Мовленнєвий вимір соціуму

Культура спілкування  є складовою частиною культури людини. Для неї характерною є нормативність, яка визначає, як мають спілкуватися люди в певному суспільстві, у конкретній ситуації.

Нині проблема культури спілкування набуває великого значення. Відбувається становлення  України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв'язки з різними  країнами світу. З огляду на, це визначальною стає для нашого суспільства проблема вміння спілкуватися як на офіційному, діловому, так і на побутовому рівнях.

Нині важливо  закласти основи культури спілкування  в нашому суспільстві відповідно до часу, в якому живемо, до нашої історії, до духовно-творчого потенціалу українського народу.

Кіноекрани  і екрани телевізорів заполонили третьосортні бойовики, і на глядача  ллються брутальні слова, огидні вирази. Це не може не турбувати суспільство. Адже якщо людина - продукт соціалізації, то величезний сенс для становлення особистості в тому, який саме досвід (традиції, звичаї, норми) передає суспільство своїм поколінням.

Традиції, звичаї українського народу високі і духовно  багаті. Однак якщо не давати належної оцінки розгулу антикультури, то вона починає сприйматися як норма. Саме так сприймається низька культура спілкування між людьми в громадських місцях, у сім'ях. Грубість, відсутність поваги і уваги до людини порушує принцип людяності як найбільш бажаної норми взаємостосунків між людьми, викликає загальний негативізм і руйнує духовну сферу людських взаємовідносин.

Якщо ми прагнемо збудувати цивілізовану державу, то мусимо прагнути до цивілізації, а першим виявом цього є культура спілкування.

Уся система  ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Поняття спілкування є одним з центральних у системі психологічного знання. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передавання суспільного досвіду. Спілкуючись, люди можуть обмінюватися думками, досвідом, інтересами, почуттями тощо. У спілкуванні людина формується і самовизначається, виявляє свої індивідуальні особливості. Результат спілкування - налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії.

Зв'язок людей  у процесі спілкування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні  дії людей і задовольняє потребу  в психологічному контакті.

Культура спілкування  у вузькому розумінні - це сума набутих людиною знань, умінь та навичок спілкуватися, які створені, прийняті та реалізуються в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

Культура спілкування  залежить і від особистості, її якостей. Чи може вважатися культурною людина, яка поводиться пихато, зарозуміло, не цікавиться думкою інших, говорить лише сама, не даючи змоги висловитися співбесідникам, презирливо ставиться до інших? Звичайно, ні. Культурна людина має бути спокійною, урівноваженою, знати що, де і як сказати.

Щоб оволодіти культурою спілкування, фахівець повинен мати елементарні знання з психології, стики спілкування, уміти застосовувати на практиці комунікативні установки.

Установка - це стан готовності індивіда чи групи  певним чином (позитивно чи негативно) реагувати на об'єкти (чи суб'єкти) та вплив. Різновидом соціальних установок є комунікативні установки. Вони дуже важливі для формування культури спілкування, оскільки допомагають установити контакт між співрозмовниками, підготувати їх до позитивного сприймання інформації, перебороти байдуже чи негативне ставлення до тих чи інших ідей, людей, ситуацій .

Установки під  впливом спілкування з різними  людьми виникають, змінюються і зникають.

Високий рівень культури спілкування, на думку вчених , створюють компоненти:

- комунікативні  установки, які "включають" механізми спілкування;

- етичні норми  спілкування, прийняті в даному  суспільстві; психологія спілкування  (категорії, закономірності, механізми  сприймання й розуміння одне  одного);

- уміння застосовувати  ці знання з урахуванням ситуації, відповідно до норм моралі конкретного суспільства та загальнолюдських цінностей.

Людину можна  вважати тим більше внутрішньо культурною, чим частіше в неї спостерігається "ставлення на Ви" до близьких людей.

Велике значення для кожної людини має процес пристосування до оточення, в якому доведеться працювати (від адаптації нової людини в колективі залежить продуктивність її праці.

Культура поведінки  і спілкування людини залежить від  того:

- що діється  у світі;

- які закони  ухвалює парламент;

- як підвищуються  ціни на товари й продукти  харчування і т.ін. Розтривожена  цими подіями людина може своє  невдоволення,

роздратування "виливати" на інших.

Спілкуючись, треба  уникати:

а) збігу однакових  голосних і приголосних на межі слів;

б) повторень одних і тих самих слів;

в) однакових  відмінкових закінчень;

г) надто довгих і однотипних речень; ґ) скупчення  рівноскладових слів;

д) віршування в  прозі, бо ритм прози має бути свій, не віршовий2.

В Україні за останні десятиріччя XX століття проведено  дослідження різних аспектів спілкування, зокрема:

- спілкування  як система (теоретичні дослідження  спілкування і практичне навчання  формам і методам підвищення  рівня культури спілкування);

- етичні і  психологічні компоненти спілкування,  їх вплив на розвиток психіки й формування особистості;

- труднощі, що  заважають людям розуміти одне  одного, діяти спільно;

- вплив прийнятих  у суспільстві моральних норм  і правил на спілкування та  поведінку людей;

- засоби спілкування;

- способи впливу  людей як під час спільної діяльності, так і в міжособистісних взаєминах;

- особливості  монологічного й діалогічного спілкування;

- проблеми ділового  спілкування в Україні (середина 70-х років);

- культура спілкування (80-ті роки);

Кожна людина повинна  прагнути, самоудосконалюючись, підвищувати свою культуру, культурно спілкуватися з іншими людьми. Цим самим вона примножуватиме здобуте багатьма поколіннями наших пращурів.

 

Список  використаних джерел

 

1. Васильев В.В. (2003) История философской психологии : Зап. Европа - XVIII в. Калининград.

2. Василюк Ф.Е. (1984) Психология переживания. М

3.  Гелен, А. О систематике антропологии // Проблема человека в западной философии:

4.Леонтьев А.H. (1975) Мотивы, эмоции и личность/  Деятельность. Сознание. Личность. М.

5. Леонтьев А.Н. (1994) Философия психологии / Под ред. А.А. Леонтьева, Д.А. Леонтьева, М.

 6. Лурия А.Р. (2004) Эволюционное введение в психологию / Лекции по общей психологии, СПб.

7.http://ukrkniga.org.ua