Основні види тропів і стилістичних фігур

Основні види тропів і стилістичних фігур

Метафора (троп) - перенос назви з одного предмета на іншій на підставі подібності: Цілий день обсипають із кленів силуети багряних серць (Н. Заболоцкий). Метафора, на відміну від порівняння, звичайно одночленна. Розрізняють метафори індивідуально-авторська й загальномовні (спинка стільця, бура почуттів), прості й розгорнуті. Проста метафора побудована на зближенні предметів або явищ по одній якій-небудь ознаці. Розгорнута побудована на різних асоціаціях по подібності. Розгорнута метафора - це свого роду нанизування нових метафор, зв'язаних за змістом з першої: Відговорив гай золота березовою веселою мовою (С. Єсенін).

Метонімія (перейменування) (Троп)- перенос назви з одного предмета на іншій на підставі їхньої суміжності. Перейменування може бути пов'язане із заміною назви добутку ім'ям автора: Читав охоче Апулея, а Цицерона не читав (А. Пушкін); усього явища його частиною: Всі прапори в гості будуть до нас (А. Пушкін); речі - матеріалом, з якого вона зроблена: Не те на сріблі - на золоті едал (А. Грибоєдов).

Різновидом метонімії є Синекдоха - заміна родового поняття видовим, множини єдиним і навпаки: Ми все дивимося в Наполеони (А. Пушкін).

Епітет (троп) - образне визначення предмета або явища. Порівн.: свинцева куля - свинцеве небо. Епітет найчастіше виражається повним прикметником або причастям (безпутний вітер, що танцює почерк), але може бути виражений і іменником у ролі додатка ( чарівниця-зима), якісним прислівником на -про (жадібно гладиш), іменником у родовому відмінку як неузгоджене визначення (притулок спокою, праць і вдохновенья). У народній поетичній творчості широко використовуються постійні епітети (добрий молодець).

Порівняння (троп) - зіставлення двох предметів, явищ, якостей на підставі подібності: Густе, як синька, море (К. Паустовский). Порівняння завжди двучленно: у ньому називається обоє зіставля_ предмета. У будь-якому порівнянні можна виділити предмет порівняння, образ порівняння й ознака подібності, наприклад: Лебеді сковзали по воді, як два величезних чорних букети (С. Довлатов). Має формальний показник: союзи (як, начебто, немов, точно), приводи (подібно, начебто, на зразок), лексичні засоби (подібний, схожий, нагадувати, змахувати, походити). У порівнянні вживається орудний відмінок ім'я іменника, так званий орудний порівняння: Пораненим ведмедем мороз б'є (Н. Асєєв). Розрізняють порівняння загальномовні (білий, як сніг) і авторський-авторську-авторське-авторська-індивідуально^-авторськіАА: Чай у склянках рідкий, як груднева зоря (А. Мариенгоф).

Поряд із простими порівняннями, у яких два явища мають одну загальну ознаку, використовуються розгорнуті порівняння, у яких підставою для порівняння служать кілька ознак

Уособлення (троп) - перенос властивостей, дій людини на неживі предмети, тварин: берези шепотять. При уособленні описуваний предмет уподібнюється людині. Особливо часто письменники звертаються до уособлення, описуючи картини природи. Уособлення підрозділяються на загальномовні: час біжить і індивідуально-авторські: Раптом барабан заговорив (Н. Заболоцкий).

Гіпербола (троп) - образний вислів, що складається в перебільшенні розмірів, сили, краси, значення описуваного: У сто сорок сонець захід палав (В. Маяковський). Вони можуть бути індивідуально-авторськими й загальномовними (на краю землі).

Літота (троп) - художнє зменшення розміру, сили й ознаки: Нижче тоненької билиночки треба голову хилити (Н. Некрасов). Відомі й загальномовні літоти: крапля вморе.

Алегорія (троп) - зображення абстрактного поняття через конкретний образ. Алегорією може бути назване будь-яке алегоричне вираження, наприклад, поїзд пішов може означати: до минулому немає вороття. Така алегорія носить загальномовний характер. Однак є й авторський^-авторські-індивідуально-авторські алегорії, наприклад, алегоричний зміст укладений у вірші М. Лермонтова «Вітрило».

Перифраза (троп) - описове вираження, ужите замість того або іншого слова, наприклад: Цар звірів (лев), місто на Неві (Санкт-Петербург). Загальномовні перифрази звичайно одержують сталий характер. Багато хто з них постійно використовуються в мові газет: люди в білих халатах (лікарі). У стилістичному відношенні розрізняють образні й необразні перифрази, порівн.: Сонце російської поезії й автор «Євгенія Онєгіна» (В. Г. Бєлінський). Евфемізм-різновид перифрази. Евфемізми заміняють слова, уживання яких мовцеві або пишучий з якихось причин представляється небажаним

Іронія (троп) - уживання слова в змісті, зворотному буквальному: Звідки, розумна, бредеш ти, голова? (И. Крилов). Розумна голова - звертання до осла. Іронією називається тонке глузування, виражена у формі похвали або позитивної характеристики предмета

Антитеза (троп) - фігура контрасту, різкого протиставлення предметів, явищ, властивостей: Сплять і богатие, і бедние, і мудрі, і дурні, і добрі, і злі (А. Чехов).

Оксюморон (троп) - сполучення, у якому з'єднуються несумісні поняття: живий труп, великі дріб'язки

Антономазія - Троп, що складається у вживанні власного ім'я в значенні загального

Градація (ст. фігура) - розташування слів по зростаючій або убутній значимості: Не жалую, не кличу, не плачу (С. Єсенін).

Інверсія (ст. фігура) - розташування слів, що порушує звичайний порядок слів:

Біліє вітрило самотній

У тумані моря блакитному (М. Лермонтов)

Еліпсис (ст. фігура) - пропуск у стилістичних цілях якого-небудь якого мається на увазі члена пропозиції. Еліпсис надає мові стрімкий, динамічний характер: Ми гради - у попіл, села - у порох (В. Жуковський).

Паралелізм (ст. фігура) - однакова синтаксична побудова сусідніх пропозицій, розташування в них подібних членів пропозиції

Твій розум глибокий, що море

Твій дух високий, що гори (В. Брюсов).

Анафора (единоначатие) (Ст. фігура) - повторення однакових слів або оборотів на початку пропозицій:

Я коштую у високих дверей

Я сльожу за роботою твоєї (М. Светлов).

епифора (ст. фігура) - повторення окремих слів або оборотів наприкінці пропозицій: Мені хотілося б знати, отчого я титулярний радник? Чому саме титулярний радник? (Н. Гоголь).

Асиндетон (бессоюзие) (ст. фігура) - відсутність союзів між однорідними членами або частинами складної пропозиції: Швед, росіянин - коле, рубає, ріже (А. Пушкіна).

Полисиндетон (многосоюзие) (ст. фігура) - повторення того самого союзу при однорідних членах або частинах складної пропозиції: И нудно, і смутно, і комусь руку подати в мінуту щиросердечної негоди (М. Лермонтов).

Риторичне питання (ст. фігура) - питання, на який не потрібно відповіді, він задається з метою залучення уваги адресата: чи Любите ви театр, як люблю його я? (В. Бєлінський).

Риторичний вигук (ст. фігура) - фігура, що містить у формі вигуку твердження; служить для підвищення емоційного рівня мови: Загинув поет! Невільник честі...(М. Лермонтов).

Риторичний обіг (ст. фігура) - висловлення, адресуемое неживому предмету, абстрактному поняттю, відсутній особі: Клен ти мій опалий, клен заледенілий (С. Єсенін).

Парцеляція - особливе ч