Складнопідрядні речення

“Складнопідрядні речення”

Складнопідрядним називається  таке складне речення. В якому одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з’єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова. Наприклад: Люблю народ, якого силу ніхто не зломить у віках. (П.Воронько.).

Складнопідрядне речення  складається з головного речення  і одного або кількох підрядних, що пояснюють головне в цілому або один з його членів. Від головного  речення до підрядного в більшості  випадків можна поставити питання. Наприклад: 1. В небі ластівка мріє далека (яка?), що на крилах весну принесла. (В. Сосюра.) У цьому складнопідрядному реченні перше просте речення є головним, а друге — підрядним, що приєднується до головного сполучним словом що. Підрядне речення пояснює в головному підмет ластівка. 2. Ледве ясне сонечко скотиться додолу, тихий вечір присмерком вкриє ліс і поле, (Н. Забіла,) У даному реченні просте підрядне речення Ледве ясне сонечко скотиться додолу... відноситься до всього головного, вказуючи на час дії в ньому.

Підрядне речення може стояти перед головним, після нього  і в середині нього.

Підрядні сполучники служать для зв'язку підрядного речення з головним і не бувають членами речення. За будовою вони, як відомо, поділяються на прості (що, як, щоб, якщо, якби, хоч, ніж, мов,

чи та ін.) і складені (через те що, тому що, у зв'язку з  тим що, дарма що та ін.).

Сполучні слова є  повнозначними словами, вони не лише з'єднують підрядне речення з  головним, а й виступають членами  підрядного речення. Наприклад: 1. А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою. (Панас Мирний.) 2. Хто думає, той і розум має. (Нар. творчість.) У наведених реченнях сполучні слова виступають відповідно обставиною і підметом. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники і прислівники (що, хто, який, як, де, чий, котрий, куди, звідки, чому та ін.).

На письмі підрядні речення відділяються від головного комою або комами: 1. Полонина починає своє життя живим  невгасимим вогнем, що має її боронити од усього лихого. 2. Про те, щоб пукатись в дорогу у таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. (З тв. М.Коцюбинського).

Підрядні означальні речення з’єднуються з головним зі допомогою сполучних слів (займенників  і прислівників) який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли і підрядних сполучників що, що, ніби, наче, як.

Для виділення іменника і залежного  від нього підрядного речення  використовуються вказівні слова такий, той, кожний, весь та ін. Наприклад: Ті пісні  любі, що несуть радість межи люди. Нар. Творчість).

До підрядних означальних близькі  займанниково-означальні підрядні, що відносяться до члена речення. Вираженого займенником, вони відповідаю на питання  хто саме? Що саме? Наприклад: То й  дає раду, хто знає правду. 2. Що посієш, те й пожнеш. (нар. Творчість).

Підрядні з’ясувальні  речення відповідають на питання  непрямих відмінків уточнюють зміст  тих слів у головному реченні, які означають різні вияви  сприйняття, мислення (міркувати, згадувати, вирішувати), мовлення (говорити, відповідати, просити, запитувати), почуття (радіти, бажати, щасливий, шкода). Наприклад: 1. І снилось (що?), як гаряче дихають дні. (А.Малишко.).2. Він не помітив (чого?), як минув чагарник і вийшов у поле. (М.Коцюбинський), 3. Люблю (що?), як на удові співають. (Яків Баш.)

Підрядні з’ясувальні речення  з’єднуються з головними сполучниками що, щоб, ніби, мов, як сполучниками словами  хто, який, чий, де, куди як, часткою чи, вжитою в значенні сполучника. До пояснюваних  слів у головному реченні може відноситись вказівне слово той, та, те , до якого приєднується підрядне з’ясувальне речення: Добре жить мук то. Чия душа і дума добро навчились любить (Т. Шевченко).

Підрядні речення ступеня і  способу дії уточнюють спосіб дії або ступінь дії, про яку  говориться в головному реченні, і відповідають на питання як? Яким способом? У якій мірі? Наскільки? Ці підрядні речення приєднуються до певного слова або сполучення слів у головним у реченні за допомогою сполучників як, що, щоб, ніби, мов, чим – тим та сполучних слів як скільки, наскільки. Якщо в головному реченні є вказівні слова настільки, так, такий, до того, то підрядне відноситься до них. Наприклад: 1. Здіймаючись над ніччю, заграви багряніли попереду (як?), як здиблене в небо нерухоме багряне море. (О.Гончар). 2. Справа настільки ясна (на скільки?), що навряд чи потрібне обговорення. (А.Головко). 3. На серці було так легко (у якій мірі?), як часом у малої дитини гарного погідного ранку. (М.Коцюбинський).

Підрядні речення способу дії  поділяються на не порівняльні і  порівняльні.

У складнопідрядному реченні з  не порівняльним підрядним способу  дії зіставляються без порівняння дії головного і підрядного речень: Так тихо, хоч мак сій. (М.Номис). Коли ж дія головного речення  порівнюється з діє. Підрядного. То це складнопідрядне речення з підрядним способу дії є порівняльним. Наприклад: Червоні, жовто грачі. Жовті весел чані смуги були такі ясні, неначе горіли тихим полум’ям. (І.Нечуй-Левицький). Підрядне порівняльне речення відповідає на питання як? Подібно до чого? Як саме? І приєднується до головного за допомогою сполучників як, мов, немов, немовби, наче, неначе та ін.

Підрядні порівняльні речення  не слід плутати з порівняльними  зворотами, які не мають присудків  і є членами простого речення. Наприклад: Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало. (Леся Українка).

Підрядні речення місця вказують на місце дії, про яке говориться в головному реченні, і відповідають на питання де? куди? звідки? З головним реченням вони з’єднуються сполучними словами де, куди, звідки. У головному реченні сполучним словам відповідають вказівні слова там, скрізь, звідти, туди. Наприклад, Забудь усе й лети, куди життя несе в огні труда. (В.Сосюра).

Підрядні речення часу уточнюють  час дії, про яку говориться в  головному реченні, і відповідають на питання коли? З якого часу? До якого часу? Як довго? Підрядні речення часу з’єднуються  з головним до допомогою сполучників і сполучних слів коли, як тільки, поки, доки, ледве, в той час як, в міру того як. У головному реченні деякими з названих сполучників і сполучних слів відповідають вказівні слова тоді, відтоді, доти. Наприклад: Ти нікуди не підеш звідси доти, доки не гратимеш вправи як слід.