Естетика, як наука

Тема: «Естетика, як наука»

1. Предмет, задачі естетики. Естетика в структурі міжпредметних зв’язків.

Естетика ( від. грец. aisthetikos - чуттєвий, здатний відчувати) це наука про загальні закони художнього освоєння та пізнання дійсності, закони розвитку мистецтва, його роль в житті суспільства. Вона охоплює всю сферу людських почуттів, вивчає стосунки між людиною і світом, впливає на формування естетичної свідомості.

Поняття естетика традиційно пов’язують із грецьким ейсетікос чи  почуттєвий. Проте воно невіддільне також від грецьких термінів: естаномай, естесі, естаноме - почуття, процес вироблення свого ставлення до предмета, його якісна оцінка і бажання повторити сприйняте. Хоча згадані терміни відповідають поняттю почуття, вони відбивають складний процес вироблення власного становлення до предмета, орієнтують людину на власні чуття - зору, слуху, дотику, вимагають довіри до них.

Пізніше ці терміни втратили зв'язок з поняттям "чуття". Предмет естетики почали осмислювати через більш широкі за обсягом поняття: "досконале", "пропорційне", "прекрасне", "естетичне", "гармонійне".

Естетика  є філософською наукою, яка випливає з органічної єдності двох її своєрідних складових:а 1) естетичного як вияву  ціннісного становлення людини; 2) художньої  діяльності людини. Обидві частини  хоча і тісно взаємозалежні, проте  відносно самостійні. У першій розглядаються  питання природи, специфіки і  творчого потенціалу естетичного, категорії  естетики чи прекрасне, трагічне, комічне  тощо. Друга частина охоплює художню  діяльність людини, структурну і функціональну  її своєрідність, природу художнього таланта, видову, жанрову і стильову самобутність мистецтва тощо. Впродовж віків естетика виступала як наука  про прекрасне, і як наука про  закони розвитку мистецтва. Важливе  місце в естетиці займає мистецтво  як вид естетичного пізнання та естетичної діяльності. Предметом вивчення естетики є широка сфера естетичного відношення людини до дійсності і насамперед мистецтво як його вища форма.

Естетика  як наука узагальнює прояви естетичного  в природі, матеріальній діяльності, різноманітних галузях духовного  життя, вона володіє розвинутим понятійним апаратом,а і містить у собі відносно самостійні дисципліни: теорію художньої творчості; теорію дизайну  й освоєння предметного середовища; теорію естетичного виховання.

Предмет естетики історично рухливий і мінливий, розвивається й ускладнюється в процесі  суспільно-історичної практики, постійно трансформувався. На кожному новому етапі розвитку естетики виявляється  неповнота сформованих уявлень  про естетичне відношення людини до світу і самого себе. Постійно збагачуючись суспільно-історичною практикою, в історичній перспективі предмет  естетики залишається відкритим. На сучасному етапі розвитку суспільства  в зв’язку із широким проникненням художнього початку в різні області  буття і свідомості людей, надзвичайним розширенням самої сфери естетичного  освоєння дійсності поряд із традиційними проблемами прояву естетичного в  природі і мистецтві. Важливим об’єктом інтересу естетичної науки стали  і такі види, що одержали інтенсивний  розвиток естетичної діяльності, що виходять за межі художньої творчості й  охоплюють проблеми технічної естетики, дизайну, діяльності, спрямованої на формування й упорядкування предметно-просторового середовища (Естетична організація середовища), питання естетичного виховання, деякі інші сфери прояву естетичного, наприклад спорт (Естетика спорту). Подібне розширення предмета естетики тісно пов’язане із завершальним етапом її виділення в самостійну область знання, насамперед стосовно філософії і мистецтвознавства, у руслі яких вона традиційно розвивалася.

Як наука, естетика, безумовно, носить філософський характер, але має свою специфіку, свій особливий предмет із властивими їй закономірностями Ц закономірностями естетичного освоєння дійсності. Оскільки ж закони естетичного освоєння світу  найбільш повно, концентровано і  безпосередньо виявляються в  мистецтві, то естетику можна правомірно розглядати насамперед як науку про  його сутність і закони. Мистецтво, як генератор естетичних цінностей  впливає на розвиток естетики в цілому. Зі своєї сторони естетика має  значення загальної теоретичної  основи (метатеорії) стосовно всім іншим  мистецтвознавчим наукам (літературознавству, образотворчому мистецтву, театрознавству, музикознавству). Естетика досліджує  зв’язки і відносини між окремими мистецтвознавчими дисциплінами, аналізує методи дослідження і межі їхнього  застосування, вивчає способи введення нових мистецтвознавчих понять.

Проблема  місця і специфіки естетики в  структурі міжпредметних зв'язків має давню і складну історію.

Естетика і філософія Естетика розвивалася в межах загальнофілософського знання. Зв'язок естетики з філософією полягає в тому, що їхні теоретичні принципи і науковий метод залежали від світоглядних позицій, методології, філософської позиції конкретного філософа чи певного філософського напрямку. Методологія естетичних досліджень безпосередньо пов'язана із вирішенням основного питання філософії - відношення мислення до буття, обумовлена специфікою діалектичного чи метафізичного підходів. Саме своєрідність методологічних основ визначає своєрідність естетичних концепцій. Проблема взаємодії естетики і філософії активно аналізується впродовж XX ст. Хоча виокремлення естетики з меж філософії почалося ще з часів О. Баумгартена, проте остаточного розриву з філософією не відбулося ще досі. Дискусійним залишається і питання про доцільність повного відокремлення естетики від філософії.

Естетика і етика Особливу роль відіграє етика під час аналізу мистецтва як складової частини предмета естетики. Кожна конкретна естетична ідея виступає певною мірою узагальненням розвитку мистецтва як естетичної діяльності взагалі і у конкретну історичну епоху зокрема. Мораль, як предмет етики, є надзвичайно важливим елементом людської діяльності, саме діяльність людей в усій її різноманітності та специфічності не може не накладати відбиток і на специфіку моральної регуляції. Існують окремі види людської діяльності. Що висувають особливо високі моральні вимоги до осіб, котрі цією діяльністю займаються професійно. Професійна етика і норми професійних взаємин є традиційною складовою частиною етичної науки. У професійній етиці формуються конкретні моральні норми із супутніми їм практичними правилами. Значне морально-етичне навантаження несе в собі і проблема творчої, професійної освіти.

Естетика і мистецтвознавство Розглядаючи місце естетики в структурі міжпредметних зв'язків. Особливу увагу слід приділити співвідношенню естетики і мистецтвознавства, що найповніше здатне відбити те значення, яке мистецтво має в духовному житті суспільства. Сучасне мистецтво акцентує увагу на дослідженні мистецтва в контексті духовної культури. Складна структура мистецтвознавства характеризується комплексністю. Що об'єднує загальне і часткове мистецтвознавство. Естетика виступає як загальна теорія мистецтва, і саме в цьому аспекті перехрещуються інтереси естетики і мистецтвознавства. Останнє, у свою чергу, теоретично взаємодіє із не мистецтвознавчими науковими дисциплінами. Методологічні підходи. Висновки і спостереження яких мають суттєве значення для комплексного вивчення мистецтва. У цьому сенсі особливе значення набувають. Наприклад, психологія художньої творчості, соціологія мистецтва, культурологія тощо. Проблема взаємодії естетики і мистецтвознавства досить складана і суперечлива. Вона відбиває неоднозначність оцінки місця і ролі мистецтва в предметі естетики. Властиве для певних історичних періодів розвитку естетичного знання розуміння предмета естетики як теорії мистецтва не тільки спрощувала предмет естетики, призводило до підміни однієї науки іншою, а й відповідало на головне запитання: чому, сформувавшись як самостійні науки, естетика і мистецтвознавство проіснували значний період людської історії, не заперечили одна одну? Обидві науки мають таку специфіку, яка обумовлює необхідність існування цих двох наук і підміна їх неправомірна.

Естетика і психологія Дослідження проблеми взаємовідношення естетики і психології не має таких давніх традицій, як скажімо, проблема співвідношення естетики і мистецтвознавства. Проте розвиток естетики і психології на сучасному етапі досить чітко виокремлює ті питання. Які загальнозначущими і водночас такими. Що мають свої специфічні аспекти. Так, психологи активно розробляють проблеми краси, ідеалу, пошуку гармонії. Тобто ті питання, що традиційно вважають пріоритетами науки. Естетика більш поглиблено досліджує проблему творчості, виявляючи в ній естетичні аспекти. Проблема творчості в цілому і художньої зокрема поступово стає сферою теоретичних інтересів двох наук. Упродовж останніх десятиріч наука робила спроби розглядати проблему творчості у двох аспектах: психологічному і філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний механізм здійснення акту творчості. Філософія розглядає питання про сутність творчості на різних історичних етапах. Зв'язок естетики і психології творчо виявляється при дослідженні інших проблем, зокрема сприймання мистецького твору, психології творчості, прогнозування шляхів розвитку мистецтва.

2. Структура естетичної свідомості.

Еволюція естетичної свідомості Естетична свідомість - частина суспільної свідомості, одна з його форм, елемент її структури. Якщо підійти до цього питання в історичному плані естетичну свідомість, то її зачатки вже відбивалися в ранньому синкретизмі, у міфології, а тим більше - у збережених до нас наскальних зображеннях первісної людини. В епоху античності естетична свідомість придбала своє самостійне значення, граючи помітну роль у становленні і розвитку особистості. Те, що вона протягом тисячоріч не була виділена теоретично, як правило, змішуючись із художньою творчістю, нітрохи не зменшує її самостійної ролі в історії. Наприклад, в Давньої Греції естетичне розуміння змішувалось з філософським. Адже неможливо зрозуміти сутність мистецтва, ігноруючи його естетичну природу, зв'язок із красою, ідеалом. Цей ціннісний аспект уводить дослідження мистецтва в сферу філософії. Як правило, на практику естетика виступає в якості визначеної філософії мистецтва.

Естетична свідомість - це та форма або частина суспільної свідомості, що розкриває багатство  естетичного відношення людини до світу, виражають його активне прагнення  до гармонії, досконалості, краси, ідеалу. Істотною особливістю естетичної свідомості є емоційність. Поза її не може скластися  ціннісне відношення людини до світу. Отже, по одну сторону невидимої  лінії коштує визначена реальність, породжена сприйняттям, а по другу - естетичний ідеал, що є результатом  суб'єктивних уявлень людини про  прекрасне. Такі елементи структури  естетичної свідомості, як споглядання, сприйняття, переживання, емоції, почуття, насолода формують почуттєве відношення людини до світу. Взаємозв'язок цих  елементів говорить про системність  і структурність естетичної свідомості. В естетичної свідомості велику роль грає пам'ять про естетичне, його вище вираження. Зупинимося на естетичної пам'яті. Естетична пам'ять завжди предметна і конкретна, а художня  пам'ять також і образна. Естетичний смак грає важливу роль в естетичному  сприйнятті, відповідає естетичним смакам особистості. Ще однією специфічною  властивості естетичної свідомості є її уява, яка відповідає уявленням  людини про прекрасне, виступає як ступінь  духовності особистості.

З усіх форм суспільної свідомості саме естетичне  у своїх ціннісних орієнтаціях  є найбільше вагомим. Естетичне  вбирає досягнення різноманітних сфер свідомості, почуттєво сприйманий світ в аспекті прекрасного або  потворного, трагічного або комічного.

На розвиток естетичної культури впливають естетичні  погляди, уявлення, поняття, художня  творчість, його види, матеріалізація естетичної свідомості через естетику побуту, спорту тощо. Естетична свідомість відрізняється лише відносною самостійністю. Розвиваючись за своїми специфічними законами, вона відчуває на собі вплив  різноманітних форм суспільного  життя.

Естетична свідомість виявляється в духовній потребі, що виражає відношення її до зовнішнього  світу, змушую людину шукати засоби для  її задоволення, що і породжує естетичне  відношення, що утілюється вже в  активності особистості. Варто виділити два найбільше загальних рівні  естетичної свідомості: повсякденний і науковий. Перше з них - це відбиток дійсності на емоційно-почуттєвому  рівні. Цей рівень оформлений в системі  ідей, тоді як другий рівень характеризується узагальненістю і теоретичністю, тому і володіє великою пізнавальною силою, спроможної активно впливати на розуми і почуття людей.

Отже, естетична  свідомість наукового рівня виявляється  на практику (естетичне відношення до природи; естетика виробництва; фахове мистецтво; естетика побуту; естетика спорту тощо.) і в теорії, що реалізується через спеціальні дослідження; осмислення естетичної діяльності (культури).

Цілісний  прояв естетичної свідомості можливо  при сукупності теорії і практики естетичної діяльності.

Проблема естетичного смаку  й ідеалу в естетиці Звернемося до проблеми естетичного смаку і естетичного ідеалу. Естетичний смак - це найбільше свідомий прояв естетичної спроможності особистості, вираження естетичного ідеалу - вищого прояву естетичних можливостей людини. В діяльності смаку втілюються наші уявлення про ідеал незалежно від того, чи йде промову про естетичну або споглядальну сторону життя.

Естетичний  ідеал - це конкретно-чуттєве уявлення про прекрасне в його найвищому  вияві. Естетичний ідеал дістає найбільш рельєфне вираження в мистецтві, яке відтворює і активно формує уявлення про досконале, характерне для певного часу. В мистецтві  естетичний ідеал митця втілюється у позитивних образах. Крім того, митець може виразити естетичний ідеал самою  структурою художнього твору, всією  його образною будовою, в тому числі  через негативні образи. Естетичний ідеал - надбання сучасного суспільства, одна з його духовних сторін. Основна  форма існування ідеалу - конкретно-почуттєва уява, що виростає з живого споглядання. В процесі втілення ідеалів в матеріал митцям припадає часто покладатися на інтуїцію, естетичне почуття, внутрішній голос. О.Н.Толстой писав: Митець вбирає в себе явище, крізь ока, вуха, шкіру вливається в нього навколишнє життя і лишає в ньому слід, як птиця, що пробігла по піску...Ф Процес узагальнення людиною побачених явищ, підсумовування їх відбувається несвідомо.

Естетичний  смак на відміну від естетичного  ідеалу ставиться до достатньо стійких  утворень, він визначає цілеспрямовану і діяльність людини, що спрямовує  до досягнення оптимальних результатів.

В психологічному контексті естетичний смак є особливою  спроможністю людини. Він містить  в собі властивості почуттєвої свідомості і систему оцінок і переваг, що відбивають ціннісні орієнтації людини. Естетичні емоції, переживання і  почуття несуть в собі потенційні можливості утворення смаку. Естетичний смак припускає усвідомлене відношення до усіх взаємозв'язків людини зі світом. естетичний смак виконує функцію  розкриття змісту естетичної свідомості: забезпечити кожній людині досягнення внутрішньої гармонії, зводити воєдино  аспекти його істоти. При участі естетичного смаку людина емоційно-почуттєво  занурюється в життя і пізнає його. Смак виконує посередницьку  роль між повсякденною і теоретичною  свідомістю, він зв'язує їх і піднімає на новий вищий рівень.