Східна ментальність в романі Г. Гессе “Степовий вовк

Міністерство освіти і науки , молоді та спорту України 
Київський  національний лінгвістичний університет  
Кафедра теорії та історії світової літератури

Самостійна робота  
на тему : «Східна ментальність в романі Г. Гессе “Степовий вовк” »

Виконала: 
студентка групи 213 
факультету перекладачів  
Царьок Т. І.  
перевірила :  
ст.. викл. 
Кирилова Т. А.

Київ 2012

"Степовий вовк" – найавтобіографічніший з усіх  романів Гессе, остання спроба  письменника з'ясувати свої відносини  з буржуазним світом у формі  сповіді. Письменник не приховує, що люта ненависть героя романа Гаррі Галлера до буржуазного суспільства - його власна. Письменник і публіцист Гаррі Галлер наділений багатьма рисами автора. Обидва вони одного віку, їх мучать одні і ті ж хвороби, одні і ті ж проблеми. Посилання на походження героя, на його минуле, на його відношення до світової війни і до Німеччини говорять про його тісну близькість з автором. Та все ж в іменах автора і героя його твору співпадають лише перші букви: Гаррі Галлер - не Герман Гессе з "Курортника" і "Нюрнберзької подорожі", як дійова особа він багато в чому вигаданий. 
Дивне паломництво веде читача по рідних для Гессе місцях: по південній Німеччині, Швейцарії, північній Італії. Знайомі пейзажі переходять в умовний ландшафт, родинний, наприклад, описам німецького романтика Ейхендорфа. Але це ще і подорож у часі ми раптом виявляємося в середньовіччі, попадаємо в країну казок або в дитячі і юнацькі спогади автора. Дивні і самі мандрівники, пілігріми, "брати по вірі і по духу", члени дивного Ордена і прямі передвісники касталийцев з "Гри в бісер". Серед них донкіхот, і близька Гессе романтика Брентано і Гофман, і герой Гофмана архіваріус Ліндхорст, і Генріх фон Офтердінген з романа Новаліса, і Трістрам Шенді з романа англійського письменника Лоренса Стерна. Тут і сучасник Гессе швейцарський художник Пауль Клеї, і сам оповідач музикант м. м., в якому ми без великих зусиль дізнаємося Германа Гессе, і його власні літературні герої з колишніх книг Сиддхарта, Клінгзор, Гольдмунд. Членів цього союзу об'єднує людяність, природність, любов до людей. Ним чужий індивідуалізм, разочарованность і сухий розум. Ним протипоказане себелюбство. Служіння людям ось що, по думці письменника, повинно врятувати їх від відчаю. Лео скромний слуга, готовий кожному допомогти, виявляється в результаті Верховним Магістром Ордена. Лео це друге "я" автора, його здійснення. 
"Гра в бісер" має присвячення "Паломникам в країну Сходу": автор як би посилає читача до свого попереднього твору, підкреслює їх спорідненість. 
Ім'я головного героя "Кнехт" означає "слуга", герої трьох вставных новел життєписів, що ніби належать перу самого Кнехта, це варіації того ж образу в різні віки і в різних країнах, як би що підкреслюють його "вневременной" значення. Це варіації того ж служіння в "різному одягу", з різним фіналом, Продовжуючи порівняння з музикою, можна сказати, що основний "мотив" як би декілька разів "програється" в різній тональності. 
"Гра в бісер" вимагає уважного, вдумливого прочитання, багато що в ній зашифроване, глибоко сховане. Письменник звертається в своєму творі до ідей і образів різних народів: касталийцы сприйняли європейське середньовіччя з його символікою, для них живі древній Китай, Індія з її йогической мудрістю, ним близькі математичні знаки, музичні позначення і т.д. Перебирання духовних цінностей, накопичених людством, не стає, однак, для автора самоціллю, тією безглуздою і безрезультатної, хоч і віртуозної, вимагаючої колосальної підготовки і ерудиції Грою в бісер, якою займаються жителі його Касталії. Спокійна і зовні відчужена манера викладу, іронічність і любима Гессе інтонація безпристрасного історика прикриває блискучий критичний аналіз, уміння письменника розрізнити і зафіксувати симптоми невиліковної хвороби своєї епохи і в той же час нерозуміння глибинних причин цієї хвороби, внутрішню невпевненість і суперечність. 
Роман складається з трьох, нерівних по об'єму частин: ввідного трактату "популярного" нарису історії Касталії і Гри в бісер, життєпису головного героя і творів самого Кнехта віршів і трьох прозаїчних опусів, що має, в свою чергу, форму життєписів. 
Перш ніж звернутися до історії знаменитого касталийца Кнехта, літописець повертається до далекого минулого -предыстории і історії виникнення Касталії. Ніби з позицій далекого майбутнього в романові дається нищівна критика суспільства XX віку і його вироджуваної культури, критика епохи, яку касталийский історик називає "фельетонистической" (від німецького значення терміну "фейлетон", що означає "газетна стаття розважального характеру"). Треба сказати, що ці сторінки Гессе ніскільки не загубили своїй злободенності і в наші дні, якщо вживати більш сучасні терміни, критика фельетонизма є критика так званої "масової культури" буржуазного світу. 
"Духовність" все більше і більше деградує в "фельетонистическую епоху". На зміну серйозним заняттям науками і мистецтвами, самовідданим пошукам, відкриттю нових законів і зв'язків, створенню справжніх творів людського генія прийшла пустопорожняя базікання про науку і мистецтво. "Газетне чтиво" стає знаменням епохи. Вчені і художники змінюють своєму покликанню, продаються, оскільки їх манять гроші і почесті. Вони більш не служать своїм переконанням, а розважають і головне відволікають своїх читачів. Армія інтелігенції трудиться над писанням всякого роду друкарського мотлоху. Котируються анекдоти і дрібні випадки з життя знаменитих людей або павукоподібні твори, на зразок: "Фрідріх Ніцше і дамські моди в сімдесяті роки дев'ятнадцятого сторіччя", "Роль кімнатних собачок в житті знаменитих куртизанок" і т.п. Не наука, а профанація науки, проституція духовної творчості. Слово знецінилося, наступила інфляція слова. За нею переховується страхітлива духовна пустота і криза моралі, страх перед майбутнім, перед неминучістю нової війни, перед всесиллям "господарів".