Панас Мирний Хіба ревуть воли, як ясла повні

 

 

 

Частина четверта

 

 

 

XXIII

 

Невзначай свої

 

Була темна осіння ніч. Веселий Чіпка вийшов, свиснув  — до нього стали сходитися  товариші. Вирішили, що підуть «рибу  ловити» до Гершка. Перед світанком  під'їхали повозки до Ґудзевого хутора. Господарі вітали гостей, стали пригощати. До столу підійшла Галя й побачила Чіпку. Після вечері поділили вкрадені гроші й полягали спати. А Чіпці не спиться. Раптом вийшла Галя. Не стримався парубок, обняв дівчину, освідчився в коханні. Уранці Галя крадькома подарувала йому вишитий кисет.

 

 

 

XXIV

 

Розбишацька дочка

 

Цілий тиждень лив дощ, і Чіпка не міг вийти з двору. Мати заговорила з ним про невістку. Чіпка прийшов до Ґудзя й застав Галю саму, дуже сумну. Спитав, чи піде за нього заміж. Дівчина повеселішала й погодилася за умови, якщо він покине своє розбишацьке ремесло, бо вона вже  не може бачити чужих речей у хаті, носити чужий одяг, її душить чуже намисто. Вона хоче щиро працювати й сміливо  дивитися людям у вічі.

 

 

 

ХХУ-ХХУІ

 

Козак — не без щастя, дівка  — не без долі.

 

 На своїм добрі Галю  хотіли просватати за Сидора. Чіпка заплатив відступного, оставив  могорич і намовив Грицька  йти сватати за нього Ґудзеву  дочку.

 

У суботу Чіпка заслав старостів  до Максима, а в неділю були оглядини в парубка. Явдосі не сподобалася  ні низенька тісна хата майбутнього  зятя, ні його мати.

 

Зіграли бучне весілля. Галя привезла великий посаг, прикрасила ату вишиваними рушниками, розмалювала  піч. Свекруху жаліла шанувала, а Чіпці  догоджала, як могла. Тільки інколи згадували  минуле. Чіпка говорив, що чесною працею добра багато не наживеш, Галя його відмовляла. Той став ховатися від  братчиків, відкупляйся грошима.

 

Навесні Чіпка поставив нову хату, комору, зробив великі дощані орота  і розмалював їх. Перестав працювати  на землі, а їздив по яр-арках, скуповував полотно й перепродував його.

 

 

 

ХХУІІ-ХУШ

 

Новий вік. Старе — то поновлене

 

Владу в цілому повіті захопив  Шавкун і орудував за спиною у предводителя. Він добувся до влади спритністю та підлабузництвом, цінував лише гроші. Настало нове життя й для Чіпки. Люди його поважали, шанували, бо радо допомагав у біді. Становий почав  їздити до нього в гості. Як стали  обирати земство — піщани першим назвали Чіпку.

 

У літній день в Гетьманське  склккали гласних. Від.піщанської громади  прибули Чіпка й Лоза. Почалися вибори в управу. Запропонували Чіпку  — й вибрали, незважаючи на грізні гримаси станового Дмитренка.

 

Радів Чіпка, що прислужиться громаді. Та не до вподоби це було панам, що затесався між ними голодранець. Стали думати, як його позбутися, й, згадавши давню справу про вбитого  сторожа, вигнали «по неблагонадежности».

 

Розізлився Чіпка, що знеславили його знову. А тут ще й Максима  побили до смерті.

 

 

 

ХХІХ-ХХХ

 

Лихо не мовчить. Так оце  та правда!

 

Поховавши Максима, Явдоха продала  хутір і перебралася до дітей. Нове лихо вступило з нею в хату.

 

Явдоха взялася верховодити, а Мотря не змовчала, почалися сварки. Галя й Чіпка тікали від тих  буч. Чіпка спочатку засумував, потім  став пити з товаришами, згадав колишнє. Щодня робився хижішим. Померла  Явдоха, й Чіпка з подачі Лушні  звинуватив матір у цьому. Якось  уночі приїхав додому з повними  возами добра, Мотря лаяла сина та плакала.

 

Одного разу до Чіпки прийшли  братчики, випили й змовилися йти  на хутір до Хоменків. Повернулися  всі в крові.

 

Мотря почула дитячий голос. На подвір'ї стояла дівчинка літ  десяти в закривавленій сорочечці. Сказала, що на їхній хутір налетіли розбійники, всіх убили, хату запалили, одну її не знайшли.

 

Мати похапцем вдягла дівчинку, повела у волость і заявила  на сина. Вранці усіх розбійників пов'язали. Галя, побачивши зв'язаного Чіпку, дівчину в крові, крикнула: «Так оце  та правда?!» і, збожеволівши від  горя, повісилася.

 

Під осінь по шляху йшла в Сибір валка каторжан, серед  яких був і Чіпка з грізним, насупленим поглядом. Грицько взявся догодовувати Мотрю, а хату їхню опечатали  й забили. Недалеко від Пісок насипано високу могилу, де поховано вісім безневинних  душ, загублених «страшним чоловіком».

 

Коментар

Показовий у цьому плані  образ Грицька, який був круглим  сиротою, не мав нічого. Чесною працею він заробив собі на хату, на землю, вів правдиве хліборобське та сімейне життя, був милосердним, узявшись догодовувати матір Чіпки. Також і Галя, хоч була «розбишацькою дочкою», не сприйняла батьківського способу життя, хотіла спрямувати Чіпку на шлях праведний, але це виявилося їй не під силу.

Твір написаний прекрасною українською мовою, місцями звучить, як поезія в прозі.