Берлін про два типи людської свободи

 

 

 

 

 

 

Есе

І.Берлін про два типи людської свободи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

     Свою концепцію про два типи людської свободи Ісайя Берлін вперше виклав в інаугураційній лекції до Оксфордського університету 31 жовтня 1958 року¹. Ця лекція ввійшла до збірки «Чотири есе про свободу», де він розглядає поняття свободи в різних його аспектах, мінливість поглядів щодо нього, історичний та соціологічний зміст, методи та розвиток концепту в історії ідей.

     І.Берлін виділяє два типи людської свободи: позитивну і негативну – таке розрізнення відносить нас до Канта, що більше схилявся до утвердження «негативного» ідеалу свободи² і найяскравіше відбивається в політичній та соціальній філософії.

     Якщо фундаментальне розуміння свободи – це «свобода від ланцюгів, від ув’язнення, від поневолення іншими < … > Той, хто хоче бути вільним, прагне усунути перешкоди; боротися за особисту свободу означає прагнути покласти край втручанню, експлуатації, поневоленню з боку людей, чиї цілі відрізняються від твоїх»³, то конкретне розрізнення двох типів свободи він починає з питань «В яких межах суб'єкта – особі чи групі осіб – дозволено або має бути дозволено робити те, що він здатний робити, або бути тим, ким він здатний бути, без втручання інших осіб?»⁴ для негативного типу і «Що або хто є джерелом контролю або втручання, за допомогою якого можна переконати когось робити саме так, а не бути таким, а не іншим?»⁵ - для позитивного типу. За логікою викладу статті розглянемо спочатку поняття «негативної» свободи.

 

 

 

 

     «Негативна» свобода – це відсутність перешкод чи обмежень. Перш за все, це свобода «від», в цьому випадку людина постійно перебуває під примусом. Людина вважається настільки вільною, наскільки інші люди чи групи людей не втручаються в її діяльність. «Якщо інші люди не дозволяють мені зробити те, що в іншому випадку я міг би зробити, то в цією мірою я не вільний; якщо через дії інших людей згадана область стискається, зменшуючись далі певного мінімуму, то про мене можна сказати, що я перебуваю в стані примусу і, можливо, навіть поневолення»⁶. Але важливо зазначити, що примус є лише зумисне втручання з боку інших людей у простір діяльності певної особи.

     З поняття негативної свободи Берлін виходить, що держава з необхідність не повинна втручатися в приватне життя людей і має бути кордон між приватним та сферою, на яку поширюється державна влада.

 

     Автор відкриває «зовнішній» характер негативної свободи особистості, бо розмір свободи залежить від кількості відкритих для людини можливостей «Розмір моєї свободи залежить від того, а) скільки можливостей відкривається переді мною (хоча метод їх підрахунку неминуче спирається на те, як ми оцінюємо ситуацію і яких поглядів дотримуємося), б) наскільки легко чи важко здійснити кожну з цих можливостей; в) наскільки важливі ці можливості, з точки зору моїх життєвих планів, мого характеру і обставин, в яких я перебуваю; г) якою мірою свідомі дії інших людей можуть перешкодити здійсненню цих можливостей; д) яку цінність приписує цим різноманітним можливостям не тільки сама людина, але і загальна думка суспільства, в якому вона живе»⁷.

     Берлін проводить розрізнення вільної дії, що описане Томасом Гоббсом в його «Левіафані». Гоббс порівнює ситуацію двох людей, які не можуть покинути кімнату. У одного є сили вийти, проте він «обмежений стінами або ланцюгами» і, відповідно, позбавлений сил; тоді як у іншого просто немає такої можливості, оскільки він «прикутий до своєї постілі недугою». Згідно з цим міркуванням Гоббса, перша людина не вільна і тому не може піти, тоді як друга і не вільний, і не спроможна - вона просто не здатна піти. Як пояснює Гоббс, вся справа в тому, що уявлення про вільні дії припускає ідею обмірковування різних альтернатив і вибору між ними. Тому слід розрізняти формальне і дійсне володіння негативної свободою.

      В своїй біографії «Мій інтелектуальний шлях» Ісайя Берлін, вже аналізуючи критику, що виникла після виходу статті «Дві концепції свободи» пише про «свободу від» як повну можливість реалізації можливостей. «На противагу мені стверджується, що свобода повинна бути триєдиним ставленням, тобто людина може подолати, прибрати перешкоди, або бути від них вільною тільки для того, щоб зробити щось, бути вільною виконувати певні дії. Але я не згоден з цією думкою. Основний сенс несвободи – той, який ми вживаємо, говорячи про людину в ув'язненні, або про людину, прив'язаному до дерева; все до чого прагнуть ці люди - зламати свої кайдани, втекти з темниці, і одного разу їм це вдасться без необхідного прагнення до певної діяльності. У більш широкому сенсі свобода означає свободу від суспільних приписів та інститутів, від нападок когось, хто володіє надмірною моральною чи фізичною силою, свободу від будь-якого закриття можливостей для дії»⁸.

 

      «Позитивна» концепція свободи передбачає не свободу «від», а свободу «для» - свободу вести не приписаний спосіб життя. «Я хочу, щоб моє життя і прийняті мною рішення залежали від мене, а не від дії будь-яких зовнішніх сил. Я хочу бути знаряддям свого власного волевиявлення, а не волевиявлення інших людей. Я хочу бути суб'єктом, а не об'єктом; хочу, щоб мною рухали мої власні мотиви й усвідомлено поставлені цілі, а не причини, що впливають на мене ззовні < … > Я відчуваю себе вільним у тій мірі, в якій усвідомлюю, що я такий, і поневоленим - в тій мірі, в якій я змушений визнати, що я не такий»⁹.

     Для Ісайї Берліна «позитивна» свобода має внутрішній характер. «З точки зору історії, теорії та практики «позитивна» концепція свободи як самовладенія, з її передумовою про внутрішню роздвоєність людини, легше здійснює розщеплення особистості на дві частини: на трансцендентну особу і емпіричний пучок бажань і пристрастей, який потрібно тримати в строгій вузді»¹⁰. Існує якесь Я - розум, вища природа людини, противстоїть ірраціональним потягам, неконтрольованим бажанням. Перша форма - це самозречення заради досягнення незалежності, а друга - самореалізація або повне ототожнення себе з деяким конкретним принципом або ідеалом заради досягнення тієї ж мети.

 

     Яскравий історичний приклад наводить Берлін, коли згадує про Французьку революцію як панування «позитивної» свободи і те до яких наслідків це призвело. Одна з небезпек позитивної концепції – це тиранія. «Французька революція, у всякому разі в її якобінської формі, подібно всім великим революціям, була саме таким сплеском бажання «позитивної» свободи, що охопила велику кількість французів, які відчули себе звільненою нацією, хоча багатьом з них вона означала жорстке обмеження індивідуальних свобод. < … > Ліберали першої половини дев'ятнадцятого століття правильно передбачали, що свобода в «позитивному» сенсі може легко підірвати багато з «негативних» свобод, які вони вважали недоторканними. Вони говорили, що суверенітет народу здатен легко знищити суверенітет індивіда»¹¹.

     Поняття «позитивної» свободи утворює основу всіх гасел національного і громадського самоврядування. І це гасло можна піддати критиці, оскільки неможливо привести в гармонію всі різноманітні цілі людей, тому що вони дуже різні і не всі їх можна примирити один з одним. Необхідність вибору між абсолютними вимогами і людськими цілями – першопочаткова ознака людських умов існування.

 

     Берлін каже про те, що існує два основних напрямки, які борються за позитивну свободу: 1) ті, кому вона потрібна для того, щоб захистити негативну свободу - ті, хто хоче приборкати владу, 2) ті, хто хоче отримати владу у власні руки. Ці напрями, як каже автор, абсолютно різні в своїх принципах. При цьому, неможливо повністю задовольнити вимоги жодного з них. Також, на думку Берліна, кожна з цих позицій все одно прагне втілити в життя вищу цінність - свободу.

 

     Пізніше, після критики, І. Берлін пояснює, що важливі обидві свободи, бо вони взаємодіють. «Особиста свобода може стикатися або не стикатися з демократичною організацією, а позитивна свобода самореалізації з негативною свободою невтручання»¹².

 

     Хоча для Берліна, все таки, кращою є «негативна» свобода, бо суспільство не вільне, поки управління в ньому не здійснюється на основі двох головних взаємопов'язаних принципів.

- Абсолютними слід вважати  тільки права людей, влада ж  такою не є, а тому, яка б  влада не стояла над людьми, вони мають повне право відмовитися  вести себе не гідним людини  чином. 

- Повинна існувати область,  в межах якої люди недоторканні, причому ці межі встановлюються  не довільним чином, а відповідно  до норм, які отримали настільки  широке і перевірене часом  визнання, що їх дотримання вимагають  наші уявлення про нормальну  людину і про те, що значить  діяти нерозумним або негідним  людини чином.

 

Список використаної літератури:

1. Берлін І. Чотири есе про свободу. - К.: Основи, 1994.
2. Берлин И. Мой интеллектуальный путь// Логос, 2001, №4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://www.ruthenia.ru/logos/number/2001_4/06.htm
3. Positive and Negative Liberty [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://plato.stanford.edu/entries/liberty-positive-negative/

¹ Positive and Negative Liberty [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://plato.stanford.edu/entries/liberty-positive-negative/

² Див. Берлін І. Чотири есе про свободу. - К.: Основи, 1994. – С. 212.

³ Там само. – С. 52.

⁴ Там само. – С. 180.

⁵ Там само. – С. 180.

⁶ Там само. – С. 181.

⁷ Там само. – С. 189.

⁸ Берлин И. Мой интеллектуальный путь// Логос, 2001, №4. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://www.ruthenia.ru/logos/number/2001_4/06.htm

⁹ Берлін І. Чотири есе про свободу. - К.: Основи, 1994. – С. 191.

¹⁰ Там само. –  С. 193.

¹¹ Там само. –  С. 222.

¹² Там само. –  С. 53.