Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Июня 2013 в 11:52, контрольная работа
Світогляд - сукупність поглядів, оцінок, принципів, знань, вірувань, ідеалів, цінностей, які визначають діяльність людини, ставлення людини до світу, її місце у світі.
Міфологія - форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний для ранніх стадій суспільного розвитку.
Релігія - одна з форм суспільного усвідомлення - сукупність духовних уявлень, заснованих на вірі в існування бога або богів у надприродні сили, а також відповідна поведінка та дії.
Філософія - теоретичний рівень мислення, який прагне не тільки накопичувати окреме знання про світ, а і розуміти його як цілесний і єдиний.
“100 базових філософських понять”
№ п/п |
Філософське поняття |
Визначення філософських понять | ||
1. |
Світогляд |
сукупність поглядів, оцінок, принципів, знань, вірувань, ідеалів, цінностей, які визначають діяльність людини, ставлення людини до світу, її місце у світі. | ||
2. |
Міфологія |
форма суспільної свідомості, спосіб розуміння світу, характерний для ранніх стадій суспільного розвитку. | ||
3. |
Релігія |
одна з форм суспільного усвідомлення - сукупність духовних уявлень, заснованих на вірі в існування бога або богів у надприродні сили, а також відповідна поведінка та дії. | ||
4. |
Філософія |
теоретичний рівень мислення, який прагне не тільки накопичувати окреме знання про світ, а і розуміти його як цілесний і єдиний. | ||
5. |
Метод |
спосіб пізнання, вивчення та дослідження явищ природи та суспільного життя. | ||
6. |
Методологія |
вчення про науковий метод пізнання. | ||
7. |
Онтологія |
філософське вчення про буття, його основах, принципах, структури та закономірностях. | ||
8. |
Гносеологія |
Теорія пізнання, розділ філософії, вивчаючий можливості пізнання, досліджуючий джерела, форми та методи пізнання, умови його достовірності та істинності. | ||
9. |
Аксіологія |
Теорія цінностей – узагальнені стійкі уявлення про блага, об'єкти, які є речами бажань та прагнень людини, та яким надано переваги самою людиною. | ||
10. |
Праксеологія |
певна область соціологічних | ||
11. |
Матеріалізм |
напрям у філософії, протилежний ідеалізму, при вирішенні питання про відношення мислення та буття матеріалізм виходить з того, що матерія первинна відносно до свідомості та існує незалежно від свідомості. | ||
12. |
Ідеалізм |
напрям у філософії, який визнає первинність свідомості відносно до буття, духа – відносно до матерії і намагається довести що дух, свідомість та мислення є первинні, а природа, матерія є похідні. | ||
13. |
Агностицизм |
філософське вчення, яке заперечує пізнання об'єктивного світу та об'єктивного значення істини. | ||
14. |
Монізм |
філософське вчення, яке визнає основою всього існуючого один початок: або матерію, або дух. | ||
15. |
Дуалізм |
філософське вчення, яке визнає дух та матерію, ідеальне та матеріальне двома самостійними та незалежними початками. | ||
16. |
Плюралізм |
Філософське вчення, яке затверджує, що в основі буття лежить багато незалежних початків. | ||
17. |
Політеїзм |
Багатобожжя - релігія заснована на вірі у багато богів. | ||
18. |
Монотеїзм |
єдинобожжя - релігія, яка признає тільки одного бога. | ||
19. |
Буддизм |
одна зі світових релігій, яка виникла в 6 ст. до н. е. в Індії, яка названа ім'ям свого легендарного засновника Гаутами, отримавшого потім ім'я Будда, буддизм був поширений у Півд-Схід. та Центр. Азії, а також Сер. Азії та Сибірі. | ||
20. |
Іудаїзм |
релігія, поширена переважно серед євреїв; виникла у кінці 2-го тис. до н.е., є монотеїстичною з культом бога Яхве. | ||
21. |
Індуїзм |
релігія, найпоширеніша у сучасній Індії; виникла близько 5 ст. н. е. | ||
22. |
Іслам |
одна зі світових релігій, яка виникла в 7 ст. у Аравії. Засновником ісламу вважається Мухамед, якого Аллах вибрав своїм "посланником" та пророком. Віровчення ісламу втілено в Корані: розповсюджений у країнах Ср. та Ближнього Сходу, Північної Африки, Південно-Східної Азії. | ||
23. |
Християнство |
одна зі світових релігій, названа за ім'ям ії засновника Ісуса Христа -боголюдини, який зійшов з неба на землю та прийнявшого страждання та смерть заради рятування людей. Виникло на поч. 1 ст., а потім в 4 ст. стало пануючою релігією Римської імперії. | ||
24. |
Чарвака |
вчення в стародавній Індії, засновником є Бріхаспаті, ідея цього вчення в тому, що в основі світу лежать чотири елементи: вода, вогонь, земля, повітря. | ||
25. |
Брахманізм |
об'єктивне ідеалістичне вчення в стародавній Індії, за яким світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу Брахмана, який не має ні початку, ні кінця. За цим вченням рослини тварини і люди мають душу, яка після смерті переселяється у інші тіла, це перевтілення залежать від карми людини. Існує поділ людей на вищі та нижчі касти. | ||
26. |
Даосизм |
один з головних напрямів давньокитайської філософії, який заснував Лао-цзи; одна з релігій Китаю, яка виросла з філософії даосизма, в основі віровчення - пошуки вічного щастя, яке досягають 10 "добродетелями" та додержанням заповітів. | ||
27. |
Конфуціанство |
філософсько-етична система, розроблена у 5 ст. до н.е. древньокитайським мислителем Конфуцієм (Кун-цзи); одна з китайських релігій, яка відстоює соціальну нерівність, гуманність, розробляє концепцію ідеальної людини. | ||
28. |
Елеати |
послідовники вчення елеатів у старогрецької філософії, яке вивчало розвиток категорій філософії та особливо категорії "субстанція", бо вона -буття. | ||
29. |
Піфагорійці |
послідовники піфагорізму - релігійно-філософське вчення древньо-грецького філософа Піфагора та його послідовників, яке отримало розповсюдження у 4 ст. до н.е. і виходить з того, що кількісні відносини є сутністю речей. | ||
30. |
Софісти |
платні вчителі "мислити, говорити та робити", які звернули увагу на проблему людини, суспільства, знання. | ||
31. |
Атомісти |
послідовники | ||
32. |
Платоніки |
послідовники древньогрецького філософа Платона, за ними - дійсною річчю пізнання є надвідчуттєві ідеї, які складають основи буття, матеріальні предмети існують завдяки реалізації в них ідеї, а найвища ідея - ідея Бога. | ||
3.3. |
Перипатетики |
послідовники древньогрецької філософської школи Арістотеля, яка заснована у 335р. до н.е та існувала біля 1000 років, була найбільшим центром античної науки. | ||
34. |
Епікураїзм |
філософська течія, заснована Епікуреєм у кінці 4 ст. до н.е. , яка уявляє собою матеріалістичне вчення про матеріальні частини - атоми, які є неподільними та незмінними за формою, вагою та величиною. | ||
35. |
Стоїцизм |
філософська течія, заснована Зеноном, який вважав, що світ єдиний, складений з матерії, причина руху і змін знаходиться в своїй матерії, яка вічна, її кількість незмінна, вона не збільшується і не зменшується, але переходить з одного стану в інший, розробив основи етики. | ||
36. |
Гностицизм |
релігіозно-філософська течія | ||
37. |
Патристика |
період середньовічної філософії, завдання якого полягає в обгрунтуванні ідеї християнства та безсмертя душі, надприродної сутності Бога, божий характер трійці. | ||
38. |
Космізм |
філософський напрямок 19 ст., який орієнтується на синтетичну реальність, сприйнятті людини в якості частини космічної єдності. | ||
39. |
Філософія історії |
концепція в складі філософського знання, націлена на осмислення історичного процесу в цілому та аналіз методологічних проблем історичного пізнання. | ||
40. |
Номіналізм і реалізм |
реалізм - онтологічне доведення буття Бога, яке признавало реальність існування універсалів, номіналізм — зворотня позиція, яка доводить, що універсалії, це не лише назви, імена предметів, а існують не універсалії, а конкретні речі. | ||
41. |
Теологія |
богослов'я — сукупність релігіозних доктрин про сутність та дії Бога, систематизоване віровчення, яке є істинним та необхідним для людини, включає в себе догматику, екзегетику, апологетику, гомілетику та ін. | ||
42. |
Томізм і неотомізм |
томізм - напрям католистичної філософії та теології, який з'єднує християнські догмати та метод філософії. Неотомізм — офіційна філософія католицької церкви, яка включає в себе філософське обгрунтування сучасних природнонаукових теорій. | ||
43. |
Аввероїзм |
філософський напрямок, який заснував арабський філософ Рушд. Представники цього напряму розробляють теорії подвійної істини, за якою теологія має справу з істинами откровення, а філософія з істинами розуму. | ||
44. |
Ренесанс |
відродження – період в культурному та ідейному розвитку ряду країн Європи, який наступив після середньовіччя і характеризувався розпадом феодальних відносин та зародженням капіталізму. | ||
45. |
Реформація |
широкий суспільно-політ. і релігійний напрямок у Зах. та Центр. Європі у 16ст., яке носило у своїй основі антифеодальний характер та прийняло у своїй основі форму боротьби проти католицької церкви. | ||
46. |
Антропоцентризм |
Вірування, за яким людина є центром всесвіту та кінечна ціль всього світоздання. | ||
47. |
Геоцентризм та геліоцентризм |
Геоцентризм - уявлення, що Земля є нерухомим центром Всесвіту, навколо якого рухається Сонце та всі інші небесні тіла. Геліоцентризм довів, що земля не є центром всесвітом, рухається навколо Сонця та обертається навколо своєї осі. | ||
48. |
Емпіризм |
Філософське вчення, яке визнає відчуттєвий досвід єдиним джерелом знань, та недооцінює роль раціонального пізнання. | ||
49. |
Раціоналізм |
Філософський напрямок, який визнає розум вирішальним джерелом істинного пізнання. | ||
50. |
Сенсуалізм |
Філософське вчення, яке визнає єдиним джерелом пізнання відчуття, які можуть трактуватися матеріалістично - як відображення об'єктивної реальності. | ||
51. |
Гілозоїзм |
Філософське вчення про всесильність одухотвореності матерії, але помилково приписує всім формам матерії здібність відчувати та мислити. | ||
52. |
Пантеїзм |
філософське вчення, яке ототожнює бога з природою та розглядає природу, як втілення божества, але інколи був формою матеріалізму (Джордано Бруно, Спіноза). | ||
53. |
Механіцизм |
Філософський метод, який зводить всі якісні форми руху матерії до механічного руху, а всі складні закономірності розвитку - до законів механіки. | ||
54. |
Картезіанство |
Вчення французького філософа - дуаліста Рене Декарта та його послідовників. | ||
55. |
Монадологія |
філософське вчення Лейбніца та його послідовників, яке приймає монади (неподільні духовні первинні елементи, які складають основу мировоздання) за первинні елементи всього існуючого. | ||
56. |
Творчість |
це продуктивна людська | ||
57. |
Об'єктивна діалектика |
ця діалектика існує та діє в самих речах. | ||
58. |
Суб'єктивна діалектика |
Діалектика, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики. | ||
59. |
Діалектика Гегеля |
Це теорія розвитку "абсолютної ідеї", "абсолютного духу". | ||
60. |
Діалектика Маркса |
Це теорія розвитку матеріального світу, яка враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи, тощо. | ||
61. |
Молодогегельянство |
Послідовники радикального крила
гегельської філософської школи. Критикували
християнство, яке пробудило буржуазно-демокр | ||
62. |
Старогегельянство |
Консервативне крило гегельської філософської школи, яке виникло в Німеччині у 30-40р. 19 ст-, представники якого намагалися інтерпретувати його вчення в дусі церковно християнської ортодоксії. | ||
63. |
Категоричний імператив |
Базове поняття етики Канта, яке фіксує загальнозначні нравові предписання, які мають силу безумовного принципу людської поведінки. Кант шукав всезагальні та необхідні закони, які визначають вчинки людей. | ||
64. |
Антропологічний матеріалізм |
Частина ідейного обгрунтування буржуазної революції, проголосила недосконалість буржуазного устрою та релігії з справжньою природою людини. | ||
65. |
Філософська антропологія |
Розглядувала людину як найвищу та найдосконалішу істоту - витвір природи, були проти ідеалізма, дуалістичного розриву душі та тіла. | ||
66. |
Концептуалізм |
Напрямок середньовікової | ||
67. |
Український романтизм |
Ідейний філософічний рух в Україні, який охоплював самі різні області науки та філософії, були притаманні консервативні реакції на перемогу буржуазного устрою та виражався страх перед революцією. | ||
68. |
Діалектичний та історичний матеріалізм |
науково філософський світогляд, невід'ємна частина марксистського вчення, в якому синтезовано матеріалізм та діалектичний ідеалізм. Вироблявся науковий погляд на хід суспільного розвитку та його закони. | ||
69. |
Екзистенціалізм |
Ірраціоналістичний напрям у філософії, який вважає, що предметом філософії є людське існування, людина, яка розглядається, як духовний початок. | ||
70. |
Позитивізм |
Філософський напрямок заснований на принципі: справжнє знання досягається лише як результат окремих конкретних наук. | ||
71. |
Психоаналіз |
Розроблений Фрейдом у кінці 19 — початку 20ст. метод лікування психічних захворювань, а також комплекс гіпотез та теорій , які пояснюють роль безсвідомого у житті людини та розвитку людства. | ||
72. |
Герменевтика |
Майстерність тлумачення текстів та вчення про принципи їх інтерпретації | ||
73. |
Буття |
Це те, що реально існує, це філософська категорія, що означає реальність, яка існує об'єктивно та незалежно від свідомості людини. | ||
74. |
Матерія |
об'єктивна реальність, яка існує незалежно від людської свідомості та відображувана їм. Все об'єктивно існуюче являє собою різні форми існування та руху матерії у просторі та часі. | ||
75. |
Свідомість |
Це найвища, притаманна тільки людям і пов'язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності. | ||
76. |
Мислення |
Це процес відображення світу в поняттях, категоріях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. | ||
77. |
Рух |
Це внутрішньо зв'язана єдність буття і небуття, стабільності та плинності, того, що зникає, з тим, що з'являється. Рух - це зміна взагалі. | ||
78. |
Розвиток |
Це зміна матеріального та духовного світу, його перехід від старого до нового, який має властивість відтворення старого та виникнення нового. | ||
79. |
Пізнання |
Процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. | ||
80. |
Істина |
Це теоретична форма розв'язання суперечності між суб'єктом та об'єктом у процесі пізнання. | ||
81. |
Закон |
Це об'єктивність, те, що не залежить від волі та бажання людини, від її свідомості. Також це суттєве відношення, зв'язок між сутностями. | ||
82. |
Якість і кількість |
Якість — це тотожна буттю визначеність, а кількість — це філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища чи процесу, як число, величина, обсяг, вага, розміри, темп руху, температура, тощо. | ||
83. |
Закон єдності і боротьби протилежностей |
Основний закон діалектики, який визначає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві пізнанні. | ||
84. |
Закон заперечення заперечення |
Кожне явище проходить три сходинки, кожна наступна сходинка зберігає результати попереднього розвитку. Ці три сходинки: Теза – антитеза -синтез. | ||
85. |
Одиничне і загальне |
Одиничне — це окремий предмет, річ, явище, подія, факт, які характеризуються відповідними просторовими і часовими межами, відповідною визначеністю, а загальне - це об'єктивно існуюча тотожність між предметами, речами, явищами, що властива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності. | ||
86. |
Форма і зміст |
Філософські категорії, які відображають взаємозв'язок двох сторін природної та соціальної реальності. Форма це зовнішній вигляд, а зміст -це структура. | ||
87. |
Сутність і явище |
Філософські категорії, які відображають всі загальні необхідні сторони всіх існуючих процесів. Сутність - це сукупність глибинннх зв'язків, відносні та внутрішні закони, визначаючих основні риси та тенденції матеріальної системи. Явище — конкретні події, властивості або процеси, які виражають зовнішні сторони дійсності та представляючі проявлення та обнародування деяких властивостей. | ||
88. |
Можливість і дійсність |
Філософські категорії — з допомогою яких відображується розвиток матеріального світу. Можливість фіксує об'єктивні тенденції розвитку існування явищ, наявність умов їх виникнення. Категорія дійсності представляє любий об'єкт (предмет, стан, ситуація) котрий вже існує в якості деяких можливостей. | ||
89. |
Людина |
Соціальна істота, представник людського роду, який має такі риси - розум, воля, мудрість, емоції, рішучість, навички, вміння, установки, переконання, інтуїція, любов, ненависть, пристрасть, тощо. | ||
90. |
Суспільство |
Надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання, який постійно змінюється, набуваючи нових форм — це не просто сукупність людей, а єдиною системою соціальних відносин, цілісним соціальним організмом, що розвивається певною мірою незалежно від інших соціальних організмів. | ||
91. |
Цивілізація |
Рівень суспільного розвитку, матеріальної культури. | ||
92. |
Прогрес і регрес |
Прогрес – напрямок розвитку від нижчого до вищого, рух вперед, до більш сучасного та першого, перехід на більш високий ступінь розвитку, зміна на найкраще, а регрес - це перехід від вищого до нижчого, рух назад, зміна на гірше. | ||
93. |
Політична свідомість |
Як макрохарактеристика | ||
94. |
Суспільна свідомість |
Духовне життя людини, відображення суспільного буття в свідомості людини. | ||
95. |
Теоретичне пізнання |
Пояснення підстав відтворення, яке має загальний і необхідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережуваних явищ. | ||
96. |
Об'єкт пізнання |
Фрагменти об'єктивної реальності, які потрапили в коло практичної і пізнавальної діяльності людини. | ||
97. |
Інтуїція |
Спосіб пізнання через безпосереднє чуттєве споглядання чи умови на відміну від опосередкованого послідовного логічного мислення. | ||
98. |
Об'єктивна істина |
Зміст знань, який не залежить ні від окремої людини, ні від людства в цілому, яка є найважливішою гуманістичною цінністю людини. | ||
99. |
Культура |
Історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, який виражається у типах та формах організації життя та діяльності людей, в їх взаємовідносинах, а також у вироблених або матеріальних та духовних цінностям. | ||
100. |
Методи наукового пізнання |
Способи, що застосовуються свідомо на основі знання загальних законів природи суспільства і мислення особливих законів пізнання і окремих, специфічних законів наукового пізнання. |