг, що рятує світ від зла, це і дерево роду, тобто маленької батьківщини кожної людини. Або соняшник - це образ-символ сонця, всього світлого і радісного в житті людини.

У І. Драча багато творів про мужніх лицарів совісті, братерства, милосердя, людської праці: "Балада про Батька", "Балада про вузлики", "Балада роду", "Бабусенція". З них окреслюється образ народу не як безликої маси, а як море людських характерів і доль, кожна з яких неповторна.

"Балада про соняшник..."

 В  соняшника  були  руки  й  ноги,

 Було  тіло  шорстке  і  зелене.

 Він  бігав  наввипередки    вітром,

 Він  вилазив  на  грушу  і  рвав  у  пазуху  гнилиці.

 І  купався  коло  млина  і  лежав  у  піску,

 І  стріляв  горобців  з  рогатки.

 Він  стрибав  на  одній  нозі,

 Щоб  вилити  з  вуха  воду,

 І  раптом  побачив  сонце,

 Красиве  засмагле  сонце

 В  золотих  переливах  кучерів,

 У  червоній  сорочці  навипуск,

 Що  їхало  на  велосипеді,

 Обминаючи  хмари  у  небі…

 І  застиг  він  на  роки  і  на  століття

 В  золотому  німому  захопленні:

-Дайте  покататись,  дядьку!

 А  ні,  то  візміть  хоч  на  раму.

 Дядьку,  хіба  Вам  шкода?!

 Поезіє,  сонце  моє  оранжеве!

 Щомиті  якийсь  хлопчисько

 Відкриває  тебе  для  себе,

 Щоб  стати  навіки  соняшником.

 

 

Літературний рід: ліро-епос.

 

Жанр: балада (модерна).

 

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.

 

Віршовий розмір: верлібр.

 

 Іван Драч назвав свій твір про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна,— вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. А значить, «Балада про соняшник» не вкладалася в загальноприйнятому розумінні в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчі, то медитації, то невеликої поеми.

 

 «Балада про соняшник» — твір незвичний. Йому притаманні баладні елементи фантастики (зокрема, олюднення образів соняшника й сонця, їх «одивнення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий драматизм (адже справжнє потрясіння переживає химерний персонаж із зеленими руками й ногами від дивовижного видива — сонця на велосипеді).