Щоденник Тараса Шевченка як джерело автобіографічних свідчень і відомостей про епоху

 «Щоденник Тараса Шевченка як джерело автобіографічних свідчень і відомостей про епоху»

Цілком очевидним є те, що в  усі часи зберігалося тяжіння  до ведення щоденника, але вершина  його припадає на добу передромантизму та 19 ст. На певному соціально-історичному етапі він стає елементом духовного побуту і вступає у суперництво з епістолярним жанром. Його продуктивність була пов'язана з високим рівнем письменницької культури, зі зростанням освіченості у різних соціальних верствах, з інтересом до живого суспільного й приватного життя. На початку 40-х рр. були популярними "літературно-дагеротипні твори" (знімки з натури), "фізіологічні нариси"; в кінці 40-х – на початку 50-х рр. – "нотатки". Найбільш інтимні документи (щоденник і лист) у 40-і рр. зазнали змін. Лист став одним із найпоширеніших літературних жанрів: відродилася давня традиція епістолярних романів, з'явилися повісті у листах, критичні та публіцистичні журнальні статті у вигляді листів. Єдиною "довіреною особою" став щоденник; тільки в ньому можлива відвертість. Для непрофесіоналів у літературі останній слугував способом вираження творчої потреби у фіксації прикметних фактів особистого життя і суспільних подій. Поряд із цим ведення щоденника сприяло формуванню літературного стилю на практиці (в тому числі й стилю іншомовного – у щоденниках, написаних французькою мовою).

Характерним є те, що, крім виконання  психологічних, соціальних і літературних завдань, цей жанр у 19 ст. став засобом  задоволення морально-інтелектуальних  запитів особистості. В моду ввійшло  читання щоденників у товариських  гуртках із метою апробації моральних  понять, філософських думок, життєвих правил, над якими автор працював і міркував у своєму літописі. Подібна  практика мала місце у тургенєвському гуртку, на вечорах у будинку Штакеншнейдерів, у сім'ях Бакуніних, Аксакових, Толстих. Людина 40-х рр. уже не тільки сповідалась у щоденнику, не тільки розкривала своє внутрішнє життя – її вже не задовольняла замкненість усередині власного світу, вона прагнула вийти за межі свого "я", у зовнішній світ, у навколишню дійсність.

У дослідженні відзначено те, що кожен  щоденник має свої особливості. Їх вивчення в хронологічних рамках періоду  дозволяє виявити причини, сутність та етапи жанрової еволюції щоденника  й розв'язати ряд інших актуальних проблем. Перед шевченкознавцями стоїть складне завдання: інтерпретувати текст  Журналу Шевченка. Але вилучений  із реальної історичної епохи (19 ст.), він  втрачає свої жанрові риси, оскільки щоденники 20 ст. за стилем, змістом зовсім інші. Щоденник Шевченка – це своєрідний журнальний симбіоз: поєднання хроніки поточних подій із природним для поета художнім викладом, наближення до белетристики. Природне поєднання різних жанрів, які спостерігаються у тексті, не призвело до створення якоїсь нової форми. Елементи різних жанрів змішані, але не злиті: без труднощів можна відрізнити подорожній нарис від полемічного ескізу, есе від нотаток щоденникаря. Автор вільний у своїй прозі, але це свобода, що виникає через відсутність певної центральної ідеї. А це характерно для щоденника. Шевченко написав твір, у якому відображена картина його духовного й морального життя за цілий рік. Журнал Шевченка – традиційний класичний щоденник 19 ст. Він таким залишається за своєю зовнішньою функцією, але за принципами художньої дії тяжіє до чогось більш глибокого і багатовимірного. Та форма щоденника, яка існувала у 19 ст., була інтуїтивно, емпірично відчута Шевченком: вона нерозривно пов'язана з індивідуальними особливостями його генія. В той же час Журнал став реалізацією потенційних можливостей поета, нагромаджених протягом усього періоду заслання. У ньому порушено багато тем. Автор писав про крах суспільних і моральних підвалин, про глибоку духовну кризу, що вразила суспільство, про особисті трагедії тощо.

Підтверджується думка про те, що поет був широко обізнаний із європейською літературою, яка була джерелом його духовного розвитку та освіти. Література спогадів, автобіографій, сповідей та її автори були відомі Шевченкові. Очікуючи наказу про звільнення, поет почав писати Журнал. У роботі досліджено, чи була це перша його спроба. З аналізу тексту твору та листа Шевченка до В.Рєпніної (лютий, 1848 р.) виникає думка, що щоденник існував, але був знищений автором. У поета була гостра необхідність у записах щоденникового характеру, про що свідчить лист до В.Рєпніної від 25 лютого 1848 р., який є своєрідним щоденником п'яти днів.

Шевченко називає свій Щоденник по-різному: "дневник", "памятная книга", "хроника", "верная хроника", "правдивые сказания", "записная тетрадь", а найчастіше – "журнал". Поет згадує про "шканечный журнал" – вахтенний запис погоди, всіх подій у дорозі (запис від 13 червня 1857 р.). Із ним він був обізнаний завдяки участі в експедиції по Аральському морю, оскільки тоді вівся вахтенний журнал, та й Бутаков писав свої "Дневные записки". Можливо, поетові були відомі статті О.Бутакова "Нотатки російського морського офіцера під час подорожі навколо світу в 1840-1842 рр.", опубліковані в "Отечественных записках" за 1844 р. А вже перебуваючи на шхуні "Константин", Шевченко в офіцерській каюті познайомився із "Морскими сборниками".

На основі текстологічного аналізу  зроблено висновки про те, для кого поет писав Щоденник, оскільки щирість  твору – надзвичайна. У перебігу дослідження простежено історію  публікації цього оригінального  твору, а також оцінка літературознавцями його вагомості.

Щоденник містить поетові згадки про друзів і знайомих. Кращим із них він присвятив нові поезії та й сам Журнал, як висловився про це на самому його початку, планував подарувати М.Лазаревському. Взагалі, у тексті знаходять відображення багато постатей: одним із них дається характеристика, з іншими – пов'язані конкретні епізоди, роздуми з приводу тих чи інших творів мистецтва тощо. У дослідженні ці імена згруповані у певні суспільні групи: письменники, художники, скульптори, архітектори, актори, композитори, урядовці, декабристи. Є фрагменти, де присутні подружні пари, й не останню роль відіграють жінки. Привертають увагу на сторінках цього твору міфологічні й античні імена та імена історичних осіб. Отже, Щоденник демонструє цілу галерею постатей, які дають уявлення про рівень культури й освіченості Шевченка, його оточення, про особисті знайомства поета, його стосунки з друзями. Цей твір – біографічний документ. І це один із аспектів його вивчення.