Речення з відокремленими другорядними членами

Речення з відокремленими другорядними членами

Відокремлення - це смислове виділення одиничного (непоширеного) або поширеногочлена речення за допомогою інтонації й пауз (в усному мовленні) або розділовихзнаків (у писемному мовленні). Відокремлюються переважно другорядні члениречення - означення, в тому числі й прикладка, обставини та звороти у функції

додатка.

Другорядний член, приєднуючись до пояснюваного слова, тільки уточнює його значення, не співвідносячись з окремим реченням. Таку функцію виконують:

1) відокремлена прикладка;

2) відокремлені обставини, виражені прислівниками або прийменниково-відмінковими  формами іменників та 

3) синтаксичні звороти  у ролі додатка.Наприклад: Григорій Безверхий, архітектор (О. Довженко); А там, з а річкою,

стелилися парубочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (М. Рильський); За виняткам

баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).

Відокремлення чи невідокремлення другорядного члена речення залежить ВІД морфологічного вираження ГОЛОВНОГО Й залежного СЛІВ,ничного чи поширеного залежного члена речення, його місця щодо головного слова та від характеру синтаксичного зв’язку з ним: пояснює тільки головне слово чи виявляє також зв’язок і з іншим. Наприклад, у реченні Додому вертався він із молоденького сусідкою - дівчиною Ганною (У. Самчук) поширена прикладка стоїть після пояснюваного слова, пов’язується тільки з додатком (з сусідкою), уточнює його зміст, тому відокремлюється. У реченні Розганяючи туман, сонечко вставало (Б. Грінченко) поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, незалежно від місця, де стоїть (тут - на початку речення, але можна її переставити і на кінець), відокремлюється,

бо виражає додаткову процесуальну ознаку, пов’язуючись граматично з прн- судком і за смислом — з підметом: Сонечко вставало і (воно) розганяло хмари.

З функцією відокремлення у складі простого речення вживаються подвійні (парні) знаки - коми і тире. За силою відокремлювальної функції коми - знак слабший, тире - сильніший. Наприклад: Замислився Нарцис, дивлячись на своє відображення у воді (Г. Бурчанський); Ті ж людські очі - сині, карі - чекають, просять: говори (А . Малишко).

Обов’язкові і факультативні умови відокремлення другорядних членів

Відокремлені члени речення містять елемент додаткового повідомлення, тому набуваютьбільшої синтаксичної ваги і стилістичної виразності в реченні, ніж невідо-кремлені, наприклад: Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитоїзеленим хлібом (М. Коцюбинський). Відокремлений дієприкметниковий зворот

налитої зеленим хлібом не лише характеризує предмет, а й виражає додаткове твердження(напівпредикативність): Долина налита зеленим хлібом. Якщо ж цей зворот перенести в препозицію до означуваного слова, то він не буде відокремленим і виражатиме лише атрибутивне значення: Мої дні течуть тепер серед степу, серед

налитої зеленим хлібом долини.

Відокремлені другорядні члени функціонують переважно у літературно-книжній мові, виконуючи функцію економізації вислову; вони збагачують гнучкість синтаксичної структури літературної мови, збільшують кількість можливих паралельних конструкцій (синтаксична синонімія).

Існують умови відокремлення другорядних членів: смислове навантаження відокремлюваного члена, порядок слів, непоширеність-поширеність, неможливість вхо-ДЖЄННЯ у синтаксичне словосполучення, ВИМОГИ СТИЛІСТИЧНОГО порядку ТОЩО. Деякіумови мають обов’язковий характер, інші - факультативний.

Обов’язковим є відокремлення другорядних членів у разі неможливості входити в синтаксичне словосполучення.

Це, зокрема, стосується означень і прикладок, що пояснюють особові займенники, наприклад: І досі воно перед моїми очима, те незграбне будування з соснових дощок та обаполів - народний театр... (С. Васильченко); Вона, зігнута і бліда, стріяа його переляканими і сердитими очима (М. Коцюбинський).

Факультативними можуть бути порядок слів, смислове навантаження і поширеність другорядних членів. Ці умови не завжди впливають на відокремлення членів речення.

Зокрема, відокремленню більшою мірою сприяє постпозиція другорядних членів, їх поширеність. Наявність додаткового смислового навантаження теж зумовлює відокремлення, наприклад: Задоволений хлопець посміхнувся і Задоволений, хлопець посміхнувся. У першому реченні наявні лише атрибутивні відношення, що виражаються

означенням задоволений, у другому на них нашаровуються додаткові причинові семантико-синтаксичні відношення (Хлопець посміхнувся тому, що був задоволений).