Українська мова за профільним спрямуванням

Міністерство  освіти і науки України

Державний економіко-технологічний  університет транспорту

 

Кафедра

Суспільних і  гуманітарних наук

 

Модульна контрольна робота№2

із дисципліни «Українська мова за профільним спрямуванням »

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент 

Групи 1-АСТЗ Тищенко Євгеній                                         

Перевірила: Доц. Спис О.А.

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

Варіант №12

1)

Термін та його ознаки. Термінологія як система. 
Термін (від латин. terminus - межа, кінець) — це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини. 
Термінологія — 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо. 
Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру: 
1) логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки — а вони є в кожній науці, — то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними); 
2) мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів — синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові й под.). 
Таким чином, термінологія - це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв. 
При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна: 
1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці. 
2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток. 
3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням. 
4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. 
 
Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна: 
— нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення; 
— відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит- прибуток - зиск - вигода); 
— інтернаціональний характер; 
— стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним); 
— здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний.Науково-технічні тексти належать до наукового стилю, сферою використання якого є наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта, навчання. Головне призначення цього стилю – систематизація знань, пізнання світу, повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, виклад матеріалу, презентація наукових даних суспільству.Характерні риси наукового і технічного стилю: інформативність, логічність, точність і об’єктивність, а також ясність та зрозумілість. Крім того виділяють такі ознаки, як предметність, узагальнення, однозначність, лаконічність, доказовість, переконливість та ін. До головних мовних засобів належать абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків-символів, іншомовних слів, наукова фразеологія, цитати, посилання, загальновживана лексика, безсуб’єктність, безособовість синтаксису, відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивні синоніми, суфікси, багатозначні слова, художні тропи, індивідуальні неологізми) .Стиль науково-технічної літератури - один із стилів, який здійснює суттєвий і різнобічний вплив на літературну мову. Сфера його застосування дуже широка. Основне завдання наукової і технічної літератури – просто і доступнодовести певну інформацію до читачів. Це досягається логічно обгрунтованим викладенням фактичного матеріалу без застосування емоційно забарвлених слів, висловів і граматичних конструкцій. Оскільки науковій  та технічнійлітературі притаманний формальний, логічний, майже математично строгий виклад матеріалу, є всі підстави назвати подібний стиль формально-логічним. Особа, яка пише на наукові та технічні теми, уникає неточних визначень,необґрунтованих узагальнень, сенсацій. У таких працях завжди присутня ясність, і акцент робиться на логічній, а не на емоційній стороні інформації. Виклад матеріалу зазвичай ведеться не від першої особи і використовується особливий, «колективний» стиль.

Виникнення  науково-технічного стилю пов'язане з розвитком різних галузей наукових знань, різних сфер діяльності людини. Для лексичного складу наукової та технічної літератури характерним є, перш за все, вживання великої кількості термінів, тобто слів, що позначають наукові та технічні поняття.  

Широкий та інтенсивний розвиток науково-технічного стилю призвів до формування в його рамках численних жанрів, таких, як стаття, монографія, підручник, патентний опис, реферат, анотація, документація, каталог, довідник, специфікація, інструкція, реклама (яка має і ознаки  публіцистики). Кожному жанру притаманні свої індивідуально-стильові риси, однак вони не порушують єдності науково-технічного стилю, наслідуючи його загальні ознаки і особливості.

Серед лінгвістичних характеристик, що відрізняють науково-технічні тексти від інших типів тексту, більшість  авторів називають наступні: складність синтаксичних конструкцій, лексична, синтаксична  та композиційна стереотипізация; підпорядкованість естетичних властивостей прагматичним установкам та інтенції автора; регламентований характер використання емоційних можливостей; використання синтаксичних і лексичних штампів; переважання об’єктивності у викладі, поєднання безсуб’єктного способу викладу з вираженням суб’єктивної думки автора, широке використання символів, формул, таблиць та ін. 

Специфіка англійського науково-технічного стилю полягає в заміні підрядних  речень прикметниками в постпозиції (e.g. the materials available) та у використанні форм інфінітива у функції означення (e.g. the temperature to beobtained). Характерною рисою англійського наукового стилю є поширене використання еліптичних конструкцій (e.g. low-pressure producers), випадки опущення артикля (e.g. general view, biological engineering). Широко використовуються конструкції з прийменником of (e.g. the oxidizer of liquid oxygen) та численні атрибутивні групи (e.g. medium-power silicon rectifiers). Також відзначається частотне використання експресивних мовних засобів, зокрема порівнянь та метафор.

Специфікою науково-технічного стилю є більш широке використання абстрактних та загальних понять: розвиток, рух, зміна, явища; значно частіше використовуються логічні засоби зв'язку. Манера викладу характеризується переважанням сполучень, ядром яких служить іменник. У науковому стилі української мови широко використовуються однорідні члени, дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Часто використовуються ланцюжки з кількох іменників у родовому відмінку (наприклад, визначення зміни напрямку руху частинок).

Розглянуті характеристики показують, що загальна характеристика мовних засобів науково-технічного стилю універсальна для зіставлення мов. У порівнюваних мовах дана характеристика орієнтується на основне функціональне завдання і відповідає основним вимогам, які пред’являються до стилю, таким як логічність, аргументованість, точність і об’єктивність викладу. Дані ознаки наукового стилю організовують всі мовні засоби в систему, яка формує науково-функціональний стиль.

Отже, мова науково-технічної  літератури відрізняється від розмовної  мови або мови художньої літератури певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями .

 

 

2)

Мікропроцесорна диспетчерська централізація

А) Мікропроцесорна горова автоматична централізація є системою нового типу і призначена для управління відправлення залізничних складів в горах як на магістральному , так і на промисловому залізничному транспорті.

Включає в себе функції  традиційних систем горової централізації на залізничному транспорті , а також нові функції на основі передових інформаційних технологій.

Розроблено для спільної роботи з існуючими релейними  і мікропроцесорними автоматичними  системами горової централізації без внесення змін до їх алгоритми роботи. Використовується мікропроцесорна горова автоматична централізація для:

1.Організації контролю  або управління відправленням залізничних складів при організації , переносі або модернізації робочих місць диспетчерського апарату;

2.Організації контролю  за станом пристроїв СЦБ горової автоматичної централізації , при організації систем диспетчерського управління;

3.Передачі інформації  про стан пристроїв горової автоматичної централізації у вищестоящі й суміжні системи в масштабі реального часу.

Б) Мікропроцесорна диспетчерська централізація, диспетчер, сучасні засоби, управління, система

В) Диспетчер - оперативний розпорядник

Магістральний – головний

Автоматика – самодіючий

Об'єкт – предмет 

В) Диспетчер (англ. dispatcher від англ. dispatch - «відсилати, відправляти») - особливий співробітник, що здійснює стеження і управління за рухом транспортних засобів, обладнання тощо, відповідальний за отримання і передачу повідомлень і запис всієї що надходить.

Автома́тика (грец. αύτόματος — самодіючий) — галузь науки і техніки, яка розробляє технічні засоби і методи для здійснення технологічних процесів без безпосередньої участі людини.

Залізничний перегон - частина залізничної лінії, між суміжними роздільними пунктами. Роздільними пунктами можуть бути: станції, роз'їзди, обгінні пункти.

 

3)

 

1. Перепустка, маклер, зап’ясний, якісний, вознісся.
2. Кредит, фактура, довгожданий, стіний, солов

 

4)

Документи з кадрово-контрактових питань — це документи, що містять інформацію про особовий склад підприємства (організації), зафіксовану в заявах про прийняття (звільнення , переведення) на роботу, наказах про особовий склад, автобіографіях, характеристиках, контрактах (трудових угодах) з найму працівників тощо.

Автобіографія — це документ, в якому особа, що складає його, дає опис свого життя і діяльності.

Основна вимога до такого документа — досягти вичерпності потрібних відомостей і лаконізму викладу.

 

Основні реквізити  автобіографії:

• Назва виду документу;
• Текст, в якому зазначається: прізвище, ім’я, по-батькові; дата народження; місце народження; відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися); відомості про громадську роботу; короткі відомості про склад сім’ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти); Дата написання;
• Підпис.

Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автобіографія

Я, Тищенко Євгеній Юрійович, народився 02 жовтня 1996 року в Києві. Громадянин України

З вересня 2002 року до травня 2013 року навчався у Спеціалізованій школі природничо-математичного циклу №31, де і отримав атестат про середню освіту.

 У вересні 2013 року  вступив на перший курс факультету  «Інфраструктура і рухомий склад  залізниць» Державно економіко-технологічного  університету. Зараз на першому  курсі.

Батько – Тищенко Юрій Михайлович, працює в ПАТ «Київенерго».

Мати – Дяченко Лариса Антонівна, працює в театрі ім.І.Франка.

 

 

28.11.2013р.                                                                                              Тищенко Є.Ю..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Довідково-інформаційні документи — це документи, що містять інформацію про фактичний стан справ у структурі, який є підставою для прийняття розпорядчих документів. Вони мають допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчих документів, не є обов'язкові для виконання на відміну від них. Інформація, що в них міститься, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома.

ФАКС - узагальнена назва різноманітних за змістом документів, що безпосередньо за допомогою телекомуніка-тивного зв'язку та принтера надходять до організації, установи, підприємства, фірми.

Факси пишуться на бланках  підприємства для зовнішніх документів.

Оформлення факсу відповідає оформленню службового листа.

Головні вимоги до тексту факсу - лаконічність, простота викладу. Факс складається в одному примірнику, який після передачі по апарату зберігається у справі.

Реквізити:

1) назва документа (факс);

2) дата;

3) назва адресата, установи, яка передає факс;

4) прізвище, посада особи,  що підписала документ;

5) назва організації й  службової особи - одержувача  факсу;

6) текст.

Зразок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Факс

Керівнику підприємства Манторе Є.Г. факс (095) 171 23 91

Про затримку сплати за рахунком №007

Шановний Єгоре Геннадійович !

Нагадуємо Вам про затримку сплати за рахунком №007_від 17.11.13

за поставку комплектів обладнання «Мешнорк 2003». Минуло 30 днів після того, як Вам було надіслано рахунок факсом.

Відповідно до пункту 6.4 контракту №007 через 5 банківських днів

починається нарахування  пені за прострочення сплати.

Сподіваємося, що Ви терміново  вирішите це питання.

Директор (підпис) І.Б. Сергійчук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ділові листи — надзвичайно поширений, практичний спосіб комунікації. З погляду етикету вони значно менші, ніж телефонні дзвінки, втручаються у розпорядок дня працюючого. 
 
Як правило, ділові листи пишуться на бланках організації/ компанії, для яких варто вибирати папір найвищої якості, яку дозволяє бюджет установи. Не варто використовувати офіційні бланки для персональних листів, у такий спосіб ви можете внести непорозуміння, що буде виявом непрофесіоналізму. 
 
Більшість ділових листів пишуться з наміром спонукати адресата на певну відповідь. Виходячи з цього, намагайтеся, щоб написане вами було ефективним, чітким, наполегливим, але при цьому звучало доброзичливо і ні в якому разі не містило помилок. 
 
Пишучи ділові листи, пам'ятайте поради спеціалістів з ділового етикету: 
 
· Використовуйте папір найвищого ґатунку. 
 
· Ніколи не відправляйте лист, написаний під впливом емоцій, раніше, ніж через 24 години з моменту написання (ви будете мати можливість подивитися на написане "свіжими" очима, без емоцій). 
 
· Сплануйте, продумайте лист перед тим, як сісти його писати — визначте, що саме ви хочете сказати і в якій послідовності. 
 
· Після обдумування напишіть текст. При цьому використовуйте пряму мову; вживайте активну лексику; варіюйте структуру речень; чітко формулюйте думки і викладайте їх у спокійному, дружньому тоні. 
 
· Закінчивши лист, перечитайте його з тим, щоб за необхідності уточнити або обновити наведені дані, використану інформацію. 
 
· Відредагуйте лист: перевірте правильність написання слів, побудови речень; оцініть його стиль, тон та зміст. 
 
· Ще раз відредагуйте лист, а тільки потім можете його підписувати і відправляти. 
 
· Усі ділові листи мають стандартну структуру: 
 
· Дата відправлення (число, назва місяця повністю, рік). 
 
· Реєстраційний номер (номер відповідного відділу, файла). 
 
· Адреса отримуючої сторони: 
 
 
 
- повне ім'я особи та повна офіційна назва посади, яку вона обіймає; 
 
- повна назва компанії/організації/установи; 
 
- поштова адреса. 
 
· Звертання. Як правило, це — "Шановний пане...", "Шановна пані...". Завжди використовуйте прізвище особи, коли не певні у прийнятності використання імені. У такому випадку краще бути більш формальним. Ви можете використати ім'я лише тоді, коли маєте дружні стосунки з людиною і знаєте, що звертання по імені буде сприйняте нею як належне. Звертання по імені можливе і тоді, коли ви отримали відповідний дозвіл безпосередньо від конкретної особи. 
 
Намагайтеся уникати формулювання "Кого це стосується". Як правило, значна частина, якщо не більшість, листів з подібним звертанням закінчує своє життя у смітнику, їх викидають співробітники, які думають, що цей лист їх не стосується. Навіть якщо лист залишиться для розгляду, пройде багато часу, аж поки він дійде до відповідного офісу. 
 
· Початок. Як правило, у ньому викладається основна тема/ мета листа. 
 
· Основна частина. В ній обговорюються необхідні положення, наводяться факти або опис, надається відповідне пояснення. 
 
· Закінчення. Містить перелік заходів, які вживатиме сторона, що відправляє лист, або називаються дії, що очікуються від сторони-адресата. 
 
· Заключний комплімент. Вибирається залежно від того, наскільки знайомі сторони та які у них стосунки ("Усього найкращого", "Найкращі побажання", "З повагою" і т. ін.). 
 
· Підпис особи — автора листа. Як правило, тут вживається повне ім'я, хоч у випадках більш близьких відносин можливе вживання лише імені. При бажанні можна вказати всі почесні звання, титули особи, яка підписала лист. 
 
· Примітки. Якщо лист був надрукований іншою особою, тут ставляться її ініціали. У тому випадку, коли до листа докладається інший документ/документи, ви можете поставити відповідну відмітку — "Вкладення". Якщо ви надсилаєте копії листа комусь іще, крім названого вище адресата, можливо написати: "Копії", а потім у алфавітному порядку назвати імена людей, яким відправлена копія. 
 
Відмітка "Копії" вказує адресату, що крім нього є співробітники, які також пов'язані з вирішенням конкретного питання. Для інших осіб та відділів, що отримали копії, ця відмітка є свідченням того, що до них можуть звертатися при вирішенні цього питання. 
 
Якщо ви відправите копію листа особі, яка обіймає вищу посаду, ніж адресат, він може розцінити такі дії як вияв вашого сумніву щодо його здатності вирішити це питання самому. Для того, щоб уникнути подібної небажаної ситуації, варто пояснити ваші дії у головній частині документа, сказавши, наприклад: "Я надсилаю копію цього листа для ознайомлення керівнику Вашого відділу. Він особисто попросив мене зробити це під час засідання у минулу п'ятницю". Відправлення копій листа іншим особам без повідомлення про це адресата є виявом непрофесіоналізму та поганих манер.