Охорона праці в ливарному цеху. Відділення фінішних операцій

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

КАФЕДРА ЛИВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА ЧОРНИХ ТА КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: ОХОРОНА ПРАЦІ В ЛИВАРНОМУ  ЦЕХУ. ВІДДІЛЕННЯ ФІНІШНИХ ОПЕРАЦІЙ

 

 

 

 

ВИКОНАВ:

СТУДЕНТ 5 КУРСУ, ГРУПИ ФЛ-82,

МІСЬКОВ М.А.

ПЕРЕВІРИВ:

ДОЦЕНТ, ЗАЦАРНИЙ В.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2013

ЗМІСТ

1.1 Загальні положення…………………………………………………………3

1.2 Аналіз параметрів цеху……………………………………….……….……4

1.3 Аналіз мікроклімату…………………………………....…………………..5

1.5 Освітлення……………………………………………………….………….6

1.6 Випромінювання …………………………………………………..……….8

1.7 Електробезпека……………………………………………….………………8

1.8 Загазованість та запиленість………………………………………………9

1.9 Протипожежна безпека……………………………………….…………….9

1.10 Вентиляція………………………………………………………………….12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Загальні положення

 

Згідно  Закону України про охорону праці  проектування виробничих об’єктів повинні  провадитися з урахуванням вимог  щодо охорони праці.

Охорона праці є невід'ємною частиною організації праці і виробництва. Вона вимагає створення таких  умов трудової діяльності, при яких виключається вплив на працюючий  персонал небезпечних і шкідливих  виробничих факторів. Здоров'я і  безпечні умови праці персоналу  можуть бути забезпечені виконанням науково обґрунтованих правил і  норм. Крім того, охорона праці включає  організаційні і технічні заходи, спрямовані на усунення причин травматизму  і захворювань робітників та службовців на виробництві, створення для них  безпечних умов, поступову ліквідацію шуму і вібрацій, запиленості виробничих приміщень, будівництво і реконструкцію  санітарно-побутових приміщень, поліпшення забезпечення робітників засобами індивідуального  захисту. Усе це в комплексі підвищує продуктивність праці людини і зберігає її здоров'я.

Мета  даного розділу проекту – аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які можуть мати місце  при роботі проектованого цеху, та розробка заходів і засобів, які  спрямовані на мінімізацію їх несприятливого впливу на працюючу людину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Аналіз параметрів цеху

 

Кількість працюючих: 45 чол.

Площа відділення складає: 900м^2, об’єм −9000 м³.

Схема відділення фінішних операцій схема наведена на рис. 6.1.

1 – відрізний  верстат;

2 – галтувальний  барабан;

3 – дробометний  барабан;

4 – обдирно-шліфувальний стаціонарний верстат;

5 – контроль  якості; 

6 – лабораторія;

7 – підвісний  заточувальний верстат;

8 – дробометний  стіл;

9 – установка  газової різки;

10 – піч  термічна;

11 – стаціонарний  зачисний верстат.

Рисунок 6.1 –  Планування відділення фінішних операцій

 

 

1.3 Аналіз мікроклімату

 

Роботи  за важкістю праці відносяться до категорії ІІІ «важкі роботи», так як це роботи, що пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням значних, дрібних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних напружень (ДСН 3.3.6.042 – 99).

Оптимальні  величини температури, вологості і  швидкості руху повітря являються:

• в теплий період року температура повітря 18...20 ºС, відносна вологість 40...60%, швидкість руху повітря 0,4 м/с;
•   в холодний період року температура повітря 16...18 ºС, відносна                   вологість 40...60%, швидкість руху повітря не більше 0,3 м/с.

Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря являються:

• в холодний період року 13…19ºС, відносна вологість 75%, швидкість руху не більше 0,5 м/с ;
• в теплий період року температура повітря 15…26ºС, відносна вологість 75% ( при 24ºС), швидкість руху повітря 0,5…0,6 м/с, що регламентується ДСН 3.3.6.042-99.

У відділенні яке проектується, існують шкідливі та небезпечні фактори трьох груп: фізичні, хімічні і психофізіологічні згідно з ГОСТ 12.0.003 – 74.

До фізичних шкідливих і небезпечних факторів, які зустрічаються в цеху, відносяться  рухомі машини і механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, вироби і заготовки матеріалу, що пересуваються.

При експлуатації електроустановок виникає небезпека  ураження електричним струмом.

Цех насичений  устаткованням, яке як правило, являється джерелом шуму, вібрацій, які впливають на нервово-психологічний і фізичний стан людини.

 

 

1.4 Аналіз шуму та вібрації

 

Джерелом  найбільшого шуму в даному ливарному  відділенні є дробометні машини та відрізні верстати, рівень шуму яких досягає      69...107 дБА, що набагато перевищує допустимий рівень шуму – 80 дБА.

Джерелом  найбільшої вібрації є пневмозубила, в результаті чого може виникнути  віброхвороба. Допустимий рівень вібраційної  швидкості при загальних вібраціях, на постійних робочих місцях, складає  100 дБА.

 

1.5 Освітлення

 

Освітлення  у цеху натуральне та штучне. Освітлення повинно бути достатнім для виконання  робіт та відповідати ДБН.В.2.5-28-2006. Характер зорових робіт в цеху відноситься до VII розряду, найменший об'єкт розрізнення 0,5мм, тому освітлення повинно складати не менше 200 лк згідно ДБН.В. 2.5-28-2006.

Для освітлення цеху у світлий період доби застосовується натуральне двобічне  освітлення, яке  поступає крізь віконні отвори. Коефіцієнт природного освітлення складає 1%.

В темний період доби застосовується штучне освітлення, для якого використовуються газорозрядні лампи. Вони забезпечують загальне освітлення Е=200 лк.

При огляді та змащенні устатковання  штучне освітлення повинно бути не менше 400 лк, тому рекомендується застосовувати переносні акумуляторні світильники напругою 12…36 В.

При тривалій роботі на погано освітленому робочому місті зорове сприйняття знижується, розвивається короткозорість, з’являються захворювання очей та головні болі. За рахунок постійної напруги зору наступає зорове стомлення та втрати уваги, що тягне за собою неточність

 виконання  робіт та травматизм. Тривала  робота при високому освітленні  може привести до світлобоязні  – збільшеної чуйності очей  до світла з характерними сльозотечіями,  запаленням слизової оболонки та роговиці ока.

 

1.6 Випромінювання

 

Теплове (інфрачервоне) випромінювання виникає  всюди, де температура відмінна від абсолютного нуля.

У теплий період року допускається перевищення  температури не

більше, ніж на 3°С середньої температури  зовнішнього середовища 15 мм.

Джерелом  інфрачервоних і ультрафіолетових випромінювань в ливарних цехах є виплавлений метал, футеровка печі і ковша.

Інфрачервоне  випромінювання (ІЧВ) чинить на організм, в основному, тепловий вплив. Ефект дії ІЧВ залежить від довжини хвилі, що обумовлює глибину його проникнення.

У зв'язку із цим  діапазон ІЧВ розбитий на три області  А (λ=0,76…1,4мкм), В (λ =1,4…3,0 мкм), і С (λ >3 мкм). Перша область (А) має велику проникність через шкіру і позначається як короткохвильова. В і С відносять до довгохвильових.

Інфрачервоне  випромінювання впливає на функціональний стан центральної нервової системи, призводить до змін у серцево–судинній системі, прискорюється пульс і дихання, підвищується температура тіла, підсилюється потовиділення.

ІЧВ діють на слизову оболонку очей, кришталик і можуть призвести до патологічних змін в очах: помутніння роговиці і кришталика, коньюнктивіту, опіку сітківки.

При тривалому  перебуванні в зоні ІЧВ відбувається порушення теплового балансу в організмі. Порушується робота терморегульованного апарату, посилюється діяльність серцево–судинної і дихальної систем, потовиділення, відбувається втрата потрібних організму солей. Порушення

теплового балансу викликає захворювання, що називається гіпотермією. При систематичних перегріваннях  підвищується сприйнятливість до застуд. Спостерігається зниження уваги, підвищується стомлюваність, знижується продуктивність праці. 

 При  високій температурі повітря  організм втрачає відповідну  кількість вологи, а разом з  нею і солі, які грають важливу  роль у життєдіяльності людини. Для поновлення втрат вологи  у цеху повинні бути встановлені  естулятори - пристрої для роздавання  підсоленої води.

Температура питної води 18...20°С.

За даними ДСН 3.3.6.042-99, при наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум’я) допускається інтенсивність опромінення до 140 Вт/м². Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25 % поверхні тіла робітника при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).

 

1.7 Електробезпека

 

Основними джерелами ураження електричним  струмом є індукційні печі, електрифіковане підйомно-транспортне устатковання та ін. Небезпека ураження може виникнути в результаті короткого замикання, іскріння, ушкодження ізоляції. Клас приміщення цеху за небезпекою ураження електричним струмом П (із збільшеною небезпекою ураження). Всі струмопровідні елементи обладнання ізольовані та заземлені (ГОСТ12.1.030-80).

Небезпека ураження електричним струмом збільшується при невиконанні правил експлуатації електрообладнання, термінів ремонту обладнання. Дія електричного струму може викликати опіки, механічні

ушкодження  організму людини. Шкідливим фактором в складських приміщеннях є пил. Металеві частинки, які є в ньому, у значній кількості можуть бути небезпечними для здоров'я робітників.

1.8 Загазованість та запиленість

 

 Основним показником, який характеризує кількість газів і пилу, є гранично допустимі концентрації (ГДК).

ГДК речовин, які утворюються при  проведенні робіт у ливарному  виробництві, повинні відповідати  ГОСТ 12.1.005 – 88 «Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования».

 Стан повітряного середовища  визначається в основному наявністю  газів та запиленням і характеризується  як ІІІ кл. 1-ступінь і мають  тимчасовий характер.           

Ступінь впливу пилу на організм людини залежить не тільки від хімічного  складу, але й розмірів часток (дисперсного  складу), форми порошин

і їхніх  електричних властивостей. Найбільшу  небезпеку являють частки розміром 1…2 мкм, тому що ці фракції в значній мірі осідають у легенях при диханні.

Повітря робочої зони цеху відповідає санітарним нормам, оскільки робочі місця  не постійні, а кількість шкідливих  речовин у повітрі не перевищує гранично допустимі концентрації в робочій зоні.

 

1.9 Протипожежна безпека

 

Для забезпечення протипожежної  безпеки повинні бути обладнані стенди з засобами пожежогасіння (пісок, вогнегасники, лопати, лом, відро та ін.) на всіх дільницях. Можливі причини виникнення пожарів в цеху: запалення газів при плавленні сплавів, запалення легколетючих матеріалів, коротке замикання. Категорія приміщення за пожежною безпекою Г (ОНТП 24-86), вибухонебезпечна зона –клас 22 згідно ДНАОП0.00-1.32-01.

Електричні дроти, які зайнялися, необхідно гасити вогнегасниками

 ОП-1, ОП-2, ОП-5, ОП-10 чи ОУ – 2, ОУ – 5, ОУ – 8. Вогнегасники  розміщені на кожній дільниці  в кількості 2 шт. Ліквідація запалення повинна проводитися при відключеній напрузі.

Складські   приміщення,   де   зберігаються   легколетючі матеріали, обладнані пристроями для тушіння пожеж, установками дощового типу.

Згідно СНіП И-2-80 ступінь вогнетривкості цеху - 3 години. В цеху є зовнішній трубопровід, який має гідранти. Також передбачені проходи, проїзди та виходи на випадок евакуації.

Побутові приміщення устатковані  внутрішнім пожежним трубопроводом (на кожному поверсі по 2 пожежних гідранта).

Гарячі поверхні трубопроводів, опалювального устатковання ізольовані матеріалами, які не горять.

Для запобігання пожежі необхідно додержуватися правил пожежної безпеки та правил експлуатації електроустаткування, а саме:

• навколо цеху повинен бути розміщений зовнішній водопровід, який має гідранти, розташовані через кожні 100 м;
• біля цеху повинні бути передбачені проїзні дороги;
• біля можливих місць виникнення пожежі, розміщується такий інвентар: ящики, пожежні ломи, багри, сокири, азбестове полотно;
• всі ємності з пальним та вибухонебезпечними речовинами ізольовані і розташовані на необхідній відстані від можливих джерел появи полум’я.